Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №644/4439/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 644/4439/26

Провадження № 2/644/3719/26

28.10.2026

РІШЕННЯ

іменем України

23 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в особі судді Шевченка С.В., розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно в поряду спадкування за законом

в с т а н о в и в :

У позові ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 58,1 кв.м., житловою площею 34,3 кв.м., з надвірними будівлями: літня кухня літ. «Б», навіс літ. «В», сарай літ. «Г», погріб літ. «Д», сінник літ. «Е», вбиральня літ. «Ж», огорожа дерев`яна, колонка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача – ОСОБА_2 . Спадкоємицею після смерті чоловіка за законом є позивач. Право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_2 зареєстровано за чоловіком позивача - ОСОБА_2 в Дворічанському малому державному підприємстві технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу № 6 зареєстрували № 1657 25 квітня 1994 року. Позивач подала в установлений законом строк заяву про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори. 18 березня 2026 року № 276/02-31 Полтавською К.С. державним нотаріусом Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори, в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області, була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 , у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_3 , що належав померлому чоловіку позивача. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не міститься жодна інформація про зареєстровані права на житловий будинок АДРЕСА_3 ), встановити належність ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_3 не має можливості, інформація щодо реєстрації права за померлим ОСОБА_2 – відсутня, у зв`язку з тим, що архів Дворічанського БТІ не вивозився, відомостей щодо нього не має, у зв`язку з окупацією російською федерацією, підприємство на цей час господарську діяльність не здійснює. За таким умов, враховуючи неможливість отримання інформації про підтвердження факту державної реєстрації прав від комунального підприємства «Дворічанське БТІ», видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом не є можливим. У зв`язку із зазначеним позивач звернулась до суду.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року судом було прийнято вказану вище позовну заяву та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, витребувано від Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач і представник позивача у судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про час, дату і місце проведення судового розгляду, представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час, дату і місце проведення судового розгляду, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи, заперечень щодо заявлених позовних вимог до суду не надав.

Зважаючи на неявку усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 07 грудня 2022 року.

Спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 за законом стала його дружина ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_2 .

Із копії спадкової справи ОСОБА_2 , витребуваної судом у державного нотаріуса, вбачається, що ОСОБА_1 до Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області в установлений законом строк була подана заява про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , була заведена спадкова справа за номером 70709874, номер у нотаріуса: 391/2023.

ОСОБА_3 , син ОСОБА_2 , відмовився від належної йому частки спадщини, яка залишилась після смерті його батька ОСОБА_2 на користь дружини спадкодавця ОСОБА_1 , що підтверджується копією заяви від 16 травня 2023 року. ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 , заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк до нотаріальної контори не подавав, спадщину фактично не прийняв, про що зазначено в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 березня 2026 року.

На запит нотаріальної контори Дворічанською селищною військовою адміністрацією Куп`янського району Харківської області видано довідку від 27.05.2025 року № 1138, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований по день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із померлим на дату його смерті були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до довідки щодо надання інформації по спадковій справі ОСОБА_2 від 19.09.2023 року, № 1221/02-14 вбачається, що єдиним спадкоємцем, згідно ст. 1261 ЦК України, яка прийняла спадщину є дружина спадкодавця, ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, зокрема: житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_3 черепашковий, обкладений цеглою, загальною площею 58,1 кв. м., житловою площею 34,3 кв. м. При будинку є надвірні будівлі: літня кухня літ. «Б» гіпсоблочна, обкладена цеглою, навіс літ. «В» шиферний, сарай літ. «Г» черепашковий, погріб літ. «Д» черепашковий, сінок літ. «Е», вбиральня літ. «Ж» дощата, огорожа дерев`яна, колонка.

Житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_2 належав ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі продажу житлового будинку від 20 квітня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Дворічанської державної нотаріальної контори Зашивайко Н.Г., зареєстрованого в реєстрі під № 657. Право власності на житловий будинок з надвірними будівлями було зареєстровано за ОСОБА_2 в Дворічанському малому державному підприємстві технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу № 6 зареєстрували № 1657 25 квітня 1994 року.

Рішенням виконавчого комітету Кутьківської сільської ради від 29.03.2001 року № 22 «Про зміну нумерації житлових будинків по АДРЕСА_2 » житловий будинок, в якому був зареєстрований та проживав ОСОБА_2 змінено на номер будинку АДРЕСА_3 , що підтверджується копією довідки від 27.01.2021 року № 28 та копією довідки від 24.03.2025 року № 495.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX у Харківській області: Дворічанський район ліквідовано. Утворено у Харківській області: Куп`янський район (з адміністративним центром у місті Куп`янськ) у складі територій Великобурлуцької селищної, Вільхуватської сільської, Дворічанської селищної, Кіндрашівської сільської, Куп`янської міської, Курилівської сільської, Петропавлівської сільської, Шевченківської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

18 березня 2026 року № 276/02-31 Полтавською К.С. державним нотаріусом Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори, в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області, була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 , у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_3 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Архів Дворічанського БТІ не вивозився, відомостей щодо нього не має, у зв`язку з окупацією російською федерацією. Підприємство на цей час господарську діяльність не здійснює.

Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що крім документа, що посвідчує право власності на житловий будинок, квартиру, садибу та інше нерухоме майно, право власності на яке підлягало реєстрації відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, та не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, долучається документ, що підтверджує державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (крім випадків, коли відомості про державну реєстрацію права власності містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який є складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

У разі якщо подані документи не містять усіх передбачених законодавством відомостей або в таких документах міститься суперечлива інформація, нотаріус може запитувати від відповідних суб`єктів (органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які видавали такі документи) інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для вчинення нотаріальної дії.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не міститься жодна інформація про зареєстровані права на житловий будинок АДРЕСА_3 . Встановити належність ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_3 не має можливості, інформація щодо реєстрації права за померлим ОСОБА_2 - відсутня. Згідно «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. За таким умов, враховуючи неможливість отримання інформації про підтвердження факту державної реєстрації прав від комунального підприємства «Дворічанське БТІ», видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом не є можливим.

Також, позивачка самостійно зверталась до Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області з проханням повідомити стан справ комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області. Відповідно до відповіді від 04.07.2025 року № 1371 позивачу було повідомлено, що установа розташована в с-ще Дворічна, Куп`янського району Харківської області. Цей населений пункт з початку військової агресії перебував в окупації, наразі знаходиться в зоні активних бойових дій. Документи КП БТІ не вивозилися, стан справ не відомий.

Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність доказів, які містяться в матеріалах справи, приходить до таких висновків.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

За нормою ч. 1 ст. 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що діти спадкодавця та той з подружжя, що його пережив та батьки, відносяться до першої черги спадкоємців за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що передбачено ч. 1 ст. 1270 ЦК України.

Отже, позивач, яка є спадкоємцем померлого чоловіка, у передбачений законом строк подала заяву про прийняття спадщини.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, включно з: квартира, житловий будинок, інші споруди, земельна ділянка, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини – це не обов`язок спадкоємців, а їх право.

Згідно зі ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Статтею 392 ЦК України регламентовано, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання, у разі якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав (на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів (виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 цього Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Так, згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї із таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. 3 цього Закону).

За змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Водночас суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_3 , належав спадкодавцю на праві власності та був набутий до набуття чинності ЦК України, що діє з 01.01.2004 року.

У відповідності до ст. 12 Закону України "Про власність" (діяв на час набуття права власності спадкодавцем) громадяни набувають право власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

За змістом ст. ст. 128, 153 Цивільного Кодексу УРСР, 1963 року, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібний у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однією зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки та споруди запроваджена Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56).

Зазначений нормативний акт передбачав державну реєстрацію будівель та споруд, а також державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки та споруди не залежало від їх державної реєстрації.

Вищевказаною Інструкцією визначалося, що реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Об`єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під будинком, як об`єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком № 1.

Додатком № 1 до вищевказаної Інструкції визначено Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, зокрема: нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу.

Право власності на житловий будинок з надвірними будівлями було зареєстровано за ОСОБА_2 в Дворічанському малому державному підприємстві технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу № 6 зареєстрували № 1657 25 квітня 1994 року, на підставі договору купівлі продажу житлового будинку від 20 квітня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Дворічанської державної нотаріальної контори Зашивайко Н.Г., зареєстрованого в реєстрі під № 657.

Отже, житловий будинок з надвірними будівлями відповідно до зазначених вище положень Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є зареєстрованим на праві приватної власності за спадкодавцем, право власності спадкодавця на нього є дійсним та визнається Державою Україна на рівні Закону і виникло ще 20 квітня 1994 року на підставі належного правовстановлюючого документу – договору купівлі продажу житлового будинку від 20 квітня 1994 року, згідно законодавства, яке діяло на той час.

При цьому, позивач, будучи спадкоємцем за законом, спадщину прийняла, оскільки у визначений ЦК України строк подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, однак позбавлена можливості оформити право власності на спадкове майно у зв`язку з неможливістю отримання інформації про підтвердження факту проведення реєстраційних дій відносно вказаного житлового будинку з надвірними будівлями від комунального підприємства «Дворічанське БТІ».

Суд бере до уваги те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У відповідності до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Беручи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», враховуючи те, що позивач фактично прийняла спадщину, звернувшись із заявою про її прийняття до нотаріальної контори, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, при цьому спадкове майно було набуте спадкодавцем правомірно, беручи до уваги те, що житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_2 (колишній 31) належав спадкодавцю на праві власності та був набутий до набуття чинності ЦК України, що діє з 01.01.2004 року, Закон, який існував до 01.01.2004 року не передбачав обов`язкової державної реєстрації права власності на нерухоме майно, суд вважає за можливе, за наявності відповідних доказів, визнати право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, на який спадкодавець мав відповідний правовстановлюючий документ – договір купівлі продажу житлового будинку від 20 квітня 1994 року

Враховуючи те, що позивач позбавлена можливості визнати право власності на житловий будинок, що входить до складу спадщини, у позасудовому порядку, керуючись відповідними нормами законодавства, суд вважає, що вимоги позивача є доведеними та обґрунтованими, такими, що ґрунтуються на законі, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, оскільки позивачем не заявлено вимоги про стягнення судового збору з відповідача, крім того, відповідачем право власності позивача не порушене, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору з відповідача та залишає його за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 58,1 кв.м., житловою площею 34,3 кв.м., з надвірними будівлями: літня кухня літ. «Б», навіс літ. «В», сарай літ. «Г», погріб літ. «Д», сінник літ. «Е», вбиральня літ. «Ж», огорожа дерев`яна, колонка, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складений 28.10.2026.

Суддя С.В. Шевченко