Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №595/1251/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1251/26

Провадження № 2/595/736/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, в якому просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, присуджених судовим наказом Бучацького районного суду від 19 березня 2018 року (справа № 595/366/18) в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі (однієї четвертої) частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Позивачка зазначає, що аліменти, які стягуються з відповідача, в умовах збільшення рівня цін, недостатні для забезпечення навіть базового життєвого рівня дитини. Зі збільшенням віку істотно зросли витрати на харчування, одяг, навчання, транспорт, розвиток, підтримання здоров`я та інші повсякденні потреби дитини. Встановлений у 2018 році спосіб стягнення аліментів не може розглядатися як незмінний до досягнення дитиною повноліття, оскільки сімейне законодавство передбачає можливість його перегляду відповідно до зміни обставин та потреб дитини. Згідно з розрахунком державного виконавця у виконавчому провадженні №56078537, протягом 2025-2026 років розмір нарахованих аліментів становив переважно від 1598 грн до 1756 грн щомісячно. За лютий - липень 2026 року нараховувалося по 1756 грн щомісячно, тоді як у цьому ж розрахунку зазначено показник доходу/середнього заробітку в розмірі 19 055 грн. Таким чином, чинний спосіб стягнення фактично прив`язує участь відповідача в утриманні дитини лише до мінімального державного соціального стандарту, тоді як стягнення аліментів у частці від доходу дозволяє визначати внесок батька пропорційно його фактичним матеріальним можливостям. Право позивачки звернутися з вимогою про зміну способу стягнення аліментів прямо передбачене законом та не залежить від наявності заборгованості чи винної поведінки платника. Визначення аліментів у 2018 році на рівні 50 відсотків прожиткового мінімуму не означає, що дитина до повноліття повинна отримувати від батька виключно мінімальну гарантовану суму незалежно від зміни її потреб та матеріального становища платника. Утримання дитини не повинно обмежуватися лише мінімально допустимим рівнем. Обсяг участі кожного з батьків має враховувати його реальні матеріальні можливості та забезпечувати належні умови для розвитку дитини. Зміна способу стягнення на частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, забезпечить пропорційну участь батька в утриманні сина відповідно до його доходу та водночас збереже гарантований законом мінімальний рівень матеріального забезпечення дитини. Враховуючи характер спору, його значення для позивачки та неповнолітньої дитини, обсяг підготовлених і досліджених документів, необхідність аналізу договірних та сімейних правовідносин, а також підготовку обґрунтованої правової позиції, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, тому позивачка просить стягнути з відповідача на її користь 12000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 02 вересня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

23 вересня 2026 року представником відповідача, адвокатом Рекушем О.Р. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить позов залишити без задоволення. Зазначає, що на даний час відповідач добросовісно сплачує аліменти на утримання дитини згідно судового наказу Бучацького районного суду від 19 березня 2018 року. Враховуючи, що обов`язок утримувати дітей рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, сторона відповідача доходить до переконання про те, що визначений судовим наказом Бучацького районного суду від 19 березня 2018 року розмір аліментів є достатнім для потреб дитини та адекватно можливим для відповідача. Саме такий розмір стягуваних аліментів буде співмірним до стану здоров`я та матеріального становища сторін і дитини, реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини та те, що батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дітей. Щодо заявленого позивачкою розміру аліментів, вважає, що таким чином вона бажає перекласти обов`язок утримування дітей повністю на батька. Вважає, що матеріальне становище сторін є однаковим та повинно бути враховано при вирішенні судом спору. Станом на даний час відповідач не працює, його доходи не є високими та не достатніми для сплати аліментів на утримання дитини в заявленому розмірі. Обґрунтованості зміни способу стягнення аліментів на утримання дитини позивачка не навела. Разом з тим, витрати на правничу допомогу в розмірі 12000 грн є необґрунтованими та неспівмірними, оскільки вони не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.

28 вересня 2026 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача - адвоката Ковалівського Б.В. витребувано із Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області, у строк до 08 жовтня 2026 року, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Зелена Чортківського району Тернопільської області, а саме: відомості про його реєстраційний номер облікової картки платника податків; відомості про всі нараховані та/або виплачені йому доходи за період з 01 січня 2025 року по дату надання відповіді на ухвалу суду із зазначенням за кожний звітний період суми доходу, виду доходу, найменування та коду ЄДРПОУ податкового агента (роботодавця або іншої особи, яка здійснювала нарахування чи виплату доходу).

16 жовтня 2026 року до Бучацького районного суду Тернопільської області Головним управлінням Державної податкової служби у Тернопільській області, на виконання ухвали суду від 28 вересня 2026 року, надано запитувану інформацію.

Представник позивачки, адвокат Ковалівський Б.В. в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивачки та її представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача, адвокат Рекуш О.Р. у судове засідання не з`явився, згідно поданого відзиву просить справу слухати у відсутності сторони відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що у сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 16 серпня 2012 року Переволоцькою сільською радою Бучацького району Тернопільської області.

На підставі судового наказу Бучацького районного суду Тернопільської області (справа № 595/366/18) від 19 березня 2018 року стягуються із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Зелена Бучацького району Тернопільської області, на користь стягувача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 15 березня 2018 року до досягнення дитиною повноліття з подальшим проведенням індексації.

Після реєстрації шлюбу із ОСОБА_6 . ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_7 », про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , видане 14 січня 2020 року Бучацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Син сторін ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю - позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до довідки № 09-24/2161 від 21 серпня 2026 року, виданою Бучацькою міською радою Тернопільської області.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого державним виконавцем Бучацького відділу ДВС у Чортківському районі Тернопільській області Івано-Франківського МУ МЮ, станом на 05 серпня 2026 року заборгованість ОСОБА_2 зі слати аліментів відсутня.

Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, сформованого 13 жовтня 2026 року, за період з січня 2025 року по серпень 2026 року інформація про доходи ОСОБА_2 відсутня.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 СК України).

Згідно з вимогами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В силу вимог ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно вимог ст. ст. 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статей 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Даний висновок викладено в правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 143цс13.

Зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч. 1 ст. 192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Окрім цього, право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182, 184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 152/100/18.

На підставі судового наказу Бучацького районного суду Тернопільської області від 29 квітня 2021 року (справа № 595/366/18) стягуються з відповідача в користь позивачки аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 15 березня 2018 року до досягнення дитиною повноліття з подальшим проведенням індексації.

ОСОБА_1 вважає, що такий розмір аліментів є недостатнім, а тому звернулася до суду з позовом про їх зміну. Необхідність зміни розміру стягуваних аліментів позивачка аргументує тим, що у зв`язку із збільшення віку дитини, її потреб та витрат на дитину вона не може забезпечити дитині належного утримання.

При вирішенні питання про зміну способу стягнення аліментів суд враховує, що сторони проживають окремо, спільна дитина колишнього подружжя проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Водночас суд приймає до уваги те, що на момент визначення розміру аліментів дитина була молодшого віку, з плином часу її потреби об`єктивно зросли, що пов`язано з віковими змінами, навчанням, необхідністю забезпечення належного фізичного, інтелектуального та соціального розвитку, а рівень прожиткового мінімуму та загальний рівень цін істотно змінилися.

Відтак витрати на утримання дитини істотно зросли та потребують більшої участі обох батьків у її матеріальному забезпеченні.

Також судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, стан його здоров`я суд вважає задовільним, оскільки доказів про зворотне суду не надано та в судовому засіданні не здобуто, інших утриманців, крім сина, не має, відтак не позбавлений можливості працювати та виконувати свій батьківський обов`язок щодо утримання дитини.

Разом з тим суд приймає до уваги зростання щорічних потреб дитини, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог та зміни визначених раніше судовим наказом аліментів, до однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає до стягненню з відповідача на користь держави.

Також позивачкою заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її користь витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 12000 грн, які, на думку суду, підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України). Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування понесених судових витрат позивачка подала: договір про надання правничої допомоги від 30 липня 2026 року; додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 30 липня 2026 року; акт прийому-передачі наданих правничих послуг до додаткової угоди № 1 від 30 липня 2026 року, відповідно до якого вартість правничих послуг в суду є фіксованою та становить 12000 грн.

Суд враховує заперечення, зазначене у відзиві представником відповідача стосовно не співмірності витрат на правничу допомогу позивачки.

Разом з тим, суд приймає до уваги незначну складність та характер даної справи, сталу судову практику з розгляду справ даної категорії, наданий адвокатом перелік послуг, невеликий обсяг наданих суду доказів.

Одночасно при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачкою на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є зміна способу стягнення аліментів на утримання дитини, тобто справа не є складною, тому підготовка матеріалів до суду не потребувала значних затрат часу адвоката.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивачки за розгляд справи в суді у розмірі 12000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Дослідивши докази щодо розміру понесених витрат позивачки на правничу допомогу, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 76-82, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які присуджені згідно судового наказу Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 березня 2018 року у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, та, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

В решті стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Л. І. Созанська