Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №177/3122/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №177/3122/26

Суддя: Стародуб О. Г.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2749/26 Справа № 177/3122/26 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С. А. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Сербіній І.В., за участю особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Бузинарської Д.М. на постанову суді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Обставини встановлені судом першої інстанції:

Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що солдат ОСОБА_1 , у період із 20 год. 00 хв. 21.08.2026 по 09 год. 00 хв. 24.08.2026, будучи військовослужбовцем за контрактом, самовільно залишив місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 та був відсутній у місці служби до десяти діб, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Вимоги, викладені в апеляційній скарзі та узагальненні доводи особи, яка її подала:

З таким судовим рішенням не погодилась захисник Бузинарська Д.М. та оскаржила його в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник зазначає, що розгляд справи відбувався без участі ОСОБА_2 , а копію оскаржуваної постанови суду останній отримав лише 14 вересня 2026, у зв`язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин.

В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення.

Звертає увагу, що наявні в матеріалах справи докази, жодним чином не підтверджують вину ОСОБА_2 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення порушено вимоги ч. 1 ст. 256 КУпАП, щодо місця складання протоколу.

Вказує про упереджене ставлення командира військової частини до ОСОБА_3 та відсутність об`єктивної сторони інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Позиції учасників:

Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав вимоги клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, просив їх задовольнити із зазначених в них підстав.

До початку судового розгляду від захисника ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за її відсутності. Керуючись вимогами ст. 268 КУпАП суд апеляційної інстанції прийшов до висновку проводити розгляд апеляційної скарги за її відсутності.

Висновки суду:

Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

За змістом ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

За змістом положень ч.2 ст.294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.

Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувану постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановлено 04 вересня 2026 року за відсутності останнього.

Апеляційну скаргу подано захисником через підсистему електронний суд 02 жовтня 2026 року та зареєстровано канцелярією суду першої інстанції 05 жовтня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови суду 1-ї інстанції, а також ураховуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно диспозиції ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, відповідальність за вчинення даного правопорушення настає у разі самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

На переконання суду, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП доведена наявними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Факт скоєння адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджуються дослідженими судом першої інстанції доказами, у тому числі:

протоколом про військове адміністративне правопорушення серії А5299- № 41 від 02.09.2026, у якому викладено обставини вчинення правопорушення;

актом службового розслідування від 28.08.2026, яке було проведено з метою з`ясування причин та умов відсутності на військовій службі молодшого сержанта ОСОБА_1 ;

наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 28.08.2026 № 108 про результати проведення службового розслідування;

письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Досліджені матеріали справи є належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність усіх обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП. Факт самовільного залишення ним місця тимчасового розташування підрозділу військової частини чітко доводиться сукупністю зібраних у справі доказів.

В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Перевіривши зміст протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає, що він відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. У ньому чітко зазначено дату та місце складання, відомості про особу правопорушника, його військове звання та місце служби, детально викладено фабулу та суть правопорушення, а також належним чином кваліфіковано дії особи за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений стосовно ОСОБА_7 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами.

Протокол власноруч підписаний ОСОБА_1 , будь яких зауважень останнім до протоколу не вносилось.

Надані в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснення ОСОБА_1 узгоджуються з наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем за контрактом, відповідно до направлення № 369, виданого лікарем військової частини, був направлений лише на консультацію до лікаря-невропатолога.

Відповідно до ст. 256 статуту внутрішньої служби збройних сил України офіцери та військовослужбовці військової служби за контрактом, за висновком лікаря можуть залишатися для лікування на квартирах (удома). Про результати огляду хворих, характер поданої допомоги і призначення лікар робить відповідні відмітки в медичних книжках та видає довідки про стан здоров`я.

Оскільки в матеріалах справи відсутній такий висновок лікаря про необхідність стаціонарного чи амбулаторного лікування вдома, ОСОБА_1 зобов`язаний був повернутися до військової частини .

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про порушення вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП в частині невідповідності зазначення місця складання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, місце його складання та місце вчинення правопорушення. Як убачається з матеріалів справи, у відповідній графі протоколу уповноваженою посадовою особою чітко вказано номер військової частини, де безпосередньо здійснювалася фіксація даного правопорушення та оформлення процесуальних документів. При цьому норми чинного КУпАП не містять вимоги про те, що місце складання протоколу має обов`язково збігатися за місцем безпосереднього вчинення правопорушення. Складання протоколу за місцем розташування військової частини не суперечить вимогам чинного КУпАП.

Таким чином, незгода захисника з визначеним місцем складання протоколу не свідчить про його незаконність, не нівелює доказового значення протоколу про адміністративне правопорушення та жодним чином не спростовує установленого судом факту вчинення ОСОБА_1 військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей про упереджене ставлення командира військової частини до ОСОБА_1 , а стороною захисту не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених доводів. Самі лише твердження апелянта про наявність упередженості з боку командування, без належного документального обґрунтування, є суб`єктивними та не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про відсутність об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення апеляційним судом не приймаються. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, полягає в самовільному залишенні військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явленні його вчасно на службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Наявними в матеріалах справи доказами доведено, що ОСОБА_1 без поважних причин та дозволу командування був відсутній у розташуванні підрозділу військової частини НОМЕР_1 у період із 21 по 24 серпня 2026 року, що підтверджується актом службового розслідування, факт наявності об`єктивної сторони даного правопорушення є повністю доведеним.

Додані до апеляційної скарги медичні документи на підтвердження перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки вони не стосуються періоду вчинення останнім інкримінованого адміністративного правопорушення.

Як убачається з наданого виписного епікризу, госпіталізація ОСОБА_1 відбулася в період з 16 вересня 2026 року по 25 вересня 2026 року, тобто в період який не стосується періоду вчинення останнім адміністративного правопорушення, а тому вказаний факт не спростовує його відсутності у місці розташування підрозділу військової частини в зазначені дні та не свідчить про наявність поважних причин нез`явлення на службу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про виклик та допит свідків є необґрунтованим.

Учасники судового розгляду не вказали, які саме конкретні обставини події, що мають значення для правильного вирішення справи, можуть підтвердити або спростувати ці свідки. Сама по собі процедура виклику додаткових осіб за відсутності чіткого правового обґрунтування розцінюється судом як штучне затягування строків розгляду справи про адміністративне правопорушення. В матеріалах справи містяться письмові пояснення вказаних свідків, які в сукупності з іншими наявними у справі доказами підтверджують винуватість ОСОБА_1 в адміністративному правопорушенні.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б слугували підставою для скасування постанови судді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Бузинарської Д.М. про поновлення строк на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити захиснику Бузинарській Д.М. строк на апеляційне оскарження постанови судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2026 року стосовно ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу захисника Бузинарської Д.М. залишити без задоволення.

Постанову судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua