Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №344/12961/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12961/26

Провадження № 2-а/344/152/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретаря Чабанюк Ю.Б.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Соболик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Соболик Оксана Василівна звернулася з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КупАП від 27.06.2026 року відносно ОСОБА_1 , закрити провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . У додатку Резерв + відображено те, що йому надана відстрочка по п. 5 ст. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач виховує сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народження який є дитиною з інвалідністю. Дане підтверджується медичним висновком № 299/7 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 18.12.2025 року.

Постановою № R601291 по справі про адміністративне провопорушення від 27.06.2026 року, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення за ч. З статті 210-1 КупАП. Згідно даної постанови, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобовязаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (стаття 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КупАП. Цією ж постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000 грн.

Поруч з тим, ОСОБА_1 жодних повісток про виклик з ІНФОРМАЦІЯ_5 не отримував, його також не викликали і телефонним зв`язком. Позивача працівниками патрульної поліції було примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 саме 27.06.2026 року та відносно нього було складено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

За викладених вище обставин, позивач вважає, вказана постанова є протиправною та винесеною із порушенням процесуальних норм, без правових підстав, що призвело до порушення прав позивача.

Зазначено, що оскаржувана постанова не містить часу вчинення правопорушення, зокрема коли саме (дата та час) повинен був з`явитись військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто день, коли ним не вчинені дії, які він повинен був вчинити, що складають порушення певних правил, день виявлення цього порушення. Крім того, зазначена у постанові суть правопорушення «порушення правил військового обліку» не узгоджується з диспозицією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Постанова фактично не містить жодного посилання на конкретне порушення саме цих норм, що робить його зміст таким, що не відповідає вимогам закону, а тому винесена із грубим порушенням вимог ст. 283 КУпАП. Відсутність у постанові про адміністративне правопорушення відомостей про дату та час вчинення правопорушення свідчить про її неповноту та невідповідність вимогам статті 283 КУпАП. Більше того, у спірній постанові абсолютно не зазначено опис обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що встановлені при розгляді справи, а вказані обставини є суттєвими при визначенні наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні.

Разом з тим, притягуючи до адміністративної відповідальності позивача, посадова особа відповідача не встановила наявність складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, отже постанова про накладення адміністративного стягнення не містить об`єктивної сторони зазначеного правопорушення щодо порушення нконодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, адже відповідальність за порушення правил військового обліку встановлена статтею 210 КУпАП.

Також сторона позивача вказує на відсутність відомостей, які б підтверджували факт отримання повістки позивачем.

З викладеного вище вбачається, що позивач - військовозобов`язаний ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про виклик, як того вимагає п. 41 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 559.

Представник відповідача Антохова А.С. подала відзив на позовну заяву, у якому заперечує позовні вимоги, покликаючись на те, що як беззаперечно підтверджується матеріалами справи, 27.06.2026 року позивач ОСОБА_1 , особисто перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_6 , власноруч заповнив і підписав заяву наступного змісту: «Я, ОСОБА_1 ... будучи ознайомленим зі своїми правами та обов`язками, розуміючи суть скоєного правопорушення, не оспорюю допущене правопорушення та прийняте рішення щодо мене, згоден (на) на притягнення мене до адміністративної відповідальності за моєї відсутності». Справжність підпису позивача на вказаній заяві не оспорюється позивачем. Відтак, дії позивача, який спочатку власноруч підписує заяву про повне визнання вини, щоб скористатися спрощеною процедурою та правом на сплату 50 % штрафу, а згодом доручає адвокату звернутися до суду з позовом про скасування постанови через нібито «недоведеність вини», є класичним проявом зловживання процесуальними правами та порушенням доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium).

Відповідачем була сформована повістка № 7704283 від 03.06.2026 року про виклик позивача на 13.06.2026 року о 09:00 для уточнення даних. Вказана повістка була надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення (трек-номер R067188856834) на задекларовану адресу позивача ( АДРЕСА_1 ). Згідно з офіційним трекінгом АТ «Укрпошта», 12.06.2026 року поштове відправлення було повернено за зворотною адресою з відміткою: «Повернення відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою)». Відповідно до підпункту 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації (затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 № 560), у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення є, серед іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання. В силу імперативної вказівки закону, ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про виклик до ТЦК та СП з 12.06.2026 року. Неявка позивача 13.06.2026 року без поважних причин утворила закінчений склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), що він згодом і визнав своєю заявою від 27.06.2026. Ризик неотримання кореспонденції за зареєстрованою адресою несе військовозобов`язаний.

Представник Позивача заявляє, що 27.06.2026 року Позивача було «примусово доставлено патрульною поліцією». Відповідач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ст. 262 КУпАП, органи Національної поліції України за зверненням ТЦК та СП здійснюють адміністративне затримання та доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП. Дії поліції були абсолютно законними, оскільки ОСОБА_1 перебував у розшуку як правопорушник, що проігнорував повістку на 13.06.2026.

Зазначається, що на момент виклику позивача до ТЦК та СП та оформлення матеріалів у справі про адміністративне правопрушення, позивач не мав оформленої відстрочки від призову та не повідомляв до ТЦК та СП у встановленому порядку про наявність такого права. Зазначене підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме копією облікової картки, сатус підкартотеки «підлягають призову на військову службу під час мобілізації» (відстрочка відсутня).

Відповідач не оспорює той факт, що позивач є батьком дитини з інвалідністю та самостійно її виховує, а тому після оформлення матеріалів про адміністративне правопрушення та перевірки документів, що підтверджують таке право 27.06.2026, останньому було надано можливість оформити таку відстрочку у встановленому порядку та 09.07.2026 - надано відстрочку. Статус, що надає право на відстрочку згідно з п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у позивача об`єктивно наявний, однак, наявність підстав для відстрочки не скасовує загального обов`язку громадянина виконувати правила військового обліку, зокрема - з`являтися за викликом (повісткою) до ТЦК та СП для уточнення даних та проходження відповідних процедур, передбачених Постановою КМУ № 560, зокрема повідомлення про наявність права на відстрочку та її оформлення у встановленому порядку. Окрім того, оскаржувана постанова стосується порушення обов`язку явки за повісткою на 13.06.2026 року, а не рішення про призов.

Перевірка відомостей про наявність або відсутність права на відстрочку не може бути здійснена самостійно ТЦК за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Оформлення відстрочки передбачає необхідність активних дій військовозобов`язаного (подання заяви через ЦНАП або за допомогою застосунку «Резерв+»). Оскаржувана постанова № R601291 є електронним документом, згенерованим засобами ЄДРПВР «Оберіг», який автоматично підтягує кваліфікацію правопорушення та об`єктивні дані особи.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить відмовити у задоволені позову.

У відповіді на відзив представник позивача покликається на те, що ОСОБА_1 жодних повісток про виклик з ІНФОРМАЦІЯ_5 не отримував, його також не викликали і телефонним зв`язком. ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 саме 27.06.2026 року та відносно нього було складено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідач вказує, що 27.06.2026 року ОСОБА_1 , перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_5 , власноруч заповнив та підписав заяву про згоду на його притягнення до адміністративної відповідальності. Наявність підпису у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вини. Вказане підтверджується практикою Верховного суду у справі № 757/2757/16-а.

Відповідач вказує, що на момент виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 на оформлення матеріалів у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не мав оформленої відстрочки від призову, а отримав її лишень 09 липня 2026 року. До матеріалів адміністративного позову було додано витяг з ОСОБА_3 , який було сформовано 13 січня 2026 року 23:04 год. У даному витязі вказано, що ОСОБА_1 має відстрочку за п. 5 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Тобто, на момент виклику та на момент оформлення постанови № R601291 від 27 червня 2026 року про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у позивача була діюча відстрочка - до завершення мобілізації.

Сторона позивача вважає, вказана постанова є протиправною та винесеною із порушенням процесуальних норм, без правових підстав, що призвело до порушення прав позивача, та стало причиною для звернення до суду за захистом та відновленням його порушених прав.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги. Просять задовольнити позов.

Представник відповідача не прибув у судове засідання. Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, згідно якої відповідач заперечує позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні позову, вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою.

Суд, заслухавши позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм фактичні правовідносини.

Як слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується паспортом громадянина України, серія та номер: НОМЕР_1 (а.с. 24-25).

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 31).

Як вбачається із військово-облікового документу, сформованого у застосунку «Резерв +», адреса місця проживання (реєстрації) особи відповідає відомостям, що містяться у паспорті громадянина України ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є батьком дитини з інвалідністю та самостійно її виховує, має відстрочку за п. 5 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» (а.с. 31).

03.06.2026 року відповідачем була сформована повістка № 7704283 від 03.06.2026 року про виклик позивача на 13.06.2026 року о 09:00 для уточнення даних (а.с. 46).

Вказана повістка була надіслана засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням із описом вкладення на адресу зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_1 (а.с. 46, зворот).

Відповідно до витягу з трекінгу АТ «Укрпошта», 15.06.2026 року відправлення № R067188856834 було повернуто відправнику з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою» (а.с. 47).

Згідно Постанови № R601291 від 27.06.2026 року по справі про адміністративне правопорушення, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 , на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.

У постанові зазначено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210 КУПАП. На позивача накладено штраф у сумі 17000,00 грн (а.с. 32).

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Статтею 7 КУпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

В силу положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Згідно п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на теперішній час його дію не припинено.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, зокрема, зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону,-за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі.

За приписами п.п. 2, 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів, Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі за текстом - Порядок № 560).

Вищевказаний Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За приписами підпункту 1 пункту 27 Порядку № 560, під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

У свою чергу, пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до пункту 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої:

порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 210-1 КУпАП);

повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 210-1 КУпАП);

вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП).

Відповідачем на підтвердження надсилання позивачу повістки надано суду наступні документи:

копію повістки № 7704283 від 03.06.2026 року про виклик ОСОБА_1 на 13.06.2026 року о 09:00 для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних;

опис вкладення форма 107П до поштового відправлення;

роздруківка трекінгу АТ «Укрпошта» - номер R067188856834.

Вказані документи підтверджують факт направлення повістки рекомендованим листом та факт фіксації поштовим оператором відсутності позивача за адресою 15.06.2026.

Відтак, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивач викликався у відповідності до пункту 6 Порядку № 560 для уточнення наявності або відсутності права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. На момент його виклику до ТЦК та СП та оформлення матеріалів у справі про адміністративне правопрушення, позивач не мав оформленої відстрочки від призову та не повідомляв до ТЦК та СП у встановленому порядку про наявність такого права. Зазначене підтверджується копією облікової картки, статус підкартотеки «підлягають призову на військову службу під час мобілізації» (відстрочка відсутня) (а.с. 45, зворот).

Виклик позивача було здійснено за місцем його проживання, яке підтверджено копією паспорта та даними з мобільному додатку Резерв +.

Також, із поданої позивачем заяви від 27.06.2026 вбачається, що він не оспорює допущене порушення та згодний на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності (а.с. 45).

Згідно трекінгу Укрпошти повістка була направлена за адресою місця проживання позивача та повернута відправнику у зв`язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою.

Доказів поважності причини неприбуття позивачем не надано. Інші доводи не є підставою для скасування постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі № 536/583/17).

Посилання позивача на неналежну та незаконну поведінку працівників ТЦК щодо позивача, вчинення психологічного тиску, шантажу та погроз не доведено у ході судового розгляду. Окрім цього, така поведінка працівників ТЦК мала б бути предметом розгляду правоохоронними органами з ініціативи самого позивача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-242, 244-246, 250-251, 255, 257-262, 286, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2026 року.

Суддя Антоняк Т.М.