Суд: Холодногірський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №642/9125/26
Суддя: Грінчук О. П.
28.10.2026
642/9125/26
3/642/1655/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
28 жовтня 2026 року суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Грінчук О.П., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності у відношенні
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 185 КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАВ №956944 від 06.10.2026: 06.10.2026 близько 16 год. 30 хв. в м.Харків, вул. Масивна, 3, ОСОБА_1 чинила злісну непокору законним вимогам поліцейського Лютенка Р.А., а саме вимог припинити порушення громадського порядку, образливого чіпляння до громадян, нецензурної лайки, за що передбачена відповідальність за ст. 185 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнала, вказуючи, що протокол є неправомірним.
Вислухавши особу, відносно якої складено адміністративний протокол, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Так, ст. 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку .
На підтвердження викладених у протоколі обставин, працівником поліції, який складено протокол про адміністративне правопорушення, до протоколу додано лише рапорт поліцейського та відеозапис.
З відеозапису судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала за місцем свого мешкання в приватному будинку за адресою АДРЕСА_1 . Поводилась адекватно та спокійно, на питання поліцейських відповідала чітко та зрозуміло, надала документи, що посвідчують її особу, пояснила ситуацію, яка склалась в сім`ї. Після неодноразових претензій з підвищеним тоном зі сторони матері, ОСОБА_1 почала більш емоційно відстоювати себе та пояснювати працівникам поліції, що жодного домашнього насильства вона не вчиняла. Після чого працівники поліції почали хапати ОСОБА_1 за руки та намагались вивести її з будинку всупереч її волі, та проїхати з ними, на що вона почала обурюватись та противитись.
Відповідно до вимог ст. 252, ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно й об`єктивно дослідити обставини правопорушення і з`ясувати, чи було воно вчинено та чи винна в цьому дана особа.
За приписами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно статті 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст. 185 КУпАП, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог статей 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.
З норми ст. 185 КУпАП вбачається, що дане правопорушення обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції. Вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані.
При цьому суддя звертає увагу, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторних законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов`язків або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Тобто слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» №8 від 26.06.1992 (зі змінами) роз`яснено, що згідно зі ст. 185 КУпАП злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Законом України "Про Національну поліцію України" закріплені повноваження поліцейського, в тому числі їх права та обов`язки, з яких вбачається, що вимоги працівника поліції та розпорядження - це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, та має бути законодавчо обґрунтований.
Водночас суд звертає увагу, що злісну непокору законному розпорядженню або вимозі необхідно відрізняти від захисту особою своїх прав. Відповідно до ст. 185 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника поліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
ОСОБА_1 ставиться у вину те, що вона чинила злісну непокору законній вимозі поліцейського припинити порушення громадського порядку, образливого чіпляння до громадян, нецензурної лайки.
У даному випадку ОСОБА_1 перебувала за місцем свого мешкання у приватному домоволодінні, що не є громадським місцем, до громадян вона не чіплялась. Також встановлено, що постановою суду №642/9119/25 від 28.10.2026 провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство) закрито, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Крім того, як встановлено судом з відеозапису в матеріалах справи, працівники поліції почали хапати ОСОБА_1 за руки та намагались вивести її з будинку всупереч її волі, та проїхати з ними, на що вона почала обурюватись та противитись.
Таким чином, дії ОСОБА_1 не є злісною непокорою законній вимозі поліцейського.
Протокол про адміністративне правопорушення та рапорт поліцейського, у свою чергу, самі по собі не можуть бути беззаперечними доказами вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являють собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні в них дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, та є за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо фіксації обставин події.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Дослідивши матеріали справи, суддя встановив, що до протоколу не долучено доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, а тому провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 185, 221, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 288, 289, 291 КУпАП України, суддя -
п о с т а н о в и в:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м.Харкова протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua