Суд: Летичівський районний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Домашнє насильство
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №678/1667/26
Суддя: Цибульський Д. В.
Справа №678/1667/26
Провадження №1-кп-678-182/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року селище Летичів
Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника – адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Летичів матеріали кримінального провадження за №12026243300000312 від 26.09.2026 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні п`ятьох малолітніх дітей, інвалідності не маючого, непрацюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,
встановив:
ОСОБА_6 в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», безпричинно, умисно систематично вчиняє психологічне та фізичне насильство відносно своєї дружини ОСОБА_4 , що призвело до психологічних страждань, що полягали у заниженому настрої, підвищеній напруженості, тривожному очікуванні, побоюванні за власну безпеку, нездатність захистити себе з почуття беззахисності, почутті образи та приниженої гідності.
Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 03.03.2026 року (справа №678/326/26 провадження №3-678-149/26) ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу.
Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 29.06.2026 року (справа №678/959/26 провадження №3-678-388/26 та провадження №678/960/26) ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу.
Однак, ОСОБА_6 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення систематичного домашнього насильства відносно ОСОБА_4 , 25.09.2026 року близько 22 год. 00 хв., незважаючи на заходи впливу від працівників поліції та суду, продовжив реалізувати свій злочинний умисел, направлений на вчинення систематичного домашнього насильства, знаходячись за місцем свого проживання у житловому будинку АДРЕСА_1 , усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, умисно вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно останньої, яка відповідно до п.1 ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є особою, яка постраждала від домашнього насильства яке виразилось у погрожуванні фізичною розправою та нецензурним висловлюванням на адресу ОСОБА_4 .
Після чого ОСОБА_6 , кулаками та долонями рук, спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження обличчя у вигляді 2-х крововиливів м`яких тканин (синців): верхньої повіки правого ока, лівої навколо-очної ділянки обличчя, рани м`яких тканин зовнішньої частини правої надбрівної ділянки голови, крововиливу під кон`юнктивну внутрішньої частини правого очного яблука (як кожне з них окремо, так і всі вони в сукупності) мають ознаки ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що мають незначні скороминущі наслідки.
Окрім того, наслідок вказаних умисних протиправних дій ОСОБА_6 , потерпілій ОСОБА_4 було завдано психологічних страждань, що полягали у заниженому настрої, підвищеній напруженості, тривожному очікуванні, побоюванні за власну безпеку, нездатність захистити себе з почуття беззахисності, почутті образи та приниженої гідності, що загалом погіршило якість життя потерпілої ОСОБА_4 .
Тобто, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України (домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо подружжя, що призводить до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи).
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, та надав показання про те, що він всі обставини викладені у обвинувальному акті про обвинувачення відносно нього визнає повністю, повністю та цілком розуміє суть обвинувачення, не оспорює жодної обставини. Він дійсно у вказаний час, у вказаному місці, за вказаних обставин вчинив дані адміністративні правопорушення. Він розуміє що вчинив дане кримінальне правопорушення щодо своєї дружини ОСОБА_4 , він просив та просить у неї вибачення за свої протиправні дії, бажає зберегти сім`ю та дітей. Вони примирились між собою з дружиною та проживають разом у одному будинку. Він розкаюється у вчиненому та обіцяє, що більше такого не повториться, просить суд суворо його не карати.
Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні надала показання про те, що вони з ОСОБА_6 перебувають у зареєстрованому шлюбі та проживають разом за адресою АДРЕСА_1 . У них на триманні перебуває п`ятеро малолітніх дітей, вона перебуває у декретній відпустці а її чоловік неофіційно працює на будівництві. Вона підтверджує обставини викладені у обвинувальному акті про вчинення її чоловіком ОСОБА_6 відносно неї фізичного та психологічного насильства. Підтверджує те, що ОСОБА_6 просив у неї вибачення за свої протиправні дії і вона пробачає свого чоловіка за дані вчинки, бажає зберегти сім`ю та дітей. Вона підтримує показання надані нею під час проведення досудового розслідування. Просить суд суворо не карати її чоловіка ОСОБА_6 та призначити найменшу міру покарання.
Судом встановлено, що показання обвинуваченого ОСОБА_6 у судовому засіданні є послідовними і логічними, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. За таких обставин, суд переконавшись, у відсутності сумнівів в добровільності позицій учасників процесу, згідно вимог ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням, зібраних досудовим розслідуванням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших, як-то: висновки експертів з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень Кримінального Кодексу України.
Виходячи з наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, у межах ч.3 ст.349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого.
Згідно ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Обвинувачений на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час, поводиться адекватно. Тому суд визнає його осудним та відповідальним за вчинене.
Таким чином дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ст.126-1 КК України (домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо подружжя, що призводить до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи).
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, відповідно до ч.1 ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ст.66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 є щире каяття.
Згідно ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлено.
Суд також враховує, що ОСОБА_6 являється особою раніше не судимою, повністю та беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення, щиро розкаявся, має на утриманні п`ятьох малолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, перебуває під динамічним спостереженням у лікаря психіатра з 29.11.2002 року, за місцем проживання характеризується негативно.
Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, особу винного, позицію сторони обвинувачення та сторони захисту щодо призначення обвинуваченому покарання, а також інші в сукупності обставини та їх поєднання, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, та ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, суд приходить до висновку призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ст.126-1 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки, з покладенням на нього відповідних обов`язків визначених ст.59-1 КК України, та обмежувального заходу визначеного ч.1 ст.91-1 КК України яке на думку суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Кримінальним правопорушенням майнової шкоди не завдано, цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід під час проведення досудового розслідування ОСОБА_6 не обирався і суд приходить до переконання, що не має необхідності його обирати і до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.100, 110, 368-371, 374, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки.
У відповідності до ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Застосувати до ОСОБА_6 обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України у вигляді направлення ОСОБА_6 для проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці та покласти на нього обов`язок пройти цю програму.
Організацію, забезпечення проходження ОСОБА_6 програми для кривдників та контроль за її виконанням останнім покласти на Летичівську селищну раду Хмельницького району Хмельницької області.
Роз`яснити ОСОБА_6 , що умисне невиконання обмежувальних заходів або не проходження програми для кривдників передбачених ст.91-1 КК України, особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст.390-1 КК України.
Відповідно до ст.100 КПК України речовий доказ: визнаний постановою слідчого СВ ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 12.10.2026 року, - DVD-R диск з наявною на ньому інформацією на якій зафіксовано подію, яка відбувалась 25.09.2026 року, - залишити при матеріалах даного кримінального провадження. (Т.1 а.с.82-84).
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 не обирати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Летичівський районний суд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Летичівського районного суду
Хмельницької області ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua