Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №642/9122/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

28.10.2026

642/9122/26

3/642/1653/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 жовтня 2026 року суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Грінчук О.П., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.3 ст. 173-2 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАВ №956943 від 06.10.2026: 06.10.2026 близько 16 год. 20 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, відносно своєї матері, у присутності свого неповнолітнього сина, ОСОБА_2 , 2010 р.н. Насилля щодо матері виразилось у погрозах та ударах, що не спричинили тілесних ушкоджень, але спричинили шкоду психічному здоров`ю. Вчинено повторно протягом року, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнала, вказуючи, що жодних дій, вказаний у протоколі, вона не вчиняла.

Вислухавши особу, відносно якої складено адміністративний протокол, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Так, ч.3 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню (Вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого; Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає, зокрема, словесні образи, погрози, приниження, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. (п. 17 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

На підтвердження викладених у протоколі обставин, працівником поліції, який складено протокол про адміністративне правопорушення, до протоколу додано лише рапорт поліцейського, відеозапис та копію постанови суду від 11.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.

З відеозапису судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала за місцем свого мешкання в приватному будинку за адресою АДРЕСА_1 . Поводилась адекватно та спокійно, на питання поліцейських відповідала чітко та зрозуміло, надала документи, що посвідчують її особу, пояснила ситуацію, яка склалась в сім`ї. Після неодноразових претензій з підвищеним тоном зі сторони матері, ОСОБА_1 почала більш емоційно відстоювати себе та пояснювати працівникам поліції, що жодного домашнього насильства вона не вчиняла. Відносно свого сина на відео вона висловлювалась спокійним тоном та лагідно називала його ім`я.

Відповідно до вимог ст. 252, ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно й об`єктивно дослідити обставини правопорушення і з`ясувати, чи було воно вчинено та чи винна в цьому дана особа.

За приписами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, за ч.3 ст. 173-2 КУпАП, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог статей 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.

Відповідно до ст. 269 КУпАП, потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що обов`язковою умовою настання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно дитини є наслідки правопорушення у вигляді завдання відповідної шкоди саме малолітній чи неповнолітній особі, натомість подібне діяння, яким така шкода не була завдана, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Разом з тим, відповідно до фабули протоколу, у провину ОСОБА_1 ставиться «вчинення домашнього насильства відносно своєї матері у присутності неповнолітнього сина ОСОБА_2 ».

Однак, протокол про адміністративне правопорушення не містить в описі суті вчиненого адміністративного правопорушення дій ОСОБА_1 саме по відношенню неповнолітньої дитини, як це передбачено диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Також адміністративний матеріал не містить ані заяви, ані письмових пояснень потерпілої особи, свідків, до органів поліції про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильство, що було би підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Постанова суду від 11.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності надана працівником поліції до матеріалу лише для підтвердження кваліфікуючої ознаки повторності за ч.3 ст. 173-2 КУпАП, та не може бути доказом для доведення обставин вчинення нею адміністративного правопорушення за даним протоколом, що перебуває на розгляді у суді.

Протокол про адміністративне правопорушення та рапорт поліцейського самі по собі не можуть бути беззаперечними доказами вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являють собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні в них дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, та є за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо фіксації обставин події.

Переглянутий судом відеозапис, у свою чергу, не підтверджує та спростовує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Жодних інших матеріалів та доказів, окрім вищезазначених, до протоколу не додано.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Дослідивши матеріали справи, суддя встановив, що до протоколу не долучено жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно свого сина.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП, а тому провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 173-2, 221, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 288, 289, 291 КУпАП України, суддя -

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м.Харкова протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя