Суд: Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №541/1883/26
Суддя: Морозовська О. А.
Справа № 541/1883/26
Номер провадження 2/541/1611/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
27 жовтня 2026 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Морозовської О.А.,
за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,
представника позивача, адвоката Малахової В.О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача, адвоката Сидоренка Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей,
ВСТАНОВИВ:
19 травня 2026 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 , подана її представником адвокатом Малаховою Вірою Олексіївною, до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей.
В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_2 (до шлюбу мала прізвище ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 уклали шлюб, який був зареєстрований 11 березня 1995 року міським Палацом шлюбів м.Полтава, про що зроблено актовий запис № 401 та видано свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 квітня 2026 року по справі № 541/2573/25, яке ще не набрало законної сили, шлюб розірвано.
Від шлюбу у подружжя народилося троє дітей. Наразі вже повнолітній – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Та двоє з них є неповнолітніми: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Діти проживають разом з позивачкою у Франції у місті Перпіньян та перебувають на повному її утриманні.
Оскільки відповідач не виконує належним чином своїх обов`язків щодо утримання своїх неповнолітніх дітей, не надає достатньої матеріальної допомоги на їх утримання, це ставить у складне матеріальне становище матір дитини. Дітьми позивач опікується з народження, з 2022 року вимушено виїхала з ними за межі України, у зв`язку зі складною ситуацією в країні. Для належного забезпечення дітей позивач регулярно витрачає великі кошти на їх проживання в іншій країні, забезпечення їм належного харчування, навчання, лікування, оздоровлення та всі їх потреби за віком для розвитку та соціалізації, підготовки до дорослого самостійного життя.
На підтвердження того, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків щодо утримання дітей позивачем 02 липня 2025 року було подано позов до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 вересня 2025 року по справі №541/2573/25 було роз`єднано позовну заяву та виділено у самостійне провадження вимоги щодо стягнення аліментів.
Згодом ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 листопада 2025 року у справі № 541/3794/25 провадження № 2/541/1856/2025 позовну заяву за заявою представника позивача було залишено без розгляду. Підставою для подання цієї заяви було те, що відповідач дуже просив позивача не «виносити» питання аліментів на загал та зобов`язувався сплачувати аліменти добровільно і тимчасово виконував свої зобов`язання, зокрема з 01 жовтня 2025 року по 3 травня 2026 року, тобто за сім місяців сплатив 190 050,00 грн 00 коп.
Далі сплачувати аліменти відповідач припинив, але позивач вважає що у відповідача є можливість сплачувати аліменти у розмірі 30 000,00 гривень на місяць на двох дітей, тому що він є ФОП з 01.01.2012 обрав спрощену систему оподаткування (1 група ставка 10%), вид діяльності роздрібна торгівля з лотків і на ринках. Крім того, відповідно до даних, які містяться у державних реєстрах, він є власником двох об`єктів нерухомості, а саме квартири у місті Полтава та квартири у місті Миргород Полтавської області. Інших утриманців окрім двох неповнолітніх спільних з позивачем дітей у відповідача не має.
На утримання дітей позивач витрачає значні суми щомісячно, лише на оренду житла щомісячно сплачує 700 євро, що в еквіваленті є орієнтовно 36 000,00 гривень, крім того, на навчання, харчування, одяг, лікування та розвиток.
Враховуючи положення ст. 195 Сімейного кодексу України, вважає за доцільне просити суд стягувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 30 000,00 грн щомісяця.
Враховуючи те, що позов про стягнення аліментів, який в подальшому був залишений без розгляду з ініціативи представника позивача, був поданий позивачем до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ще 02 липня 2025 року, просить суд присудити сплачувати аліменти саме з 02 липня 2025 року.
З цих підстав просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 30 000,00 гривень щомісячно починаючи з 02 липня 2025 року і до досягнення повноліття. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 травня 2026 року відкрито у даній справі спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представником відповідача адвокатом Сидоренко Ю.В. через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, який отримано судом 15.06.2026 року. У відзиві зазначено, що відповідач не відмовлявся раніше і не відмовляється зараз надавати матеріальну допомогу своїм дітям і за період з 01 жовтня 2025 року по 03 травня 2026 року дійсно сплатив аліментів на загальну суму 190050,00 грн. Але у період з 02 липня 2025 року по 01 жовтня 2025 року відповідачем також були сплачені кошти на утримання дітей в загальній сумі 47200,00 грн., що підтверджується квитанціями про перерахування коштів.
Таким чином, у період, за який позивач просить суд стягнути аліменти з відповідача, останнім було сплачено на утримання дітей 237250,00 грн., що в середньому за місяць складає 23725,00 грн. та в декілька разів перевищує прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років, встановлений законом у розмірі 3196 грн. на місяць у 2025 році та 3512 грн. у 2026 році. При цьому позивач витрачала сплачені відповідачем кошти на власний розсуд, без узгодження з ним будь-яких питань, пов`язаних з їх використанням. Позивачем не подано суду будь-яких доказів несення витрат на утримання дітей, та не вказано за рахунок яких доходів вона їх утримує.
Також у відзиві зазначено, що позивач з дітьми з березня 2022 року по цей час змінила шість країн проживання і зараз вони у Франції, де, як вбачається з довідки OFII (Office francais de l'immigration et de l'integration) - Французького бюро імміграції та інтеграції, яке відповідає за прийом та фінансову підтримку іноземців, включно з біженцями, позивач звернулась з проханням про надання притулку.
Постійні переїзди з однієї країни до іншої, які влаштовує їх мати з метою отримання фінансової допомоги за програмами підтримки біженців, незважаючи на те, що весь час перебування їх за межами України відповідач постійно надавав їй кошти на утримання її та дітей, негативно впливають на психоемоційний стан дітей та шкодять їхньому навчанню та розвитку. Відповідач вважає, що якщо позивачу важко утримувати дітей то нехай приїде з ними в Україну, щоб діти могли жити з батьком, який буде їх утримувати та забезпечувати їм належне харчування, навчання, лікування, оздоровлення та всі їх потреби за віком для розвитку та соціалізації, підготовки до дорослого самостійного життя і при цьому не буде вимагати від позивача коштів на це.
Щодо часу, з якого позивач просить стягувати аліменти, відповідач вважає, що позивачем не подано суду доказів того, що вона не могла одержати аліменти в зв`язку з ухиленням відповідача від їх сплати, тому аліменти можуть бути присуджені лише з дня подання цього позову до суду – 19 травня 2026 року.
Щодо розміру аліментів зазначив, що дійсно відповідач є фізичною особою-підприємцем і здійснює діяльність по роздрібній торгівлі непродовольчими товарами з контейнера на ринку м. Миргород. Цей вид діяльності на даний час фактично не приносить доходу у зв`язку із зниженням купівельної спроможності населення, припиненням діяльності багатьох постачальників товару через війну, що відбувається в Україні, та зменшенням попиту споживачів на купівлю товарів саме на ринку. Через це відповідач за 2025 рік отримав дохід у розмірі 15500,00 грн, що підтверджується копією податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця від 06.01.2026. У 2026 році справи йдуть не краще, тому відповідач планує розпродати залишки товару і припинити діяльність фізичної особи-підприємця. Сплату аліментів відповідач в подальшому планує проводити за рахунок особистих заощаджень, які були накопичені протягом життя, та продажу деякого особистого майна, як він це робив і у 2025-2026 році, але в зв`язку з вичерпанням і цих ресурсів він не може це робити у тому ж розмірі, що й раніше.
Відповідач підтверджує, що у нього дійсно є у власності дві квартири. Та, що в м.Полтаві, залишилась йому від батьків, а однокімнатну квартиру в м. Миргороді він придбав у 2018 році для проживання своєї матері та здійснення за нею догляду. Після смерті матері у 2021 році ця квартира ніяк не використовувалася, а зараз в ній з жовтня 2025 року проживає мати позивача – ОСОБА_6 , якій відповідач надає допомогу та підтримку, тому що від дочки, яка від матері відмовилася, вона цього не дочекається. А інших утриманців у відповідача дійсно немає.
При цьому зазначив, що у власності позивача також є нерухоме майно. Вона є власником 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , житловою площею 152,4 кв.м., і земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:061:0145, за цією ж адресою, площею 0.0737 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва. Це є обставиною, що має істотне значення у справі.
До інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, є матеріальне становище позивача та їх з відповідачем дітей. Як вбачається з доданої до позовної заяви довідки OFII позивач звернулась до вказаної установи з проханням про надання притулку. Для українців у Франції це відомство адмініструє виплати ADA (допомога прохачам притулку).
За інформацією, що розміщена на інтернет-сайті «Україна-Франція» (https://www.ukrainefrance.org) розмір допомоги для 1 дорослого і 2 дітей, які проживають в житлі з орендною платою, становить: 6,80 + 3,40 х 2 + 7,40 = 21 євро/день, що за місяць складає 21 х 30 = 630 євро, тобто близько 32600 грн.
Також, при оренді квартири за власні гроші (якщо це дійсно так) крім ADA, шукачі притулку можуть мати право на виплати в CAF і APL. Розмір допомоги від Фонду сімейних пільг CAF (Caisse d'Allocations Familiales) у Франції не є фіксованим для всіх. Він суто індивідуальний і розраховується автоматично на основі складу родини, рівня доходів та вартості орендованого житла.
Житлова допомога (APL) це компенсація частини орендної плати. Залежно від регіону, розміру житла та доходу, сума виплати становить від 50 до 450 євро на місяць. Допомога на дітей (Allocations familiales) виплачується, якщо у родині двоє або більше дітей. Залежно від доходу родини, сума надбавки за кожну дитину може становити 18,88 €, 37,77 € або 75,53 € на місяць.
Таким чином, розмір допомоги, який отримує позивач від Французської республіки, може коливатись від 718 до 1230 євро на місяць.
Відповідно до ч.1 ст.180 СК України обов`язок по утриманню дитини покладений на обох батьків. Відповідач не відмовляється надавати кошти на утримання своїх дітей, яких він любить та чекає, і постійно перебуває з ними на зв`язку, але не згоден оплачувати легке та комфортне життя за кордоном своїй колишній дружині.
Згідно з ч.2 ст. 183 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Враховуючи викладене, відповідач визнає позов частково і вважає що розмір аліментів, який може бути стягнутий з нього на користь позивача з урахуванням вказаних вище обставин, має становити 8000,00 грн. на місяць, що забезпечить отримання позивачем аліментів у розмірі, рекомендованому законом (а.с. 97-115).
18 червня 2026 року представником позивача адвокатом Малаховою В.О. через систему «Електронний суд» направлено до суду відповідь на відзив, у якій вказано, що законом не передбачено автоматичне звітування стягувачем аліментів перед їх платником за їх використання. Кошти отримані як аліменти на дітей в період з 01.10.2025 по 03.05.2026 року витрачалися позивачем виключно на потреби дітей, їх проживання, харчування та розвиток, під час їх перебування в іншіх країнах через військовий стан в Україні.
Позовні вимоги щодо початку нарахування сплати аліментів саме з 02.07.2025 обумовлені тим, що саме в цей час нею була подана попередня заява до суду про стягнення аліментів, після чого відповідач дійсно почав надавати кошти на утримання дітей, однак закінчив це робити щойно рішення суду про розлучення набрало законної сили. Попередньо погрожуючи цим та маніпулюючи розлученням та матеріальними благами. Аналізуючи статтю 191 Сімейного кодексу України, можна зробити висновок про те, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати, так заходи щодо утримання аліментів позивач почала вживати 02.07.2025 року, однак повіривши відповідачу, що він буде добровільно сплачувати аліменти, у розмірі 1/3 від його доходу, подала до суду заяву про залишення позову про стягнення аліментів без розгляду, однак відповідач порушив дані їм зобов`язання, відтак позивач знов звернулася до суду. При цьому, під час примусового виконання рішення суду в майбутньому державному виконавцю буде надано всю інформацію щодо минулих сплат аліментів відповідачем, власне як це було зроблено при подачі цієї позовної заяви, і державним виконавцем буде проведено відповідний розрахунок, аліменти будуть нараховуватися з урахуванням сплат, які вже були зроблені відповідачем з призначення «аліменти на дітей» з 01.10.2025 року.
Перебування дітей з 2022 до цього часу в різних країнах Європи, не вдома, обумовлено виключно інтересами дітей та їх безпекою, а також пошуком з боку позивача якнайкращих умов їх проживання за кордоном. Для вирішення питання предмету спору - стягнення аліментів має значення лише сам факт перебування дітей разом з позивачем.
Відповідач також зазначає про матеріальний, зокрема, майновий стан позивача, однак при розгляді справи про стягнення аліментів досліджується лише майновий (фінансовий) стан платника аліментів, а не стягувача. Крім того, перелічене майно, а саме земельна ділянка та 1/2 будинку знаходяться в Україні у розпорядженні саме відповідача, тому лиш факт їх наявності у позивача жодним чином не впливає на предмет розгляду справи про аліменти.
Надана відповідачем інформація, отримана із джерел загального доступу про виплати у різних країнах світу також не підтверджує факт достатнього фінансового забезпечення позивача, по-перше, це не стосується предмету розгляду справи, по-друге відповідачем не надано доказів того, що позивач отримує всі ці виплати в тому розмірі, як це зазначено на сайтах, для того щоб отримати будь-яку матеріальну підтримку від європейських країн, українцям треба чекати певний час та збирати та подавати купу документів, виплати не призначаються миттєво, а діти хочуть їсти, їм треба десь жити, вдягатися, лікуватися і таке інше вже зараз. І навіть після того, як певні виплати позивач з дітьми отримує, на проживання матері з 2-ма неповнолітніми дітьми цього не вистачає. Обов`язок батька також їх утримувати, в чому в такому розмірі, щоб їм вистачало. Аліменти, на які погоджується відповідач у розмірі приблизно 150 Євро на двох дітей на місяць не можуть покрити всі витрати на дітей в європейській країні, ба навіть і в Україні також.
Враховуючи все вищезазначене вважає твердження відповідача, які викладені у відзиві здебільшого такими, що не стосуються предмету позову, зокрема щодо особистого життя та матеріального стану позивача, та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 120-127).
22 червня 2026 року представник відповідача направив до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що твердження позивача про те, що відповідач закінчив надавати кошти на утримання дітей щойно рішення суду про розлучення набрало законної сили не відповідає дійсності, тому що рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 квітня 2026 року у справі № 541/2573/25 про розірвання шлюбу між сторонами у цій справі набрало законної сили 22.05.2026, а позовна заява про стягнення аліментів надійшла до суду 19.05.2026. При цьому, 03.05.2026 відповідач в черговий раз перерахував позивачу кошти на утримання дітей, а 06.05.2026 позивач вже уклала угоду з адвокатом на надання юридичних послуг по стягненню аліментів. А відповідач не припиняв сплачувати аліменти і продовжує це робити зараз, у тому розмірі, на який вистачає його можливостей на підтвердження чого надав квитанції про сплату.
При цьому позивач не зазначає яким чином відповідач порушив дані ним зобов`язання щодо сплати коштів на утримання дітей та з яких розрахунків вона виходила якщо вона розраховувала отримувати аліменти в розмірі 1/3 від його доходу, а зараз за цей період просить стягувати 30000,00 грн. на місяць.
Вважає, що подання позову про стягнення аліментів викликане власними незрозумілими міркуваннями позивача, а не поведінкою відповідача, як це стверджує позивач.
Відповідач не вважає, що зміна шести країн проживання за чотири роки позитивно впливає на інтереси дітей, тим більше що позивач не пояснює, чим ситуація з безпеки у Франції краще ніж у Іспанії, Фінляндії чи Німеччині та чому збільшився розмір витрат на їх утримання. Адже кращі умови для проживання передбачають також більшу доступність продуктів харчування, одягу, освіти, медичних послуг та інших товарів і послуг, необхідних для забезпечення потреб дітей.
У 2025 році відповідач намагався повернути дітей в Україну, для чого звертався до Генерального консульства України в м. Гамбурзі, Державної міграційної служби України, Відомства у справах міграції (Auslanderbehorde) Федеративної Республіки Німеччина, але припинив подальші дії у цьому напрямку, повіривши позивачу, що вона з дітьми облаштується у Німеччині і більше не буде змінювати країну проживання до повернення в Україну.
Також відповідач стверджує, що він не писав тих повідомлень, які направлені представником позивача до суду у вигляді файлу з назвою «переписка з позивачем.jpg.», з яких неможливо встановити не те що авторів листування, а навіть те, в якому месенджері воно, нібито, відбувалось.
Відповідач вважає, що ця «переписка» могла бути створена невідомими особами спеціально для судової справи, але при її створенні були допущені помилки, які беззаперечно вказують на те, що надані суду представником позивача повідомлення не міг писати відповідач.
Також всі витрати по утриманню по утриманню спільного майна (половини будинку і квартири) несе саме відповідач, а розпорядитися він ним ніяк не може, оскільки не є його одноосібним власником, тому твердження у відповіді на відзив, що цей будинок і земельна ділянка перебувають у розпорядженні відповідача є безпідставним.
Інформація про виплати біженцям зазначена у відзиві на позов не у різних країнах світу а конкретно у Французській Республіці. Якщо позивач не отримує цих виплат і не працює то де вона бере ті великі кошти для дітей, які регулярно витрачає на їх проживання в іншій країні, забезпечення їм належного харчування, навчання, лікування, оздоровлення та всі їх потреби за віком для розвитку та соціалізації, підготовки до дорослого самостійного життя, як зазначено у позовній заяві.
Позивач не наводить ні розміру свого доходу (з урахуванням тих виплат, які їй виплачує держава перебування на дітей), ні розміру своїх (а не свого повнолітнього сина) витрат на утримання дітей, проте бажає стягувати з відповідача аліменти у такому розмірі, щоб вони покривали всі витрати на дітей, а кошти, які вона отримує від Франції, в тому числі на дітей, вона буде витрачати на свої потреби.
У запереченні представник відповідача звертає увагу суду на те, що відповідно до ч.1 ст.180 СК України обов`язок по утриманню дитини покладений на обох батьків, тому твердження позивача, що її матеріальний стан не стосується предмету позову, є безпідставним. Це є істотною обставиною для правильного вирішення спору. Зазначає, що в Україні мінімальна заробітна плата становить 8 647 грн на місяць, а після відрахування податків (18% ПДФО та 5% військового збору) працівник отримує близько 6 658 грн. І багато людей в Україні живуть на такі доходи і утримують дітей.
Враховуючи викладене, відповідач і надалі вважає що розмір аліментів, який може бути стягнутий з нього на користь позивача з урахуванням вказаних вище обставин, має становити 8000,00 грн. на місяць, що забезпечить отримання позивачем аліментів у розмірі, рекомендованому законом (а.с. 134-141).
Ухвалою суду від 21 серпня 2026 року клопотання представника позивача - адвоката Малахової Віри Олексіївни про витребування доказів задоволено. Витребувано в АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК», АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ - БАНК» банківські виписки про рух коштів по всім рахункам (в тому числі рахунку ФОП), відкритим на ім`я відповідача за період з 19 травня 2022 року до цього часу.
15 вересня 2026 року представник позивача адвокат Малахова В.О. направила до суду додаткові пояснення, в яких повідомила суду, що гроші, які виплачуються, як допомога, мають цільове призначення і можуть бути використані лише шляхом розрахування ними за продукти на засоби гігієни, зняти ці кошти на “зберігти” чи витратити не за призначенням неможливо.
Також надала та просила долучити до матеріалів справи довідку про виплату допомоги для шукачів притулку (ADA), відповідно до якої сім`я, яка складається з ОСОБА_7 та двох її неповнолітніх дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 протягом березня-липня 2026 року отримали виплати на загальну суму 2121,60 євро (а.с.232-235).
В судовому засіданні представник позивача адвокат Малахова В.О. позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, вважала що під час судового розгляду знайшло своє підтвердження те, що доходи відповідача дозволяють йому сплачувати аліменти на дітей у розмірі 30000,00 грн. на місяць, які підлягають стягненню з 02 липня 2025 року.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Сидоренко Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, вважали за можливе стягувати з відповідача аліменти у розмірі 8000,00 грн. щомісяця з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив. Вважали, що позивачем не доведена належними і допустимими доказами та обставина, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі, який просить позивач, і цей розмір є необгрунтованим.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини у рішенні «М.С. проти України» повторює, що існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси.
За змістомст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Причому обов`язок утримувати дитину є рівним обов`язком як матері, так і батька.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 березня 1995 року по 22 травня 2026 року. (а.с. 12, 19)
Від шлюбу подружжя має трьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який досяг повноліття, неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 12 березня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, актовий запис №102) та малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 03 квітня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Миргороду реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №99) (а.с. 13, 14).
На час подання позовної заяви та розгляду справи судом діти проживають разом з позивачем у Франції у місті Перпіньян та отримують допомогу для шукачів притулку (ADA) з 10.02.2026 відповідно до Кодексу про в`їзд і перебування іноземців та право на притулок (CESEDA), розмір якої становив: у березні 2026 року – 231,20 €, у квітні 2026 року – 204,00 €, у травні 2026 року – 571,20 €, у червні 2026 року – 693,60 €, у липні 2026 року – 421,60 € (а.с. 71-72, 233-234).
Крім цього, за період з 02 липня 2025 року по 19 травня 2026 року (тобто за період за який позивач просить стягнути аліменти до подання позовної заяви до суду) відповідачем були сплачені кошти на утримання дітей в загальній сумі 237250,00 грн, що підтверджується квитанціями про перерахування коштів (а.с. 21-70, 101-107) та не заперечується позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років (ч. 2 ст. 191 СК України).
Суд вважає, що позивачем не подано доказів того, що вона не могла одержати аліменти у зв`язку з ухиленням відповідача від їх сплати. Як вбачається з матеріалів справи відповідач від сплати аліментів у цей час не ухилявся, тому аліменти повинні бути присуджені від дня пред`явлення цього позову – 19 травня 2026 року.
При визначенні розміру аліментів суд відповідно до вимог ст. 182 СК України враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Проте, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач, заявляючи вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 30000,00 грн. на місяць не обгрунтувала та не підтвердила належними і допустимими доказами чому саме така сума є необхідною для забезпечення гармонійного розвитку дітей, зокрема не вказані реальні щомісячні потреби кожної дитини на харчування, лікування, одяг, освіту, розвиток тощо та не надано відповідні розрахунки чи підтверджуючі документи. Посилання позивача на несення витрат на оренду житла суд не може прийняти до уваги, тому що, як вбачається з наданої позивачем до матеріалів справи копії договору оренди мебльованого житлового приміщення від 06.03.2026 (а.с. 86-90) орендарем за договором є ОСОБА_10 , який є повнолітнім, отже самостійно відповідає по своїх зобов`язаннях.
В зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості задоволення щомісячних потреб дітей суд не може оцінити, чи є достатнім для цього розмір допомоги, яка виплачується позивачу з дітьми як шукачам притулку у Франції.
Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у 2026 році становить 3512 гривень на місяць.
Оцінюючи матеріальне становище платника аліментів – відповідача, суд враховує, що є фізичною особою-підприємцем і здійснює діяльність по роздрібній торгівлі непродовольчими товарами з контейнера на ринку м. Миргород. За 2025 рік відповідач отримав дохід у розмірі 15500,00 грн., що підтверджується копією податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця від 06.01.2026 (а.с. 108-109).
При дослідженні інформації щодо руху коштів по рахунках відповідача, відкритих у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», АТ «АКЦЕНТ - БАНК» вбачається, що у період, за який стягуються аліменти, були випадки надходження грошових коштів на рахунки відповідача від фізичних осіб, але розмір цих надходжень є значно меншим ніж 30000 грн. на місяць, крім того, зазначена у виписках банку інформація щодо призначення платежу не дозволяє зробити висновок, що ці надходження пов`язані з підприємницькою діяльністю відповідача.
У постанові Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц (провадження№ 61-19815сво19) зроблено висновок про те, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, підлягає врахуванню під час визначення розміру аліментів. Натомість, грошовий дохід, який є просто еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів.
Близькі за змістом висновки сформульовані Верховним Судом у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 758/10761/13-ц.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову і стягнення з відповідача аліментів на утримання двох дітей в розмірі 8000,00 грн. щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, що більше за мінімальний рекомендований розмір аліментів та, на думку суду, з урахуванням допомоги, яка надається на дітей у країні їх перебування, буде достатнім для забезпечення їх гармонійного розвитку.
Відповідно до ч.2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Оскільки сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Отже, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 359,42 грн.
В зв`язку з тим, що представники сторін в судовому засіданні заявили про надання доказів витрат на правничу допомогу в строк, передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, питання відшкодування витрат на правничу допомогу на даний час судом не розглядається.
Керуючись ст.ст. 77, 80, 84, 180, 181, 182, 183, 184, 191 СК України, ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 280-282, 284, 288, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, 0-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок щомісячно, до повноліття дитини починаючи з 19 травня 2026 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 359 (триста п`ятдесят дев`ять) гривень 42 копійки.
В задоволені решти позовних вимог відмовити
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: О. А. Морозовська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua