Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №279/473/26 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання фізичної особи недієздатною

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №279/473/26

Суддя: Галацевич О. М.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/473/26 Головуючий у 1-й інст. Пацко О. О.

Категорія 88 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.

суддів: Григорусь Н.Й.,

Панкеєвої В.А.,

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 279/473/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки над нею та призначення опікуна,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бєлай Світлани Володимирівни

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Пацко О.О. у місті Коростені,

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рупс В.О. звернулася до суду із заявою, в якій просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, встановити над ним опіку та призначити ОСОБА_1 його опікуном.

В обґрунтування заяви зазначала, що ОСОБА_2 є рідним братом ОСОБА_1 , особою з інвалідністю І «А» групи з дитинства, внаслідок психічного розладу не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує постійного стороннього догляду та опіки. Батьки братів померли, у зв`язку з чим догляд за ОСОБА_2 здійснює ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 має постійне місце проживання, бажає та має можливість виконувати обов`язки опікуна, а обставин, які б перешкоджали призначенню його опікуном, немає.

Також представник заявника просила призначити у справі судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану ОСОБА_2 та його здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2026 року заяву про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки над нею та призначення опікуна задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Сніжне, Донецької області, недієздатним внаслідок психічного розладу.

Встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Сніжне, Донецької області, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

До призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладено на Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області обов`язки зі здійснення опіки над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у призначенні опікуна, представник ОСОБА_1 - адвокат Бєлай С.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні ОСОБА_1 опікуном, незважаючи на наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення його опікуном та відсутність передбачених законом обставин, які виключали б можливість такого призначення.

Зазначає, що висновок суду про те, що призначення заявника, який є особою призовного віку, опікуном може бути підставою для отримання ним відстрочки від мобілізації, ґрунтується на припущеннях та не передбаченій законом підставі. Цивільне законодавство не встановлює мобілізаційний статус, стать чи вік особи як обставини, що перешкоджають призначенню її опікуном. На думку апелянта, суд фактично поставив можливість призначення заявника опікуном у залежність від обставини, яка законом не визначена, чим вийшов за межі наданих йому повноважень.

Також вказує, що суд першої інстанції не врахував інтересів недієздатної особи. ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І «А» групи з дитинства, не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і потребує постійного стороннього догляду, який фактично здійснює його рідний брат ОСОБА_1 .

Зазначає, що батько братів ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , а інший брат ОСОБА_5 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . За таких обставин, на думку апелянта, іншої близької особи, яка могла б здійснювати опіку над ОСОБА_2 , немає.

Наголошує, що орган опіки та піклування підтримав кандидатуру ОСОБА_1 , який фактично здійснює догляд за братом, тоді як суд не навів мотивів, з яких здійснення опіки органом опіки та піклування краще відповідатиме інтересам недієздатної особи, ніж призначення опікуном його рідного брата.

Посилаючись на положення статей 60, 63 ЦК України та статті 300 ЦПК України, зазначає, що при вирішенні питання про призначення опікуна мають враховуватися подання органу опіки та піклування, відповідність кандидатури опікуна встановленим законом вимогам та інтереси недієздатної особи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

У судовому засіданні представник заявника - адвокат Бєлай С. В. апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити. Подала клопотання про долучення додаткових доказів, яке судом апеляційної інстанції задоволено, а подані документи прийнято та досліджено.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Халімончук Р.М. спочатку заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на недостатність доказів щодо можливості заявника виконувати обов`язки опікуна. Після дослідження додатково поданих доказів підтримав апеляційну скаргу та не заперечував проти призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та додатково отримані докази, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .

У частині визнання ОСОБА_2 недієздатним рішення суду не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Отже, предметом апеляційного перегляду є законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що подання органу опіки та піклування про доцільність призначення заявника опікуном не є достатньою підставою для такого призначення, оскільки до нього не додано акта обстеження житлових умов ОСОБА_1 , відомостей про інших близьких родичів недієздатної особи, які могли б виконувати обов`язки опікуна, довідки про стан здоров`я майбутнього опікуна, а також належного обґрунтування доцільності призначення опікуном саме заявника.

Крім того, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, та виходив із того, що призначення його опікуном може бути підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

За сукупністю наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 з огляду на таке.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у свідоцтвах про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , виданих 26 лютого 2025 року, батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначені ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , що підтверджує їхні родинні відносини як рідних братів (а.с 7, 8).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА № 166396 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І «А» групи з дитинства, безстроково, потребує постійного стороннього догляду та нагляду (а.с. 12).

Згідно з поданням органу опіки та піклування виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області № 618/23.4 від 21 квітня 2025 року орган опіки та піклування вважав доцільним призначити ОСОБА_1 опікуном над його братом ОСОБА_2 (а.с.14).

За змістом висновку судово-психіатричного експерта № 52 ОСОБА_2 виявляє ознаки стійкого хронічного психічного розладу у вигляді помірної розумової відсталості (F71.0 за МКХ-10) та за своїм психічним станом не здатний усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними (а.с.65–68).

Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів, зокрема повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Аналогічне положення закріплене у частині першій статті 300 ЦПК України, відповідно до якої суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Відповідно до частин другої–четвертої статті 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах із підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, а згідно з частиною четвертою цієї статті — вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Можливість особи виконувати обов`язки опікуна підлягає перевірці органом опіки та піклування, який за результатами такої перевірки вносить до суду подання щодо доцільності призначення конкретної особи опікуном. При вирішенні цього питання мають враховуватися насамперед інтереси недієздатної особи, родинні зв`язки, особисті стосунки з кандидатом в опікуни та його фактична можливість забезпечувати належне виконання опікунських обов`язків.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 29 липня 2026 року у справі № 495/3492/18 та від 12 серпня 2026 року у справі № 689/2012/24, у яких наголошено на необхідності перевірки обґрунтованості подання органу опіки та піклування, оцінки можливості кандидата виконувати обов`язки опікуна та врахування інтересів недієздатної особи.

Питання призначення опікуна також регулюються Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі — Правила опіки та піклування).

Відповідно до пункту 3.1 Правил опіки та піклування при призначенні опікуна беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Пунктом 3.3 Правил опіки та піклування визначено перелік документів, за наявності яких вирішується питання про призначення опікуна, серед яких, зокрема, довідка про стан здоров`я майбутнього опікуна, довідка про місце його проживання та заява про прийняття на себе обов`язків з опіки, акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок органу опіки та піклування про можливість виконувати опікунські обов`язки.

Як вбачається з матеріалів справи, подання органу опіки та піклування № 618/23.4 від 21 квітня 2025 року містить пропозицію про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , однак документи, на підставі яких орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність такого призначення, до подання долучені не були.

Відмовляючи у призначенні заявника опікуном, суд першої інстанції виходив, зокрема, з відсутності акта обстеження житлових умов, довідки про стан здоров`я майбутнього опікуна, відомостей щодо інших близьких родичів недієздатної особи та належного обґрунтування подання органу опіки та піклування.

Водночас колегія суддів враховує особливості розгляду справ окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний вживати заходів щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи.

Частиною другою цієї статті передбачено, що з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

За змістом частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом із додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Отже, особливістю окремого провадження є активна роль суду у з`ясуванні обставин, необхідних для правильного вирішення справи, що зумовлено, зокрема, необхідністю забезпечення прав та інтересів осіб, які потребують судового захисту.

У цій справі суд першої інстанції, встановивши відсутність документів, на яких ґрунтувалося подання органу опіки та піклування, не був позбавлений можливості витребувати їх за власною ініціативою для перевірки можливості заявника виконувати обов`язки опікуна.

З метою повного з`ясування зазначених обставин суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою від 23 вересня 2026 року витребував від Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області документи, на підставі яких було підготовлено подання № 618/23.4 від 21 квітня 2025 року, а також відомості щодо інших близьких родичів ОСОБА_2 та можливості здійснення ними опіки.

На виконання вимог суду апеляційної інстанції Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області листом від 30 вересня 2026 року повідомило, що подання № 618/23.4 від 21 квітня 2025 року було підготовлене за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та відповідних документів, засвідчені копії яких надано суду.

Із наданих документів убачається, що 21 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою про призначення його опікуном над рідним братом ОСОБА_2 , підтвердивши свою згоду виконувати обов`язки опікуна.

Відповідно до акта № 75 від 11 березня 2025 року встановлено факт здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за ОСОБА_2 та їхнього спільного проживання.

Таким чином, факт здійснення заявником догляду за братом був документально підтверджений ще до внесення органом опіки та піклування подання від 21 квітня 2025 року.

З наданих медичних документів убачається, що 12 березня 2025 року ОСОБА_1 пройшов огляд сімейного лікаря з метою визначення можливості надання соціальних послуг.

Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії № 132 від 12 березня 2025 року підтверджено можливість надання ним соціальних послуг.

Крім того, надано довідки від 21 квітня 2025 року щодо відсутності перебування ОСОБА_1 на психіатричному та наркологічному обліку.

Згідно з витягом з інформаційно-аналітичної системи Міністерства внутрішніх справ України станом на 21 квітня 2025 року відомості про наявність у ОСОБА_1 незнятої чи непогашеної судимості відсутні.

Отже, ще до підготовки подання від 21 квітня 2025 року орган опіки та піклування мав у своєму розпорядженні документи щодо письмової згоди ОСОБА_1 виконувати обов`язки опікуна, фактичного здійснення ним постійного догляду за братом, стану його здоров`я та відсутності відомостей про незняту чи непогашену судимість.

Ненадання зазначених документів разом із поданням до суду першої інстанції не свідчить про відсутність перевірки органом опіки та піклування відповідних обставин.

Крім того, суду апеляційної інстанції надано акт № 10 від 08 липня 2026 року обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 та висновок органу опіки та піклування № 3127/23.0 від 09 липня 2026 року щодо можливості призначення його опікуном над ОСОБА_2 .

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов від 08 липня 2026 року ОСОБА_1 проживає разом зі своїм братом ОСОБА_2 , забезпечує його догляд, а житлово-побутові умови оцінені як задовільні.

У висновку від 09 липня 2026 року орган опіки та піклування зазначив, що ОСОБА_1 фактично здійснює догляд за братом, має можливість виконувати обов`язки опікуна, працює дистанційно, а характер його зайнятості дозволяє забезпечувати необхідний догляд за недієздатною особою.

Орган опіки та піклування також не встановив обставин, передбачених статтею 64 ЦК України, які перешкоджали б призначенню ОСОБА_1 опікуном, та повторно підтвердив доцільність його призначення.

Колегія суддів враховує, що акт від 08 липня 2026 року та висновок від 09 липня 2026 року складені після ухвалення рішення суду першої інстанції, а тому не можуть розглядатися як документи, що були підставою для підготовки первісного подання від 21 квітня 2025 року.

Водночас зазначені документи відображають результати додаткової перевірки житлово-побутових умов заявника та його можливості виконувати обов`язки опікуна, підтверджують продовження фактичного догляду за братом і узгоджуються з відомостями, які містяться в акті від 11 березня 2025 року та інших документах, складених до звернення органу опіки та піклування до суду.

Крім того, під час апеляційного розгляду представником заявника надано додаткові документи, які підтверджують зміну місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також продовження здійснення заявником постійного догляду за братом.

Згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 08 жовтня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи, а їхнім фактичним місцем проживання зазначено місто Київ, Святошинський район.

Відповідно до акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, складеного у жовтні 2026 року уповноваженими представниками Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 за їхнім місцем проживання у місті Києві.

Таким чином, зміна місця проживання заявника та його брата не призвела до припинення фактичного догляду за недієздатною особою. Навпаки, додатково подані документи підтверджують продовження здійснення такого догляду ОСОБА_1 та узгоджуються з раніше дослідженими доказами.

Колегія суддів також враховує відомості щодо сімейного стану ОСОБА_2 .

Зі свідоцтв про смерть у сукупності зі свідоцтвами про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що їхня мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , а батько ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із додатково наданих суду апеляційної інстанції відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо народження ОСОБА_5 вбачається, що його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які також зазначені батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Отже, зазначені особи є рідними братами.

При цьому ОСОБА_5 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини від 22 березня 2025 року та довідкою від 05 квітня 2025 року.

Водночас відомостей про виявлення ОСОБА_5 бажання бути призначеним опікуном над ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Крім того, орган опіки та піклування у листі від 30 вересня 2026 року повідомив, що інших осіб, які виявили бажання бути призначеними опікунами ОСОБА_2 , не встановлено.

Натомість ОСОБА_1 письмово висловив згоду виконувати обов`язки опікуна, фактично здійснює постійний догляд за братом, а орган опіки та піклування підтвердив доцільність його призначення.

За таких обставин наявність іншого близького родича сама по собі не є підставою для відмови у призначенні заявника опікуном.

При вирішенні питання про призначення опікуна визначальне значення мають інтереси недієздатної особи, характер її взаємин із кандидатом в опікуни, можливість останнього забезпечувати необхідний догляд, належні умови проживання, лікування та захист її прав.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що наведені судом першої інстанції положення законодавства щодо можливості отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з призначенням особи опікуном не свідчать про недобросовісність заявника та не можуть бути підставою для відмови у призначенні його опікуном.

Положення ЦК України, які регулюють питання встановлення опіки та призначення опікуна, не містять заборони щодо призначення опікуном особи, яка перебуває на військовому обліку. Можливість отримання такою особою відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не належить до передбачених законом обставин, які виключають її призначення опікуном.

Припущення щодо можливих мотивів звернення особи із заявою про призначення опікуном не можуть бути самостійною підставою для відмови в її задоволенні без належної оцінки можливості заявника виконувати обов`язки опікуна та відповідності такого призначення інтересам недієздатної особи.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24, відповідно до якого сам по собі факт проходження особою військової служби, у тому числі за призовом під час мобілізації, не є безумовною перешкодою для призначення її опікуном. Вирішуючи питання про призначення опікуна, суд має виходити з інтересів недієздатної особи, оцінювати реальну можливість кандидата виконувати обов`язки опікуна, його наміри, а також з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть здійснювати опіку.

У цій справі орган опіки та піклування підтвердив можливість ОСОБА_1 виконувати обов`язки опікуна, а матеріали справи, зокрема додатково досліджені судом апеляційної інстанції докази, підтверджують фактичне здійснення ним постійного догляду за рідним братом.

Доказів зловживання ОСОБА_1 правом на звернення до суду матеріали справи не містять. За таких обставин можливість отримання ним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 , письмово висловив бажання бути його опікуном, фактично здійснює постійний догляд за ним, має можливість забезпечувати належні умови проживання та виконувати обов`язки опікуна.

Зазначені обставини підтверджуються документами, які були в розпорядженні органу опіки та піклування на час підготовки подання від 21 квітня 2025 року, результатами додаткової перевірки, проведеної у липні 2026 року, а також доказами, поданими та дослідженими під час апеляційного розгляду, які підтверджують продовження здійснення заявником постійного догляду за братом за новим місцем їхнього проживання.

Орган опіки та піклування підтримує кандидатуру ОСОБА_1 , а обставин, які відповідно до закону перешкоджали б його призначенню опікуном, матеріалами справи не встановлено.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 відповідає інтересам останнього, сприятиме забезпеченню безперервності догляду за ним, належних умов проживання, лікування та захисту його особистих немайнових і майнових прав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у призначенні заявника опікуном, не забезпечив повного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення цього питання, та не скористався передбаченою частиною другою статті 294 ЦПК України можливістю витребування необхідних доказів.

Наведене призвело до передчасного висновку про відсутність достатніх підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2026 року в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 - скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення заяви.

Оскільки судом першої інстанції обов`язки зі здійснення опіки покладено на орган опіки та піклування лише до призначення опікуна, з набранням законної сили постановою апеляційного суду про призначення ОСОБА_1 опікуном зазначене тимчасове покладення обов`язків припиняється.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядається.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381–384, 389–391 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бєлай Світлани Володимирівни задовольнити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2026 року в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 в частині призначення опікуна задовольнити.

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 жовтня 2026 року.

Головуючий

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua