Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №759/14449/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14449/26

пр. № 2/759/11019/26

28 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу у загальному розмірі 31 040 грн 20 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 21.06.2025 приблизно о 10 год. 05 хв. у с. Клехівка Фастівського району мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21011, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Skoda, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу Skoda, державний номерний знак НОМЕР_2 , було завдано механічних пошкоджень, а власнику цього автомобіля - матеріального збитку.

Відповідно до постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2025 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України.

На момент скоєння ДТП ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У зв`язку з цим, власник пошкодженого автомобіля Skoda, державний номерний знак НОМЕР_2 , повідомив МТСБУ про дорожньо-транспортну пригоду та звернувся із заявою про отримання відшкодування шкоди.

Згідно з звітом автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Skoda, державний номерний знак НОМЕР_2 , склала 37 682 грн 74 коп. За проведення вказаного дослідження та збір документів МТСБУ також було понесено витрати у розмірі 4 260 грн 00 коп. На підставі наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому 26 780 грн 00 коп.

Внаслідок цього в МТСБУ виникло право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 щодо відшкодування збитків, понесених у зв`язку зі здійсненням страхового відшкодування.

З урахуванням викладеного, МТСБУ просило стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу суму завданої майнової шкоди у загальному розмірі 31 040 грн 20 коп.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 22 червня 2026 року направлялась відповідачу ОСОБА_1 на його зареєстроване місце проживання згідно з відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштовий конверт було повернуто до суду без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду закріплені у статті 1166 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З наведеного вбачається, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: протиправне діяння, шкода, причинно-наслідковий зв`язок між ними, а також вина особи у вчиненому діянні.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України предмет доказування становить: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди, яка в силу положень ч. 2 ст. 1166 ЦК України презюмується.

Саме тому у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Одним з різновидів цивільно-правової відповідальності за відсутності вини особи, яка своєю поведінкою заподіяла шкоди, є відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, що врегульовується положеннями ст. 1187 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З наведеного також вбачається, що діяльність з експлуатації транспортного засобу є діяльністю, що пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. У зв`язку з цим завдання шкоди, внаслідок використання транспортного засобу, зумовлює виникнення цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1187 ЦК України.

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2025 у справі № 381/3640/25, яка набрала законної сили 19.09.2025 та зміст якої досліджено шляхом повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що 21.06.2025 о 10 год. 05 хв. у с. Клехівка Фастівського району водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21011, номерний знак НОМЕР_1 , при виїзді на головну дорогу не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та не надав перевагу в русі транспортному засобу Skoda, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення транспортних засобів та отримання ними механічних пошкоджень.

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2025 констатовано факт порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України. Цією ж постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відомості про вищезазначену дорожньо-транспорту пригоду та вину ОСОБА_1 у її вчиненні підтверджуються також карткою обліку ДТП № 3025174608659052.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (Постанова КЦС ВС від 29.09.2023 у справі № 573/1/23).

Згідно з висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18), при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено факт протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 щодо порушення вимог ПДР України під час експлуатації транспортного засобу ВАЗ 21011, номерний знак НОМЕР_1 , який, у свою чергу, є джерелом підвищеної небезпеки.

Зі змісту постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2025, звіту № А07-18 від 02.08.2025 про оцінку автомобіля Skoda, державний номерний знак НОМЕР_2 , судом встановлено, що внаслідок вищезазначеної ДТП автомобіль Skoda, державний номерний знак НОМЕР_2 , зазнав пошкоджень. Вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) становить 37 682 грн 74 коп.

Таким чином, судом встановлено як факт протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 , що мала місце при використанні джерела підвищеної небезпеки (експлуатації транспортного засобу), так і факт заподіяння внаслідок такої поведінки майнової шкоди ОСОБА_3 , як власнику пошкодженого транспортного засобу, а також причинно-наслідковий зв`язок між такою поведінкою та завданою шкодою.

З урахуванням вищевикладеного, суд також приходить до висновку про виникнення між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 деліктного зобов`язання з відшкодування шкоди, завданої останнім. Разом з тим, виконання обов`язку у деліктному зобов`язанні з відшкодування шкоди, завданої власником наземного транспортного засобу, має законодавчо визначену специфіку. Вказана специфіка передбачена приписами ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Оскільки дорожньо-транспортна пригода (страховий випадок), у зв`язку з якою виникло деліктне зобов`язання та обов`язок МТСБУ щодо здійснення регламентної виплати в якості відшкодування завданої шкоди, мала місце 21.06.2025, коли був введений в дію Закон України № 3720-IX від 21.05.2024, то при вирішенні позовних вимог суд застосовує положення саме цього Закону.

Згідно з ст. 5 Закону № 3720-IX від 21.05.2024 страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону № 3720-IX від 21.05.2024 у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.

У разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 3720-IX від 21.05.2024).

У відповідності до ст. 27 Закону № 3720-IX від 21.05.2024 страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із:

1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті;

2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України;

3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:

1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;

2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону № 3720-IX від 21.05.2024 МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.

У випадку здійснення регламентної виплати на вищезазначеній підставі МТСБУ має право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду (п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону № 3720-IX від 21.05.2024).

З наведених приписів законодавства вбачається, що у випадку, коли власник наземного транспортного засобу на момент вчинення ДТП не застрахував свою цивільно-правову відповідальність шляхом укладення зі страховиком договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, то зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, що зазнав збитків внаслідок ДТП, спричиненого водієм транспортного засобу, чия цивільно-правова відповідальність не застрахована, виступає саме МТСБУ, яке здійснює страхове відшкодування потерпілому у порядку, встановленому законодавством.

Судом встановлено, що 03.07.2025 ОСОБА_3 , як власник пошкодженого транспортного засобу Skoda, державний номерний знак НОМЕР_2 , повідомило МТСБУ про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася за участі транспортного засобу, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність у встановленому законом порядку.

22.07.2025 ОСОБА_3 звернулася до МТСБУ з заявою про відшкодування шкоди у порядку ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з відомостями Єдиної централізованої бази даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортний засіб ВАЗ 21011, номерний знак НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди не був забезпечений за жодним чинним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З метою визначення розміру збитків, заподіяних ОСОБА_3 , МТСБУ було замовлено у ФОП ОСОБА_4 , як суб`єкта оціночної діяльності, звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Як вбачається зі звіту № А07-18 від 02.08.2025, вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту автомобіля), завданого ОСОБА_3 як власнику автомобіля Skoda, державний номерний знак НОМЕР_2 , у результаті його пошкодження при ДТП, становить 37 682 грн 74 коп.

Зі змісту платіжної інструкції № 26791 від 22.08.2025 вбачається, що за послуги ФОП ОСОБА_4 МТСБУ сплатило 4 260 грн 00 коп.

За результатами дослідження наказу № 3.1/33492 від 21.08.2025, довідки № 1 від 25.08.2025, платіжної інструкції № 0036041 від 25.11.2025 судом встановлено, що МТСБУ сплатило ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 26 780 грн 20 коп. в якості страхового відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_1 .

Таким чином, судом встановлено факт здійснення МТСБУ страхового відшкодування у розмірі 26 780 грн 20 коп. на користь ОСОБА_3 , яка зазнала матеріальних збитків внаслідок протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 щодо експлуатації транспортного засобу, який не застрахував при цьому свою цивільно-правову відповідальність у порядку, встановленому чинним законодавством. МТСБУ виконало обов`язок ОСОБА_1 у деліктному зобов`язанні, що виникло між останнім та ОСОБА_3 у зв`язку з заподіянням шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що МТСБУ, як особа, що відшкодувала шкоду, завдану протиправними діями ОСОБА_1 як власника наземного транспортного засобу, що не застрахував свою цивільно-правову відповідальність у порядку, встановленому законом, набуло право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 у розмірі виплаченого відшкодування, який складає 31 040 грн 20 коп., з яких: 26 780 грн 20 коп. - витрати, понесені у зв`язку зі сплатою регламентної виплати (страхового відшкодування), 4 260 грн 00 коп. - витрати, понесені на збір документів та визначення розміру шкоди.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Зі змісту платіжної інструкції № 0009152 від 05.05.2026 вбачається, що МТСБУ сплатило грошові кошти у сумі 3 328 грн 00 коп. в якості судового збору за подання позовної заяви до Святошинського районного суду м. Києва до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 3 328 грн 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131; місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) у порядку регресу завдану майнову шкоду у розмірі 31 040 (тридцять одна тисяча сорок) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131; місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко