Вирок від 27 жовтня 2026 р. у справі №343/2275/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Долинський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Домашнє насильство

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №343/2275/26

Суддя: Лицур І. М.

Справа №: 343/2275/26

Провадження №: 1-кп/343/154/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м.Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілої – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026091160000245 від 06.08.2026 року, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, непрацюючого, розлученого, який має на утриманні 4 неповнолітніх дітей, є особою з інвалідністю 3 групи, згідно ст. 89 КК України несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство, тобто умисно систематично вчиняв психологічне насильство щодо своєї цивільної дружини ОСОБА_4 , з якою перебував у фактичних сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

ОСОБА_5 проживав спільно зі співмешканкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , де вони вели спільне господарство та були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права і обов`язки, тобто проживали у близьких відносинах як члени однієї сім`ї. При цьому ОСОБА_5 в порушення вимог ст. 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, умисно та систематично в період часу з 10.10.2025 року по 05.08.2026 року вчиняв психологічне насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_4 , що проявлялося у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою на її адресу, її приниженні, що погіршило якість її життя та супроводжувалося відчуттям глибокого душевного страждання. За вчинення таких протиправних дій ОСОБА_5 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Так, 10 жовтня 2025 року о 20:26 год. ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем спільного проживання з ОСОБА_4 , вчинив щодо неї домашнє насильство: нецензурно висловлювався в її сторону, погрожував фізичною розправою, а також 11.10.2025 року о 02:52 год. порушив винесений відносно нього терміновий заборонний припис, у відповідності до якого йому заборонено в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_4 , в зв`язку з чим 04.11.2025 року Долинським районним судом Івано-Франківської області його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн. 11 травня 2026 року о 00:05 год. ОСОБА_5 , перебуваючи за вищевказаним місцем проживання, вчинив домашнє насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_4 : нецензурно висловлювався в її сторону, погрожував фізичною розправою, у зв`язку з чим 19.05.2026 року Долинським районним судом Івано-Франківської області його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020,00 грн. Незважаючи на вжиті заходи реагування щодо недопущення вчинення насильства у сім`ї, ОСОБА_5 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і продовжуючи свою умисну протиправну поведінку, знову вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї співмешканки ОСОБА_4 , що призвело до її психологічного страждання та погіршення якості життя. Так, 05 серпня 2026 року близько 19:00 год. ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем спільного проживання з потерпілою, що в АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, будучи в стані алкогольного сп`яніння, знову вчинив відносно ОСОБА_4 домашнє насильство, а саме: дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурної лайки та погроз фізичною розправою. Наведені систематичні, умисні, протиправні дії ОСОБА_5 , що проявилися в словесних образах потерпілої, погрозах фізичною розправою, приниженні її честі та гідності, призвели до психологічних страждань ОСОБА_4 , погіршення якості її життя, що спричинило емоційну невпевненість, побоювання за власну безпеку та нездатність захистити себе.

В судовому засіданні ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за викладених у обвинувальному акті обставин. При цьому пояснив, що з потерпілою ОСОБА_4 вони перебували в стосунках близько 5 років, періодично проживали то в нього, то в неї. Він офіційно не працевлаштований, однак підробляє в різних господарів, де його інколи прогощають спиртним. 05 серпня 2026 року між ними виникла сварка, оскільки він хотів забрати свій транспортний засіб «Муравей», а ОСОБА_4 була проти. Перебуваючи у нетверезому стані, він нецензурно висловлювався до потерпілої, погрожував їй, остання плакала. Такі дії вчиняв і раніше. Свідків даної події не було. Згодом він попросив в ОСОБА_4 пробачення. Наразі відносно нього застосовано терміновий заборонний припис, який він виконує, з постраждалою ОСОБА_4 з серпня 2026 року не спілкується і спільно не проживає. У вчиненому щиро кається та просить суворо його не карати, оскільки зробив для себе необхідні висновки та більше так чинити не буде.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що дійсно ОСОБА_5 попросив у неї вибачення і вона не наполягає на його суворому покаранні.

Так як обвинувачений в судовому засіданні свою вину визнав повністю та надав суду показання, аналогічні пред`явленому обвинуваченню, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, за згодою всіх учасників судового розгляду і у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд обмежив обсяг досліджуваних доказів в даному кримінальному провадженні, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого, сумнівів у добровільності та істинності позиції якого в суду немає, та дослідженням доказів, що характеризують його особу.

Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується, поза розумним сумнівом, комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ст. 126-1 КК України, оскільки він вчинив домашнє насильство, тобто умисно систематично вчиняв психологічне насильство щодо своєї цивільної дружини ОСОБА_4 , з якою перебував у фактичних сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

Обираючи покарання ОСОБА_5 , суд враховує тяжкість вчиненого правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає повне визнання вини та щире каяття.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, слід віднести вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він має середню освіту, розлучений, має на утриманні 4 неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не працевлаштований, є особою з інвалідністю 3 групи, під спостереженням лікаря-психіатра КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» з приводу психічних захворювань, в тому числі у зв`язку з вживанням психоактивних речовин, не знаходиться, посередньо характеризується по місцю проживання, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, згідно ст. 89 КК України несудимий.

Відповідно до досудової доповіді органу пробації № 1647/38/5/1-26 від 26.10.2026 року (а.с. 20-24), беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи можливе без позбавлення волі або обмеження волі та не становить висової небезпеки для суспільства (в т.ч. окремих осіб).

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65 КК України та роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , враховуючи наявність пом`якшуючих та обтяжуючої покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, його суб`єктивне відношення до вчиненого, думку потерпілої та позицію прокурора, суд вважає, що ОСОБА_5 слід обрати покарання у вигляді громадських робіт на строк двісті годин.

Дане покарання, на думку суду, відповідає скоєному та буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Враховуючи систематичність вчинення ОСОБА_5 домашнього насильства щодо потерпілої ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що в інтересах останньої необхідно застосувати до обвинуваченого обмежувальні заходи на строк 3 місяці, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме: заборонити обвинуваченому перебувати в місці спільного проживання з потерпілою; заборонити листування та телефонні переговори з потерпілою особисто або через третіх осіб; направити обвинуваченого для проходження програми для кривдників.

Суд вважає, що такі обмежувальні заходи із покладенням обов`язків будуть сприяти виправленню обвинуваченого ОСОБА_5 та покращенню психологічного здоров`я потерпілої ОСОБА_4 .

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили слід залишити раніше обраний у вигляді особистого зобов`язання.

Судових витрат у кримінальному провадженні немає, цивільний позов не заявлявся, речові докази відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

На підставі п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_5 обмежувальні заходи, поклавши на нього на строк 3 (три) місяці такі обов`язки: заборонити перебувати в місці спільного проживання з потерпілою; заборонити листування та телефонні переговори з потерпілою особисто або через третіх осіб; направити обвинуваченого для проходження програми для кривдників.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 126-1 КК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний у вигляді особистого зобов`язання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua