Суд: Херсонський міський суд Херсонської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Колабораційна діяльність
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №766/2818/25
Суддя: Валігурська Л. В.
Справа №766/2818/25
н/п 1-кп/766/1086/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.10.2026 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора (в режимі відеоконференції): ОСОБА_3
захисника (в режимі відеоконференції): ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 23.01.2025 під № 22025230000000044 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Інгулець Білозерського району Херсонської області, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , заміжньої, неповнолітніх утриманців не маючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, -
- у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 2 ст. 28 – ч. 5 ст. 111-1 КК України, -
в с т а н о в и в:
I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
ОСОБА_5 у невстановлені дату та час, але не пізніше 23.09.2022, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області, без примусу, з корисливих мотивів та метою отримання грошової винагороди, добровільно погодилась на пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням осіб, щодо організації та участі у проведенні на території тимчасово окупованого с. Микільське Херсонського району Херсонської області незаконного референдуму про вихід Херсонської області зі складу України, утворення самостійної держави та входження її до складу рф на правах суб?єкта рф та була призначена на посаду так званого члена ДВК № 430.
Так, ОСОБА_5 у період з 23.09.2022 по 27.09.2022, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою з особами так званої «виборчої комісії Херсонської області» та так званими членами ДВК № 430, матеріали щодо яких виділено в окреме кримінальне провадження та іншими невстановленими на даний час особами (щодо яких триває досудове розслідування), усвідомлюючи свою протиправну діяльність та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, в порушення Конституції України, Закону України Про всеукраїнський референдум», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» вчинила наступні дії направлені на організацію та проведення незаконного референдуму на території с. Микільське, Херсонського району Херсонської області, а саме: приймала участь в подворовому обході місцевих мешканців, здійснювала агітацію місцевих мешканців до участі у проведенні т.зв. референдуму, здійснювала інші дії, направлені на організацію та проведення незаконного
Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 111-1 КК України як участь в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території.
ІI. Застосовані судом правові процедури.
Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)
З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченої, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , яка обвинувачувалася органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 – ч. 5 ст. 111-1 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.
Ухвалою суду від 25.02.2025 було призначено підготовче судове засідання.
Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого, було проведено судові засідання: 15.04.2025, 23.06.2025, 18.09.2025, 07.10.2025,
Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачена повідомлялася про судовий розгляд кримінального провадження стосовно неї та мала можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви. Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачена ОСОБА_5 не скористалася.
Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.
При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Згідно положень ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 111-1 КК України, за якою пред`явлено обвинувачення ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою – сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 до призначених судових засідань здійснювались шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу проживання та публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, відповідні повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.
Водночас, не зважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 на території України, в органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останньої за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченої, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачена була обізнана щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.
ІІІ. Щодо забезпечення права на захист
Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Разом з цим, стосовно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника для захисту інтересів обвинуваченої.
З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 07.10.2025 клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 22025230000000044 від 23.01.2025 висунуте щодо злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України.
Ухвалою суду від 26.03.2026 був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України.
Разом з цим, за період часу з 25.02.2025 (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 28.10.2026, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.
За час судового розгляду обвинувачена могла визначитися з провадженням проти неї, та усвідомлюючи, що у неї виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінила свою процесуальну поведінку та продовжила подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.
IV. Позиція сторін кримінального провадження
Прокурор у ході судових дебатів висловив позицію щодо повної доведеності вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину. Просив визнати обвинувачену винною та призначити відповідне покарання в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді 8 років позбавлення волі, застосувавши додаткове покарання як у виді позбавлення права обіймати певні посади строком на 15 років, так і конфіскацію всього майна.
Захисник просила суд ухвалити вирок на підставі досліджених та наданих суду доказів з урахуванням всіх обставин справи та інкримінованих обвинуваченій протиправних дій.
V. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення
Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.02.2025 (справа № 490/799/25, н/п №1-кс/490/752/2025), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.
Так вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. ст. 111-1 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
- протоколом добровільної видачі речей та документів від 30.08.2024, відповідно до якого ОСОБА_6 добровільно надав копію документа «Сведения о фактически отработанном времени членами работающих в комиссии не на постоянной (штатной) основе, в период подготовки и проведения референдума», відповідно до якого наявна інформація про дільничну виборчу комісію № 430, яка була розташована в с. Микільське Білозерського району Херсонської області, де ОСОБА_5 зазначена як член вказаної комісії;
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.08.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 впізнав фото із зображенням ОСОБА_5 як особи, яка у вересні 2022 року на території с. Микільське приймала участь в організації та проведенні референдуму окупаційною владою рф. Агітувала мешканців селища підтримати приєднання Херсонської області до рф та прийняти участь у голосуванні;
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.06.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 як особи, яка у вересні 2022 року на території с. Микільське приймала участь в організації та проведенні референдуму окупаційною владою рф. Агітувала мешканців селища підтримати приєднання Херсонської області до рф та прийняти участь у голосуванні;
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.08.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 впізнав фото із зображенням ОСОБА_5 як особи, яка у вересні 2022 року на території с. Микільське приймала участь в організації та проведенні референдуму окупаційною владою рф. Агітувала мешканців селища підтримати приєднання Херсонської області до рф та прийняти участь у голосуванні;
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.06.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 як особи, яка у вересні 2022 року на території с. Микільське приймала участь в організації та проведенні референдуму окупаційною владою рф. Агітувала мешканців селища підтримати приєднання Херсонської області до рф та прийняти участь у голосуванні;
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.08.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 як особи, яка у вересні 2022 року на території с. Микільське приймала участь в організації та проведенні референдуму окупаційною владою рф. Агітувала мешканців селища підтримати приєднання Херсонської області до рф та прийняти участь у голосуванні;
Свідок ОСОБА_11 дала суду показання про те, що під час окупації у 2022 році с. Микільське Херсонського району Херсонської області, залишалась проживати там. ОСОБА_5 знала як мешканку с. Микільське. Бачила останню в центральній частині селища в період часу, коли проводився референдум за приєднання Херсонської області до рф. Зокрема ОСОБА_5 пропагувала за участь в референдумі, розповідала як буде проходити голосування, пропонувала проголосувати. Дуже часто бачила ОСОБА_5 в супроводі військових рф, проте ознак того, що вона діяла під примусом не було. Безпосередньо в день проведення референдуму ОСОБА_5 здійснювала і подворовий обхід мешканців селища, пропонуючи проголосувати;
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.08.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 як особи, яка у вересні 2022 року на території с. Микільське приймала участь в організації та проведенні референдуму окупаційною владою рф. Агітувала мешканців селища підтримати приєднання Херсонської області до рф та прийняти участь у голосуванні;
Свідок ОСОБА_12 дала суду показання про те, що у період з 23.09.2022 по 27.09.2023 вона бачила в с. Микільське Херсонського району Херсонської області ОСОБА_5 , яка приймала активу участь в проведенні так званого референдуму за приєднання Херсонської області до рф. ОСОБА_5 здійснювала подворовий обхід, під час якого агітувала мешканців села голосувати і підтримати приєднання Херсонської області до рф. Також ОСОБА_5 перебувала в центральній частині селища, де проводила агітацію за участь у референдумі.
VІ. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Протокол огляду від 04.10.2024 , за змістом якого оглянуто публікацію на Інтернет сторінці «Зрадники Микільського» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 де наявна інформація про ОСОБА_5 суд до уваги не приймає, оскільки відсутні відомості щодо джерела інформації відповідного Інтернет ресурсу, а тому не може вважатись такою, що містить достовірні відомості, оскільки останні не мають ознак офіційних.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами ст. ст. 39, 40 КК України, однак під час судового розгляду не встановлено жодних фактів, які б свідчили, що обвинувачена діяла під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу – рф.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинувачену винною у пред`явленому їй обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.
Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 в інкримінованому їй злочині, кваліфікація її дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі, оскільки обґрунтована стороною обвинувачення належним і достатнім обсягом доказів.
У той же час зайвою є посилання при кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 5 ст. 111-1 КК України на ч. 2 ст. 28 КК України як позначення вчинення ОСОБА_5 протиправних дій за попередньою змовою з іншими особами, враховуючи таке.
Як зазначав Верховний Суд у своїй постанові від 21.10.2025 справа № 459/176/23 покликатися у формулі кваліфікації на форму співучасті, а саме на ст. 28 КК України не потрібно і про це вже зазначалося у постанові від 10.12.2024 у справі № 163/2670/21.
Суд вже наголошував, що у формулі кримінально-правової кваліфікації вказуються, окрім інкримінованої особі статті Особливої частини кримінального закону, статті Загальної частини кримінального закону лише у випадках зазначення стадії вчинення кримінального правопорушення (готування або замах) або ж для вказівки на роль особи, крім ролі виконавця (організатор, підбурювач або пособник). Вказівка у формулі кримінально-правової кваліфікації на інші статті Загальної частини кримінального закону (у тому числі на форму співучасті) є зайвою.
У цьому провадженні (№ 459/176/23) засудженим інкриміновано вчинення злочину у складі організованої групи і такі дії у формулі кваліфікації відображені, в тому числі, з посиланням на ч. 3 ст. 28 КК. Однак, як вказано у попередньому абзаці, на форму співучасті у формулі кваліфікації покликатися не потрібно. Натомість якщо сторона обвинувачення вважає, що відповідне кримінально-каране діяння вчинене у співучасті, то вона може це врахувати, інкримінувавши особі кваліфікуючу ознаку, що стосується форми співучасті, якщо вона передбачена у статті Особливої частини кримінального закону.
У такому разі якщо кваліфікуюча ознака за відповідною формою співучасті не передбачена законодавцем, слід покликатися на найбільш наближену форму співучасті. Тобто якщо сторона обвинувачення вважає, що кримінальне правопорушення вчинено організованою групою осіб, однак серед кваліфікуючих ознак законодавцем передбачено менш згуртовану форму співучасті - «за попередньою змовою групо осіб», то саме вона й інкримінується особі.
З огляду на викладене суд вважає, що відповідне посилання при кваліфікації дій ОСОБА_5 є зайвим, тоді як відповідна ознака (вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб) вірно зазначена у формулюванні обвинувачення, що є достатнім і таким, що в повній мірі характеризує та відображає дії обвинуваченої.
VIІ. Призначення покарання
При визначені виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Також судом враховується характер, мотиви, обставини вчиненого злочину та відсутність обставини, що пом`якшують покарання, тоді як обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. Також суд приймає до уваги роль обвинуваченої у проведенні та організації референдуму, яка як можна зробити висновок з матеріалів кримінального провадження є опосередкованою і такою, що не мала значного впливу на результати організованого заходу, про що свідчить незначний обсяг доказів, досліджений судом.
Призначаючи обвинуваченій покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність – правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам. Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченою злочину проти основ національної безпеки України, який посягає на захист в першу чергу життєво важливих інтересів суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, суд вважає, що обвинуваченій необхідно призначити основне покарання в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України згідно матеріалів кримінального провадження не вбачається, з обов`язковим призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права зайняття ряду посад, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого та буде достатнім для попередження вчинення нею нових злочинів.
Вирішуючи питання щодо необхідності призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд враховує наступне.
Так органом досудового розслідування ОСОБА_5 було інкриміновано, що вказаний злочини було вчинено за наявності саме корисливого мотиву, що є обов`язковим з розрізі практики Верховного Суду, а також можливості альтернативного застосування або незастосування відповідного покарання. Враховуючи викладене, наявні підстави і для призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.
VIІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Оскільки речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні, відповідне питання судом не вирішувалось.
Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
у х в а л и в:
1. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та органах, що надають публічні послуги, а також займатися діяльністю, пов`язаною з виборчим процесом та референдумом на строк 12 (дванадцять) років з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
2. Строк відбування призначеного ОСОБА_5 основного покарання рахувати з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.
3. Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та органах, що надають публічні послуги, а також займатися діяльністю, пов`язаною з виборчим процесом та референдумом рахувати з моменту відбуття ОСОБА_5 основного покарання у виді позбавлення волі.
4. Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.02.2025 (справа № 490/799/25, н/п 1-кс/490/751/2025) залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області з урахуванням обмежень.
Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинувачена та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень. Роз`яснити обвинуваченій право подати клопотання про помилування, а також право у разі перебування під вартою заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинуваченої та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Суддя: ОСОБА_13
Оригінал: reyestr.court.gov.ua