Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №676/8248/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Суд: Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №676/8248/26

Суддя: Черепахін В. О.

Справа № 676/8248/26

Номер провадження 3/676/2422/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Черепахін В.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, інваліда 2-ї групи, пенсіонера,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №770011 від 12 вересня 2026 року, складеного поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону БПП з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП старшим лейтенантом поліції Литвинюком О.С., 12.09.2026 20:07:00 м.Кам`янець-Подільський, вул.Князів Коріатовичів,56/1 водій ОСОБА_1 , 01.12.2000 керував транспортним засобом марки Tesla Model Y д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився в повному обсязі. Безперервна відеофіксація проводилась на портативні відеореєстратори Motorola VB 400 476382, 476332, чим порушив вимоги пункту 2.5. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та пояснив, що 12 вересня 2026 року о 20 год 07 хв по вул.Князів Коріатовичів,56/1 в м.Кам`янці-Подільському він керував автомобілем Tesla Model Y, державний номерний знак НОМЕР_1 , де його безпідставно зупинили працівники поліції за допомогою проблискових маячків.

Після перевірки документів, працівники поліції повідомили йому про наявність ознак алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, проти чого він спочатку відмовився, оскільки у нього були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння. Проте, після консультації із адвокатом, зрозумівши наслідки такої відмови, погодився на проходження огляду в найближчому закладі охорони здоров`я, але працівники поліції йому в цьому відмовили, мотивуючи тим, що він уже відмовився, хоча оформлення адміністративних матеріалів поліцейські ще навіть не почали складати.

Після оформлення працівниками поліції адміністративних матеріалів він повторно проконсультувався з адвокатом. Дізнавшись, що працівники поліції не направили його для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, адвокат рекомендував йому самостійно пройти такий огляд.

Діючи за рекомендацією адвоката, невідкладно направився до комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради (далі – КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня»), де 12 вересня 2026 року о 21 год 05 хв за власною заявою пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння. За результатами огляду ознак алкогольного сп`яніння у нього виявлено не було, про що лікарем було складено відповідний висновок.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши зміст протоколу про адміністративне правопорушення, долучених до нього документів і відеозаписів, оцінивши кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявні матеріали не містять достатніх і переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, за ознакою відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого законом порядку.

Такий висновок ґрунтується на наведених нижче обставинах та їх правовій оцінці.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтями 245, 251, 252 та 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону, а також установлення того, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна відповідна особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

За змістом статті 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із наведених положень випливає, що висновок про винуватість особи не може ґрунтуватися виключно на формальному існуванні протоколу про адміністративне правопорушення або на окремих обставинах, які можуть свідчити про можливе вчинення правопорушення. Такий висновок має бути результатом оцінки всієї сукупності доказів, які підтверджують обставини, що утворюють склад відповідного адміністративного правопорушення.

У цій справі ОСОБА_1 ставиться у вину порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, що полягало у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, за що передбачено відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП.

Отже, предметом судової перевірки є не лише факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та наявність у нього ознак, які могли бути підставою для пропозиції пройти огляд, а передусім установлення того, чи відмовився він від проходження такого огляду саме в порядку, визначеному законом.

Для правильного вирішення справи суд має з`ясувати: чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначений у протоколі час і в зазначеному місці; чи були у працівників поліції передбачені законом підстави для пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння; чи було ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд із дотриманням установленої законом процедури; чи забезпечили працівники поліції передбачену законом можливість проходження огляду в закладі охорони здоров`я після висловлення ним незгоди щодо огляду на місці зупинки; чи підтверджено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я або іншим чином ухилився від його проходження; чи є сукупність зібраних доказів достатньою для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Саме встановлення цих обставин, а не лише підтвердження окремих фактів, викладених у протоколі, має визначальне значення для вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність, зокрема, настає за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, обов`язковою ознакою правопорушення в цій формі є не будь-яка незгода водія з вимогою працівника поліції, а саме відмова від проходження огляду відповідно до встановленого законом порядку.

За змістом статті 266 КУпАП водії, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування транспортним засобом та оглядові на стан сп`яніння.

При цьому закон установлює послідовність відповідних процесуальних дій. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів, а в разі відмови водія від проведення такого огляду на місці зупинки або незгоди з його результатами огляд проводиться в закладі охорони здоров`я в установленому законом порядку.

Аналогічні положення містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, а також в Інструкції, затвердженій наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735.

Зазначене нормативне регулювання передбачає, що відмова від огляду на місці зупинки не звільняє працівників поліції від необхідності діяти відповідно до встановленої процедури, зокрема забезпечити направлення водія до закладу охорони здоров`я для проведення огляду у випадках, передбачених законом.

Отже, закон розмежовує дві юридично значущі обставини: відмову від проведення огляду на місці зупинки та відмову від проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Вони пов`язані між собою, однак не можуть ототожнюватися без урахування конкретної послідовності подій і подальшої поведінки водія.

Для висновку про наявність складу правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП суд повинен установити, що особа відмовилася від проходження огляду, запропонованого та організованого відповідно до встановленої законом процедури. При цьому оцінці підлягають не лише первинні слова водія, а й подальший розвиток подій, зміст його волевиявлення та дії поліцейських у відповідь на висловлену ним позицію.

Водночас сама собою подальша зміна позиції водія не означає автоматичного усунення правових наслідків уже вчиненої відмови. Вирішальним є встановлення фактичних обставин: від якого саме огляду особа відмовилася, чи було їй забезпечено можливість пройти огляд у передбаченому законом порядку та чи свідчить її подальша поведінка про остаточну відмову від проходження огляду загалом.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 770011 від 12 вересня 2026 року ОСОБА_1 цього дня о 20 год 07 хв у місті Кам`янці-Подільському на вулиці Князів Коріатовичів, 56/1 керував автомобілем Tesla Model Y, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Водночас судом досліджено відеозаписи, здійснені за допомогою портативних відеореєстраторів Motorola VB 400, на яких зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 після зупинки автомобіля.

Зі змісту цих відеозаписів убачається, що працівники поліції зупинили автомобіль Tesla Model Y під керуванням ОСОБА_1 , перевірили його документи, після чого повідомили про наявність ознак алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу – газоаналізатора Drager Alcotest, або в найближчому закладі охорони здоров`я.

На початковому етапі спілкування ОСОБА_1 висловив незгоду з необхідністю проходження огляду, пояснюючи це відсутністю, на його думку, ознак алкогольного сп`яніння. Надалі він неодноразово спілкувався з іншою особою по мобільному телефону, після чого погодився пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я.

Однак працівники поліції не забезпечили проведення такого огляду, посилаючись на те, що водій уже відмовився від нього. Після цього поліцейські сіли до службового автомобіля для оформлення адміністративних матеріалів, а відеозапис припинився.

Отже, досліджений відеозапис підтверджує факт первинної незгоди ОСОБА_1 щодо проходження огляду, але водночас відображає подальшу зміну його позиції та висловлення готовності пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

При цьому відеозапис не містить беззаперечного підтвердження того, що після висловлення такої готовності працівники поліції повторно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я в межах належним чином реалізованої процедури, а він відмовився від цієї пропозиції.

Так само з досліджених відеоматеріалів не вбачається, що після зміни позиції водія поліцейські продовжили відповідні процесуальні дії з метою забезпечення проходження ним огляду або що ОСОБА_1 перешкоджав таким діям, ухилявся від них чи категорично відмовлявся від огляду в медичному закладі.

Таким чином, між формулюванням обвинувачення, викладеним у протоколі, та фактично зафіксованою на відеозаписах послідовністю подій існує істотна відмінність, яка потребує оцінки з огляду на предмет доказування в цій справі.

Суд не заперечує, що первинна відмова від проходження огляду на місці зупинки мала місце. Проте встановлення цієї обставини саме собою не дає достатніх підстав для висновку про доведеність усіх юридично значущих ознак правопорушення, зважаючи на те, що водій надалі погодився пройти огляд у закладі охорони здоров`я, а відповідний огляд працівниками поліції забезпечено не було.

Оцінюючи зафіксовану послідовність подій, суд виходить із того, що зміст волевиявлення особи щодо проходження огляду необхідно встановлювати з урахуванням усієї сукупності її висловлювань і дій, а не лише окремої фрази, сказаної на початковому етапі спілкування з поліцейськими.

У цій справі ОСОБА_1 спочатку не погодився пройти огляд на місці зупинки, оскільки вважав вимогу працівників поліції безпідставною. Надалі, після телефонної консультації, він погодився пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я.

Така зміна позиції має істотне значення для оцінки доказів, оскільки свідчить про те, що первинна незгода водія не обов`язково залишалася його остаточною позицією щодо проходження огляду загалом.

Відповідно, первинну відмову від огляду на місці зупинки не можна автоматично розцінювати як остаточну відмову від усіх передбачених законом способів проведення огляду без перевірки подальших дій водія та працівників поліції.

З іншого боку, сама лише заява про готовність пройти огляд у закладі охорони здоров`я також не є безумовною підставою для висновку про відсутність правопорушення. Юридичне значення такої заяви визначається тим, чи була вона висловлена до завершення відповідної процедури, чи надавали працівники поліції реальну можливість пройти огляд та чи відмовився водій від нього після належного направлення або пропозиції пройти огляд у встановленому порядку.

Саме тому в цій справі необхідно було встановити, чи завершилася поведінка ОСОБА_1 остаточною відмовою від проходження огляду, чи, навпаки, після первинної незгоди він висловив готовність пройти огляд у закладі охорони здоров`я, однак відповідна процедура не була продовжена працівниками поліції.

Зміст дослідженого відеозапису підтверджує другий із наведених варіантів: після первинної незгоди ОСОБА_1 погодився пройти огляд у медичному закладі, проте працівники поліції відмовилися забезпечити його проведення, посилаючись на попередню відмову водія.

При цьому наявні матеріали не містять переконливих доказів того, що після висловлення згоди ОСОБА_1 було належним чином роз`яснено подальший порядок проходження огляду, визначено відповідний заклад охорони здоров`я, фактично забезпечено направлення до нього та отримано нову, однозначну відмову від проходження огляду.

За таких обставин суд не має достатніх підстав ототожнювати первинну незгоду водія з остаточною відмовою від проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

Важливо також, що суд не покладає на працівників поліції обов`язку безумовно ігнорувати будь-яку первинну відмову або розпочинати процедуру огляду заново за кожної зміни позиції водія. Однак у конкретних обставинах цієї справи подальша згода ОСОБА_1 на проходження огляду мала бути оцінена та перевірена в межах процедури, передбаченої законом, а не відхилена лише з посиланням на його попередні слова.

За відсутності доказів того, що після висловлення такої згоди водій знову відмовився від огляду або ухилявся від його проходження, твердження про остаточну відмову не може вважатися належним чином доведеним.

Судом також досліджено долучені до матеріалів справи акт огляду на стан алкогольного сп`яніння та направлення на огляд.

Сам факт складення відповідних документів підтверджує документальне оформлення окремих процесуальних дій працівниками поліції. Проте наявність таких документів не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи відповідають відображені в них відомості фактичному перебігу подій та чи підтверджують вони обставини, які мають значення для кваліфікації дій особи.

Документальне оформлення процедури й фактичне її здійснення є пов`язаними, але не тотожними обставинами. Тому сам по собі факт складання направлення на огляд не доводить, що особі було забезпечено можливість пройти огляд у закладі охорони здоров`я, так само як оформлення акта огляду не доводить остаточної відмови від проходження огляду за відсутності інших належних доказів.

У цій справі зміст відеозапису має особливе значення, оскільки дає змогу безпосередньо перевірити послідовність спілкування між водієм і працівниками поліції, зокрема момент первинної відмови та подальшої згоди на проходження огляду.

За таких обставин наявність у матеріалах справи процесуальних документів не усуває суперечності між викладеним у протоколі твердженням про відмову від огляду в установленому законом порядку та фактично зафіксованою поведінкою водія.

Крім того, сам по собі факт наявності у ОСОБА_1 зовнішніх ознак, які могли свідчити про стан алкогольного сп`яніння, не доводить факту відмови від проходження огляду. Такі ознаки можуть бути підставою для пропозиції пройти огляд, але не замінюють доказування конкретної поведінки особи після такої пропозиції.

Отже, оцінюючи акт огляду, направлення на огляд, протокол і відеозаписи в їх сукупності, суд не вбачає достатніх підстав вважати доведеним факт остаточної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

Окремої оцінки потребує висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 від 12 вересня 2026 року, складений лікарем КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» ОСОБА_2 , відповідно до якого під час огляду о 21 год 05 хв ознак сп`яніння не виявлено.

Як установлено судом, цей огляд проведено за власною заявою ОСОБА_1 після оформлення працівниками поліції адміністративних матеріалів.

З огляду на це зазначений висновок не може автоматично прирівнюватися до результату огляду, проведеного в межах процедури, передбаченої статтею 266 КУпАП, та сам по собі не виключає можливості вчинення правопорушення у формі відмови від попередньо запропонованого огляду.

Водночас це не позбавляє висновок лікаря доказового значення. Відповідно до статей 251 і 252 КУпАП він підлягає оцінці з урахуванням часу проведення медичного огляду, його результатів, обставин звернення до закладу охорони здоров`я та інших доказів у справі.

З наданих матеріалів убачається, що медичний огляд проведено о 21 год 05 хв, тоді як протокол про адміністративне правопорушення, за наявними матеріалами, складено о 20 год 33 хв. Отже, через 30 хвилин після оформлення протоколу ОСОБА_1 фактично пройшов огляд у закладі охорони здоров`я, за результатами якого ознак сп`яніння не виявлено.

Ця обставина узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 про те, що після консультації з адвокатом він мав намір пройти медичний огляд та реалізував цей намір самостійно, оскільки працівники поліції не забезпечили проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

Водночас суд не розцінює негативний результат цього огляду як безумовний доказ того, що на момент керування транспортним засобом ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння. Самостійне проходження огляду після оформлення адміністративних матеріалів не замінює процедури, передбаченої статтею 266 КУпАП, і не усуває необхідності окремо перевірити факт відмови від огляду.

Проте предметом доказування в цій справі є не лише можливий стан сп`яніння водія, а конкретне обвинувачення у відмові від проходження огляду в установленому законом порядку.

У цьому контексті висновок лікаря має значення насамперед у взаємозв`язку з іншими доказами, оскільки підтверджує, що невдовзі після оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 фактично звернувся до медичного закладу та пройшов огляд за власною ініціативою.

Зазначена обставина узгоджується з його поясненнями про готовність пройти огляд у закладі охорони здоров`я та додатково підлягає врахуванню під час оцінки характеру його поведінки. Однак вона не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність правопорушення.

Вирішальне значення має те, що медичний висновок у сукупності з відеозаписом та поясненнями ОСОБА_1 не усуває встановленої судом недостатності доказів щодо остаточної відмови від проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Наведені положення означають, що обов`язок доведення обставин, покладених в основу адміністративного обвинувачення, покладається на орган, який його висуває, а не на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 не зобов`язаний доводити, що він не відмовлявся від проходження огляду. Натомість саме орган, який склав протокол, повинен надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження того, що відмова мала місце саме за обставин і в порядку, передбачених законом.

Зазначений підхід узгоджується з гарантіями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які поширюються також на провадження, що за національним законодавством мають адміністративний характер, але за своєю природою та суворістю можливих санкцій належать до сфери кримінально-правових гарантій у розумінні Конвенції.

У межах такого провадження обвинувачення має бути доведене належними доказами, а невирішені сумніви щодо доведеності вини не можуть тлумачитися проти особи, яку притягають до відповідальності.

У цій справі суд установив, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується дослідженими відеозаписами. Також із відеозаписів убачається, що працівники поліції повідомили водію про ознаки можливого алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд.

Водночас із цих самих відеозаписів убачається, що після первинної незгоди ОСОБА_1 погодився пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я, однак працівники поліції не забезпечили його проведення, пославшись на попередню відмову.

Отже, наявні докази підтверджують окремі обставини, викладені в протоколі, але не дають можливості беззаперечно встановити остаточну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду в закладі охорони здоров`я відповідно до встановленого законом порядку.

При цьому суд не має підстав припускати, що після припинення відеозапису події розвивалися саме так, як зазначено в протоколі, оскільки така послідовність подій не підтверджена дослідженими доказами.

Саме по собі припинення відеозапису не доводить неправомірності дій працівників поліції та не є автоматичною підставою для визнання матеріалів недопустимими. Однак відсутність подальшої фіксації подій означає, що суд не може встановити за допомогою цього доказу обставини, які могли мати місце після завершення запису. Такі обставини повинні підтверджуватися іншими належними доказами, якщо на них ґрунтується обвинувачення.

У матеріалах справи не встановлено достатньої сукупності таких доказів, які б усували суперечності між змістом протоколу та фактично зафіксованою поведінкою водія.

За цих обставин суд не може покласти в основу висновку про винуватість припущення про те, що первинна відмова залишалася остаточною попри подальшу згоду водія пройти огляд, або що після завершення відеозапису він відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

Такий висновок означав би фактичне перенесення на ОСОБА_1 обов`язку спростовувати обставини, які належним чином не доведені стороною обвинувачення, що суперечило б принципу презумпції невинуватості.

Оцінюючи всі досліджені матеріали в їх сукупності, суд виходить із такого.

По-перше, факт керування ОСОБА_1 автомобілем Tesla Model Y 12 вересня 2026 року в зазначеному в протоколі місці підтверджується відеозаписами.

По-друге, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність ознак можливого алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд. На початковому етапі спілкування він дійсно висловив незгоду з проходженням огляду.

По-третє, досліджений відеозапис фіксує подальшу зміну позиції водія: він погодився пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я. Отже, його первинна незгода не може без додаткової перевірки розцінюватися як безумовне підтвердження остаточної відмови від проходження огляду загалом.

По-четверте, після висловлення ОСОБА_1 готовності пройти огляд у закладі охорони здоров`я працівники поліції, зафіксовані на відеозаписі, не забезпечили проведення такого огляду, мотивуючи це попередньою відмовою водія.

По-п`яте, досліджені матеріали не містять достатніх і несуперечливих доказів того, що після висловлення згоди ОСОБА_1 було належним чином забезпечено можливість пройти огляд у закладі охорони здоров`я, а він після цього однозначно відмовився від його проходження.

По-шосте, висновок лікаря від 12 вересня 2026 року підтверджує, що о 21 год 05 хв ОСОБА_1 самостійно пройшов медичний огляд, за результатами якого ознак сп`яніння не виявлено. Цей висновок не є автоматичним спростуванням можливого правопорушення, проте узгоджується з поясненнями водія про його намір пройти медичний огляд і підлягає врахуванню в сукупності з іншими доказами.

По-сьоме, протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду та направлення на огляд не усувають установленої суперечності між твердженням про відмову від проходження огляду в установленому законом порядку та фактично зафіксованою подальшою поведінкою водія.

Таким чином, сукупність досліджених доказів не дає достатніх підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 остаточно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого законом порядку.

Суд наголошує, що цей висновок не ґрунтується виключно на негативному результаті самостійно проведеного медичного огляду або на самому факті зміни водієм своєї первинної позиції. Вирішальним є те, що досліджені докази не підтверджують належним чином остаточної відмови від проходження огляду з урахуванням подальшої згоди водія, дій працівників поліції та фактичного перебігу подій.

За таких обставин твердження, викладене в протоколі, про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров`я, не знайшло достатнього підтвердження сукупністю належних, допустимих і достовірних доказів.

Суд не вправі самостійно доповнювати фабулу адміністративного обвинувачення, відшукувати докази на підтвердження недоведених обставин або замінювати орган, який склав протокол, у виконанні покладеного на нього обов`язку щодо доказування.

Невирішені сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 за наведених обставин мають тлумачитися на його користь.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на те, що в межах судового розгляду не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, за ознакою відмови від проходження огляду відповідно до встановленого законом порядку, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Керуючись п.1 ст. 247, п.3 ч.1 ст. 284 КУпАП, –

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, тобто у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду Хмельницької області через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Черепахін В.О

Оригінал: reyestr.court.gov.ua