Вирок від 27 жовтня 2026 р. у справі №712/14491/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/14491/26

Провадження № 1-кп/712/1306/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м.Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026250310001854 від 02.07.2026 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тополі, Драбівського району, Черкаської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, працюючого оператором лінії в ТОВ «Пламет Захід», неодруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , у період часу з 23 години 17 хвилин 06.04.2026 по 01 годину 37 хвилин 07.04.2026, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, умисно, таємно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, і який в подальшому продовжений Указом Президента України №40/2026 від 12.01.2026 на 90 діб, шляхом вільного доступу, використовуючи мобільний телефон потерпілої ОСОБА_6 марки «Redmi 15C», зайшов до мобільного додатку «Приват 24», й таємно викрав грошові кошти, шляхом їх переказу із банківської картки потерпілої ОСОБА_6 № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2 ) на власну банківську картку, відкриту в АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_4 , трьома платежами (трансакціями) на загальну суму 3870 гривень 00 коп., якими він розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_6 збитків на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав в повному обсязі та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій. ОСОБА_4 показав, що вночі 06.04.2026, він, перебуваючи за місцем свого проживання ( АДРЕСА_4 ), взяв мобільний телефон матері цивільної дружина ОСОБА_6 , ввів раніше відомий йому логін та пароль, зайшов до мобільного додатку «Приват 24», та перерахував грошові кошти із банківської картки потерпілої на власну банківську картку трьома платежами на загальну суму 3870 гривень. Половину вказаних коштів він програв в ігрових автоматах, іншу частину - витратив на сигарети, алкоголь та продукти харчування. ОСОБА_4 повідомив, що він відшкодував потерпілій заподіяну шкоду в повному обсязі. Він щиро розкаювався у вчиненому, висловив самоосудження своєї поведінки, запевняв, що подібне більше не повториться.

Потерпіла ОСОБА_6 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, до суду надіслала заяву про проведення судового розгляду кримінального провадження без її участі; претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявляє.

Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з`ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належним чином повідомленої потерпілої.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч.3 ст.349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції. В порядку ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 .

Вивчивши обвинувальний акт та додані матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується положеннями ст.ст.65-67 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обираючи вид та міру покарання суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд приймає до уваги, що скоєне кримінальне правопорушення, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

ОСОБА_4 раніше не судимий в силу ст.89 КК України, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, працює оператором лінії в ТОВ «Пламет Захід», має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має постійне місце реєстрації та місце проживання.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування шкоди, перерахування грошових коштів на рахунок Збройних Сил України.

Згідно з розпискою від 15.10.2026, ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 5000 гривень; претензій до ОСОБА_4 не має.

Відповідно до платіжної інструкції від 09.10.2026, ОСОБА_4 перерахував на рахунок військової частини НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 750 гривень.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

За сукупності вищенаведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах, установлених санкцією ч.4 ст.185 КК України, у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, та застосувати ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків відповідно до ст.76 КК України.

Призначене покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням положень ст.75 КК України, на переконання суду, надасть обвинуваченому ОСОБА_4 змогу довести своє виправлення, стати корисним для суспільства, а також справить на нього належний виховний вплив щодо недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень в подальшому.

Підстав для застосування ст.69 КК України судом не встановлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався та підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов по кримінальному провадженню заявлено не було.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ч.15 ст.615, ст.ст.368-371, 373-374, 376, 394 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, місця роботи;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Речовий доказ у кримінальному провадженні:

- мобільний телефон «Redmi 15C», який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 – залишити за належністю ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1