Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №381/4706/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 381/4706/24

Провадження № 2/369/2235/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В. при секретарі судового засідання Лисяк К.О., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 381/4706/24 за первісною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , далі позивач, відповідач за зустрічним позовом, звернулась через свого представника до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, в якому в порядку поділу спільного майна подружжя просила:

визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на:

-квартиру АДРЕСА_1 ;

-квартиру АДРЕСА_2 ;

-апартаменти АДРЕСА_3 ;

-нежитлове приміщення № 4/8 площею 3,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 ;

-земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_5 ;

-автомобіль Volkswagen Polo, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на:

-житловий будинок площею 263,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 ;

-земельну ділянку площею 0,1501 га за адресою: АДРЕСА_6 ;

-квартиру АДРЕСА_7 ;

-гаражний бокс № НОМЕР_3 площею 15,7 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 9, ГБК «АВТОЛЮБИТЕЛЬ-2»;

-автомобіль Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

-корпоративні права у ТОВ «ПРО МТО» у розмірі 100 % частки у статутному капіталі.

Також позивач просила припинити право власності ОСОБА_4 на автомобіль Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_4 , припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в розмірі 1 506 450 грн, що становить 9,94 % вартості домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 .

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2024 року цивільну справу № 381/4706/24 (провадження №2/381/1964/24) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна передано на розгляд за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області (03170, м. Київ, вул. Мельниченка, 1).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 381/4706/24 від 19.11.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі.

ОСОБА_2 , далі відповідач, позивач за зустрічним позовом, через свого представника звернувся з позовом до ОСОБА_4 , в якому просив здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме:

визнати особистою приватною власністю за позивачем ОСОБА_2 право приватної власності на:

-2-кімнатну квартиру площею 66,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_8 ;

-37,4 % 1-кімнатної квартири АДРЕСА_9 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на:

- частину будинку площею 263,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 ;

- частину земельної ділянки площею 0,1501 га за адресою: АДРЕСА_6 ;

-63,6 % 1-кімнатної квартири площею 56,10 кв. м за адресою: АДРЕСА_10 , вартістю 5 107 616,94 грн.;

-гаражний бокс № НОМЕР_3 площею 15,70 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 9;

-автомобіль Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за відповідачем ОСОБА_4 право приватної власності на:

- частину будинку площею 263,9 кв. за адресою: АДРЕСА_6 ;

- частину земельної ділянки площею 0,1501 га за адресою: АДРЕСА_6 ;

-2-кімнатну квартиру площею 74,80 кв. м за адресою: АДРЕСА_11 ;

-нежитлове приміщення площею 3,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 .;

-земельну ділянку площею 0,060 га за адресою: АДРЕСА_12 ;

-квартиру АДРЕСА_3 ;

-автомобіль Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Також відповідач просив стягнути з позивача на користь відповідача 2 181 493,90 грн. різниці вартості виділеного майна, та витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог сторони зазначають, що перебували у шлюбі з 14 жовтня 2005 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_5 , виданим Лівобережним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї.

Відповідно до Свідоцтва про народження від 21 квітня 2006 року серія НОМЕР_6 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції міста Києва у шлюбі народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 .

Згідно з Свідоцтвом про народження від 20 червня 2014 року серія НОМЕР_7 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції міста Києва у шлюбі народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 .

За час шлюбу було набуте спільне сумісне майно, частину з якого кожна із сторін вважає особистою приватною власністю.

Так, ОСОБА_2 зазначав, що до шлюбу йому на праві особистої приватної власності належала квартира по АДРЕСА_13 , яка була відчужена 10.09.2016 року за договором купівлі-продажу № 749. Від продажу квартири ОСОБА_2 отримано 1 300 000 грн, які в подальшому були використані для придбання квартири по АДРЕСА_14 за договором купівлі-продажу № 1181 від 21.05.2018 року.

ОСОБА_2 посилався також на те, що частина вартості квартири по АДРЕСА_14 була сплачена за рахунок його особистих коштів, отриманих від відчуження майна, набутого до шлюбу. Відповідна обставина на його думку має безпосереднє значення для визначення складу спільного майна подружжя та частки майна, яка не підлягає поділу.

З метою підтвердження зазначених обставин ОСОБА_2 надано суду Адвокатський запит до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шепелюка А.В. та клопотання про витребування належним чином засвідченої копію матеріалів нотаріальної справи з посвідчення договору купівлі-продажу від 10.09.2016 року квартири АДРЕСА_15 , за реєстровим № 749 у зв`язку з відмовою у наданні запитуваної інформації у відповіді на адвокатський запит.

З огляду на це ОСОБА_2 зазначав, що вказана квартира була його особистою приватною власністю, а отримані від її відчуження кошти мали статус його особистих коштів.

Також в обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_2 зазначив, що двокімнатна квартира АДРЕСА_7 була придбана ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 10.02.2022 року. Відповідно до п.4.3 вищезазначеного договору гроші, що сплачуються за цим договором, є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , про що свідчить заява його дружини ОСОБА_4 , справжність підпису на якій посвідчено приватним нотаріусом Татаринцевою Є.А. Ще в 2019 році донька ОСОБА_2 самостійно сплатила визначену в попередньому договорі купівлі - продажу вартість квартири АДРЕСА_16 (на час будівництва АДРЕСА_17 ), при укладанні попереднього договору купівлі-продажу квартири № 112 від 29.01.2019 року, що підтверджується довідкою ПрАТ КУА «Карпати-інвест». В подальшому свої майнові права отримані за попереднім договором купівлі - продажу 06 травня 2019 року ОСОБА_7 відступила своєму батьку, ОСОБА_2 , що підтверджується договором про відступлення прав і обов`язків за попереднім договором №518 від 06 травня 2019 року. І лише згодом, а саме 10 лютого 2022 року ОСОБА_2 , належним чином оформив свої майнові права на квартиру, сплативши особистими коштами решту суми, яка була необхідною для переходу права власності. Таким чином, відповідно до чинного законодавства дана квартира не відноситься до спільної сумісної власності, та є приватною власністю лише відповідача, відповідно не підлягає поділу. Надав до матеріалів справи відповідні докази.

Так, заявою ОСОБА_4 від 10.02.2022 року, копія якої посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А. 13 січня 2025 року підтверджується, що ОСОБА_2 на момент придбання квартиру по АДРЕСА_13 в шлюбі не перебував та ні з ким не проживав однією сім`єю без укладення шлюбу, тому дана квартира, яку ОСОБА_2 продавав, є його приватною власністю.

08.01.2025 ОСОБА_2 було подано Заяву про виклик свідка у справі №381/4706/24 щодо допиту в судовому засіданні свідка, який зможе повідомити про обставини придбання об`єктів нерухомості, що є предметом поділу, - ОСОБА_7 .

29.06.2026 ОСОБА_7 було допитано як свідка у судовому засіданні та фактично підтверджено всі обставини, заявлені ОСОБА_2 у позовній заяві та заявам по суті спору.

14.04.2025 ОСОБА_2 було подано клопотання про долучення до матеріалів справи Висновку експертів за результатами проведеної комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 10.04.2025 № 413/02-2025.

14.04.2025 ОСОБА_2 було подано клопотання про об`єднання цивільних справ № 757/46971/24-ц та № 381/4706/24 у справі №757/46971/24 -ц в одне провадження, оскільки обидві справи стосувалися поділу одного й того самого спільного майна подружжя, ґрунтувалися на тотожних доказах та однакових запереченнях сторін. ОСОБА_2 зазначав, що їх об`єднання сприятиме процесуальній економії та забезпечить повний і ефективний розгляд спору.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.04.2025 у справі №757/46971/24-ц цивільну справу №757/46971/24-ц за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна, об`єднано із цивільною справою №381/4706/24 за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.

Позивачем через систему «Електронний суд» 06.03.2025 року було подано заяву про зміну підстав позову.

18.11.2025 року ОСОБА_2 було подано заперечення щодо прийняття заяви про зміну підстав позову у справі №381/4706/24, оскільки заява від 06.03.2025 року є одночасно заявою про зміну предмета і підстав позову, і за своєю суттю є новим позовом, тобто позивачем змінюються матеріально-правові вимоги до відповідача, підставою для заявлення позовних вимог в позовній заяві від 03.10.2024 на думку позивача, було перебування майна в спільній сумісній власності.

Із заяви про зміну підстав позову, позивач вже стверджує, що одна з квартир була в особистій приватній власності позивача, заява була прийнята судом, в подальшому справа розглядалась з урахуванням змін підстав, заявлених ОСОБА_4 .

16.07.2025 на адресу суду надійшли витребувані матеріали від приватного нотаріуса Шепелюка А.В.

У судовому засіданні 14.09.2026 року представник позивача підтримав задоволення позовних вимог ОСОБА_4 , відповідач та представник відповідача підтримали задоволення вимог ОСОБА_2 .

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що первісний та зустрічний позов підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

За частиною 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 ст. ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1-4 ст. ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначається, що вирішуючи спори подружжя про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного суду від 20.06.2018 у справі № 263/240/16-ц та від 24.03.2020 у справі № 367/380/14-ц.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року № 11).

В постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц (провадження № 61-10442св18), від 09 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17 (провадження № 61-5392св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 402/849/18 (провадження № 61-8383св19), від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), від 06 квітня 2023 року у справі № 199/291/21 (провадження № 61-932св22), від 08 травня 2023 року у справі № 753/1902/21 (провадження № 61-12953св22) суд приходить до подібного висновку. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У матеріалах справи містяться Звіти про оцінку майна від 28.08.2024, складеними ПП «ЕНЕРГОМАКС», надані ОСОБА_4 .

Також у матеріалах справи містяться Довідки про оціночну вартість об`єктів нерухомості від 07 жовтня 2024 року, надані ОСОБА_2 , де зазначено оціночну вартість об`єктів нерухомості.

Відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна и майнових прав» затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440, оціночна вартість - це вартість, яка визначається за встановленим алгоритмом та складом вихідних даних; а ринкова вартість - це вартість за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

У Звіті про оцінку майна від 28.08.2024, складеного «ЕНЕРГОМАКС», зазначена мета оцінки та вид вартості, що визначався - для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для вирішення майнового спору та для сплати судового збору.

Довідками про оціночну вартість об`єкта від визначено саме оціночну вартість об`єкту оцінки, а не його ринкову вартість.

Зі змісту Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 07.10.2024 вбачається, що дана довідка сформована автоматично за даними Єдиної бази даних звітів про оцінку, яка функціонує відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018 № 658 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 12.01.2021 № 24).

Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку розроблено на виконання положень частини 172.3 статті 172 Податковим кодексом України, де зазначено, що дохід від продажу об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об`єкта, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку, або не нижче ринкової вартості такого об`єкта, визначеної суб`єктом оціночної діяльності (оцінювачем) відповідно до законодавства та зазначеної у звіті про оцінку, зареєстрованому в Єдиній базі даних звітів про оцінку.

Єдина база даних звітів про оцінку (далі - Єдина база) - державна автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, до складу якої входять база даних, програмне забезпечення, модуль електронного визначення оціночної вартості, сервіс послуги електронного визначення оціночної вартості та автоматичного формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості.

Фонд державного майна України є держателем, розпорядником та адміністратором Єдиної бази, а також власником всієї інформації, що міститься в ній.

З метою формування інформаційної основи для визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості Фонд державного майна України використовує інформаційні джерела з відкритим доступом та дані про ціни, зазначені в договорах купівлі-продажу об`єктів нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, внесені нотаріусами до Єдиної бази, а також дані про ринкову вартість об`єктів нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, внесені до Єдиної бази на підставі звітів про оцінку.

Визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості здійснюється автоматично, на підставі даних про об`єкт нерухомості, неподільний об`єкт незавершеного будівництва/майбутній об`єкт нерухомості, внесених до Єдиної бази будь-якою особою за допомогою мережі Інтернет, що підтверджуються офіційними документами на такий об`єкт. Перелік даних, які вносяться особою до Єдиної бази з метою визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, затверджується Фондом державного майна України.

За результатом визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості Єдиною базою формується довідка про його оціночну вартість з автоматичним присвоєнням кожній довідці унікального реєстраційного номера.

Якщо особа не погоджується з результатами автоматичного визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, вона має право звернутися до суб`єкта оціночної діяльності (оцінювача) з метою визначення ринкової вартості такого об`єкта.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Довідка про оціночну вартість від 07.10.2024 не містить інформацію про ринкову вартість спірного об`єкту нерухомості; там зазначена інформація про оціночну вартість майна для цілей оподаткування.

Разом із цим, із заяви оцінювача, викладеної у Звіті про оцінку майна від 28.08.2024, складеного ПП «Енергомакс», вбачається, що оцінювач який підписав даний звіт засвідчив, що факти, викладені у звіті, вірні та відповідають дійсності; вміщені у аналіз, думки і висновки належать оцінювачу і дійсні строго в межах умов і припущень, що є частиною звіту; оцінювач не має і не матиме в майбутньому жодних майнових і інших інтересів відносно оцінюваного об`єкту; винагорода оцінювача не залежить від підсумкової оцінки вартості, а також тих подій, які можуть настати в результаті використання замовником або третіми сторонами висновків і положень, що містяться у звіті.

Оціночні роботи по даному звіту виконав оцінювач ОСОБА_8 , що підтверджується Сертифікатом №1161 від 31 жовтня 1998 року, виданим Фондом державного майна України спільно з Українським товариством оцінювачів та Міжнародним центром приватизації, інвестицій і менеджменту, Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача від 10 листопада 2022 року МФ12921-ПК, виданого Фондом державного майна України спільно з Українською комерційною школою.

Частинами 1,2 статті 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами. Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

14.04.2025 ОСОБА_2 було подано клопотання про долучення до матеріалів справи Висновку експертів за результатами проведеної комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 10.04.2025 № 413/02-2025 відповідно до якого визначено ринкову вартість майна, що підлягає поділу між сторонами, а також вартість майна, що передається кожній зі сторін відповідно до запропонованого варіанта поділу.

Як зазначав ОСОБА_2 , відповідно до вказаного висновку визначено ринкову вартість майна, що підлягає поділу між сторонами, а також вартість майна, що передається кожній зі сторін відповідно до запропонованого варіанта поділу.

Зазначений висновок має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки дає можливість визначити ринкову вартість об`єктів нерухомого майна, які є предметом поділу. Необхідність проведення експертизи була зумовлена відсутністю між сторонами згоди щодо дійсної вартості спірного майна, а також наявністю у поданих сторонами документах відмінних показників його вартості.

Крім того положення статті 71 Сімейного кодексу України та практика Верховного Суду орієнтують при поділі спільного майна подружжя визначати вартість виходячи з дійсної вартості майна на час розгляду справи.

На цій підставі висновок експертів від 10.04.2025 № 413/02-2025 є належним та допустимим доказом, який дає змогу встановити дійсну ринкову вартість спірного майна та врахувати її при визначенні часток сторін і розміру грошової компенсації при поділі майна.

Висновком експерта встановлено:

1. Ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1501 га з кадастровим номером 3222481601:051:0340, яка розташована по АДРЕСА_6 , яка округлена до цілих, становить: 4 828 012 грн. (чотири мільйони вісімсот двадцять вісім тисяч дванадцять гривень.

2. Ринкова вартість земельної ділянки площею 0,060 га з кадастровим номером 3220286700:21:081:0349, яка розташована на території Сезенківської сільської ради, АДРЕСА_12 , яка округлена до цілих, становить: 118 020 грн. (сто вісімнадцять тисяч двадцять гривень).

3. Ринкова вартість житлового будинку, господарських будівель та споруд, без врахування ринкової вартості земельного компоненту, що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 , станом на час проведення дослідження становить 8 365 630 (вісім мільйонів триста шістдесят п`ять тисяч шістсот тридцять) гривень 00 коп.

4. Ринкова вартість квартири АДРЕСА_18 складає 9 059 926 (дев`ять мільйонів п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять шість) гривень 00 коп.

5. Ринкова вартість гаражного боксу № НОМЕР_3 , що розташований в ГБК «Автолюбитель-2» по АДРЕСА_19 і складає 438454 (чотириста тридцять вісім тисяч чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 коп.

6. Ринкова вартість квартири АДРЕСА_20 складає 4 848 312 (чотири мільйони вісімсот сорок вісім тисяч триста дванадцять) гривень 00 коп.

7. Ринкова вартість 4/8 житлового будинку АДРЕСА_4 складає складає 115 262 (сто п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят дві) гривні 00 коп.

8. Ринкова вартість квартири АДРЕСА_16 складає 4 146 183 (чотири мільйони сто сорок шість тисяч сто вісімдесят три) гривень 00 коп.

При цьому судом враховуються встановлені обставини щодо особистого характеру квартири АДРЕСА_7 .

Як встановлено судом, зазначена квартира була набута ОСОБА_2 за обставин, щодо яких ОСОБА_4 фактично не заперечує проти визнання її особистою приватною власністю відповідача. Крім того, на підтвердження відповідних обставин до матеріалів справи долучено заяву ОСОБА_4 , якою вона підтвердила особистий характер коштів, за рахунок яких було придбано вказану квартиру, зазначене підтвердила і допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_7 .

Заява ОСОБА_4 від 10.02.2022 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А. свідчить, що ОСОБА_4 була обізнана про намір чоловіка придбати квартиру АДРЕСА_21 за кошти, які є його особистою приватною власністю, та прямо підтвердила, що набуте ним нерухоме майно є його особистою приватною власністю.

Більше того, ОСОБА_4 зазначила, що не буде порушувати питання про визнання за нею права власності на грошові кошти, використані для придбання нерухомого майна, та підтвердила своє волевиявлення щодо правового статусу квартири.

Отже, ще до укладення договору купівлі-продажу квартири позивач була обізнана про джерело коштів та погодилася з тим, що квартира набувається ОСОБА_2 саме як його особиста приватна власність.

Ця обставина має істотне значення для вирішення спору, оскільки квартира АДРЕСА_16 не підлягає включенню до складу спільного майна подружжя, а її вартість, відповідно, не повинна враховуватися при визначенні загальної вартості майна, що підлягає поділу.

Таким чином, позиція позивача щодо включення зазначеної квартири до складу спільного майна суперечить її власній заяві від 10.02.2022 року та фактично не враховує її попереднє усвідомлене волевиявлення щодо належності квартири ОСОБА_2 , такі висновки суду гуртуються також на показаннях допитаної в судовому засідання як свідок ОСОБА_7 .

За таких обставин суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_7 , не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає визнанню особистою приватною власністю ОСОБА_2 .

Також судом було встановлено, що відповідачу, ОСОБА_2 , на праві приватної власності до шлюбу з позивачем належала двокімнатна квартира площею 53,70 кв. м. по АДРЕСА_13 , яка була відчужена 10.09.2016 року, що підтверджується договором купівлі-продажу № 749. Виручені грошові кошти в сумі 1300 000 (один мільйон триста тисяч) грн., що склало еквівалент 48 900 дол. США (по курсу НБУ на 10.09.2016 на момент продажу 26,63 грн.) від продажу вказаної квартири ОСОБА_2 використав для покупки 1-кімнатної квартири, площею 56,10 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири №1181 від 21.05.2018 року, вартість якої на момент придбання складала 3 477 932 грн., що на момент придбання складало 130600 дол. США.

Тобто 37,4 % вартості квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 та придбана за договором купівлі-продажу квартири №1181 від 21.05.2018 року сплачено ОСОБА_2 за рахунок коштів, які були його особистою приватною власністю, а відтак рівнозначна частина цієї квартири в розмірі 3384412,00 грн. є особистою приватною власністю відповідача в силу ст. 57 СК України та поділу не підлягає.

Вирішуючи питання щодо способу поділу майна, суд виходить із того, що відповідно до статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини першої статті 71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір щодо його поділу вирішується судом з урахуванням інтересів дружини, чоловіка та інших обставин, що мають істотне значення.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що при вирішенні спору про поділ майна подружжя суд має встановити склад майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, його дійсну вартість, визначити частки кожного з подружжя та, з урахуванням конкретних обставин справи, обрати такий спосіб поділу, який забезпечуватиме реальне припинення спільної власності між сторонами та не створюватиме передумов для виникнення нових спорів щодо користування та розпорядження майном.

Судом встановлено, що сторони не досягли згоди щодо способу поділу належного їм майна, у зв`язку з чим кожна зі сторін запропонувала власний варіант його розподілу.

При цьому суд бере до уваги, що запропонований ОСОБА_4 спосіб поділу передбачає передачу кожній із сторін окремих об`єктів нерухомого та рухомого майна у повному обсязі, що в подальшому дає можливість кожній зі сторін самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися виділеним їй майном без необхідності узгодження таких питань з іншим із подружжя.

Суд вважає, що саме такий спосіб поділу найбільшою мірою відповідає характеру спірного майна та спрямований на припинення між сторонами правовідносин спільної сумісної власності, оскільки залишення окремих об`єктів у спільній частковій власності колишнього подружжя фактично не усуватиме спільності майна та може стати підставою для виникнення у майбутньому спорів щодо порядку користування, утримання та розпорядження ним.

Разом з тим судом враховується, що сторони мають двох дітей, а тому при визначенні способу поділу суд бере до уваги також інтереси сім`ї та дітей, характер і призначення майна, його фактичне використання сторонами та можливість забезпечення кожному з них самостійного користування виділеними об`єктами та доводи позивача, які не заперечувались відповідачем, шо квартира по АДРЕСА_11 непридатна для проживання та потребує значного вкладення коштів для облаштування під житло, водночас кв. АДРЕСА_18 повністю придатна для проживання дітей у випадку її повернення на територію України, адже станом на момент спору діти разом з матір`ю перебувають поза межами України і житла в Україні не потребують, відтак житловий будинок в с. Гатне, який підлягає поділу між сторонами не буде використовуватись для проживання сім`ї.

Згідно з висновком експертів за результатами проведеної комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 10.04.2025 № 413/02-2025 визначена загальна ринкова вартість майна, що підлягає поділу між сторонами, вартість рухомого майна – транспортних засобів, вартість яких та спосіб користування і поділу сторонами під час розгляду спору не заперечувався, експертами не визначалась, вартість квартири АДРЕСА_22 , республіка Болгарія експертами не встановлювалась, сторонами не оспорювалась, відтак суд приймає вартість вказану сторонами з огляду на відсутність спору, відтак при визначенні вартості майна, що передається кожній із сторін, суд виходить саме із зазначених у висновку експертів показників.

Суд враховує доводи ОСОБА_2 про те, що частина вартості квартири АДРЕСА_18 була сплачена за рахунок коштів, отриманих на праві особистої приватної власності до укладення шлюбу. У зв`язку з цим ОСОБА_2 посилався на те, що частка у розмірі 37,4 % у праві власності на квартиру АДРЕСА_18 є його особистою приватною власністю.

Разом з тим, з метою забезпечення рівності часток сторін при поділі майна та врахування інтересів дітей суд вважає за необхідне передати квартиру АДРЕСА_18 у власність ОСОБА_4 . При цьому частка у розмірі 37,4 % у праві власності на зазначену квартиру, яка за доводами ОСОБА_2 є його особистою приватною власністю, також передається ОСОБА_4 . Такий спосіб поділу враховує вартість майна, що передається кожній зі сторін, та забезпечує досягнення рівності їх часток у результаті поділу.

Водночас суд вважає за необхідне передати у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 , а також нежитлове приміщення № 4/8 площею 3,5 кв. м за цією ж адресою. Оскільки зазначені об`єкти є спільною сумісною власністю сторін, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 компенсація половини їх вартості, а саме 2 424 156,00 грн за квартиру АДРЕСА_6 та 57 631,00 грн за нежитлове приміщення № 4/8.

Таким чином, запропонований спосіб поділу дозволяє врахувати як особисту приватну власність ОСОБА_2 у квартирі по АДРЕСА_14 , так і вартість майна, що передається кожній зі сторін. Передача зазначених об`єктів нерухомого майна у власність кожній зі сторін із відповідною грошовою компенсацією забезпечує фактичне припинення між ними спільної власності, дозволяє уникнути виникнення спільної часткової власності на неподільні об`єкти нерухомого майна та мінімізує можливість виникнення подальших спорів щодо їх користування і розпорядження.

Також такий варіант поділу фактично відповідає позову заявленому ОСОБА_4 .

З огляду на встановлені обставини суд вважає за необхідне передати ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя також житловий будинок площею 263,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 , та земельну ділянку площею 0,1501 га за цією ж адресою. Зважаючи на невіддільність земельної ділянки від будинку, суд не враховує вартість земельної ділянки при визначенні часток кожного з подружжя, водночас з метою дотримання балансу інтересів сторін задля забезпечення майнових права ОСОБА_4 судом не стягується компенсація частки ОСОБА_2 з ОСОБА_4 в права власності на кв. АДРЕСА_18 .

Такий спосіб поділу суд вважає доцільним з огляду на те, що зазначені об`єкти, будинок та земельна ділянка, становлять єдиний майновий комплекс, оскільки земельна ділянка функціонально пов`язана з розташованим на ній житловим будинком. Передача їх одному із співвласників забезпечує цілісність зазначеного майнового комплексу та виключає необхідність подальшого спільного користування ним сторонами. Водночас покладення на ОСОБА_4 додаткового тягаря зі сплати грошової компенсації на користь ОСОБА_2 буде надмірним з огляду на встановлені сімейні особисті обставини та перебування ОСОБА_4 за кордоном під тимчасовим захистом разом з малолітнім сином.

Відповідно, земельна ділянка та житловий будинок не підлягають поділу між сторонами шляхом визначення за кожним із них ідеальних часток, оскільки такий спосіб не призводив би до фактичного припинення спільної власності та не відповідав би меті судового поділу майна, що відповідає заявленому позову ОСОБА_4 .

Також суд вважає за необхідне передати ОСОБА_2 гаражний бокс № НОМЕР_3 площею 15,70 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 9, та автомобіль Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Передача кожного з цих об`єктів одному із співвласників із відповідним врахуванням його вартості при визначенні загального обсягу майна, отриманого кожною зі сторін, є найбільш доцільним способом припинення права спільної сумісної власності з огляду на варіанти запропоновані до поділу кожною із сторін спору.

Натомість ОСОБА_4 суд вважає за необхідне передати у порядку поділу спільного майна земельну ділянку площею 0,060 га, кадастровий номер 3220286700:21:081:0349, що знаходиться на території Сезенківської сільської ради, с/т «Сулимівське-1», діл. 349, Броварського району Київської області, квартиру АДРЕСА_23 площею 49,97 кв. м за адресою: АДРЕСА_24 , а також автомобіль Volkswagen Polo та стягнути на користь ОСОБА_9 компенсацію за квартиру АДРЕСА_2 , тобто 2 424 156,00 грн. та компенсацію за нежитлового приміщення № 4/8 площею 3,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 , тобто 57 631,00 грн.

При визначенні такого способу поділу суд виходить із необхідності, наскільки це можливо, передати кожній зі сторін окремі об`єкти майна у повному обсязі, що забезпечить реальне припинення між ними спільної власності та мінімізує можливість виникнення подальших спорів щодо користування та розпорядження майном.

Квартира АДРЕСА_23 , та автомобіль Volkswagen Polo відповідають запропонованому варіанту поділу кожної із сторін, тому їх передача одному із подружжя з урахуванням їх вартості при визначенні загального обсягу отриманого кожною стороною майна відповідає положенням статті 71 Сімейного кодексу України та забезпечує припинення спільної сумісної власності щодо цих об`єктів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за ОСОБА_2 слід визнати право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на житловий будинок площею 263,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 , земельну ділянку площею 0,1501 га за цією ж адресою, гаражний бокс № НОМЕР_3 площею 15,70 кв. м за адресою: АДРЕСА_19 , та автомобіль Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_4 , квартиру АДРЕСА_2 , тобто 2 424 156,00 грн. та нежитлове приміщення № 4/8 площею 3,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 ,

За ОСОБА_4 слід визнати право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,060 га, кадастровий номер 3220286700:21:081:0349, квартиру АДРЕСА_3 , та автомобіль Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Такий розподіл об`єктів нерухомого майна не відповідає варіанту, запропонованому жодної з сторін, але в частині компенсації перевищує розмір позовних вимог заявлених ОСОБА_4 та є доцільним з точки зору цільового використання об`єктів , адже у власності дружини залишається квартира для проживання за кордоном в Республіці Болгарія та облаштована квартира у АДРЕСА_25 . Водночас у відповідача залишається будинок, на який позивач не претендувала та квартира, яка потребує ремонту та вкладення коштів, з приводу розподілу інших об`єктів нерухомого майна спір між сторонами фактично був відсутній. При цьому суд відмовляє в стягненні з ОСОБА_4 компенсації на користь ОСОБА_2 частини вартості квартири по АДРЕСА_14 .

При цьому суд вважає необхідним окремо вирішити питання щодо корпоративних прав у ТОВ «ПРО МТО».

Сам факт того, що ОСОБА_2 є власником 100 % частки у статутному капіталі товариства, не означає, що суд може в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на частину майна, що належить товариству.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 759/8676/19 роз`яснив особливості захисту прав одного з подружжя у спорах щодо корпоративних прав, набуті під час шлюбу. КЦС дійшов висновку, що у таких правовідносинах належним способом захисту є вимога про виплату половини вартості частки учасника товариства, а не вимога про визнання права власності на частину корпоративних прав.

Разом із тим, якщо сторона доводить, що частка у статутному капіталі товариства була сформована за рахунок спільного сумісного майна подружжя, інший із подружжя може претендувати на відповідну грошову компенсацію вартості такої частки. При цьому має визначатися саме дійсна вартість частки, а не лише номінальний розмір внеску до статутного капіталу.

За таких обставин суд вбачає правові підстави для включення вартості 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «ПРО МТО» до складу майна, що підлягає врахуванню при поділі спільного сумісного майна подружжя, та для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 відповідної грошової компенсації.

Враховуючи висновки, викладені у Постанові Великої палати Верховного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Виходячи з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась.

Судом встановлено, що розмір статутного капіталу ТОВ «ПРО МТО» становить 1 000,00 грн, а ОСОБА_2 належить 100 % частки у статутному капіталі товариства. Доказів того, що вартість зазначеної частки на час розгляду справи відрізняється від розміру внеску до статутного капіталу, сторонами не надано.

Таким чином, вартість 100 % частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «ПРО МТО» становить 1 000,00 грн, а ОСОБА_4 має право на половину її вартості, що становить 500,00 грн.

У зв`язку з цим суд вбачає правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошової компенсації вартості частки у розмірі 500,00 грн.

Згідно з ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Приписами частин 1 та 2 статті 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11 сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися До суду за захистом свого майнового права та інтересу. При цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі.

На підставі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У відповідності до цивільного законодавства України, однієї з умов виникнення прав і обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності в Україні повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами.

На підставі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі N 372/504/17 (провадження N 14-325цс18).

Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а позивачем факт перебування майна у спільній власності подружжя не доведено.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 12, 81, 82 ЦПК України стверджується, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Враховуючи часткове задоволення позову ОСОБА_4 та позову ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання позовів покладаються на позивачів.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя:

Визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на:

-квартиру АДРЕСА_1 ;

-апартаменти АДРЕСА_3 ;

-земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_5 ;

-автомобіль Volkswagen Polo, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на:

-житловий будинок площею 263,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 ;

-земельну ділянку площею 0,1501 га за адресою: АДРЕСА_6 ;

-квартиру АДРЕСА_7 ;

-гаражний бокс № НОМЕР_3 площею 15,7 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 9, ГБК «АВТОЛЮБИТЕЛЬ-2»;

-автомобіль Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

-квартиру АДРЕСА_2 ;

-нежитлове приміщення № 4/8 площею 3,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 ;

-корпоративні права у ТОВ «ПРО МТО» у розмірі 100 % частки у статутному капіталі.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_26 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_26 , РНОКПП НОМЕР_9 ) компенсацію у розмірі 2 424 156,00 грн (два мільйони чотириста двадцять чотири сто п`ятдесят шість тисяч гривень 00 коп.) за частки квартири АДРЕСА_2 та 57 631, 00 грн.(п`ятдесят сім тисяч шість тридцять грн.) за частки нежитлового приміщення № 4/8 площею 3,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_26 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_26 , РНОКПП НОМЕР_9 ) 500 (п`ятсот) грн 00 коп. компенсації половини вартості частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО МТО».

Припинити право власності ОСОБА_4 на

- житловий будинок площею 263,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 ;

- земельну ділянку площею 0,1501 га за адресою: АДРЕСА_6 ;

- квартиру АДРЕСА_7 ;

- гаражний бокс № НОМЕР_3 площею 15,7 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 9, ГБК «АВТОЛЮБИТЕЛЬ-2»;

- автомобіль Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- нежитлове приміщення № 4/8 площею 3,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 ;

- корпоративні права у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ПРО МТО» у розмірі 100 % частки у статутному капіталі.

Припинити право власності ОСОБА_2 на:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- апартаменти АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_5 ;

- автомобіль Volkswagen Polo, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В решті позовних вимог відмовити.

Позивач і відповідач за первісним позовом: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_26 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач і позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_26 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 28.10.2026 року.

Суддя А.В. Янченко