Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №278/2629/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/2629/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Луцкової В.В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітньою дитиною, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області, у якому просив зобов`язати відповідачку не чинити йому перешкод у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити способи його участі у вихованні і спілкуванні з дитиною.

В обґрунтування позову зазначав, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 серпня 2020 року, який розірвано рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10 січня 2023 року. У період шлюбу у них народилася донька ОСОБА_4 . Дитина разом із матір`ю проживає на території Республіки Польща, тоді як позивач перебуває в Україні та проходить військову службу. За твердженням позивача, востаннє він особисто бачив доньку 29 березня 2022 року, а після припинення спільного проживання сторін не має можливості підтримувати з нею належне спілкування, у тому числі телефоном та засобами відеозв`язку ( а.с. 1-2).

Позивач посилався на те, що намагався врегулювати питання участі у вихованні доньки, звертався до служби у справах дітей, за результатами чого органом місцевого самоврядування було визначено графік телефонного спілкування з дитиною. На його думку, відповідачка не забезпечує виконання такого графіка. Просив установити регулярні контакти з дитиною, а також надати можливість особистих побачень під час його перебування в країні проживання доньки.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 29 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. У ході розгляду учасниками справи подано письмові пояснення та матеріали на підтвердження відповідних позицій (а.с. 23).

Відповідачка ОСОБА_2 проти позову заперечувала, зазначаючи, що не створює умисних перешкод батькові у спілкуванні з дитиною. Стверджувала, що позивач протягом тривалого часу не виявляв належної ініціативи щодо регулярного контакту з донькою, а звернення до органу опіки та піклування і суду пов`язані із конфліктними відносинами між сторонами. Звертала увагу на факт проживання дитини в Польщі, її малолітній вік, режим дня та відвідування дошкільного закладу.

У відзиві та додаткових поясненнях відповідачка посилалася на конфліктне спілкування між колишнім подружжям, образливі висловлювання і погрози з боку позивача, а також на матеріали щодо звернення до компетентних органів Республіки Польща у зв`язку з можливим домашнім насильством, зокрема, на проведення процедури «Niebieskie Karty» у 2022 році. Вважала, що такі обставини потребують урахування під час визначення способу спілкування з дитиною та виключають безумовне встановлення особистих побачень без участі матері. Крім того, заперечувала доводи позивача щодо утримання дитини, посилаючись на ненадання ним належних підтверджень раніше здійснених платежів (а.с. 97-104).

З додаткових письмових пояснень відповідачки вбачається, що вона наполягала на відсутності належних доказів конкретних дій з її боку, які перешкоджали б спілкуванню доньки з батьком, і просила суд оцінити окремо вимогу про усунення перешкод та вимогу про визначення порядку участі у вихованні дитини. Водночас як можливу альтернативу особистим зустрічам пропонувала дистанційне спілкування з урахуванням потреб малолітньої дитини (а.с. 33-38).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судовому засіданні просив ухвалити рішення з урахуванням позиції органу опіки та піклування та найкращих інтересів дитини.

Під час судового розгляду відповідачка пояснила, що не заперечує проти спілкування доньки з батьком, та висловила згоду на регулярний зв`язок у вихідний і будній дні з узгодженням часу, у тому числі в межах періоду з 19:00 до 21:00 за українським часом і у вихідний день з 12:00 до 16:00 за українським часом. Позивач, зі свого боку, не заперечував, що окремі його повідомлення на адресу відповідачки мали некоректний характер. Представник відповідачки позовні вимоги не підтримала та просила врахувати досліджені у справі матеріали щодо конфлікту між батьками.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини та оцінивши докази у їх сукупності, суддя дійшла висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується поданою до матеріалів справи повною випискою з актового запису про народження дитини, складеного компетентним органом Республіки Польща, та перекладом цього документа українською мовою (а.с. 6-9). Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10 січня 2023 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 10).

Із пояснень сторін та поданих документів убачається, що дитина фактично проживає разом із матір`ю в місті Ополе Республіки Польща. Довідкою державного дитячого садка № 43 міста Ополе підтверджено відвідування ОСОБА_5 цього закладу у 2025/2026 навчальних роках. Таким чином, повсякденне життя дитини, її побут, освітні та соціальні зв`язки на час розгляду справи організовані за місцем фактичного проживання з матір`ю.

З посвідчення учасника бойових дій та інших матеріалів убачається, що позивач проходить військову службу. Звіт військової частини НОМЕР_1 про здійснені відрахування та виплати підтверджує утримання із його грошового забезпечення коштів на утримання доньки за період із жовтня 2025 року по січень 2026 року на загальну суму 81918,55 грн (а.с. 5). Цей документ має значення для оцінки доводів сторін про матеріальну участь батька в утриманні дитини за зазначений період, однак сам по собі не доводить ані наявності, ані відсутності перешкод у спілкуванні та не визначає обсяг особистих контактів батька з донькою.

Рішенням виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 1303 від 17 квітня 2025 року затверджено індивідуальний графік побачень та спілкування батька ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у телефонному режимі та в режимі онлайн із використанням Viber або іншого месенджера. Контроль за виконанням рішення покладено на службу у справах дітей Новогуйвинської селищної ради (а.с. 11).

Матеріали справи містять також листи Новогуйвинської селищної ради від 03 червня 2025 року та 05 вересня 2025 року за зверненнями відповідачки, у яких роз`яснено правове регулювання участі батьків у вихованні дитини, порядок розгляду відповідних звернень та зазначено про прийняття органом опіки рішення щодо спілкування батька з донькою. У листі від 05 вересня 2025 року наведено відомості про звернення саме ОСОБА_1 до служби у справах дітей щодо встановлення днів і годин телефонного спілкування з дитиною.(а.с. 106)

Наявність рішення органу опіки та піклування і звернень сторін підтверджує існування між батьками розбіжностей щодо організації спілкування з дитиною. Однак сам по собі факт прийняття такого рішення, так само як і подальше звернення одного з батьків до суду, не є безумовним доказом умисного перешкоджання виконанню цього рішення іншим із батьків. Докази конкретних випадків невиконання відповідачкою визначеного графіка, їх причин та обставин підлягають самостійній оцінці судом.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню їхніх інтересів. За змістом пункту 3 статті 9 цієї Конвенції дитина, яка розлучена з одним чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить її найкращим інтересам. Стаття 18 Конвенції закріплює загальну та однакову відповідальність обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Згідно з частиною восьмою статті 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Статтями 141, 150, 153 цього Кодексу передбачено рівність прав та обов`язків матері й батька щодо дитини, їхній обов`язок піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, а також право батьків та дитини на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом. Розірвання шлюбу і проживання батьків окремо від дитини не впливають на обсяг їхніх прав та не звільняють від обов`язків щодо неї.

За положеннями статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо, зобов`язаний брати участь у вихованні та має право на особисте спілкування з дитиною. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати такому спілкуванню й участі у вихованні, якщо це не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Водночас відповідно до частини другої статті 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтями 158 та 159 Сімейного кодексу України визначено правові механізми врегулювання спору щодо участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у її вихованні. Зокрема, згідно із частиною першою статті 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. За змістом частини другої цієї статті суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час спілкування, беручи до уваги вік і стан здоров`я дитини, поведінку батьків та інші істотні обставини; в інтересах дитини побачення можуть бути обумовлені присутністю іншої особи.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від одного з батьків, має право підтримувати з ним регулярні особисті стосунки та прямі контакти. Отже, визначення способу участі батька у вихованні не є наданням йому переваги над матір`ю: ідеться насамперед про реалізацію самостійного права дитини на сімейні зв`язки з обома батьками та обов`язку кожного з них сприяти збереженню таких зв`язків.

При цьому правова природа двох заявлених позовних вимог не є тотожною. Вимога про зобов`язання не чинити перешкод спрямована на припинення конкретного порушення права і передбачає встановлення факту перешкоджання з боку відповідача. Натомість визначення способів участі у вихованні є самостійним способом судового врегулювання відносин між батьками і може бути необхідним у зв`язку з відсутністю погодженого ними порядку спілкування, навіть коли конкретне умисне перешкоджання не доведене.

Такий підхід узгоджується з висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23, відповідно до якого відмова в позові про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, зокрема внаслідок недоведеності перешкод, сама собою не унеможливлює захист права шляхом визначення способів участі у вихованні, місця й часу спілкування. Цей правовий висновок застосований Верховним Судом також у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 686/3568/22.

Відповідно до статей 12, 76–81, 89 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суддя оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їхню достатність і взаємний зв`язок у сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.

Стверджуючи про вчинення відповідачкою перешкод у спілкуванні з донькою, позивач посилався насамперед на відсутність регулярного контакту після його виїзду з Польщі, складність взаємовідносин із колишньою дружиною та прийняття органом опіки та піклування рішення щодо телефонного спілкування. Разом із тим наведені обставини самі по собі не дають підстав ототожнювати тривалу відсутність особистого контакту з дитиною з конкретними протиправними діями матері, спрямованими на позбавлення батька можливості спілкуватися.

Суддя бере до уваги об`єктивну територіальну віддаленість сторін, проходження позивачем військової служби, малолітній вік доньки та відсутність усталеного порядку спілкування, погодженого між батьками. Відтак причини тривалої перерви в контакті не можуть бути зведені лише до поведінки одного з них. На підставі наданих матеріалів неможливо достеменно встановити послідовність конкретних спроб позивача здійснити спілкування у визначений рішенням органу опіки час, обставини відмови відповідачки від таких контактів та їхню повторюваність, яка свідчила б саме про цілеспрямоване перешкоджання.

Судяд також ураховує пояснення відповідачки в судовому засіданні про те, що вона не заперечує проти спілкування доньки з батьком, та її згоду на встановлення певного режиму телефонного чи відеозв`язку. Така позиція не усуває наявності спору між сторонами щодо порядку контактів, проте не дає підстав, без належних додаткових доказів, вважати доведеною вимогу про покладення на відповідачку окремого обов`язку припинити встановлене судом перешкоджання.

Оцінюючи доводи відповідачки про некоректну поведінку позивача, суд відзначає, що з наданих сторонами матеріалів убачається наявність гострого особистого конфлікту між ними. Позивач у судовому засіданні визнав некоректний характер окремих власних повідомлень. Разом із тим негативна комунікація між батьками не може автоматично слугувати доказом того, що мати чинить перешкоди спілкуванню з дитиною, так само як не може сама собою бути підставою для повного припинення стосунків дитини з батьком. Вона має значення передусім для встановлення безпечної та передбачуваної форми майбутнього контакту.

Таким чином, сукупність досліджених доказів підтверджує наявність неврегульованого спору щодо спілкування й участі батька у вихованні малолітньої дитини, однак не є достатньою для висновку про доведені конкретні перешкоди з боку ОСОБА_2 у розумінні частини першої статті 159 Сімейного кодексу України. Тому позовна вимога про зобов`язання відповідачки не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою задоволенню не підлягає.

Водночас відсутність достатніх підстав для задоволення цієї вимоги не виключає необхідності визначити способи участі батька у вихованні доньки, оскільки встановлено окреме проживання батьків, фактичне перебування дитини за кордоном, тривалу відсутність сталого контакту з батьком та відсутність між сторонами узгодженого порядку спілкування. Саме судове визначення зрозумілих правил взаємодії покликане запобігти подальшим суперечкам і створити умови для збереження сімейного зв`язку.

За змістом частин четвертої–шостої статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді таких спорів обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який надає письмовий висновок щодо розв`язання спору; суд може не погодитися з таким висновком, якщо він недостатньо обґрунтований або суперечить інтересам дитини. У цій справі орган опіки та піклування залучений до участі як третя особа; суд враховує рішення виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради № 1303 від 17 квітня 2025 року, матеріали його прийняття в обсязі, наявному у справі, а також позицію представника третьої особи, висловлену під час судового розгляду.

Разом з тим суддя не вважає рішення органу опіки про встановлення телефонного графіка наперед обов`язковим для відтворення у судовому рішенні без перевірки його відповідності актуальним обставинам та інтересам малолітньої дитини. Підхід, згідно з яким висновок органу опіки оцінюється в сукупності з іншими доказами, а неможливість отримання належного висновку за об`єктивних причин сама собою не позбавляє суд повноваження вирішити спір, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19.

Вирішуючи питання про конкретний порядок спілкування, суд виходить із того, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою дитиною, тривалий час проживає з матір`ю та, з огляду на встановлені обставини, не має сформованого досвіду регулярного безпосереднього спілкування з батьком протягом останніх років. Суд не підміняє належними доказами припущення щодо ступеня психологічної прихильності дитини до кожного з батьків та не робить наперед висновків щодо її емоційного ставлення до батька. Водночас збереження можливості поступового відновлення контакту відповідає потребі дитини знати обох батьків і підтримувати з ними сімейні зв`язки.

Суддя бере до уваги й обставини, пов`язані з безпекою спілкування. Відповідачка посилалася на здійснення у Республіці Польща процедури щодо можливого домашнього насильства, погрози та агресивний характер окремих повідомлень позивача. Наведені доводи не можна залишити поза увагою при визначенні способу участі батька у вихованні дитини, оскільки захист її фізичного та психічного благополуччя має пріоритетне значення. При цьому наявні відомості про звернення до уповноважених органів, без установлення в межах цієї справи всіх обставин і наслідків відповідних подій для дитини, не дають суду підстав стверджувати як доведений факт насильства саме щодо малолітньої ОСОБА_4 або необхідність повного виключення її контактів із батьком.

Такий підхід відповідає частині четвертій статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яка вимагає враховувати факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні. Верховний Суд у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 943/226/22 наголосив на необхідності перевіряти відповідні обставини та враховувати їх для забезпечення найкращих інтересів дитини. Відсутність достатніх підстав для повного обмеження контактів за цих обставин не звільняє суд від обов`язку встановити пропорційні запобіжні умови спілкування.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine, заява № 31111/04, 07 грудня 2006 року) підкреслено необхідність справедливої рівноваги між інтересами дитини та батьків із наданням пріоритету найважливішим інтересам дитини. Зміст статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає захист сімейного життя, проте не може тлумачитися як надання дорослому права вимагати контактів, що можуть завдати шкоди здоров`ю чи розвиткові дитини.

За таких обставин суддя вважає найбільш прийнятним на даному етапі дистанційне спілкування засобами відеозв`язку, яке не потребує зміни звичного для дитини середовища, дозволяє поступово відновлювати спілкування з батьком та водночас ураховує територіальну віддаленість сторін і проходження позивачем військової служби. Регулярність відеоконтактів необхідна для того, щоб спілкування не було випадковим, а дитина мала передбачувану можливість підтримувати зв`язок із батьком.

Установлення часових меж із 19:00 до 21:00 за українським часом протягом не менше однієї години двічі на тиждень та у суботу або неділю з 12:00 до 16:00 за українським часом відповідає необхідності поєднати регулярність контактів із можливістю узгодити конкретний час з урахуванням дошкільного закладу, відпочинку та побутових потреб дитини. Ці часові проміжки не означають обов`язку примушувати малолітню дитину безперервно спілкуватися незалежно від її самопочуття, бажання чи уваги; конкретне здійснення контакту має бути пристосоване до її віку й потреб.

Оскільки донька проживає з матір`ю, яка фактично організовує її повсякденний побут і має можливість забезпечити доступ до засобів зв`язку, доцільним є покладення на відповідачку обов`язку організувати та забезпечити таке спілкування. Цей обов`язок не є санкцією за доведене перешкоджання, а становить організаційний механізм виконання визначеного судом порядку в інтересах дитини. Водночас мати і батько мають діяти добросовісно, попередньо узгоджувати конкретний час та не використовувати спілкування доньки як засіб продовження особистого конфлікту.

Суддя також виходить із необхідності зберегти можливість особистих зустрічей батька з дитиною, оскільки дистанційний контакт не повинен назавжди підміняти реальні сімейні стосунки. Проте на час вирішення спору позивач перебуває на військовій службі, дитина постійно мешкає у Республіці Польща, а виїзд позивача з України залежить від наявності передбачених законом підстав. Тому визначення особистих зустрічей під час його законного приїзду до країни перебування дитини та відпустки у проміжок із 10:00 до 18:00 є більш реалістичним та співмірним способом реалізації права на контакт, ніж безумовне встановлення тривалих побачень за відсутності фактичної можливості їх проведення.

Ураховуючи вік дитини, тривалу відсутність постійних особистих зустрічей із батьком, необхідність поступового відновлення емоційного контакту та відомості про конфлікт між батьками, суддя вважає обґрунтованим проведення таких зустрічей за участю матері. Присутність матері за цих конкретних обставин покликана сприяти відчуттю безпеки і психологічному комфорту дитини, а не усунути батька від її виховання. Вона не повинна перетворюватися на створення додаткових перешкод для реального контакту між батьком та донькою.

При визначенні способу спілкування суд вважає необхідним також урахувати бажання самої дитини, її режим дня і харчування, стан здоров`я, можливість та готовність до контакту. У разі захворювання дитини спілкування має переноситися на іншу погоджену дату, а не здійснюватися всупереч її потребам. Обоє батьків мають утримуватися від образливих висловлювань і конфліктних обговорень у присутності дитини, а батько – дотримуватися належної культури спілкування як із донькою, так і з її матір`ю.

Суддя зазначає, що визначений порядок участі у вихованні є способом урегулювання спірних відносин за обставин, установлених на час розгляду справи, і не перешкоджає батькам за взаємною згодою організовувати додаткові контакти, якщо вони відповідають інтересам дитини. Зміна її віку, стану здоров`я, побутових обставин та розвиток взаємин із батьком можуть мати значення для подальшого перегляду порядку спілкування у передбачений законом спосіб.

Визначаючи саме такий порядок, суддя ураховує принцип рівності батьківських прав, але виходить передусім із найкращих інтересів дитини, а не із прагнення забезпечити формально однаковий обсяг часу для кожного з батьків. Регулярне, передбачуване, поступове й безпечне спілкування здатне забезпечити підтримання сімейних зв`язків і водночас мінімізувати негативний вплив конфлікту дорослих на малолітню дитину. Подібний індивідуальний підхід до визначення форм та умов спілкування з урахуванням віку дітей і їхнього фактичного проживання за кордоном відображений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 липня 2026 року у справі № 342/984/24.

Ураховуючи сукупність наведених обставин, суддя доходить висновку, що вимога позивача про визначення способів участі у спілкуванні й вихованні доньки підлягає частковому задоволенню шляхом установлення порядку дистанційного спілкування та особистих зустрічей із відповідними умовами, а в решті заявленого ним більш широкого порядку спілкування слід відмовити як у такому, що не повною мірою враховує встановлені особливості розвитку, проживання та безпеки дитини.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню: за недоведеності конкретних перешкод з боку відповідачки у задоволенні вимоги про зобов`язання не чинити перешкоди належить відмовити, однак необхідно визначити спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою в обсязі, що забезпечує справедливий баланс прав батьків і пріоритет її найкращих інтересів.

Керуючись статтями 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 7, 19, 141, 150, 153, 155, 157–159 Сімейного кодексу України, статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства», статтями 2, 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітньою дитиною - задовольнити частково.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 .

Визначити ОСОБА_1 способи участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом встановлення наступного порядку спілкування та участі батька ОСОБА_1 за попередньою домовленістю з матір`ю дитини:

- у режимі відео зв`язку через мобільні телефони у період часу з 19:00 год до 21:00 год за українським часом протягом не менше 1 години два рази на тиждень, у суботу або неділю - з 12:00 год до 16:00 год, поклавши на матір ОСОБА_2 обов`язок організувати та забезпечити таке спілкування з дитиною; при цьому враховувати бажання самої дитини спілкуватися в режимі відеозв`язку;

- зустрічатися з батьком під час його приїзду в країну перебування дитини, за наявності законних підстав у ОСОБА_1 здійснювати виїзд за межі України, під час відпустки з 10 години ранку до 18 години, такі зустрічі проводити за участю матері дитини.

Під час зустрічей батько зобов`язаний дотримуватись режиму дня та харчування дитини, можливості та бажання дитини спілкуватися (зустрічатися), в тому числі і час (тривалість) такої зустрічі, а також дотримуватись культури спілкування як з матір`ю дитини, так і з самою дитиною.

У разі хвороби дитини, якщо це припадає на день зустрічі (спілкування) з батьком, перенести зустріч на іншу дату, погоджену з батьком, з урахуванням інтересів дитини, її стану здоров`я та потреб.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області, місцезнаходження: 12441, Житомирська область, Житомирський район, селище Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, буд. 5, код ЄДРПОУ 04348303.

Суддя О. М. Дубовік