Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №211/6131/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2542/26 Справа № 211/6131/26 Суддя у 1-й інстанції - Лебеженко В. О. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А.,захисника Малетина А.Я. розглянувши апеляційну скаргу захисника Малетина Андрія Ярославовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, особи з інвалідністю, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з постановою суду 25 травня 2026 року о 02 годині 55 хвилин в м. Кривий Ріг, по вул. Магістральна,3 (Довгинцівський район) водій ОСОБА_1 керував т/з BMW д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер та огляду в медичному закладі з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Малетин А.Я., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 , не врахувавши істотних порушень законодавства, допущених працівниками поліції під час оформлення адміністративних матеріалів.

Вважає, що матеріалами справи не доведено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки 25 травня 2026 року. Зазначає, що відеозапис «clip-0», на який послався суд, не містить належних ідентифікуючих ознак, зокрема номера пристрою, відомостей про особу, час та місце здійснення відеозйомки, а його походження зі службового відеореєстратора патрульного автомобіля нічим не підтверджено. Вказує, що відеозапис «clip-1» починається о 02:55:06, коли поліцейський підходить до автомобіля, який уже стояв, тому цей запис не підтверджує факту руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Зазначає, що суд безпідставно визнав доведеним факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, пославшись на відеозапис «clip-1» о 03:05 та 03:06, хоча на відеозаписі, зафіксовано, що водій тричі проходив огляд на стан сп`яніння.

Вказує, що під час складання протоколу ОСОБА_1 не були роз`яснені права, передбачені ст.ст. 55, 56, 59 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП роз`яснювалися фрагментарно, вже після складання протоколу. Зазначає, що з повним змістом протоколу його не ознайомили та копію протоколу не вручили, чим порушено вимоги ст. 254 КУпАП та право на захист.

Вважає, що фабула адміністративного правопорушення, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення від 25 травня 2026 року, є нечіткою та не відповідає формулюванню диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наголошує, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі обставини адміністративного обвинувачення, викладені у протоколі.

Крім того, зазначає, що у направленні на огляд вказано заклад охорони здоров`я КП «КПНД» ДОР, якийне існує як юридична особа, що ставить під сумнів дотримання встановленого порядку направлення водія на медичний огляд.

У додатковій заяві від 16 жовтня 2026 року захисник вказує, що на момент складання протоколу ОСОБА_1 був військовослужбовцем, відомості про що були наявні у справі. Вважає, що огляд мав проводитися виключно відповідно до спеціального порядку, визначеного ст. 266-1 КУпАП, посадовою особою, уповноваженою начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Зазначає, що дія цієї норми поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які перебувають на вулицях, у тому числі за кермом транспортного засобу, а її застосування не залежить від згоди особи на проходження огляду. Вважає, що недотримання працівниками поліції вимог ст. 266-1 КУпАП свідчить про недійсність проведеної процедури та недопустимість отриманих доказів відповідно до ч. 9 цієї статті.

З огляду на викладене вважає, що суд першої інстанції не забезпечив всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, а наявні докази не підтверджують поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.

Просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін за таких підстав.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 674838 від 25.05.2026 року, згідно з яким ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням мови, та від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та огляду в медичному закладі з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КЗ «КПНД» ДОР м. Кривий Ріг від 25.05.2026 року, у зв`язку із виявленими у ОСОБА_1 ознаками сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота та порушення мови;

-відеозаписами, долученими до матеріалів справи, на яких зафіксовано обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинки працівниками поліції, встановлення особи водія, виявлення ознак алкогольного сп`яніння, пропозиції пройти огляд на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу або в закладі охорони здоров`я, відмови водія від проходження такого огляду, а також обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка інспектора відділення адміністративної практики ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, згідно з якою ОСОБА_1 отримав посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_3 , повторність вчинення адміністративного правопорушення відсутня.

Дослідивши вказані докази в їх сукупності, апеляційним судом встановлено, що 25 травня 2026 року о 02 годині 55 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Магістральній, 3, в м. Кривому Розі, де був зупинений працівниками патрульної поліції. Під час спілкування з водієм поліцейськими виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

ОСОБА_1 спочатку погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу Drager, проте після двох спроб його проведення результату огляду отримано не було, оскільки, як повідомив працівник поліції, водій не здійснював належного видиху повітря у прилад.

У подальшому працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, однак останній відмовився від проходження огляду, наполягаючи, що він його вже пройшов, та пропонуючи працівникам поліції скласти протокол за ст. 130 КУпАП, який він буде оскаржувати в судовому порядку.

При цьому працівник поліції повторно роз`яснював водію необхідність проходження огляду та уточнював його рішення, після чого ОСОБА_1 підтвердив, що розуміє вимогу працівника поліції та відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Таким чином, сукупність досліджених доказів підтверджує обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Проаналізувавши докази по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає накладення на водія штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та неналежність відеозапису «clip-0» є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що матеріалами справи не доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки 25 травня 2026 року, апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Як встановлено апеляційним судом, на відеозаписі «clip-0» безпосередньо зафіксовано рух автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , його зупинку працівниками поліції, а також встановлення особи водія, яким виявився ОСОБА_1 .

Вказаний відеозапис здійснено за допомогою службового відеореєстратора, встановленого у службовому автомобілі патрульної поліції, про використання якого зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 674838 від 25.05.2026 року.

Крім того, на відеозаписі «clip-1» о 02 годині 58 хвилин зафіксовано, як ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками патрульної поліції не заперечує факту керування транспортним засобом та пояснює, що їде в гараж.

При цьому приписами статті 266 КУпАП не передбачено як обов`язкову умову застосування технічних засобів відеозапису або залучення двох свідків для фіксації руху чи зупинки транспортного засобу або для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин доводи захисника щодо відсутності належної відеофіксації руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 чи його зупинки є необґрунтованими, оскільки факт руху автомобіля під керуванням останнього доведений сукупністю доказів, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП.

Саме по собі посилання захисника на відсутність окремих ідентифікуючих відомостей про технічний засіб відеозапису не спростовує зафіксованих ним обставин та не свідчить про недопустимість такого доказу, оскільки його зміст узгоджується з іншими матеріалами справи.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тричі проходив такий огляд, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовуються дослідженими відеозаписами.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тричі проходив такий огляд, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовуються відеозаписами, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Згідно з п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів або лікарем закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Крім того, відповідно до п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Як встановлено апеляційним судом, після виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння працівником поліції було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Drager, на що водій спочатку погодився.

Однак під час двох спроб проведення огляду результату вимірювання отримано не було, оскільки, як повідомив працівник поліції, ОСОБА_1 не здійснював належного видиху повітря у спеціальний технічний засіб, у зв`язку з чим огляд фактично не було завершено.

При цьому сам факт здійснення водієм спроб використання спеціального технічного засобу без отримання результату вимірювання не свідчить про проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Після цього працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що огляд не проведено, та повторно запропонував пройти його на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я.

Натомість ОСОБА_1 від проходження запропонованого огляду відмовився, наполягаючи на тому, що він уже двічі пройшов огляд, та пропонуючи працівникам поліції складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, який він буде оскаржувати в судовому порядку.

Як вбачається з відеозапису, працівник поліції неодноразово повторював законну вимогу про проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, роз`яснюючи водію, що попередні спроби не є завершеним оглядом.

У подальшому ОСОБА_1 підтвердив, що розуміє вимогу працівника поліції та відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Таким чином, доводи захисника про те, що ОСОБА_1 тричі проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відеозаписами підтверджуються лише безрезультатні спроби використання алкотестера, після яких водій відмовився від подальшого проходження огляду як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд звертає увагу на те, що згідно з диспозицією даної частини статті для настання адміністративної відповідальності не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП.

При цьому відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння є самостійною формою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не залежить від встановлення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння.

Отже, враховуючи встановлені обставини, апеляційний суд вважає, що працівниками поліції було дотримано встановлений законом порядок пропозиції проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а відмова ОСОБА_1 від його проходження належним чином зафіксована за допомогою технічних засобів відеозапису.

За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з нероз`ясненням процесуальних прав, неознайомленням зі змістом протоколу та неврученням його копії є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи захисника про те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не були роз`яснені права та обов`язки, передбачені законом, що призвело до порушення його права на захист, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст. 256 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Як встановлено апеляційним судом, права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, були роз`яснені ОСОБА_1 працівниками поліції, що підтверджується наявними в матеріалах справи відеозаписами «clip-4» та «clip-8» о 03 годині 38 хвилин.

Отже, твердження захисника про нероз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами.

Посилання захисника на те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 положення ст.ст. 55, 56, 59 Конституції України, також є безпідставними, оскільки положеннями ст. 256 КУпАП на працівників поліції покладено обов`язок роз`яснення особі прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП.

Саме по собі нероз`яснення окремо змісту кожної із зазначених захисником статей Конституції України не свідчить про порушення права особи на захист за умови роз`яснення їй процесуальних прав, передбачених КУпАП.

Також не знайшли підтвердження доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не ознайомили зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та не вручили його копію.

Як вбачається з досліджених відеозаписів, працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитися зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, підписати його та отримати копію, однак останній відмовився від вчинення зазначених дій.

Таким чином, невручення ОСОБА_1 копії протоколу було наслідком його власної відмови від отримання відповідного процесуального документа, а не невиконання працівниками поліції вимог ст. 254 КУпАП.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був обізнаний із суттю адміністративного правопорушення, яке йому інкримінувалося, та мав можливість реалізувати своє право на захист.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв захисник Малетин А.Я., який заявляв відповідні клопотання та наводив заперечення щодо адміністративних матеріалів.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає порушень вимог ст.ст. 254, 256, 268 КУпАП, які б свідчили про істотне обмеження права ОСОБА_1 на захист або могли бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Доводи захисника про нечіткість фабули адміністративного правопорушення, її невідповідність диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП та зміну судом першої інстанції змісту адміністративного обвинувачення апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Аналізуючи апеляційні доводи захисника про те, що фабула обвинувачення, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, не конкретизована, за формою і змістом не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а суд першої інстанції фактично змінив обставини адміністративного обвинувачення, апеляційний суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 674838 від 25.05.2026 року щодо ОСОБА_1 , він містить усі необхідні дані, передбачені положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП, зокрема і суть адміністративного правопорушення, що ставиться у провину водію.

Так, у протоколі зазначено дату, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , виявлені працівниками поліції ознаки алкогольного сп`яніння, а також обставини відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я.

Крім того, у протоколі зазначено про порушення водієм вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перелік відомостей, які має містити протокол про адміністративне правопорушення, визначений ст. 256 КУпАП, та не передбачає обов`язку працівника поліції дослівно відтворювати диспозицію статті, якою встановлена відповідальність за відповідне правопорушення.

Викладені у протоколі обставини є конкретними, зрозумілими та дозволяють встановити, яке саме діяння інкримінується ОСОБА_1 , а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Твердження захисника про те, що суд першої інстанції самостійно змінив фабулу адміністративного правопорушення, є неспроможними, оскільки як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в оскаржуваній постанові суду йдеться про одні й ті самі фактичні обставини та одну форму об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, суд першої інстанції не виходив за межі адміністративного обвинувачення, викладеного у протоколі, а надав правову оцінку зазначеним у ньому фактичним обставинам на підставі досліджених доказів.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про нечіткість фабули адміністративного правопорушення та порушення права на захист у зв`язку з її формулюванням є необґрунтованими та не дають підстав для скасування постанови суду.

Доводи апеляційної скарги про порушення порядку направлення ОСОБА_1 на медичний огляд у зв`язку із зазначенням у направленні закладу охорони здоров`я КП «КПНД» ДОР є безпідставними та не спростовують встановленого факту відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Доводи захисника про те, що у направленні на огляд водія транспортного засобу зазначено заклад охорони здоров`я КП «КПНД» ДОР, який, як стверджує захисник, не існує як юридична особа, апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, встановлений порядок направлення водіїв на огляд на стан сп`яніння та його проведення.

Направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану, в тому числі алкогольного сп`яніння, складається працівником поліції для лікаря як підстава проведення відповідного медичного огляду.

При цьому проведення огляду водія в медичному закладі забезпечується працівниками поліції, які здійснюють доставку водія до відповідного закладу охорони здоров`я, як це передбачено ст. 266 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції було складено направлення на огляд ОСОБА_1 від 25.05.2026 року до КЗ «КПНД» ДОР м. Кривий Ріг у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запахом алкоголю з порожнини рота та порушенням мови.

Разом з тим, з досліджених відеозаписів вбачається, що працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, однак останній відмовився від проходження такого огляду, наполягаючи, що вже пройшов його на місці зупинки транспортного засобу.

Таким чином, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду ще до його фактичного проведення, при цьому його відмова не була пов`язана із запереченнями щодо найменування чи повноважень конкретного закладу охорони здоров`я.

За таких обставин посилання захисника на найменування медичного закладу, зазначене у направленні, не спростовує встановленого факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я та не свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Доводи захисника, викладені у додатковій заяві від 16 жовтня 2026 року, про необхідність застосування до ОСОБА_1 спеціального порядку огляду військовослужбовців, передбаченого ст. 266-1 КУпАП, є необґрунтованими та не дають підстав для визнання проведеної працівниками поліції процедури незаконною.

Відносно позиції захисника про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а відповідний огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння щодо нього мав проводитися за нормами ст. 266-1 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

За приписами ст. 15 КУпАП, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Стаття 266 КУпАП визначає порядок відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також порядок проведення відповідних оглядів.

Згідно зі ст. 266-1 КУпАП визначено проведення оглядів військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Зокрема, положеннями цієї статті передбачено спеціальний порядок проведення огляду військовослужбовців, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, а також за інших визначених цією статтею обставин.

У даному випадку ОСОБА_1 є особою, яка керувала транспортним засобом BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , та була зупинена працівниками патрульної поліції поза межами розташування військової частини.

При цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що під час керування зазначеним транспортним засобом ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби, перебував на бойовому завданні або виконував наказ командира.

Навпаки, як встановлено апеляційним судом, на відеозаписі «clip-1» о 02 годині 58 хвилин ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції пояснює, що їде в гараж, що не свідчить про виконання ним обов`язків військової служби під час зазначеної поїздки.

За таких обставин огляд щодо ОСОБА_1 мав проводитися відповідно до норм ст. 266 КУпАП як щодо водія транспортного засобу, який бере участь у дорожньому русі на загальних підставах.

Сам по собі статус військовослужбовця не звільняє особу від виконання вимог Правил дорожнього руху України та не виключає повноважень працівників Національної поліції щодо виявлення і документування правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Доводи захисника про те, що перебування військовослужбовця за кермом транспортного засобу на вулиці саме по собі зумовлює необхідність застосування ст. 266-1 КУпАП, не враховують характеру правовідносин, у межах яких виникла необхідність проведення огляду.

У даному випадку підставою для проведення огляду стало виявлення працівниками патрульної поліції ознак алкогольного сп`яніння у водія, який керував транспортним засобом, а предметом провадження є порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, огляд був запропонований працівниками поліції як уповноваженими особами на проведення відповідних оглядів водіїв транспортних засобів, та ними було правильно застосовано норми Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Посилання захисника на ч. 9 ст. 266-1 КУпАП щодо недійсності огляду також є безпідставним, оскільки наведені ним обставини не свідчать про обов`язковість застосування спеціальної процедури замість установленого ст. 266 КУпАП порядку огляду водіїв транспортних засобів.

За таких обставин доводи захисника, викладені у додатковій заяві від 16 жовтня 2026 року, є необґрунтованими та не дають підстав для визнання недопустимими доказів, отриманих під час документування адміністративного правопорушення, або скасування оскаржуваної постанови.

Доводи апеляційної скарги про відсутність достатніх та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 і необхідність закриття провадження у справі є безпідставними, оскільки спростовуються сукупністю досліджених доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги про наявність численних процесуальних порушень та суперечностей у доказах, які нібито ставлять під сумнів законність і об`єктивність постанови суду першої інстанції, не ґрунтуються на фактичних обставинах та не підтверджені матеріалами справи.

Такі твердження захисника зводяться до власного тлумачення законодавства та іншої оцінки досліджених доказів, не спростовуючи встановлених обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, висунення законної вимоги про проходження огляду та подальшої відмови водія від його проходження.

Наведені захисником аргументи про недопустимість доказів по справі не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують законності і обґрунтованості висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що суд першої інстанції дослідив доводи сторони захисту, заявлені під час розгляду справи, які збігаються з доводами апеляційної скарги, надав на них обґрунтовані відповіді та навів мотиви їх неприйняття, не встановивши підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому апеляційний суд, безпосередньо перевіривши наявні в матеріалах справи докази, зокрема відеозаписи обставин вчинення адміністративного правопорушення, також не встановив підстав для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення або недопустимість доказів, покладених в основу оскаржуваної постанови.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на сукупності належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і підтверджують встановлені фактичні обставини справи.

Дії, вчинені ОСОБА_1 , є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам цього руху, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та необґрунтованою, не знайшли свого підтвердження. Такі твердження апеляційний суд розцінює як обрану стороною захисту позицію, спрямовану на уникнення адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого встановлена вина ОСОБА_1 .

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП повно, всебічно та об`єктивно з`ясував усі обставини справи, встановив наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та прийняв законне й обґрунтоване рішення.

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Малетина А.Я. залишити без задоволення.

Постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя