Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №188/411/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10594/26 Справа № 188/411/24 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Акціонерним товариством «Універсал Банк» на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Місюра К.В.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024року ОСОБА_1 подала в суд позов проти Акціонерного товариства «Універсал Банк» з вимогою про визнання зобов`язань, що виникли на підставі договору про надання банківських послуг, укладеного 21 січня 2018року між нею та Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі — АТ «Універсал Банк», Банк), припиненими з 29 листопада 2021року у зв`язку з їх виконанням, проведеним належним чином.

Існування таких вимог позивачка пов`язувала із тим, що 21 січня 2018року вона звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Через неналежне виконання позичальником вимог договору, Банк звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення заборгованості та 10 червня 2021року суд ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги АТ «Універсал Банк» та стягнув з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 44 154,40грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2021року вказане рішення суду першої інстанціх змінено та зменшено стягнуті з ОСОБА_1 суми кредитної заборгованості з 44 154,40грн до 8096,21грн та судового збору з 2 270,00грн до 416,10грн.

Зазначала, що 29 листопада 2021року ОСОБА_1 добровільно перерахувала на рахунок Банку зазначені в судовому рішенні суми, у зв`язку з чим рішення суду було нею виконано. Проте, незважаючи на те, що заборгованість за кредитним договором погашена повністю, Банк продовжує нараховувати заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2025року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано зобов`язання ОСОБА_1 , що виникли на підставі договору про надання банківських послуг від 21 січня 2018року, укладеного між нею та АТ «Універсал Банк», припиненими у зв`язку з їх виконанням в межах обставин, встановлених рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2021року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності належними і допустимими доказами виконання ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань, яке проведене належним чином.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

11 серпня 2025року АТ «Універсал Банк» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2025року.

В апеляційній скарзі заявник висловив вимогу про скасування рішення суду першої інстанції та просив про ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, не надано оцінки всім доказам в сукупності та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Наполягав, що суд не надав оцінки жодному доказу, наданому відповідачем, посилаючись лише на преюдиційність постанови Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2021року. При цьому, відмова в позові про стягнення всієї суми заборгованості з підстав недоведеності або неналежного підтвердження зобов`язання в конкретній справі не дорівнює встановленню факту його відсутності.

Зазначав, що договір про надання банківських послуг від 21 січня 2018року є правомірним правочином та Банк мав право на нарахування позичальниці відсотків за користування кредитними коштами, а тому наразі не вбачається правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка намагається уникнути від своїх кредитних зобов`язань перед Банком.

Також вважав, що позивачкою невірно обрано спосіб захисту.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка заперечила проти апеляційної скарги, заявляла, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду справи та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

15 серпня 2025року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу; та 09 вересня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 1300год 09 грудня 2025року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025року було задоволено апеляційну скаргу Банку. Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2025року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживачів відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2026року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

17 серпня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2026року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 1540год 27 жовтня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідкою про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

21 січня 2018року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником вимог договору, Банк звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 44 154,40грн, що мала місце станом на 30 вересня 2020року.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021року по справі № 188/361/21 позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 кредитну заборгованість в розмірі 44 154,40грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2021року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021року змінено, зменшено стягнуті з ОСОБА_1 суми кредитної заборгованості з 44 154,40грн до 8 096,21грн та судового збору з 2 270,00грн до 416,10грн.

Станом на 29 листопада 2021року ОСОБА_1 перерахувала на рахунок Банку зазначені в постанові апеляційного суду суми, у зв`язку з чим рішення суду було нею виконано.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що 29 листопада 2021року ОСОБА_1 виконала судове рішення та перерахувала Банку зазначені в судовому рішенні суми, тобто позичальниця належним чином виконала свої зобов`язання за кредитним договором та таке зобов`язання припинилось на підставі статті 599 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).

Крім того, суд виснував про безпідставність доводів Банку про обрання позивачкою неналежного способу захисту.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За змістом частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Цивільні права та інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов`язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов`язків за цим договором.

Звернувшись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просила визнати припиненим з 29 листопада 2021року зобов`язання, що виникли на підставі договору про надання банківських послуг, укладеного 21 січня 2018року між нею та АТ «Універсал Банк», у зв`язку з їх виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово зазначав, що зобов`язання містить дві нерозривно поєднані складові – обов`язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника. Виходячи з наведеного способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача (постанови Верховного Суду від 19 жовтня 2022року по справі № 910/14224/20 та від 19 січня 2023року по справі № 920/291/21).

Схожі висновки викладені також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу в потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту.

У вказаній справі позивачка фактично обрала спосіб захисту у вигляді визнання судом припиненими зобов`язань перед АТ «Універсал Банк» за кредитним договором, проведеного належним чином, але цього АТ «Універсал Банк» не визнає.

Тож, у межах цієї справи позивачка має легітимну ціль щодо відновлення свого охоронюваного законом інтересу на підтвердження припинення зобов`язань за Кредитним договором, яке не визнається відповідачем.

ОСОБА_1 недоступні інші можливості захисту її прав, тому нею заявлено до суду вимогу про захист охоронюваного законом інтересу у правовій визначеності на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України та статті 599 ЦК України, як превентивний спосіб захисту у правовідносинах між позивачкою і відповідачем, який має забезпечити, щоб обидві сторони могли знати свої права та обов`язки за кредитним договором та діяти не порушуючи їх.

Подібний висновок викладено у пункті 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20.

З урахуванням зазначеного апеляційний суд вважає, що позивачка правильно визначилась зі способом захисту, який може бути застосований, виходячи з конкретних обставин цієї справи, та який є ефективним для захисту її порушеного права.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги Банку про невірне обрання позивачкою способу захисту колегією суддів відхиляються як безпідставні.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином /стаття 599 ЦК України/.

Встановлено, що станом на 29 листопада 2021року позичальницею виконано рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021року по справі № 188/361/21, змінене постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2021року, та сплачено на користь Банку зазначену в судовому рішенні кредитну заборгованість в повному обсязі.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 належним чином виконала свої зобов`язання за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що Банк, окрім сум, стягнутих судом у справі №188/361/21, має також право на нарахування позичальниці відсотків за користування кредитними коштами, колегією суддів до уваги не беруться як недоведені належними та допустимими доказами.

У постанові Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2021року по справі №188/361/21, яка набрала законної сили, суд вже надавав оцінку доводам Банку щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом та встановив, що Банк безпідставно здійснив нарахування та відповідне списання заборгованості за відсотками, комісією та пенею на загальну суму 36058,19грн, так як сторони належним чином не узгодили правові підстави їх нарахування.

Та за змістом частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 липня 2018року по справі №310/11534/13-ц.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за користування кредитом поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048ЦК України після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушує баланс інтересів сторін, на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Позивачка довела належними та допустимими доказами виконання нею своїх кредитних зобов`язань, проведене належним чином.

А відповідач зі свого боку не надав достовірних та достатніх доказів наявності у позивачки невиконаних зобов`язань, що випливають з договору про надання банківських послуг від 21 січня 2018року.

Оскільки ОСОБА_1 в повному обсязі сплатила зазначену в судовому рішенні в справі №188/361/21 кредитну заборгованість, тобто виконала свої зобов`язання перед Банком, то апеляційний суд вважає за можливе погодитись з заснованим на законі висновком суду першої інстанції, що зобов`язання позивачки припинилось виконанням на підставі статті 599 ЦК України.

Неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, колегією суддів за результатами розгляду апеляційної скарги не встановлено.

За викладених обставин, оскільки відповідачем не визнається виконання позивачкою зобов`язань, що виникли на підставі договору про надання банківських послуг від 21 січня 2018року, тобто не визнається право позивачки на припинення зобов`язання, передбачене статтею 599 ЦК України, таке право підлягає захисту судом у спосіб визнання припинення зобов`язань, який є ефективним способом захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

Тож, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тож, ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк».

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2025року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2026року.

Судді: