Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №473/3021/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3021/26

Номер провадження1-кп/473/309/2026

ВИРОК

іменем України

"29" жовтня 2026 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судових засідань ОСОБА_2 ,

учасники процесу:

прокурор ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинувачений ОСОБА_4 ,

потерпіла ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вознесенська кримінальне провадження №12026153190000082 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Лисичянськ Луганської області, громадянин України, з середньою освітою, не має на утриманні неповнолітніх осіб та осіб похилого віку, згідно ст.89 КК України не судимий, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу по мобілізації на посаді гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», має статус учасника бойових дій,

у вчиненні проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 21.05.2026 року близько 20 год., більш точного часу не встановлено, перебуваючи за місцем проживання його колишньої співмешканки ОСОБА_5 , а саме в одній із кімнат житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , в ході сварки, що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в положенні стоячи навпроти ОСОБА_5 , умисно наніс два удари долонею правої руки в область обличчя останньої, а саме в область правої та лівої щоки, в результаті чого заподіяв останній фізичний біль і не спричинив тілесних ушкоджень.

ОСОБА_4 пред`явлене обвинувачення не визнав та пояснив, що ляпаса дав потерпілій у відповідь на її дії та вказав, що йому теж спричинили тілесні ушкодження, проте поліція відмовилася брати у нього заяву. Зазначив, що напередодні коли їхав до м.Вознесенська, то надіслав вітальну листівку потерпілій, на яку та не відреагувала. Вони домовлялися, що він забере свої речі. Потерпіла бажає його посадити аби будувати стосунки з іншим. Коли приїхав до будинку потерпілої, то чекав поруч аби забрати речі. Потерпілу привезла її директор та з ними був хлопець ОСОБА_6 . Він відчинив хвіртку та пішов забирати речі. Виніс рюкзак та поставив на вулиці. Вони сварилися із потерпілою і та йому казала, що він не буде тут жити. Потерпіла почала виносити речі та він просив аби вона була обережною аби не зламати ноутбук. До цієї події вона колись вдарила його кулаком, раз в пах та ще в груди. Проте вони мирилися. Він її попереджав, що не можна бити чоловіків, особливо військових. Він хотів почистити зуби, проте потерпіла казала, що він не буде тут жити. Схопила за сумку, шарпала, він сказав, що тоді він її вдарить. З її боку була провокація. Вона стала казати «бий» та підставляла своє обличчя. Він її відпихав від себе, натомість вона завдала йому ляпаса. Він дав їй ляпаса у відповідь. Вона знов спричинила йому ляпаса та він спричинив ляпаса у відповідь. Потім стукнула хвіртка та прийшли її директорка та хлопець. Питали що він робить та казали, що не можна бити дівчину. Хлопець почав його бити та вони впали. Йому було спричинено ушкодження як з боку хлопця, так і директорки. Тоді як ОСОБА_7 просила аби все припинилося. Казали, що викличуть ВСП. Він сам викликав поліцію, ОСОБА_7 написала заяву, а він не хотів писати заяву на кохану людину, а потім поліція не побажала брати від нього таку заяву.

Зазначив, що подія сталася 21 травня 2026 року близько 20-20.20 год. за адресою АДРЕСА_3 . До того він спілкувався по телефону з потерпілою, оскільки хотів забрати свої речі. Вони проживали як сім`я та він кохав ОСОБА_7 . Нічого не було б аби вона його не провокувала, ляпаса завдав їй в ліву сторону обличчя.

В судових дебатах обвинувачений вказав, що його дії були самозахистом і все було спровоковано та заплановано потерпілою.

Після проведення судових дебатів 15 жовтня 2026 року надав флешнакопичувач, записи на якому не досліджувалися судом, так як доказ було подано після проведення судових дебатів, що відповідає вимогам ч.5 ст.364 КПК України про те, що учасники судового провадження мають право в судових дебатах посилатися лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.

Тоді як судом в даному провадженні під час судових дебатів не було встановлено потреби подавати нові докази.

Потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що подія була 21 числа. Перед цим обвинувачений поїхав, його не було 3 тижні. Звісток від нього не було, було одне смс і вона подумала, що вони розсталися. 21 числа їй надійшло повідомлення у вигляді листівки, на яке вона не відреагувала. О 19 год. обвинувачений їй зателефонував та запитав що вона робить. Вона зазначила, що перебуває на роботі. Він повідомив, що хоче забрати речі, вона сказала, що можна це зробити після роботи. Коли вона прийшла з роботи, обвинуваченого ще не було та вона почала виносити його речі до іншої кімнати. Ступко прийшов в бойовому настрої, вони сперечалися, бо він думав, що у неї хтось є. Коли вони сперечались, він її відштовхнув, а потім двічі вдарив. Вона просила його, щоб він пішов геть. Зазначила, що подія була 21 травня за адресою вул.Зарічна, 69, м.Вознесенськ. Після ударів, нанесених обвинуваченим, у неї боліла щелепа і вона кілька днів не могла їсти. Нікому про біль не повідомляла, але його відчула. Вибачення у неї обвинувачений не просив. До місця події вона приїхала з друзями, оскільки боялася. При нанесенні ударів були ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Вона не падала, стояла на ногах, вдарилася об одвірок. Поліцію викликала ОСОБА_8 . Поліції він казав, що не бив її. Склали заяву та протокол. До лікарні вона не зверталася, експертизу пройшла десь через тиждень після події. Зазначила, що справу про адміністративне правопорушення за даною подією судом було закрито та було розпочато кримінальне провадження, чого вона бажала.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що потерпіла попросила їх відвезти її до АДРЕСА_3 , так як обвинувачений мав прийти забрати речі. Потерпіла пішла нагору, а згодом туди пішов і обвинувачений. Вони почули крики, побігли і він побачив як обвинувачений двічі вдарив навхлист потерпілу по обличчю. Бив рукою і перед цим чистив зуби. Він питав, що той робить, обвинувачений сказав, що виховує ОСОБА_7 . Щоки у ОСОБА_7 були червоні, та казала, що їй боляче. Його дружина викликала поліцію. Подія була 21 травня 2026 року близько 06-09 вечора. Він бачив два удари, ОСОБА_7 казала, що їй боляче та в неї боліла щелепа, тиждень не могла їсти. Поліція коли приїхала у них була бодікамера.

Свідок ОСОБА_10 надала аналогічні покази та вказала, що чула, як ОСОБА_7 кричала «Не чіпай, не бій» та коли вони прибігли із Ноздрачовим, то бачила як обвинувачений двічі вдарив ОСОБА_7 по обличчю. Також вказала, що приймала участь в слідчому експерименті та вказувала де та як відбувалася подія. Зазначила, що ОСОБА_7 було боляче, щоки були червоні, боліла щелепа. Поліція відібрала заяву в потерпілої.

На підставі наданих прокурором матеріалів встановлено, що 02.06.2026 року було внесено відомості до ЄРДР за №12026153190000082 за ч.1 ст.125 КК України за заявою ОСОБА_5 .

Надано рапорт про фіксацію виклику на 102 від ОСОБА_5 про притягнення співмешканця ОСОБА_11 за домашнє насильство фізичного характеру, а саме через те, що той давав ляпаси та шарпав. Було складено протокол за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Згідно з заявою ОСОБА_5 від 21.05.2026 року вона просила поліцію провести перевірку та притягнути до відповідальності її співмешканця ОСОБА_4 , який 21.05.26 року близько 20-00 год. вчинив домашнє насильство фізичного характеру, а саме шарпав, давав ляпаси. До заяви надано копію паспорту ОСОБА_5 .

Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27.05.2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП було закрито на підставі ч.2 ст.284 КУпАП у зв`язку з передачею матеріалів органу досудового розслідування.

Згідно з рапортом Вознесенського РУП від 01.06.2026 року було отримано вказану постанову та зареєстровано в ЄО за №6074 від 01.06.2026 року як інші тілесні ушкодження.

Постановою дізнавача від 03.06.2026 року було призначено судово-медичну експертизу та відповідно до висновку №125 від 09.06.2026 року встановлено, що на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_5 , 1984 р.н., беручи до уваги відомі обставини справи і відповідаючи на поставлені питання, експерт прийшов до висновків, що у ОСОБА_5 при проведенні експертизи будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. В дослідній частині висновку вказано про скарги потерпілої на дискомфорт при жуванні.

Постановою дізнавача від 09.06.2026 року було перекваліфіковано кримінальне правопорушення, відомості про яке було внесено до ЄРДР за №12026153190000082 за ч.1 ст.125 КК України, на ч.1 ст.126 КК України та 02.06.2026 року було внесено відомості за №12026153190000082 до ЄРДР за ч.1 ст.126 КК України, про що надано витяг з ЄРДР.

Згідно заяви ОСОБА_5 від 04.06.2026 року вона надала згоду дізнавачу на проведення огляду місця події на території будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_3 .

Було проведено огляд місця події 04.06.2026 року, про що складено відповідний протокол огляду з фототаблицями, нічого вилучено не було.

Згідно заяви ОСОБА_5 від 04.06.2026 року вона надала дозвіл працівникам поліції на проведення слідчих експериментів 04.06.26 року на території її будинку АДРЕСА_3 . Про що було складено протокол проведення слідчого експерименту від 04.06.2026 року з фототаблицею до нього та потерпіла на статисті показала як обвинувачений наніс їй два удари рукою в область обличчя, вказала, що їй було дуже боляче в момент заподіяння удару.

Згідно заяви ОСОБА_5 від 10.06.2026 року вона надала добровільну згоду на проведення слідчого експерименту на території її домоволодіння.

Згідно з протоколом від 10.06.2026 року було проведено слідчий експеримент, який містить додаток до протоколу на флеш-носії у вигляді відеозапису, який було оглянуто під час судового засідання. ОСОБА_5 показала де саме в момент конфлікту перебувала вона і де знаходилися свідки. На статисті показала як ОСОБА_12 завдав два удари відкритою долонею правої руки в область обличчя. Потерпіла показала як вона відлетіла від удару до стінки кімнати та додала, що їй було дуже боляче в момент заподіяння удару і в неї протягом двох днів боліла щелепа.

Відеозапис вказаного слідчого експерименту було переглянуто в судовому засіданні згідно з вимогами ст.359 КПК.

Згідно заяви ОСОБА_5 від 04.06.2026 року вона надала добровільну згоду на проведення слідчого експерименту на території її домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 .

Було проведено слідчий експеримент, що зафіксовано в протоколі проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_9 від 04.06.2026 року з фототаблицями до нього. ОСОБА_9 на статисті показав як саме ОСОБА_12 завдав ОСОБА_13 два удари відкритою долонею правої руки в область обличчя, від чого та гучно вскрикнула, що їй боляче.

Згідно заяви ОСОБА_5 від 04.06.2026 року вона надала добровільну згоду на проведення слідчого експерименту на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 .

Було проведено слідчий експеримент, що зафіксовано в протоколі проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_10 від 04.06.2026 року з фототаблицями до нього. Так ОСОБА_10 на статисті показала як саме ОСОБА_12 завдав ОСОБА_13 два удари відкритою долонею правої руки в область обличчя, від чого та гучно вскрикнула, що їй боляче.

Також обвинувачений надав відповідь від 24.08.2026 року Вознесенського РУП на його запит про те, що надати відеозапис за 21 травня 2026 року не можливо через закінчення терміну його зберігання; сканкопії можливої переписки із потерпілою (абонент вказаний як « ОСОБА_14 »), що свідчить про можливе виникнення між ними неприязнених відносин, а також документи про наявність у нього хронічних захворювань від 10 липня 2025 року та про наявність тілесних ушкоджень (довідка ВБЛ ВМР за 22 травня 2026 року вказано про забій голови, забій лівого ока під питанням), виписку із стаціонарної карти хворого за 04-18 липня 2025 року.

Висновків судово-медичної експертизи про тілесні ушкодження та механізм їх утворення, давність – ОСОБА_4 не надав, так само як доказів про звернення до правоохоронних органів з цього приводу. Від здійснення захисту адвокатом ОСОБА_15 , що була призначена ухвалою суду, - відмовився, вказавши, що в них не співпадають лінії захисту.

Оцінюючи докази в їх сукупності із врахуванням вимог ч.1 ст.89 та ст.94 КПК України, суд приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення доведено та кваліфікує його дії за ч.1 ст.126 КК України як умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Відповідно до ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.

Оцінка доказів здійснюється судом за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу зокрема, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

В Постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року справа №464/4638/18 провадження № 51-6343км20 зазначено таке: «Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК полягає у: 1) завданні удару, побоїв; 2) вчиненні інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується умислом. При завданні удару, побоїв або вчиненні інших насильницьких дій, що мають характер мордування або вчиняються з метою залякування потерпілого чи його близьких родичів, умисел може бути лише прямий».

Згідно Постанови ВС у справі № 381/4238/15-к від 31.07.2018 року; «З огляду на те, що в диспозиції ч.1 ст.126 КК України не передбачено наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, для інкримінування даного злочину значення має саме доведеність факту завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій».

Під ударом в статті 126 Кримінального кодексу України слід розуміти одноразовий різкий вплив тупим предметом або частиною тіла на тіло людини, що заподіяв фізичний біль, але не спричинив тілесних ушкоджень.

В обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_4 21.05.2026 року близько 20 год., перебуваючи в положенні стоячи навпроти ОСОБА_5 , умисно наніс два удари долонею правої руки в область обличчя останньої, а саме в область правої та лівої щоки, в результаті чого заподіяв останній фізичний біль і не спричинив тілесних ушкоджень.

Під час надання пояснень обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив нанесення двох ляпасів по обличчю потерпілій, проте пояснив це провокацією з боку потерпілої. В дебатах стверджував, що з його боку був самозахист.

Потерпіла ОСОБА_5 вказала про спричинення їй двох ударів, після чого в неї боліла щелепа. Про це надали і покази свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , те саме вони вказували і під час слідчих експериментів, як і сама потерпіла.

Згідно із висновком експерта у ОСОБА_5 не було виявлено тілесних ушкоджень, проте вона скаржилися на дискомфорт при жуванні.

При кваліфікації дій ОСОБА_4 суд враховує, що передбачене у ст.126 КК правопорушення не призводить до порушення анатомічної цілості тканин або нормального функціонування тканин чи органів тіла людини. За цією ознакою він відрізняється від тілесного ушкодження. В той же час він повинен обов`язково викликати фізичний біль. Побої, не будучи особливим видом тілесних ушкоджень, характеризуються заподіянням болю шляхом нанесення кількох ударів. Факти нанесення удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю, визначаються судом, а не експертизою.

Так, покази потерпілої, свідків, оглянутий відеозапис слідчого експерименту з потерпілою, а також інші досліджені докази, не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини, підтверджують обставини, зазначені стороною обвинувачення в обвинувальному акті.

При цьому не є визначальними покази обвинуваченого, який заперечував вчинення правопорушення, оскільки інші докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку вказують на те, що він дійсно вдарив потерпілу і тій було боляче.

Відсутні докази на підтвердження версії обвинуваченого про те, що він перебував у стані необхідної оборони, оскільки ст.36 КК України визначено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Так з показів обвинуваченого та потерпілої вбачається, що конфлікт між ними стався через неприязнені стосунки, окрім того відсутні докази того, що потерпіла завдала обвинувачениму тілесні ушкодження будь-якого ступеню тяжкості.

Згідно із ст.65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого судом встановлено не було.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення правопорушення щодо особи, з якою він перебував у сімейних відносинах, так як вони співмешкали без реєстрації шлюбу

Щодо даних про особу обвинуваченого, то суд враховує те, що ОСОБА_4 не має не погашених судимостей, за місцем проживання характеризується посередньо та добре за місцем служби, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та нарколога; є учасником бойових дій, а також те, що вчинене обвинуваченим правопорушення є проступком проти здоров`я особи, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючої відповідальність обставини, та вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень можливе у разі призначення покарання в межах санкції ч.1 ст.126 КК України у вигляді штрафу.

Цивільний позов, судові витрати, речові докази – відсутні.

Керуючись ст.ст.373-374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, та йому призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до п.2-1 ч.1 ст.89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються: 2-1) особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання.

На вирок суду учасниками процесу можуть бути подані апеляції до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарження вироку, якщо його не скасовано, - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1