Вирок від 27 жовтня 2026 р. у справі №367/2978/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Суд: Ірпінський міський суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Невиконання судового рішення

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №367/2978/26

Суддя: Білогруд О. О.

Справа № 367/2978/26

Провадження по справі № 1-кп/367/811/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120261140000079 від 09.02.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Петрівка, Миколаївського району, Миколаївської області, який є людиною з інвалідністю ІІ групи, зі слів - освіта професійно-технічна, не одруженого, дітей немає, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимий вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.02.2026 за частиною першою статті 382 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, відповідно до статті 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України,

установив:

08.02.2026 о 12:00 патрулюючи по вулиці Тарасівській в місті Буча, Київської області капрал поліції ОСОБА_6 та молодший лейтенант поліції ОСОБА_7 у складі екіпажу «Акцент-310», на службовому автомобілі марки «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_1 , при виконанні службових обов`язків з безперервного та цілодобового патрулювання території обслуговування з метою контролю за дотриманням учасниками дорожнього руху чинних правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху на території обслуговування відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області за порушення Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, зупинили транспортний засіб марки «Audi Q5», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перевірки документів виявлено, що він позбавлений права керування транспортними засобами.

Так, постановою Святошинського районного суду міста Києва від 23.07.2024 у справі №759/13512/24 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, та йому призначено стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу. Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 07.11.2024 у справі №490/7941/24 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, та йому призначено стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років. Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26.12.2025 у справі №945/2717/25 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, та йому призначено стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.

Незважаючи на указані рішення суду, які набрали законної сили, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність цих рішень, з метою умисного не виконання рішень судів щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість виконати постанову, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, ОСОБА_5 08.02.2026 керував транспортним засобом марки «Audi Q5», номерний знак НОМЕР_2 , до моменту зупинки працівниками поліції о 12:00 за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Буча, вулиця Тарасівська.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 382 КК України, тобто умисне невиконання постанов суду, що набрали законної сили.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною першою статті 382 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, повідомив суду, що положення статті 349 КПК України він розуміє у повному обсязі, з наслідками розгляду кримінального провадження відповідно до частини третьої статті 349 КПК України обізнаний. Зазначив, що, дійсно, у лютому 2026 року він керував автомобілем та його зупинили працівники поліції, він одразу їм повідомив, що посвідчення водія він не отримував, про наявність рішень судів якими його також позбавлено права керування транспортними засобами він знав. Зазначив, що вимушений був сісти за кермо автомобіля, оскільки у нього установлений протез нижньої кінцівки, яку він втратив під час захисту Батьківщини, тому пересуватися по місту у маршрутних транспортних засобах та пішки йому фізично важко. Він розуміє, що вчинив неправомірно, засуджує свої дії, щиро розкаюється у вчиненому, більше не кермує транспортними засобами. Також просив призначити покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що його підзахисний беззаперечно визнав вину у вчиненні кримінального правопорушенні та щиро розкаявся у вчиненому, пообіцяв більше такого не вчиняти, це правопорушення вчинив не під час іспитового строку, призначеного за вироком суду від 24.02.2026, обставини, що обтяжують покарання, відсутні. Просив урахувати, що ОСОБА_5 є особою з інвалідністю другої групи, учасником бойових дій, втратив нижню кінцівку під час захисту Батьківщини від агресора, також він позитивно характеризується за місцем проживання. З урахуванням указаних обставин, а також того, що правопорушення, яке вчинив ОСОБА_5 є нетяжким, просив призначити покарання у межах санкції частини першої статті 382 КК України у виді штрафу, визначивши його мінімальний розмір, оскільки окрім пенсії інших доходів ОСОБА_5 не має.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав пред`явлене обвинувачення, просив з урахуванням наявності щирого розкаяння, визнання ним вини, призначити його покарання за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, долю речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі частини третьої статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 , а також прокурор, захисник правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною першою статті 382 КК України, умисне невиконання рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно з частиною другою статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 382 КК України відповідно до статті 12 КК України віднесено до нетяжких злочинів.

Обставиною, яка згідно зі статтею 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є щире каяття.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 , не встановлено.

При призначенні покарання судом враховуються вимоги статті 50 КК України, зокрема, що метою покарання є не тільки кара, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Аналізуючи зібрані у справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд враховує таке: ОСОБА_5 на момент вчинення кримінального правопорушення був не судимим, неодружений, за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра за місцем проживання не звертався, позитивно характеризується за місцем проживанням, є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

З огляду на викладені обставини, а також те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, враховуючи відомості про особу, суд вважає, що ОСОБА_5 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України має бути призначене покарання у межах санкції статті у виді штрафу.

Суд вважає, що покарання у виді штрафу обвинуваченому ОСОБА_5 буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, воно повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, позиції сторін, висловленої у судовому засіданні, а також відомостей про обвинуваченого, який визнав свою провину, щиро розкаявся, а також враховуючи відомості про його особу, суд призначає ОСОБА_5 покарання у виді штрафу відповідно до верхньої межі санкції частини першої статті 382 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, буде справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 , попереджатиме вчинення ним інших кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Водночас, вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області 24.02.2026 ОСОБА_5 визнано винувати у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, відповідно до статті 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо протягом указаного строку він виконає покладені на нього обов`язки.

Положеннями статті 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів.

За правилами, передбаченими в частинах першій - третій статті 70 КК України, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України (частина четверта статті 70 КК України).

Призначаючи покарання за сукупністю злочинів на підставі частини четвертої статті 70 КК суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання у новому (другому) вироку.

Частиною третьою статті 72 КК України визначено, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

У Постанові від 01.04.2024 у справі №183/6854/20 Об`єднана палата Верховного Суду надала правовий висновок щодо застосування положень частини четвертої статті 70 КК України, відповідно до якого якщо особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, за вироком суду було призначено покарання, яке ухвалено відбувати реально, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, за які за новим вироком особі призначається покарання із застосуванням на підставі статті 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням, положення частини четвертої статті 70 КК України щодо призначення остаточного покарання не застосовуються і кожний вирок - попередній, за яким особа має відбувати покарання реально, та новий, за яким її звільнено від відбування покарання з випробуванням, виконуються самостійно.

Відтак, правила сукупності правопорушень не застосовуються до покарання, призначеного ОСОБА_5 за вироком Уманського міськрайонного суду міста Києва від 24.02.2026, адже за цим вироком йому призначено покарання з випробуванням за правилами статті 75 КК України, у зв`язку із чим цей вирок належить виконувати самостійно.

Цивільний позов в межах цього провадження заявлено не було, процесуальні витрати відсутні, запобіжний захід обвинуваченому не обирався та підстав його обирати до набрання вироком законної суд не вбачає.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 50, 65-67, частиною першою статті 382 КК України, статтями 100, 124, 349, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.02.2026 у справі №705/6675/25 стосовно ОСОБА_5 виконувати самостійно.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: DVD+R-диск, об`ємом пам`яті 4.7 GB на якому містяться відеозаписи під назвами «ст.382 ЛетошкоMP4», «ст.382 Ходаківський», який поміщено до паперового пакету, зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору, а також не пізніше наступного дня направити учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.

Вирок складено та підписано 28.10.2026.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua