Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №711/2951/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2311/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/2951/26 Категорія: 305010300Казидуб О. Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіНовіков О. М., Сіренко Ю. В.

секретар Широкова Г.К.

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника Державної казначейської служби України Яроша С. В. на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.07.2026 (повний текст складено 24.07.2026, суддя в суді першої інстанції Казидуб О. Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури,

в с т а н о в и в :

у провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.07.2026 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 881994 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14000 грн. В решті вимог відмовлено.

Суд першої інстанції частково задовольняючи вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу врахував, що представником позивача надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення позивачем витрат, при цьому узято до уваги, що заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт, з реальним часом витраченим адвокатом та з обсягом наданих ним послуг.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат представник Державної казначейської служби України Ярош С. В. подав 28.08.2026 апеляційну скаргу, в якій вважаючи таке рішення у вказаній частині винесеним з порушенням норм процесуального права, при неповно з`ясованих обставинах справи, просить рішення змінити, скасувавши його в частині стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 14 000,00 гривень.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в силу приписів ст. 137 ЦПК України та ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу у вказаній справі можуть бути стягнуті виключно з відповідачів, діями яких завдано шкоду, а саме з Черкаської обласної прокуратури і ГУНП в Черкаській області, і не можуть бути компенсовані за рахунок коштів Державного бюджету України. Суд вищевикладеного не врахував, тому висновок суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу не в повній мірі відповідає нормам чинного законодавства.

Також вказує на те, що представником позивача при поданні до суду доказів надання правничої допомоги такі докази не були направлені Казначейству, чим було позбавлено останнє можливості подати суду свої заперечення стосовно доводів щодо понесених витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Черкаської обласної прокуратури, вказано, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а висновки суду першої інстанції щодо порядку розподілу судових витрат є законними, тому просить рішення суду залишити без змін.

Позивач ОСОБА_1 у своєму відзиві на апеляційну скаргу, вказуючи на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ГУНП в Черкаській обласні, посилаючись на те, що порядок стягнення коштів з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, зазначений в оскаржуваному рішенні, відповідає вимогам чинного законодавства, просить рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.07.2026 стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 881994 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14000 грн. 00 коп.

Враховуючи доводи апеляційної скарги рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно до правових висновків Верховного Суду, викладених ним, зокрема, в постановах ВП ВС від 14.01.2026 у справі 465/5323/15 та ВП ВС від 11.03.2026 у справі 757/38039/17-ц, Державна казначейська служба України не може бути належним відповідачем справах про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, оскільки належним відповідачем у даній справі має бути саме Держава Україна в особі відповідних органів державної влади.

Однак скаржник рішення суду в цій частині позову до суду апеляційної інстанції не оскаржує, що в силу вимог ст.367 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, позбавляє повноважень переглядати рішення суду першої інстанції без відповідних вимог скаржника, що призведе до порушення прав позивача в зв`язку з погіршенням його прав та інтересів.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Також частиною 6 статті 137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами врегульовано ст.141 ЦПК України, частиною 2 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 8, 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Свої витрати на оплату послуг адвокат позивача підтвердив належними доказами: ордером на надання правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги № б/н від 23.03.2026 в Придніпровському районному суді м. Черкаси адвокатом Юдіним В. С.(а.с.14), договором про надання правової (правничої) допомоги від 23.03.2026 укладений між АБ «Володимира Юдіна» та ОСОБА_1 ( а.с.134).

Відповідно до п. 2.1. Договору розмір гонорару встановлюється в розмірі 20000 грн за представництво інтересів в суді першої інстанції.

Відповідно до Акту виконаних робіт № 3 від 23.03.2026, складеного між АБ «Володимира Юдіна» та ОСОБА_1 виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги) у відповідності до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги: вивчення первинних документів та формування правової позиції замовника (5000 грн), складання та надсилання позову (5000 грн), відвідування судових засідань (представництво інтересів замовника в судових засіданнях в суді першої інстанції), відповідно до договору про надання правової допомоги (10000 грн). Загальна вартість робіт (послуг) склала 20000 грн. Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) немає (а.с. 133).

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 3 від 23.03.2026 прийнято від ОСОБА_1 на підставі Акту виконаних робіт № 3 від 23.03.2026 та Договору про надання правової допомоги 20000 грн (а.с. 132).

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, Державна казначейська служба України оскаржує рішення суду лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу. Скаржник вважає, що такі витрати підлягають стягненню з відповідачів Черкаської обласної прокуратури і ГУНП в Черкаській області, а не з держави Україна за рахунок Державного бюджету України, оскільки такі витрати не є збитками і не можуть відшкодовуватись за рахунок бюджетних асигнувань Державного казначейства, яке не порушувало права позивача у кримінальному провадженні.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та повністю погоджується з висновком суду про стягнення витрат на правничу допомогу з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до вимог ст. 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі ст. 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04. 2011 № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16).

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді, регламентовано у пункті 1 частини третьої статті 133, статтях 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно із ч. 1 ст. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

З огляду на припис ст. 56 Конституції України шкоду, завдану органом державної влади чи його посадовими і службовими особами, відшкодовує саме держава.

У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц.

Органи державної влади є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема і коштами.

Відповідно до висновків Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі № 201/7848/21 та від 03 грудня 2025 року у справі № 754/11380/21 вказано, що судові витрати (в тому числі витрати на правничу допомогу) підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, а не безпосередньо з органу державної влади, діяльність службових осіб якого завдало шкоду.

Враховуючи положення наведених вище норм матеріального права, правових позицій Верховного Суду, колегія суддів вважає, що стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу має бути здійснено за рахунок Держави Україна, яку у цій справі представляли компетентні органи. Суд першої інстанції правильно врахував положення закону та визначився із питанням про стягнення витрат на правничу допомогу шляхом стягнення таких витрат саме з держави Україна за рахунок Державного бюджету України, тому підстав для зміни чи скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

Розмір стягнутих витрат відповідає принципу справедливості та співмірності та наданому адвокатом обсягу робіт, докази їх понесення підтверджені матеріалами справи, тому підстав для зміни розміру стягнутих витрат апеляційний суд також не вбачає.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що не направлення позивачем Казначейству доказів надання правничої допомоги позбавило останнє можливості подати суду свої заперечення стосовно доводів щодо понесених витрат не заслуговують на увагу виходячи з наступного. Як вбачається зі змісту позовної заяви в ній було заявлено про те, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 20000 грн. Також з матеріалів справи вбачається, що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача було подано перед судовим засіданням 08.07.2026, в якому представник Казначейства був присутнім. Тобто Казначейство знало про намір позивача стягнути відповідні витрати та мало можливості подати заперечення щодо їх стягнення або зменшення суми таких витрат, але не скористалось цим правом.

Колегія суддів також зазначає, що сам по собі факт не направлення процесуального документа іншим учасникам справи не є безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення судових витрат, за відсутності доведеності того, що таке порушення призвело до обмеження процесуальних прав особи, з якої заявлено вимогу про їх стягнення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Отже рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.07.2026 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.07.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 27.10.2026.

Суддя-доповідач

Судді