Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №717/1250/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року

м. Чернівці

справа № 717/1250/25

провадження 822/1580/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Височанської Н.К., Одинака О.О.,

за участю секретаря Скулеби А.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 03 червня 2026 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Туржанський В.В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 11 травня 2022 року, біля 16 години, ОСОБА_2 , перебуваючи на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, на грунті неприязних відносин, нанесла ОСОБА_1 по різних частинах тіла не менше тринадцяти ударів руками та дерев`яною палицею. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження.

Також вказувала на те, що ОСОБА_2 протиправно заволоділа її майном, а саме, золотим ланцюжком вартістю 52360 гривень 38 копійок і золотою підвіскою вартістю 61890 гривень 41 копійка. Також пошкодила телефон позивачки марки «Uleфоне» та чехол до телефону, а також забрала сапу ОСОБА_1 .. Позивачка зазначила, що сума матеріальної шкоди, яку ОСОБА_2 завдала ОСОБА_1 11 травня 2022 року, перебуваючи у її господарстві становить 300 000 гривень. Витрати на придбання ліків на лікування заподіяних ОСОБА_1 ОСОБА_2 травм становлять 29865 гривень 87 копійок.

Витрати: на канцтовари становлять 1446 гривень; на відправлення рекомендованих листів та придбання конвертів – 1221 гривню 44 копійки; на дорогу – 10 000 гривень; на воду та харчування, підчас перебування в суді, прокуратурі, поліції – 10 000 гривень.

Витрати, які ОСОБА_1 понесла на городі, внаслідок випасання стада овець у її господарстві та витоптування сільськогосподарських культур вівцями, ОСОБА_2 та її онуком становлять 20 000 гривень. Пошкодження мобільного телефону, вартістю 10 000 гривень. Витрати ОСОБА_3 на мобільний зв`язок, інтернет та електроенергію - 3215 гривень. Вартість сапи , яку умисно пошкодила ОСОБА_2 і яку ОСОБА_2 забрала, становить 100 000 гривень. Заподіяну ОСОБА_3 моральну шкоду оцінює у 1700 000 гривень.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок заподіяних їй тілесних ушкоджень вона страждає на головні болі та втрати свідомості, не може дихати носом, отримала шрами на руках від порізів, порушено право ОСОБА_1 користуватися своїм майном. Внаслідок пошкодження телефону ОСОБА_1 позбавлена великої кількості інформації, оскільки телефон не працює, а в телефоні залишились фото та відеозаписи, та інша важлива для ОСОБА_1 інформація. ОСОБА_1 через отримані тілесні ушкодження не змогла відсвяткувати свій день народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, згідно уточнених позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача спричинену матеріальну та моральну шкоду в розмірі 2 000 000 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 03 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 25 000 гривень.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди змінити та стягнути з неї на користь ОСОБА_1 10 000 гривень.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції, в оскаржуваній частині, не в повному обсязі дослідив всі обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Апелянт зазначає, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що відповідач ОСОБА_2 була інвалідом 3-ої групи, є опікуном двох малолітніх дітей, непрацююча, що встановлено, згідно ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 18 лютого 2025 року, яка є в матеріалах справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити її позов в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Апелянт зазначає, що

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Посилається на те, що аргументи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

11 травня 2022 року, біля 16 години, ОСОБА_2 перебуваючи на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, на грунті неприязних відносин, переслідуючи мету спричинення тілесних ушкоджень, нанесла ОСОБА_1 по різних частинах тіла не менше тринадцяти ударів руками та дерев`яною палицею. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 , потерпілій ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців: в лобній ділянці по центру, по долонній поверхні в проекції 2-ї п`ясткової кістки, по ліктьовій поверхні правого передпліччя в середній та нижній третинах, по внутрішній поверхні лівого передпліччя в нижній третині, по ліктьовій поверхні лівого передпліччя у верхній третині, по передній поверхні правого стегна у верхній третині, по боковій поверхні лівого стегна, в нижній третині, по боковій поверхні правого стегна у верхній третині, синця із садном по передньо-внутрішній поверхні правої гомілки в нижній третині, саден: на бровній ділянці зліва, по долонній поверхні 1-ї п`ясткової кістки, по долонній поверхні лівої кисті в проекції 3-4-ї п`ясткових кісток, по тильній поверхні лівої кисті в проекції 2-ї п`ясткової кістки, краєвого надлому коронки 13 зуба, які згідно висновку експерта №045 від 15 червня 2023 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Вказані обставини стверджуються ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області у справі №717/2284/23 від 18 лютого 2025 року, яка набрала законної сили.

Під час проведення судово-медичної експертизи, яка була проведена, в період з 13 по 18 травня 2022 року, лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_5 , у ОСОБА_1 були виявлені наступні тілесні ушкодження: синець розташований у лобній ділянці по центру, фіолетового кольору, неправильно-овальної форми, розмірами 3х2 см, аналогічних властивостей синці розташовані: на долонній поверхні в проекції другої п`ясткової кістки, розмірами 2,5х2 см, по ліктьовій поверхні правого передпліччя в середній та нижній третинах, переривчастий, розмірами 11х8 см, по внутрішній поверхні лівого передпліччя в нижній третині, розмірами 4х2см, по ліктьовій поверхні лівого передпліччя у верхній третині, розмірами 6х1.5 см, по передній поверхні правого стегна у верхній третині 8.5х6.5 см, по боковій поверхні лівого стегна у нижній третині розмірами 7.5х7 см, по боковій поверхні правого стегна у верхній третині розмірами 1,5х1 см, по передньо-внутрішній поверхні правої гомілки в нижній третині розмірами 8х7 см, на фоні якого наявне садно покрите кірочкою темно-коричневого кольору розташованою вище рівня оточуючої неушкодженої шкіри, розмірами 3х2 см, садна аналогічних властивостей на бровній ділянці зліва, продовгуватої форми розмірами 2х0,4см, долонній поверхні першої п`ясткової кістки, розмірами 1,5х0,8 см, по долонній поверхні лівої кисті в проекції третьої, четвертої п`ясткових кісток, розмірами 1х0,5 см, по тильній поверхні лівої кисті в проекції другої п`ясткової кістки, розмірами 4,5х0,6 см, краєвий надлом коронки 13 зуба. Кісткової патології кісток носу не виявлено. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті не менш як тринадцяти кратної травмуючої дії твердих тупих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вказані обставини стверджуються копією висновку експерта №263 екс.

З висновку експерта №089-Д вбачається, що судово-медична експертиза була проведена комісією експертів в період з 27 жовтня по 08 грудня 2025 року. ОСОБА_1 з 17 по 27 травня 2022 року перебувала на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Кельменецька багатопрофільна лікарня» з діагнозом: закрита черпно-мозкова травма, струс головного мозку. При оцінці ступеню важкості тілесних ушкоджень діагноз «струс головного мозку» до уваги не приймався, як такий, що не підтверджений об`єктивними неврологічними і клінічними даними, відсутністю загальномозкової та менінгіальної симптоматики, а також відсутністю проявів вегетативної та мікровогнищевої неврологічної симптоматики. Також не приймався до уваги і термін перебування на стаціонарному лікуванні як такий, що був зумовлений необхідністю стаціонарного обстеження та спостереження. Діагноз «поверхнева забійна рвана рана надбрівної дуги зліва, поверхнева різана рана тильної поверхні лівої кисті» було встановлено ОСОБА_1 при перебуванні на стаціонарному лікуванні в КНП «Кельменецька багатопрофільна лікарня» куди ОСОБА_1 була госпіталізована 17 травня 2022 року. При проведенні первинної судово-медичної експертизи ОСОБА_1 не було виявлено ушкоджень у вигляді «різаної рани тильної поверхні ліво руки та забійно-рваної рани в області надбрівної дуги зліва». Ушкодження локалізовані в даних ділянках були визначені як садна, розташовані на бровній ділянці зліва та по тильній поверхні лівої кисті в проекції другої п`ясткової кістки, які відповідно і були прийняті до уваги при оцінці ступеню важкості тілесних ушкоджень. На думку комісії експертів, причиною виникнення наявного у ОСОБА_1 викривлення перегородки носа, серед інших причин, могла бути також і травма носа. У даному випадку комісія експертів не може кваліфікувати дану патологію як наслідок травми, що мала місце 11 травня 2022 року , оскільки під час рентгенографії кісток носа 13 травня 2022 року та 18 травня 2022 року в КНП «Кельменецька багатопрофільна лікарня», де підекспертна перебувала на стаціонарному лікуванні, кісткової патології виявлено не було. З цього комісія експертів робить висновок, що наявне у ОСОБА_1 викривлення перегородки (переділки) носа є наслідком загоєння травми носа, яка місце задовго до подій, вказаних у фабулі ухвали суду, тобто 11 травня 2022 року. Викривлення перегородки носа, зазвичай, у залежності від ступеню викривлення, може викликати дискомфорт, в певній мірі утруднювати носове дихання і бути причиною запалення слизової оболонки носа (риніту). Наявність такого дефекту є показом для проведення хірургічної операції.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржене рішення суду в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону з огляду на наступне.

У статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У розумінні цієї статті збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме собою є основною підставою для їх відшкодування.

За правилами частини першої статті 1166 ЦК України, що регламентує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, яке включає в себе: шкоду, протиправне діяння особи, яка її заподіяла, причинний зв`язок між ними та вину заподіювача шкоди.

У правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди (див. постанову Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі № 562/2502/16-ц).

Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними (постанова Верховного Суду від 28 липня 2025 року в справі № 161/22270/23).

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанови Верховного Суду від 03 квітня 2024 року в справі № 372/3527/18, від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21 виснувала, що причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки – наслідком такої протиправної поведінки.

Як вбачається з матеріалів справи загальний розмір заявленої ОСОБА_1 до відшкодування за рахунок ОСОБА_2 майнової шкоди становить 300 000 гривень.

При цьому відповідний розмір завданої їй шкоди позивачка пов`язувала із: 1) протиправним заволодінням ОСОБА_2 її майном, а саме: золотим ланцюжком – вартістю 52 360 гривень 38 копійок, золотою підвіскою – вартістю 61 890 гривень 41 копійка, сапою (ручним знаряддям праці) – вартістю 100 000 гривень; 2) пошкодженням відповідачкою її мобільного телефону марки «Ulefone» – вартістю 10 000 гривень; 3) необхідністю несення витрат на лікування, за фактом нанесення ОСОБА_2 їй різного роду тілесних ушкоджень, на загальну суму 29 865 гривень 87 копійок; 4) наявністю інших витрат, які пов`язані зі здійсненням кримінального провадження щодо ОСОБА_2 та провадженням у цій справі, і які позивачка змушена понести для відновлення її порушеного права, а саме: витрати на канцтовари у розмірі 1446 гривень, витрати на відправлення рекомендованих листів та придбання конвертів – 1221 гривня 44 копійки, витрати на дорогу 10 000 гривень, витрати на воду та харчування під час перебування у судах, органах прокурати та поліції – 10 000 гривень, витрати на мобільний зв`язок, Інтернет та електроенергію у сумі 3 215 гривень, витрати необхідні для відновлення її

Щодо вирішення позовної вимоги про стягнення майнової шкоди

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Під час оспорювання або невизнання права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 у частині відшкодування майнової шкоди з огляду на наступне.

Згідно з вимогами частин другої, третьої статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Засада змагальності сторін у судовому процесі є однією з ключових принципів правосуддя. Вона передбачає, що судовий процес є своєрідним полем змагання між сторонами – позивачем і відповідачем у цивільних справах. Головною метою цього принципу є забезпечення справедливості та об`єктивності судового процесу. Змагальність сторін у судовому процесі дозволяє кожній стороні активно захищати свої права та інтереси. Сторони мають можливість представляти свідчення, докази та аргументи на підтримку своєї позиції перед судом. Суд, зі своєї сторони, має завдання ретельно розглянути всі аргументи та докази від обох сторін та прийняти об`єктивне рішення на підставі закону (постанова Верховного Суду 07 серпня 2024 року в справі № 725/5693/21, від 21 червня 2024 року в справі № 134/743/22).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. … Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як слідує з матеріалів справи, з метою встановлення обставин, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема визначення характеру тілесних ушкоджень, які завдані ОСОБА_1 , за фактом події, що мала місце 11 травня 2022 року, та встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями ОСОБА_2 та понесеними потерпілою витратами на лікування, суд першої інстанції, за клопотанням позивачки, призначив у справі додаткову, комісійну судово-медичну експертизу.

За результатами відповідної експертизи, яка була проведена комісією експертів в період з 27 жовтня по 08 грудня 2025 року, експертами встановлено, що за фактом проведення первинної судово-медичної експертизи у ОСОБА_1 за фактом подій, які мали місце 11 травня 2022 року, були виявленні тілесні ушкодження у виді синців та садин різного характеру та місця локалізації, а також надлом коронки 13 зуба.

Водночас, за висновком експертизи № 089-Д, під час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у КНП «Кельменецька багатопрофільна лікарня», в період з 17 травня 2022 року по 27 травня 2022 року, діагноз «струс головного мозку» до уваги не приймався, як такий, що не підтверджений об`єктивними неврологічними і клінічними даними, відсутністю загальномозкової та міненгіальної симптоматики, а також відсутністю проявів вегетативної та мікровогнищевої неврологічної симптоматики.

Як слідує з висновку експертизи діагноз «поверхнева забійна рвана рана надбрівної дуги зліва, поверхнева різана рана тильної поверхні лівої кисті», який встановлено ОСОБА_1 при перебуванні на стаціонарному лікуванні у КНП «Кельменецька багатопрофільна лікарня», не узгоджується із висновком експерта від 13 травня 2022 року № 263екс, оскільки у ході експертного дослідження вказані тілесні ушкодження не встановлювалися.

Також комісія експертів, за наслідком дослідження даних медичної документації щодо ОСОБА_1 , не змогла кваліфікувати патологію у виді викривлення перегородки носа підекспертної, як наслідок травми, яка мала місце 11 травня 2022 року, оскільки під час проведення рентгенографії кісток носа 13 травня 2022 року та 18 травня 2022 такої патології виявлено не було.

На цій підставі експертами зроблено висновок, що наявне у ОСОБА_1 викривлення перегородки (переділки) носа є наслідком загоєння травми носа, яка мала місце задовго до подій, які мали місце 11 травня 2022 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачка належними та допустимими доказами не довела отримання нею травм за наслідком протиправних дій відповідачки, які у причинно-наслідковому зв`язку потребували понесення нею витрат на лікування у сумі 29 865 гривень 87 копійок.

Зокрема, матеріали справи не містять достовірних доказів того, що отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження у виді синців та садин різного характеру та місця локалізації, а також надлом коронки 13 зуба, об`єктивно зумовлювали необхідність понесення витрат у заявленій позивачці до відшкодування сумі.

Фактично доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з висновком експертизи № 089-Д. Разом з цим, позивачка не наводить переконливих аргументів, які б давали підстави для стверджувати про необґрунтованість такого висновку або його неповноту.

Також ОСОБА_1 помилково не врахувала, що за правилом статті 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З урахуванням наведених в апеляційній скарзі доводів та перевірки висновку експертизи № 089-Д на предмет його відповідності вимогам закону, колегія суддів не знаходить підстав для мотивованого його відхилення.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно врахував відповідний висновок експертів як доказ та надав йому оцінку при вирішенні спору.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не доведено наявність шкоди за фактом незаконного заволодіння ОСОБА_2 її майном, а саме: золотим ланцюжком – вартістю 52 360 гривень 38 копійок, золотою підвіскою – вартістю 61 890 гривень 41 копійка, сапою (ручним знаряддям праці) – вартістю 100 000 гривень.

Зокрема, у цій частині суд першої інстанції правильно врахував, що саме лише посилання позивачки на ці обставини не дає підстав стверджувати про їх доведеність.

На підставі наявного в матеріалах справи відеозапису події, яка мала місце 11 травня 2022 року, неможливо достовірно встановити обставину незаконного заволодіння ОСОБА_2 золотими прикрасами, які належали ОСОБА_1 , і як наслідок факт завдання останній такими діями майнової шкоди.

Щодо цього апеляційний суд звертає увагу на те, що за правилом частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Не можна в даному випадку вважати доведеним розмір шкоди, заявлений ОСОБА_1 , за фактом пошкодження належного їй ручного знаряддя праці. Наявні в матеріалах справи докази дають змогу встановити, що цей інструмент був пошкоджений за наслідком протиправних дій ОСОБА_2 . Разом з цим, заявлена позивачкою у цій частині сума компенсації у розмірі 100 000 гривень не підтверджена належними та допустимими доказами. В даному випадку, як суд першої, так і апеляційної інстанції, позбавлений можливості визначити дійсний розмір завданої позивачці майнової шкоди. Водночас, як зазначалося вище, саме на позивачку покладається тягар доказування розміру завданої шкоди.

За фактом пошкодження відповідачкою належного ОСОБА_1 мобільного телефону марки «Ulefone» вартістю 10 000 гривень та чохла до нього, колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний телефон разом з чохлом був речовим доказом у справі в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 .

Згідно з ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 18 лютого 2025 року мобільний телефон марки «Ulefone» та силіконовий чохол до нього, які відповідно до розписки від 03 листопада 2022 року знаходилися на зберіганні у потерпілої ОСОБА_1 , – залишено у власності останньої.

Проте позивачка не надала доказів того, що відповідний телефон разом з чохлом до нього знаходиться у непридатному до використання стані, або ж що для його відновлення (ремонту) нею понесені витрати, як і не надано доказів їх фактичного понесення.

З урахуванням вищенаведених правових позицій щодо тягаря та предмета доказування у спорах про відшкодування майнової шкоди, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність ОСОБА_1 також і вимоги щодо відшкодування витрат у розмірі 20 000 гривень, які вона понесла (змушена понести) внаслідок випасання на її земельній ділянці стада овець та витоптування сільськогосподарських культур.

Окремо колегія суддів акцентує увагу на помилковості доводів апеляційної скарги про наявність правових підстав для відшкодування на її користь витрат, пов`язаних зі здійсненням кримінального провадження щодо ОСОБА_2 та провадженням у цій справі, саме як майнової шкоди.

Так, у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17 (провадження № 13-47кс20) Велика Палата Верховного Суд вказала на те, що за змістом статті 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Тобто положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК України. Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені главою 9 КПК України. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.

Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Натомість шкода у кримінальному провадженні пов`язана не з процесуальними відносинами, а з матеріально-правовими вчиненням кримінального правопорушення чи іншого суспільно-небезпечного діяння.

У справі № 462/6473/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо це питання не було вирішене судом, сторони кримінального провадження, свідок, експерт, спеціаліст і перекладач мають можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду у справі № 598/1781/17 не знайшла підстав для відступу від правового висновку, висловленого нею раніше у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц (провадження № 14-400цс18), оскільки процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.

З аналогічних міркувань колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення майнової шкоди у виді понесених ОСОБА_1 витрат у зв`язку з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, оскільки відповідні витрати є такими, що понесені позивачкою у зв`язку із реалізацією її процесуальних прав при розгляді справи у суді, а їх відшкодування відбувається в порядку, передбаченому ЦПК України; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства й вони не можуть бути стягнуті за відповідною позовною вимогою.

У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не

є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.

Отже, будь-які процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 червня 2020 року у справі № 910/12945/19.

З огляду на вищевикладене, аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують, зводяться у загальному до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, яким суд першої інстанції надав належну та обґрунтовану правову оцінку, з якою погоджується й суд апеляційної інстанції.

Щодо вирішення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди

Як зазначалося вище підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути:

(1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди;

(2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом – моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди – явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

У доктрині приватного права виокремлюється компенсаційна функція приватного права, яка спрямована на відновлення порушених цивільних прав і полягає в наданні таких засобів (зазвичай, грошей), завдяки яким це стало б можливим. Так, при пошкодженні майна особи сплачується його вартість або гроші, необхідні для ремонту; при завданні шкоди здоров`ю особи - кошти для лікування, протезування, реабілітації тощо; при поширенні неправдивої інформації про особу – її спростування та грошова компенсація моральної шкоди та ін. «Сompensare» (з лат.) означає відшкодовувати або урівноважувати. За своєю суттю компенсація в приватному праві – це певні дії задля справедливого «урівноваження» майнової чи немайнової втрати (внаслідок, наприклад, завдання шкоди чи припинення повністю або частково певного суб`єктивного права) шляхом сплати особі грошей, як загального еквівалента всіх цінностей, або передання їй будь-якого майна такого роду, якості та вартості, що дадуть змогу «залагодити» понесену втрату (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2026 року у справі № 757/34767/23 (провадження № 61-9435сво24)).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження – емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій в результаті протиправних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 отримала легкі тілесні тілесні ушкодження, що підтверджується наявними у матеріалах доказами.

Крім того, у зв`язку із отриманими травмами позивачка була вимушена звертатися за наданням їй медичної допомоги, а також вживати інші дії для відновлення попереднього стану, який існував до вчинення відповідачкою протиправних дій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через протиправні дії ОСОБА_2 , яка завдала позивачці тілесних ушкоджень, що є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, оскільки людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 відповідних висновків суду першої інстанції щодо факту завдання позивачці моральної шкоди не спростовують.

Як зазначалося вище розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Установивши, що внаслідок протиправних дій відповідачки, позивачка ОСОБА_1 зазнала значної емоційної напруги та стресу, фізичного болю і ушкодження здоров`я, пов`язані із цим негативні зміни у житті позивачки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про перенесення нею моральних страждань та існування правових підстав для відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначено судом з урахування засад розумності та справедливості.

Зокрема, суд першої інстанції, задовольняючи позовну вимогу частково, навів достатні мотиви стосовно визначення розміру шкоди у сумі 25 000 гривень. Сума відшкодування моральної шкоди судом аргументована з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв.

Як позивачка, так і відповідачка в апеляційних скаргах не довели, що визначений судом розмір моральної шкоди є очевидно неспівмірним із обсягом немайнових втрат позивачки та не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Сама лише незгода сторін спору із визначеною судом сумою компенсації не є підставою для зміни судового рішення, як і не дає підстави вважати рішення суду у цій частині незаконним та необґрунтованим.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права та правильним застосування норм матеріального права, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 03 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови – 27 жовтня 2026 року.

Головуючий М. І. Кулянда

Судді: Н.К. Височанська

О.О. Одинак