Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №570/4875/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4875/26

Номер провадження 2/570/3490/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Коробова С.О.,

за участю

представника позивача Міндарьової М.Ю.,

секретаря судового засідання Данчук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача - адвокат Міндарьової М.Ю., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Рівненській області, в якому просить скасувати арешт на частину земельної ділянки та частину житлового будинку.

В обґрунтування позову покликається на те, що при здійснення наміру розпорядження належним майном, позивач дізнався від нотаріуса, що на належне йому майно накладено обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна – арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10506198.

За інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта зареєстрований запис про обтяження нерухомого майна, зокрема: 18.11.2010 року за № 10506198 реєстратором : Рівненська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 33012, Рівненська область. місто Рівне, вулиця Кавказька, 7 каб. 221. Підстава обтяження: постанова про накладання арешту на майно, б/н, 18.11.2010, СВ Рівненський РВ УМВС України в Рівненській області. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно. Обтяжувач: Рівненський РВУМВС України в Рівненській області, Код: 08675236.

Ухвалою судді Рівненського районного суду Рівненської області від 23.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали надіслано учасникам справи, а відповідачу також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів (за місцем реєстрації).

Від представника відповідача не надійшов відзив на вказану позовну заяву, тому позиція відповідача щодо даного позову суду невідома. В судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задоволити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно Відповідно до копії постанови про накладання арешту на майно від 18.11.2010 року накладено арешт на рухоме та не рухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно листа ГУ НП в Рівненській області від 05.05.2026 року(738995) № 75225-2026, останні не володіють інформацією щодо кримінальної справи, в рамках якої було накладено арешт на майно позивача.

Як вбачається з витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності на наявності судимості» відомості щодо ОСОБА_1 (позивач) про притягнення його до кримінального відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості, про розшук – відсутні.

Таким чином, станом на даний час відсутні підстави для існування обтяження (реєстраційний номер 10506198), накладеного відповідно до постанови від 18.11.2010 року СВ Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області на майно ОСОБА_1 .

Крім цього, відповідно до даних Єдиного реєстру боржників, відкритих виконавчих проваджень де ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є боржником, не має. Таким чином, арешт втрачає сенс. Він перетворюється на непропорційне втручання у право мирного володіння майном.

Утримання арешту роками за відсутності активних проваджень порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 не оспорює законність і обґрунтованість арешту майна, а лише покликається на порушення його прав як власника майна та обмеження його у праві користування та розпорядження належним йому майном через існування арешту, накладеного слідчим у кримінальній справі, інформацією про яку відповідач на даний час не володіє, про що зазначено у листі-відповіді від 05.05.2026.

Суд зазначає, що з припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі із заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Аналогічна позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №705/1188/21.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виникають з цивільних правовідносин та відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

У постанові від 30 червня 2020 року у справі №727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 203/3435/21, від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Оскільки згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні відомості, які можуть ідентифікувати, згідно чого у 2010 році накладався арешт на майно ОСОБА_1 , слід зробити висновок, що виконавче провадження відсутнє.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, враховуючи те, що за наявності арешту накладеного на майно, ОСОБА_1 позбавлений в повному обсязі розпоряджатися квартирою, підстав для продовження обтяження на таке майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту із зазначеного майна.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ про звільнення майна з-під арешту - задоволити повністю.

Зняти арешт з 1/6 частини земельної ділянки (кадастровий номер 5624683300:01:009:0112) та 1/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , який накладено відповідно до постанови про накладання арешту на майно,

б/н, 18.11.2010, СВ Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області; реєстраційний номер обтяження 10506198.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

відповідач - ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ (адреса: Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вулиця Хвильового, будинок 2, код ЄДРПОУ 40108761).

Повний текст рішення виготовлено 26 жовтня 2026 року

Суддя Коробов С.О.