Вирок від 26 жовтня 2026 р. у справі №726/2815/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2815/26

Провадження № 1-кп/726/154/26

Категорія 93

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засіданя ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернівці кримінальне провадження № 12024262020004275 від 07.12.2024 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чернівці, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, із середньою освітою, раніше судимого:

- вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.12.2023 за ч.1 ст.289 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

28.11.2024 у період часу з 20:00 год до 20:20 год, ОСОБА_3 , перебуваючи у будинку за адресою: м. Чернівці вул. Заводська, 63, діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне вирадення чужого майна (крадіжку).

ОСОБА_3 маючи у розпорядженні мобільний телефон, який належить ОСОБА_6 та достовірно знаючи пароль доступу до мобільного додатку «Пумбанку», встановленого на вказаному пристрої, пересвідчився, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб та потерпілий не спостерігають, реалізуючи свій злочинний намір, шляхом вільного доступу, умисно, таємно, здійснив вхід до вищезазначеного банківського додатка та отримав доступ до управління коштами АТ «ПУМБ» за картковим рахунком № НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_7 , здійснив переказ грошових коштів трьома платежами у сумі 49 000 (сорок дев`ять тисяч) гривень на (власну) банківську картку № НОМЕР_2 , без відома та дозволу власника рахунку, після чого розпорядився викрденими коштами на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Таким чином ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України визнав повністю. Підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті. Пояснив, що потерпілий сам дав йому картку та попросив піти зняти грошові кошти, та сказав, що він може залишити декілька гривень собі. Просив суд не позбавляти його волі, оскільки він має намір вступити до ЗСУ та повернути потерпілому викрадені кошти.

Захисник ОСОБА_5 в судовому просив суд обвинуваченого суворо не карати, та при вирішення міри покарання застосувати до нього ст. 75 КК України.

Потерпілий в судове засідання не з`явився, однак направив до суду заяву в якій просив справу слухати у його відсутність. В заяві вказав, що збитки йому не відшкодовані, кошти не повернуті. Питання щодо виду на міри покарання залишає на розсуд суду.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненні злочину визнав в повному обсязі, надані ним пояснення відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, викладеним в обвинувальному акті, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів фактичних обставин кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин. За відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, йому роз`яснено, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З огляду на наведене, суд прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставинами, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання є рецидив, оскільки ОСОБА_3 вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, маючи судимість за умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 289 КК України.

Виходячи із загальних засад призначення та індивідуалізації покарання, враховуючи вимоги ст.68 КК України, зважаючи на наявність пом`якшуючих, на наявність обтяжуючої покарання обставини, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який винуватість визнав, але шкоду не відшкодував, данні про особу обвинуваченого, те що ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення тяжкого злочину. Також судом береться до уваги, що згідно висновку експерта за результатами судово-психіатричної акспертизи ОСОБА_3 на період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та тимчасового хворобливого розладу пихічної діяльності не виявляв, а виявляв ознаки психічного захворювання у формі розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин, за своїм психічним станом він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Таким чином, відповідно до загальних засад призначення покарання - законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, беручи до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.

З огляду вищевикладене та враховуючи позицію потерпілого, який просий суд покарати обвинуваченого згідно із законом, особу обвинуваченого, те що він раніше судимий за вчинення умисного, корисливого кримінального правопорушення, належних висновків для себе не зробив та під час іспитового строку вчинив нове кримінальне правопорушення, а тому суд не вбачає підстав для застосування щодо обвинуваченого ст. 69 КК України та вважає, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ст. 185 ч.4 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Те, що обвинувачений не вперше притягується до кримінальної відповідальності, знову вчинив кримінальне правопорушення, в період іспитового строку, в даному випадку є підставою для застосування положень ч.1 ст. 71 КК України та неможливості застосування ст. 75 КК України.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, суд вважає за необхідне частково приєднати невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.12.2023 та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, вважає що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, таке саме таке остаточне покарання у виді реального позбавлення волі на строк 6 років буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме як його особі, так і характеру вчиненого ним кримінального правопорушення, буде достатнім для досягнення, передбачених ст. 50 КК України, цілей покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 необхідно рахувати з моменту його затримання – 22.06.2026 року з 14:35 хв.

Крім того, враховуючи положення абз. 12 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України та з метою забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити без змін запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, зважаючи на вид та розмір призначеного покарання та актуальність ризиків, які були підставою для його обрання.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не було заявлено.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі вищенаведеного та керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 100, 124, 337, 348, 369-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.12.2023 та остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили, залишити раніше обрану у виді тримання під вартою.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати строк попереднього ув`язнення засудженого ОСОБА_3 з 14:35 год, 22.06.2026 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддяОСОБА_1