Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №636/4182/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

Суд: Чугуївський міський суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №636/4182/25

Суддя: Золотоверха О. О.

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/4182/25 Провадження 2/636/399/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючої судді Золотоверхої О.О.,

за участі секретаря судового засідання Караулової О.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Мазницького М.М.,

представника відповідача - адвоката Лихачової М.Б.,

представника третьої особи - Заховаєвої А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей - Виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

21.05.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 , в якій він просить визначити місце проживання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за місцем його реєстрації або проживання.

23.05.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 , в якій вона просить визначити місце проживання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею за місцем її проживання.

Ухвалою суду від 13.08.2025 вирішено об`єднати в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей - Виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, про визначення місця проживання дитини, з цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Чугуївської міської ради Харківської області, про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 02.06.2025 по справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22.01.2026 справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 19.10.2026 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Чугуївської міської ради Харківської області, про визначення місця проживання дитини - залишено без розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_5 обґрунтовані тим, що позивач та відповідач перебували у шлюбі, зареєстрованому 12.04.2011 ВД РАЦС по м. Чугуєву Чугуївського МРУЮ Харківської області. 08.02.2013 рішенням Чугуївського міського суду Харківської області вказаний шлюб було розірвано. Пізніше у 2014 році сторони відновили стосунки та почали проживати цивільним шлюбом. Від вказаних стосунків у сторін народилося дві доньки: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони та їх діти постійно мешкали за адресою: АДРЕСА_1 . Через збройну агресію рф, відповідач вивіз позивача з доньками до м. Кременчук Полтавської області, а сам повернувся до м. Чугуїв, Харківської області. 02.06.2023 у зв`язку з покращенням безпекової ситуації позивач з доньками повернулися до м. Чугуїв, після чого родина продовжила проживати разом, однак стосунки сторін погіршилися. Підставою для розриву стосунків стала антисоціальна поведінка відповідача, який зловживав алкогольними напоями, ходив нагим в присутності дітей, на зауваження позивачки реагував негативно. Крім того вони постійно зазнавали психологічного насилля з боку відповідача, який був посуд, жбурляв різні предмети, штовхав, а іноді бив позивачку, вживав нецензурну лексику, ображав позивачку в присутності доньок та інших осіб. У 2024 році позивач припинила стосунки та переїхала жити до матері.

Позивач ніколи не налаштовувала дітей проти батька, відповідач почав налаштовувати дітей проти позивача, маніпулював ними. Старша донька відмовилася проживати з батьком та спілкуватися з ним. Молодша донька була налаштована батьком проти матері та старшої сестри. Враховуючи, що позивач веде антисоціальний спосіб життя (регулярно випиває, вживає лайливі слова та ін.), що негативно впливає на формулювання особистості дитини, позивач вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_7 з матір`ю. Позивач має стабільний дохід, що є вищим за дохід відповідача, позивач є дієздатною, працездатною особою, може забезпечити всі умови для проживання дитини, має змогу піклуватися та утримувати дітей, спиртними напоями не зловживає, характеризується позитивно.

24.03.2026 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено наступне. По-перше, на даний час фактичне місце проживання ОСОБА_4 достовірно не встановлено. З її слів, вона проживає у невідомому окремому будинку, однак за наявною інформацією, вона фактично постійно мешкає разом зі своєю матір`ю у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до наявної інформації, до листопада 2025 року ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до наявної інформації, з листопада 2025 року ОСОБА_4 проживала у АДРЕСА_4 , разом зі старшою донькою ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому підтвердження наявності у неї постійного місця для проживання або підстав користування житлом не надано.

По-друге, починаючи з 20 лютого 2026 року і до теперішнього часу старша донька, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає разом із батьком - ОСОБА_2 та молодшою сестрою ОСОБА_3 . Відповідно до витягу № 2026/004526274 від 21.03.2026 адреса місця проживання ОСОБА_2 від 08.07.2016 року - АДРЕСА_1 . За цією ж адресою відповідно до витягу № 2026/004526164 від 21.03.2026 року та витягу № 2026/004526162 від 21.03.2026 року зареєстровані ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Отже, ОСОБА_2 створені належні та стабільні умови для проживання, розвитку та виховання обох доньок за цією адресою. Кожна з них має власну кімнату, що забезпечує необхідний особистий простір, а також вони повністю забезпечені сучасними гаджетами, новим одягом, який регулярно оновлюється, та іншими речами, необхідними для комфортного життя.

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики від КЗ "Чугуївський ліцей №8" від 23.03.2026 року ОСОБА_8 , питанням виховання та розвитку в сім`ї займається батько. ОСОБА_9 бере активну участь у вихованні доньки. Він уважний до її потреб, завжди цікавиться успіхами в навчанні та шкільному житті. У спілкуванні з ОСОБА_10 помітна довіра, підтримка та повага. Таким чином, на даний момент обидві доньки фактично проживають разом із батьком та висловлюють небажання проживати разом із матір`ю. Водночас вони не позбавлені спілкування з нею: підтримують контакт, зустрічаються та періодично проводять разом час за ініціативою матері. Батько, зі свого боку, не чинить жодних перешкод у спілкуванні матері з дітьми, сприяючи збереженню їхніх родинних зв`язків. Донька, ОСОБА_11 , підтримує з матір`ю постійний зв`язок засобами телефонного зв`язку та через месенджери. Крім того, матір регулярно зустрічається з донькою, вони спільно проводять час, відвідуючи парки, кафе, а також здійснюють спільні походи до магазинів. У лютому 2026 року ОСОБА_2 звернувся до Центру соціальних служб Чугуївської міської ради. Відповідно до листа № 01-16/135 від 23.03.2026 від Центру соціальних служб Чугуївської міської ради, за результатами проведеної роботи психологом Центру соціальних служб із ОСОБА_8 виявлені наступні результати: у дитини спостерігається достатній рівень психологічного комфорту у проживанні з батьком, емоційний фон стабільний, ознак тривожності або пригніченого емоційного стану, пов`язаного з проживанням у сім`ї батька, не виявлено. Встановлена емоційна прив`язаність до батька. Батько сприймається дитиною як особа, що забезпечує захист, підтримку та емоційну стабільність. Дитина висловлює бажання проживати з батьком; взаємодія із батьком характеризується довірою та теплом. Враховуючи стабільний психоемоційний стан дитини та її глибоку прив`язаність до батька, зміна існуючого місця проживання може стати для дитини психотравматуючим фактором. Водночас, ОСОБА_12 виявляє готовність та психологічну потребу в підтриманні гармонійних стосунків із матір`ю, що відповідає її інтересам та збереження родинних зв`язківз обома батьками. 30.08.2025 ОСОБА_4 ініціювала притягнення батька до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Однак , Відповідно до Постанови у справі №636/8587/25 від 11.11.2025, суд закрив провадження відносно ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення.

По-третє, розлучення дітей, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 руйнує їхній емоційний зв`язок, який дає відчуття безпеки та підтримки.

По-четверте, ОСОБА_4 к має статус особи з інвалідністю з дитинства та отримує виключно соціальні виплати у вигляді допомоги по інвалідності та у зв`язку з втратою годувальника. З огляду на стан здоров`я, вона не має можливості працевлаштування, що впливає на її матеріальне забезпечення та можливість надати дітям необхідні блага для комфортного життя. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_4 від 30.01.2026 року ОСОБА_4 здійснювала сплату аліментів нерегулярно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка на січень 2026 року становила 3567,48 грн. Водночас відповідно до довідки № 36 від 28.01.2026, ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) працює в ТОВ Хлібозавод "Ново-Баварський" з 03.02.2025. На даний момент займає посаду Комплектувальник товарів. Дохід за період з 01.07.2025 по 31.12.2025 склав 97081,42 грн. Це підтверджує те, що ОСОБА_2 має стабільний дохід на забезпечення двох доньок. Крім того, ОСОБА_2 має додаткові джерела доходу. Зокрема, відповідно до довідки про отримання допомоги від 24.02.2026 №6987/05-16, ОСОБА_2 отримує державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю відповідно до Закону України « Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю». Вказані документи в свою чергу підтверджують матеріальну спроможність ОСОБА_2 забезпечувати потреби дітей.

Позивач у судовому засідання вимоги підтримала, просила їх задовольнити, та повідомила суду, що останні кілька місцява обидві дочки мешкають із нею, повертатися до батька не бажають. Батько з ними спілкується, ОСОБА_12 навідує його, але постійно жити бажає із нею. В теперішній час вони мешкають у гуртожитку, де в дівчат є окрема кімната та все необхідне для життя, навчання та відпочинку.

Представник позивача підтримав позицію своєї довірительки.

Відповідач проти задоволення позовних вимог ОСОБА_5 к заперечував.

Представник відповідача підтримала позицію свого довірителя та просила суд врахувати ту обставину, що її довіритель може забезпечити доньці значно кращі умови проживання, ніж позивач, яка фактично мешкає у гуртожитку.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримала, зазначила, що на думку органу опіки та піклування визначення місця проживання з матір`ю забезпечить належні умови для розвитку дитини.

Суд, розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши неповнолітніх дітей сторін, повно та всебічно дослідивши надані докази встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії свідоцтва про народження від 21.03.2025 (т.2 а.с.13) у м. Чугуїв ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_6 , батьками якої зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області у справі №2036/4874/2012 (копія т.2 а.с.14) розірвано зареєстрований 12.04.2011 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 шлюб.

Згідно копії свідоцтва про народження від 21.03.2025 (т.2 а.с.12) у м. Чугуїв ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Згідно копії паспорта громадянина на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (т.2 а.с.8) остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно копії паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (т.1 а.с.6), останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії витягів з реєстру територіальної громади від 21.03.2026 (т.1 а.с.108/2-109) ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Надано до суду і копію відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу станом на 27.03.2025 стосовно ОСОБА_4 за період з січня 2024 року по грудень 2024 року, з якого вбачається стабільні грошові надходження (т.1 а.с.15-17), копію довідки про доходи №8512725582592773, згідно якої ОСОБА_4 перебуває на обліку у Чугуївському ОУ ПФУ в Харківській області і отримує пенсію в разі втр.годувальника за період з березня 2024 року по березень 2025 року (всього нараховано 35738.00 грн., т.2 а.с.18); копію свідоцтва про право власності від 05.12.2019, згідно якого ОСОБА_4 є власником житлової кімнати АДРЕСА_6 (т.2 а.с.22).

Позивачем надано докази звернення до уповноважених державних органів з метою допомоги у врегулювання перешкод з боку відповідача у спілкуванні з донькою ОСОБА_10 : копію звернення до Чугуївського виконавчого комітету відділу до справам дітей (т.2 а.с.19), копію відповіді з Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 12.05.2025 (т.2 а.с.20), копію талону-повідомлення єдиного обліку №9596 від 13.05.2025 (т.2 а.с.21); листа з Центру соціальних служб Чугуївської міської ради від 09.05.2025 №01-16/180, з якого вбачається, що позивач зверталася до центру з метою усунення перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_10 , проте питання вирішено не було, оскільки відповідач не був налаштований на конструктивне вирішення питання; крім того було проведено 5 сесій спілкування позивача з донькою ОСОБА_13 (т.2 а.с.23-24).

Також надано копії: психологічної характеристики на ОСОБА_6 (т.2 а.с.25), психолого-педагогічної характеристики з КЗ «Чугуївський ліцей №8» стосовно ОСОБА_6 (т.2 а.с.26), психологічної характеристики з КЗ «Чугуївський ліцей №8» стосовно ОСОБА_6 (т.2 а.с.27-28), з яких вбачається, що під час сесій ОСОБА_13 була уважною, спокійною, врівноваженою, протестів та відмов від вправ не виявляла, до навчання зацікавленості не виявляє, матеріалом володіє на середньому рівні, потребує більше часу на запам`ятовування, має здібності до творчих предметів, мати учениці цікавиться її навчанням та поведінкою доньки.

Надано і копію психолого-педагогічної характеристики з КЗ «Чугуївський ліцей №8» стосовно ОСОБА_3 (т.2 а.с.29-30), психологічної характеристики з КЗ «Чугуївський ліцей №8» стосовно ОСОБА_3 (т.2 а.с.31-32), згідно яких у дівчинки достатньо розвинена навчально-пізнавальна мотивація, на уроках активна, добре запам`ятовує, загальний темп діяльності відповідає віковим нормам; дівчинка проживає з батьком, який користується у неї повагою та авторитетом, який цікавиться її навчанням.

Згідно копії довідки про ступінь участі батьків у вихованні дітей від 04.05.2025 від «Вуличного комітету №15» ОСОБА_2 виховує ОСОБА_3 , 1016 р.н., водить до навчального закладу, займається її вихованням та піклується про неї; мати проживає окремо від доньки, участі у вихованні доньки не бере, гуляти з донькою не ходить (т.1 а.с.15).

Згідно довідки з освітнього центру «Bee's knees» (т.1 а.с.53) ОСОБА_3 , ОСОБА_6 відвідують додаткові заняття з англійської мови у центрі з 01.09.2025, які оплачує матір. Згідно довідки з освітнього центру «Bee's knees» (т.1 а.с.67) ОСОБА_3 на заняття з англійської мови приводить батько. Згідно довідки з освітнього центру «Bee's knees» (т.1 а.с.88) ОСОБА_3 відвідує заняття з агнлійської мови з 01.09.2025; оплату за вересень та жовтень здійснювала ОСОБА_4 к, за листопад - грудень - ОСОБА_2 , ОСОБА_14 на заняття приводить батько, ОСОБА_6 з 01.12.2025 заняття не відвідує.

ОСОБА_2 надав до суду копії: характеристики з ТОВ Хлібозавод «Ново-Баварський», згідно якої відповідач працює на підприємстві з 03.02.2025, зарекомендував себе добросовісним, ініціативним, працелюбним та відповідальним працівником (т.1 а.с.11), довідки від 14.05.2025, згідно якого ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та має у складі сім`ї ОСОБА_6 , 2011 р.н., ОСОБА_3 , 2016 р.н. (т.1 а.с.11), довідки від 28.04.2025 з ТОВ Хлібозавод «Ново-Баварський», згідно якої відповідач працює на підприємстві з 03.02.2025 (т.1 а.с.12), свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.05.2016, згідно якого ОСОБА_2 успадкував право власності на 31/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (т.1 а.с.13, запис про право власності внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №14567193, що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою №59405869 від 19.05.2016 - т.1 а.с.14); характеристики з Вуличного комітету №15 від 04.05.2025, згідно якої ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, проживає з доньками, веде здоровий образ життя (т.1 а.с.15); розрахунку заборгованості ОСОБА_4 по сплаті аліментів в рамках ВП НОМЕР_4 за травень 2025 - січень 2026, з якого вбачається заборгованість у сумі 2623.98 грн. (т.1 а.с.113), довідки з місця роботи щодо доходів від 28.01.2026 (загальний дохід за період 07.2025-12.2025 - 97081.42 грн. т.1 а.с.113/2); довідки про отримання допомоги з ГУ ПФУ в Харківській області від 24.02.2026 щодо нарахування соціальної допомоги (за період з липня 2025 року по січень 2026 року - 16761.00 грн., т.1 а.с.114).

Згідно з ч.5 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області №12/2 від 12.08.2025 (т.1 а.с.59-60) та наказом Чугуївської МВА №1129 від 29.10.2025 (т.1 а.с.93) вирішено вважати недоцільним визначати місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 .

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області №12/1 від 12.08.2025 (т.1 а.с.61-62) та наказом Чугуївської МВА №1128 від 29.10.2025 (т.1 а.с.92) вирішено вважати за можливе визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_4 к.

16.05.2026 між ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб, дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_16 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 16.05.2026 (т.1 а.с.146).

В судовому засіданні 19.10.2026 допитано неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , які зазначили, що дійсно останні кілька місяців ОСОБА_12 мешкає разом із матір`ю та старшою сестрою. ОСОБА_12 до цього мешкала з батьком, але їй краще жити із матір`ю та сестрою. З батьком вона спілкується, але жити із ним не хоче, хоче і надалі мешкати із матір`ю та старшою сестрою.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Станом на день розгляду справи (19.10.2026) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 10-річного віку.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»,ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч.1ст.157 СК України).

Відповідно дост.150-157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків ,з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із суб`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Такого висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.11.2020 у справі № 487/7241/18 (провадження № 61-22623св19).

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, у справі «М. С. проти України» та у рішенні «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року № 10383/09, § 100, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики ЄСПЛ, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у спорі, а вже тільки потім права батьків.

Презумпція на користь матері у справах про опіку над дитиною не підтримується ані практикою на рівні ООН після прийняття Декларації, ані судовою практикою ЄСПЛ і не відповідає позиції Ради Європи і більшості держав-членів. У 21 столітті методологія з такою презумпцією, яку можна відхилити лише за «виняткових обставин», більше не є раціональною в частині прав, що гарантуються Конвенцією. Основна думка полягає в тому, що ця презумпція, за відсутністю доказів на користь зворотного, розглядає проживання дитини з батьком як таке, що не відповідає найкращим інтересам дитини («Цаунеґґер проти Німеччини» з відповідними змінами, заява № 22028/04, § 46, 03 грудня 2009 року).

Декларація ООН не є юридично обов`язковим документом. Вона стала основою для розробки Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини 1989 року, яка, на відміну від Декларації, є юридично обов`язковим міжнародним договором. Утім, підготовчі матеріали до Конвенції чітко демонструють, що положення про «розлучення дитини з матір`ю лише за виняткових обставин» існувало на дуже початковій стадії процесу розробки. Його потім критикували, оскільки він просував стереотипний погляд матерів, який ґрунтувався на дискримінації, і як наслідок, його вилучили. Принцип найкращих інтересів дитини, що випливає із самої Декларації, отримав повну підтримку, втім, як першочергове та найважливіше міркування (Шарон Детрік, Конвенція Організації Об`єднаних Націй про права дитини, Путівник до «Travaux Preparatoires», 1992 року, і ТокоКайме, «Основи прав у Африканській хартії про права та добробут дитини», Африканський журнал правових досліджень, листопад 2009).

Як зазначалося в справі «Цаунеґґер проти Німеччини», спільною відправною точкою для рішень більшості держав-членів погоджено те, що рішення щодо присудження опіки мають ґрунтуватися на найкращих інтересах дитини. Палата лордів, наприклад, у своєму рішенні від 04 липня 1996 року вичерпно заперечила презумпцію чи принцип «переваги матері» в питаннях опіки. Більше того, він підкреслив, що перевага маленької дитини бути зі своєю матір`ю стала лише однією з багатьох конкуруючих обставин і що вона не була переважаючою («М. Л. проти Великобританії», заява № 35705/97, 20 березня 2001 року).

Рада Європи декілька разів засуджувала нерівне ставлення до батьків і наголошувала на тому, що роль батька щодо дітей необхідно краще визнавати і належно цінувати. Наприклад, ОСОБА_17 у своїй Постанові 2079 (2015) щодо «Рівності і спільної батьківської відповідальності: роль батька» наголосила на важливості «подолання гендерних стереотипів щодо ролей, які приписуються жінкам і чоловікам у сім`ї» як «відображення соціологічних змін, що відбулися впродовж останніх п`ятдесяти років з огляду на організацію приватної сфери і сім`ї».

Відповідно до положень статті 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що її стосується, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, ЄСПЛ від 16 липня 2015 року).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст.ст.3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши надані матеріали, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позовних вимог ОСОБА_5 щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини з матір`ю.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76 - 91, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей - Виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , разом із матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , за місцем її проживання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення суду виготовлено 28.10.2026.

Суддя О. О. Золотоверха

Оригінал: reyestr.court.gov.ua