Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №334/5267/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 28.10.2026

Справа № 334/5267/26

Провадження № 2/334/3804/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

за участю секретаря Цілінко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернувся до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між первісними кредиторами та відповідачем було укладено ряд кредитних договорів в електронній формі.

14.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 103488506, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 15 днів (до 29.10.2021 року). Відповідно до умов договору відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним за ставкою 3,00 % на добу (базова процентна ставка - 5,00 % на добу) та комісію за надання кредиту у розмірі 1 160,00 грн.

17.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 17-01/2022-54, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив право вимоги за вказаним договором на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». У подальшому, 10.03.2023 року за договором № 10-03/2023/01 право вимоги було відступлено ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а 10.03.2026 року за договором № 10-03/26 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило право вимоги за договором № 103488506 від 14.10.2021 року на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Відповідач узяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим за договором № 103488506 від 14.10.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 26 560,00 грн, що складається з:

?заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту) - 4 000,00 грн;

?заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 21 400,00 грн;

?заборгованості за комісіями - 1 160,00 грн.

11.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2303501, відповідно до якого відповідач отримала кошти в розмірі 6 000,00 грн. Відповідач зобов`язалася повернути позику та сплатити нараховані відсотки. У подальшому сторонами укладалися додаткові угоди щодо продовження строку користування позикою, зокрема: Додаткова угода № 1 від 14.06.2021 року, Додаткова угода № 2 від 16.07.2021 року, Додаткова угода № 3 від 19.08.2021 року, Додаткова угода № 4 від 24.08.2021 року, Додаткова угода № 5 від 30.08.2021 року та Додаткова угода № 6 від 29.09.2021 року, відповідно до якої строк позики було погоджено до 29.10.2021 року із фіксацією залишку заборгованості за тілом у сумі 2 855,28 грн.

09.02.2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 09/02-2022; у подальшому 10.01.2023 року за договором № 10-01/2023 право вимоги відступлено на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а 10.03.2026 року за договором № 10-03/26 - на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 2303501 від 11.05.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 13 692,45 грн, яка складається з:

?заборгованості за основним зобов`язанням (тіло позики) - 2 855,28 грн;

?заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10 837,17 грн.

19.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 87015, за умовами якого відповідачу відкрито кредитну лінію та надано перший транш у розмірі 9 334,00 грн строком на 252 дні зі ставкою 234,00 % річних.

28.01.2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДИТПЛЮС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу № 28012025, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 87015 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Відповідач зобов`язання щодо повернення кредитних коштів не виконала, через що заборгованість за договором № 87015 від 19.10.2021 року становить 17 072,56 грн, у тому числі:

?заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) - 9 334,00 грн;

?заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6 937,56 грн;

?заборгованість за комісіями - 801,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за трьома договорами у сукупному розмірі 57 325,01 гривень, а також понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 3 328,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Ухвалою судді від 20.08.2026 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

В судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки, ухвали про відкриття провадження на адресу місця реєстрації відповідача.

Згідно відповіді № 2847280 від 08.06.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Саме за вказаною адресу, ОСОБА_1 повідомлялась про дату та час розгляду справи, шляхом направлення рекомендованого листа засобами поштового зв`язку. Згідно довідки про причини повернення, лист повернувся у зв`язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позовну заяву чи заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи за її участі відповідач суду не надала, причин неявки не повідомила.

Суд приходить до висновку про можливість розглянути справу без участі відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач у визначений строк не надав суду відзив на позовну заяву, тому у відповідності до ст.ст. 279, 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків. судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи.

Щодо укладення, виконання та переходу прав вимоги за Кредитним договором № 103488506 від 14.10.2021 року.

14 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит № 103488506 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов Розділів 1, 2 даного договору позичальнику було надано кредит у сумі 4 000,00 грн строком на 15 днів (дата повернення - 29.10.2021 року). Факт видачі кредитних коштів підтверджується квитанцією платіжної системи LiqPay (АТ КБ «ПРИВАТБАНК») від 14.10.2021 року о 18:37 (ID операції: 1793461095, Order ID: cdbf15be-daa7-419a-8376-b74c1d879d3b_637698334227140350), відповідно до якої суму 4 000,00 грн перераховано на платіжну картку відповідача MasterCard № 516874*47 із призначенням платежу: «Кошти згідно договору 103488506».

17.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 17-01/2022-54, відповідно до якого первісний кредитор відступив право вимоги за договором № 103488506. У подальшому, 10.03.2023 року за договором № 10-03/2023/01 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а 10.03.2026 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір відступлення права вимоги № 10-03/26, за умовами якого право вимоги за договором № 103488506 від 14.10.2021 року перейшло до позивача.

Відповідач зобов`язання щодо повернення коштів не виконала. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 26 560,00 грн, у тому числі: тіло кредиту - 4 000,00 грн; проценти, нараховані на дату відступлення, - 21 400,00 грн; комісія - 1 160,00 грн.

2. Щодо укладення, виконання та переходу прав вимоги за Договором позики № 2303501 від 11.05.2021 року.

11 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2303501 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону позичальника.

Згідно з п.п. 2.1–2.4 договору відповідачу було надано позику в розмірі 6 000,00 грн на споживчі цілі. Факт перерахування коштів відповідачу підтверджується довідкою сервісу онлайн-платежів iPay.ua (ТОВ «Універсальні платіжні рішення») вих. № 2782_241029140655 від 29.10.2024 року, згідно з якою 11.05.2021 року о 16:47:17 суму 6 000,00 грн успішно перераховано на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 (транзакція № 89275584).

У подальшому строк дії позики продовжувався додатковими угодами, внаслідок чого залишок заборгованості за основним зобов`язанням (тілом) зменшився до 2 855,28 грн, а згідно з Додатковою угодою № 6 від 29.09.2021 року строк повернення позики було встановлено до 29.10.2021 року.

09.02.2022 року за договором № 09/02-2022 ТОВ «МАНІФОЮ» відступило право вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»; 10.01.2023 року за договором № 10-01/2023 право вимоги перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а 10.03.2026 року за договором № 10-03/26 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило право грошової вимоги позивачу - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Заборгованість відповідача за договором № 2303501 становить 13 692,45 грн, з яких: тіло позики - 2 855,28 грн; проценти на дату відступлення права вимоги - 10 837,17 грн.

3. Щодо укладення, виконання та переходу прав вимоги за Договором про споживчий кредит № 87015 від 19.10.2021 року.

19 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТПЛЮС» та ОСОБА_1 шляхом оформлення електронної заявки та введення одноразового ідентифікатора укладено договір про споживчий кредит № 87015.

За умовами договору відповідачу відкрито кредитну лінію та надано перший транш у сумі 9 334,00 грн на строк 252 дні. Факт перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № CRD_345846 від 19.10.2021 року на суму 7 000,50 грн (за мінусом погодженої п. 2.5 договору одноразової комісії за надання першого траншу в сумі 2 333,50 грн) на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

28.01.2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДИТПЛЮС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу № 28012025, за умовами якого право грошової вимоги за договором № 87015 від 19.10.2021 року набув позивач.

Відповідач узяті на себе зобов`язання не виконала, через що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 17 072,56 грн, у тому числі: тіло кредиту - 9 334,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6 937,56 грн; комісія - 801,00 грн.

Таким чином, судом належними та допустимими доказами встановлено факт укладення позичальником ОСОБА_1 вищезазначених трьох договорів в електронному вигляді, факт перерахування коштів на її платіжні картки, правомірність набуття позивачем прав вимоги до відповідача за договорами факторингу, а також неналежне виконання відповідачем узятих на себе договірних зобов`язань, унаслідок чого загальна сума заборгованості за трьома договорами складає 57 325,01 грн.

Частиною 1 статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із частини 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається із частини 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що ч. 1 ст. 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте, це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Аналогічні висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12).

Щодо перевірки розміру та обґрунтованості заборгованості за договорами.

Разом з тим, перевіривши зміст договорів, періоди нарахування платежів та надані позивачем розрахунки заборгованості, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню лише частково з таких підстав:

Щодо Договору № 103488506 від 14.10.2021 року («МІЛОАН»):

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 1.4 договору кредит у розмірі 4 000,00 грн надано відповідачу строком на 15 календарних днів із датою остаточного повернення до 29 жовтня 2021 року. Пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом за погоджений 15-денний строк за ставкою 3,00 % на день погоджено в сумі ровно 1 800,00 грн. Одноразова комісія згідно з п. 1.5.1 договору складає 1 160,00 грн. Видача коштів підтверджується квитанцією LiqPay від 14.10.2021 року. Позивач же заявив до стягнення проценти у розмірі 21 400,00 грн, нараховані за багато років прострочення.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/1819/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після спливу цього строку кредитор вправі вимагати захисту виключно на підставі статті 625 ЦК України (3 % річних та інфляційні втрати), проте таких вимог позивачем не заявлено. Крім того, сторони у пункті 2.2.3 Договору погодили пряму договірну заборону: «Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється». Оскільки строк кредитування сплив 29.10.2021 року, нарахування процентів поза межами цього строку є неправомірним. Стягненню підлягає: тіло кредиту 4 000,00 грн + проценти в межах строку 1 800,00 грн + комісія 1 160,00 грн = 6 960,00 грн. У задоволенні решти процентів на суму 19 600,00 грн слід відмовити.

Щодо Договору № 2303501 від 11.05.2021 року («МАНІФОЮ»):

11.05.2021 року позичальник отримала позику в сумі 6 000,00 грн, що підтверджено довідкою платіжного сервісу iPay.ua від 29.10.2024 року. Додатковими угодами № 1–6 сторони узгоджували пролонгацію строку, протягом якої позичальник частково погасила борг, зменшивши тіло позики до 2 855,28 грн. За умовами підписаної Додаткової угоди № 6 від 29.09.2021 року кінцевий строк позики встановлено до 29 жовтня 2021 року, а проценти за цей строк за графіком склали 1 704,60 грн. Позивач же заявляє до стягнення проценти в сумі 10 837,17 грн.

Виходячи з правових висновків Великої Палати Верховного Суду (справа № 444/1819/12), нарахування договірних процентів за ставкою 1,99 % на день після закінчення погодженого строку (після 29.10.2021 року) є безпідставним. Таким чином, стягненню підлягає: непогашене тіло позики 2 855,28 грн + проценти за погоджений строк за ДУ № 6 у розмірі 1 704,60 грн = 4 559,88 грн. У задоволенні решти процентів на суму 9 132,57 грн слід відмовити.

Щодо Договору № 87015 від 19.10.2021 року («КРЕДИТПЛЮС»):

Позивач просить стягнути тіло кредиту у розмірі 9 334,00 грн, проценти 6 937,56 грн та комісію 801,00 грн. Разом з тим, за платіжним дорученням № CRD_345846 від 19.10.2021 року відповідачу фактично було перераховано лише 7 000,50 грн, оскільки суму 2 333,50 грн кредитор утримав у якості 25 % одноразової комісії за надання першого траншу (п. 2.2.2, 2.5 договору).

Відповідно до статті 1054 ЦК України кредитний договір є реальним правочином, і обов`язок повернути тіло виникає лише щодо реально отриманих коштів. За статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» встановлення комісій за дії кредитора, вчинені на власну користь (видача кредиту), є нікчемними. Включення комісії 2 333,50 грн до складу тіла кредиту є незаконним, тому фактичне тіло кредиту становить 7 000,50 грн.

Вимога про стягнення комісії 801,00 грн не підтверджена жодними доказами (за графіком комісія за управління складала лише 1,00 грн на період, загалом 18,00 грн). Проценти за договором (234 % річних на строк 252 дні), перераховані виходячи з реального тіла 7 000,50 грн, становлять 5 203,17 грн. Таким чином, стягненню підлягає: тіло кредиту 7 000,50 грн + перераховані проценти 5 203,17 грн = 12 203,67 грн. У стягненні 2 333,50 грн комісії в тілі, 801,00 грн комісії та 1 734,39 грн процентів (разом 4 868,89 грн) слід відмовити.

За таких обставин загальний розмір обґрунтованої заборгованості за трьома договорами становить 23 723,55 грн (6 960,00 грн + 4 559,88 грн + 12 203,67 грн), яка підлягає стягненню на користь позивача. В іншій частині позовних вимог (на суму 33 601,46 грн) слід відмовити.

Щодо вирішення витрат на правничу допомогу

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Правнича допомога позивачу, надана адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» в суді полягала в правовому аналізі обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів позивача, складання позовної заяви (формування додатків до позовної заяви), на що адвокатом було витрачено 6 годин.

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд звертає увагу, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

Як встановлено судом, дана справа належить до категорії малозначних спорів, є справою незначної складності, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без виклику сторін та проведення судових засідань. Предметом спору є типове стягнення заборгованості за кредитними договорами, щодо якого сформована стала судова практика. Складання позовної заяви та формування додатків не вимагало дослідження значного обсягу фактичних даних чи вивчення складних правових питань. Враховуючи характер та обсяг фактично виконаної адвокатом правової роботи, категорію і незначну складність справи, ціну позову та засади пропорційності й співмірності судових витрат, суд вважає обґрунтованим зменшити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становить 57 325,01 грн. Позов задоволено на суму 23 723,55 грн, що складає 41,38 % від заявлених вимог. Відтак, сплачений позивачем судовий збір у сумі 3 328,00 грн підлягає стягненню з відповідача пропорційно у розмірі 1 377,13 грн (3 328,00 грн ? 41,38).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141,206,247,258-259,268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»:

• заборгованість за Договором про споживчий кредит № 103488506 від 14.10.2021 року у розмірі 6 960 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок (з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 800,00 грн - проценти за користування кредитом; 1 160,00 грн - комісія);

• заборгованість за Договором позики № 2303501 від 11.05.2021 року у розмірі 4 559 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 88 копійок (з яких: 2 855,28 грн - заборгованість за основним зобов`язанням / тіло позики; 1 704,60 грн - проценти за користування позикою);

• заборгованість за Договором про споживчий кредит № 87015 від 19.10.2021 року у розмірі 12 203 (дванадцять тисяч двісті три) гривні 67 копійок (з яких: 7 000,50 грн - фактично отримане тіло кредиту; 5 203,17 грн - проценти за користування кредитом),

а всього стягнути заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 23 723 (двадцять три тисячі сімсот двадцять три) гривні 55 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 377 (одна тисяча триста сімдесят сім) гривень 13 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс", ЄДРПОУ 42640371, адреса місця знаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 6 , офіс 521.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Баруліна Т. Є.