Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №367/11240/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/11240/26

Провадження №3/367/2512/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2026 року місто Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Мерзлий Л.В., вивчивши матеріали, які надійшли з ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянки України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце навчання/роботи не повідомила,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

установив:

Опис обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення.

До Ірпінського міського суду Київської області надійшли справи з протоколами серії ЕПР1 № 758627, № 758637, № 758642 та № 758647 від 30.08.2026 про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказані справи передані для розгляду судді Мерзлому Л.В.

30.08.2026 о 00:40 у м. Буча по вул. Польовій, 28 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_3 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6820» ARSM-0866, результат тесту — 1,19 ‰. Таким чином, ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, 30.08.2026, у той самий час та в тому самому місці водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись заднім ходом, не впевнилась у безпеці руху та не скористалася допомогою сторонніх осіб, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Renault», д.н.з. НОМЕР_4 , обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 10.9 ПДР України — під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху; для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Відповідальність за вказане правопорушення передбачена ст. 124 КУпАП.

Крім того, 30.08.2026, у той самий час та в тому самому місці ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_3 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушила вимоги п. 2.1 «а» ПДР України. Відповідальність за вказане правопорушення передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Крім того, 30.08.2026, у той самий час та в тому самому місці ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_3 , без чинного страхового поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушила вимоги п. 2.1 «г» ПДР України. Відповідальність за вказане правопорушення передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Розгляд справ призначався на 29.09.2026, 26.10.2026, 28.10.2026. ОСОБА_1 у судові засідання тричі не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справ повідомлялась належним чином шляхом надсилання SMS-повідомлень на номер телефону, зазначений нею у протоколах, а також судовою повісткою, направленою АТ «Укр пошта», яку остання отримала 08.10.2026. Про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справ не подавала.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа може бути розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Ураховуючи, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про розгляд справ, а також з метою дотримання строків, визначених ст. 38 КУпАП, суддя вважає за можливе розглянути справи за її відсутності за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справ про адміністративні правопорушення та оглянувши відеозапис з місця події, суддею встановлено таке.

Застосоване судом законодавство при розгляді справи.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. У п. 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. 1.10 ПДР водієм є особа, яка керує транспортним засобом.

Відповідно до п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: «а» — посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; «г» — чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі — Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або лікарем закладу охорони здоров`я (п. 6 розділу І Інструкції).

У рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі Великої палати зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Оцінка та висновки суду щодо обставин справи.

Суд, дослідивши матеріали справ про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 містяться склади адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а її вина підтверджується даними, які містяться, зокрема, у:

- протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 758627, № 758637, № 758642, № 758647 від 30.08.2026, складених уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. При цьому у протоколі серії ЕПР1 № 758637 за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 власноруч зазначила, що з протоколом згодна;

- акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 30.08.2026, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), результат огляду — 1,19 ‰; з результатами огляду ОСОБА_1 погодилась, що засвідчила власним підписом;

- направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 30.08.2026;

- письмових поясненнях ОСОБА_1 , у яких вона зазначила, що, керуючи автомобілем «ВАЗ», допустила зіткнення з автомобілем «Renault» у дворі будинку;

- відеозаписі з нагрудної камери поліцейського № 854811, на якому зафіксовано проведення огляду на стан сп`яніння та оформлення матеріалів. Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 підтвердила, що керувала транспортним засобом, перед цим вживала алкогольні напої, а автомобіль, яким вона керувала, належить її знайомому (хлопцю) — ОСОБА_2 ;

- схемі місця ДТП від 30.08.2026, рапорті поліцейського.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини у своїй сукупності є достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Докази є належними, допустимими, узгоджуються між собою, а обставини, викладені у протоколах, ОСОБА_1 на місці події не заперечувала.

Враховуючи вищенаведене, суддя дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати:

- за ст. 124 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, і тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року;

- за ч. 1 ст. 126 КУпАП — керування транспортним засобом без чинного страхового поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за ч. 2 ст. 126 КУпАП — керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за ч. 1 ст. 130 КУпАП — керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб — накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП, а також обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, які виключають провадження у справі, не встановлено. Розгляд справ проводився в межах строків, визначених ст. 38 КУпАП.

Щодо притягнення неповнолітньої до адміністративної відповідальності на загальних підставах.

На момент вчинення правопорушень (30.08.2026) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла сімнадцятирічного віку і є неповнолітньою.

Відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Отже, ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. Водночас частиною другою цієї статті встановлено, що у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, статтями 121–127, частинами першою, другою і третьою статті 130 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Усі правопорушення, вчинені ОСОБА_1 , передбачені ст. 124, ч. 1 та ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто прямо віднесені законодавцем до переліку, визначеного ч. 2 ст. 13 КУпАП. Включення цих складів до зазначеного переліку зумовлене підвищеною суспільною небезпекою правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху: керування транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки, створює реальну загрозу життю та здоров`ю інших учасників дорожнього руху незалежно від віку особи, яка ним керує. Особа, яка добровільно взяла на себе керування транспортним засобом, набуває статусу водія (п. 1.10 ПДР) та зобов`язана неухильно дотримуватися ПДР нарівні з іншими водіями.

Ч. 2 ст. 13 КУпАП надає суду право з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника застосувати до неповнолітнього заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП (зобов`язання публічно чи в іншій формі попросити вибачення у потерпілого, попередження, догана або сувора догана, передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу). Проте суддя не вбачає підстав для застосування таких заходів з огляду на таке.

По-перше, характер вчинених правопорушень свідчить про їх особливу суспільну небезпеку. ОСОБА_1 одночасно вчинила чотири правопорушення: керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння зі значним вмістом алкоголю (1,19 ‰), не маючи права керування транспортними засобами, без чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, і при цьому допустила дорожньо-транспортну пригоду з пошкодженням двох транспортних засобів. Тобто небезпека, яку створює керування транспортним засобом у стані сп`яніння, реалізувалася у фактичному заподіянні майнової шкоди третій особі.

По-друге, правопорушення вчинені свідомо: як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 знала, що вживала алкоголь, та не мала права керування, однак сіла за кермо чужого автомобіля у нічний час.

По-третє, поведінка ОСОБА_1 після вчинення правопорушень не свідчить про критичне ставлення до вчиненого: вона тричі без поважних причин не з`явилася до суду, будучи належним чином повідомленою, чим фактично ухилилася від участі у розгляді справ. Даних, які б позитивно характеризували її особу, свідчили про її щире каяття чи добровільне відшкодування заподіяної шкоди, матеріали справ не містять.

За таких обставин заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП, які мають переважно виховний характер, не забезпечать досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП, — виховання особи в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень як самою правопорушницею, так і іншими особами. Тому суддя дійшов висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на загальних підставах, що відповідає імперативним положенням ч. 2 ст. 13 КУпАП. Неповнолітній вік правопорушниці враховується судом як обставина, що пом`якшує відповідальність.

Накладення адміністративного стягнення.

При накладенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність, суддя визнає вчинення правопорушення неповнолітньою (п. 3 ч. 1 ст. 34 КУпАП). Обставиною, що обтяжує відповідальність за правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 1 та ч. 2 ст. 126 КУпАП, суддя визнає вчинення правопорушення особою, яка перебуває у стані сп`яніння (п. 6 ч. 1 ст. 35 КУпАП).

Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а з необхідності забезпечення уникнення порушень прав і свобод інших громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, а тому притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки її вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», як цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і спрямовані завдання КУпАП.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. З огляду на викладене, справи стосовно ОСОБА_1 слід об`єднати в одне провадження.

Найбільш серйозним з числа вчинених є правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Санкція цієї норми є безальтернативною та передбачає для водіїв штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія не перешкоджає застосуванню до неї стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки в момент вчинення правопорушення вона керувала транспортним засобом, тобто була водієм у розумінні п. 1.10 ПДР. У такому разі зазначене стягнення полягає в забороні отримання права керування транспортними засобами протягом встановленого судом строку.

При накладенні адміністративного стягнення, з урахуванням характеру вчинених правопорушень, особи правопорушниці, ступеня її вини, пом`якшуючої та обтяжуючої обставин, суддя вважає, що для досягнення мети адміністративного стягнення та завдань КУпАП необхідним і достатнім буде накладення на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Визначений вид стягнення за своєю мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню правопорушень як самою правопорушницею, так і іншими особами.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328 гривень. Таким чином, розмір судового збору станом на час розгляду справи становить 665 гривень 60 копійок.

Підстав, які надають право на пільги щодо сплати судового збору, передбачених Законом України «Про судовий збір», судом не встановлено, тому судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 23, 27, 30, 33–36, 40-1, 124, 126, 130, 221, 268, 283, 284 КУпАП, суддя, —

постановив:

Адміністративні матеріали № 367/11240/26 (провадження № 3/367/2512/2026) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, № 367/11244/26 (провадження № 3/367/2515/2026) — за ст. 124 КУпАП, № 367/11241/26 (провадження № 3/367/2513/2026) — за ч. 2 ст. 126 КУпАП, № 367/11242/26 (провадження № 3/367/2514/2026) — за ч. 1 ст. 126 КУпАП, — об`єднати в одне провадження.

Об`єднаному провадженню присвоїти номер № 367/11240/26 (провадження № 3/367/2512/2026).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП призначити їй адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі апеляційного оскарження — не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом (статті 307 та 308 КУпАП).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати накладеного на неї штрафу у передбачений законом строк до неї може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання — три місяці з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня прийняття відповідної постанови.

Суддя: Л.В. Мерзлий