Суд: Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №350/1424/26
Суддя: Пулик М. В.
Справа № 350/1424/26
Номер провадження 2/350/1107/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2026 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
установив:
І. Стислий виклад позицій сторін:
ОСОБА_1 звернулася до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просила розірвати шлюб, зареєстрований між нею та відповідачем 23 листопада 2000 року у селищі Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області, за актовим записом №101. Просить після розірвання шлюбу прізвище їй не змінювати та понесені судові витрати залишити за нею.
В основу своїх позовних вимог позивачка зіслалася на те, що з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого мають трьох спільних дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом із нею. Спільне подружнє життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на життя та сімейні обов`язки, відсутність взаємної поваги, любові, дружби та взаємодопомоги. На даний час сім`я фактично розпалася, а шлюб існує лише формально. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу є неможливим і суперечило б її інтересам та інтересам їхніх дітей. Надання строку для примирення вважає недоцільним, оскільки це лише погіршить стосунки між сторонами та не приведе до відновлення сім`ї.
Сторони у судове засідання не прибули.
ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Рожнятівського районного суду від 04.09.2026 відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
28.10.2026 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від позивачки поступила заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги про розірвання шлюбу підтримала. Просила після розірвання шлюбу їй не змінювати.
28.10.2026 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від відповідача - поступила заява, в якій вказав що він позов про розірвання шлюбу визнає, просить справу розглянути у його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
Відповідно до копії свідоцтва про одруження сторони у справі зареєстрували шлюб 23 листопада 2000 року у Перегінській селищній раді Рожнятівського району Івано-Франківської області, актовий запис №101.
Копіями свідоцтв про народження підтверджено, що сторони мають трьох спільних дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Між сторонами виник спір з приводу розірвання шлюбу, який вони, враховуючи наявність у них неповнолітніх дітей, не можуть розірвати в позасудовому порядку.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:
проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Стаття 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як визначено ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися такі стосунки, які призвели до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї. Позивачка не бажає зберегти сім`ю, оскільки вона та відповідач не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, їх сім`я розпалася, шлюб існує формально. Збереження шлюбу суперечило б її інтересам, у зв`язку з чим вона просить розірвати шлюб із відповідачем.
Суд вважає, що оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в задоволенні такої вимоги буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Небажання відповідача зберегти шлюб на думку суду підтверджується його заявою про не запереченням щодо позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін у цій справі, а тому шлюб між ними необхідно розірвати.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки позивачка просила не змінювати її прізвище на дошлюбне, враховуючи вищезазначене положення ст. 113 СК України, суд вважає її вимогу підставною.
Вирішуючи питання щодо проживання дітей після розірвання шлюбу, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин здійснюється з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, а також на засадах справедливості, добросовісності та розумності.
Відповідно до частини першої статті 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою та чи проживають спільно. Розірвання шлюбу між батьками або проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від виконання обов`язків щодо дитини.
Згідно з частиною другою статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Частиною третьою статті 160 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до частини першої статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення такого спору беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 12 Конвенції про права дитини передбачено право дитини, здатної сформулювати власні погляди, вільно висловлювати їх з усіх питань, що її стосуються, причому таким поглядам має приділятися належна увага відповідно до віку та зрілості дитини.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони мають трьох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка зазначає, що після фактичного припинення шлюбних відносин діти проживають разом із нею. Матеріали справи не містять відомостей про наявність між батьками спору щодо того, з ким після розірвання шлюбу мають проживати їхні діти.
У постанові від 18 липня 2022 року у справі №405/4659/21 (провадження №61-5775св22) Верховний Суд зазначив, що за відсутності між батьками спору щодо місця проживання дитини суд під час розгляду справи про розірвання шлюбу може залишити дитину проживати разом з одним із батьків. При цьому зазначення у рішенні суду про те, з ким після розірвання шлюбу залишається проживати дитина, не є вирішенням спору про визначення місця її проживання, оскільки суд лише констатує, з ким фактично залишається проживати дитина після припинення сімейних відносин між батьками, не визначаючи та не змінюючи її місця проживання.
Отже, враховуючи фактичне проживання дітей разом із матір`ю, відсутність між батьками спору щодо їхнього місця проживання, а також необхідність забезпечення найкращих інтересів дітей, суд доходить висновку, що після розірвання шлюбу діти залишаються проживати разом із матір`ю.
При цьому суд звертає увагу, що зазначення у судовому рішенні про проживання дітей разом із матір`ю не є вирішенням спору про визначення їхнього місця проживання, оскільки за встановлених обставин такого спору між батьками немає. Суд лише констатує фактичні обставини проживання дітей після розірвання шлюбу, не змінюючи їхнього місця проживання.
Проживання дітей разом із матір`ю не позбавляє батька права та обов`язку брати участь у їхньому вихованні, спілкуванні з ними та матеріальному утриманні.
V. Розподіл судових витрат.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України.
Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачкою ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Інших судових витрат позивачкою не заявлено.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, однак позивачка у позовній заяві просила понесені нею судові витрати залишити за нею, суд вважає за необхідне судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн залишити за позивачкою.
На підставі ст.ст.110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 259, 263 - 265, 268, 273, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 листопада 2000 року у селищі Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області, актовий запис №101.
Дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати разом із матір`ю.
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишити без змін.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua