Вирок від 27 жовтня 2026 р. у справі №215/6858/26 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №215/6858/26

Суддя: Науменко Я. О.

Справа № 215/6858/26

1-кп/215/723/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026041760000324 від 04.06.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та інших осіб не має; не є особою із інвалідністю, офіційно не працює, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 30.05.2026 приблизно о 10.00 год. знаходився біля подвір`я свого будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де у підвищеному тоні виражав свої емоції у бік сусідів – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які знаходились навпроти вищезазначеного будинку – біля подвір`я будинку АДРЕСА_2 та які, на його думку, в чергове, спровокували галас собак по вулиці. На ґрунті особистих неприязних відносин та раптово виниклого словесного конфлікту між сусідами ОСОБА_3 проявив агресивну поведінку щодо ОСОБА_5 .

У відповідь на вищевказане ОСОБА_5 , бажаючи з`ясувати причину негативних емоцій сусіда, направився у бік останнього, на що ОСОБА_3 , перебуваючи на ґрунті раптово виниклого конфлікту та особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, прийняв рішення застосувати до ОСОБА_5 фізичне насильство шляхом нанесення одного удару кулаком в ділянку обличчя, при цьому не передбачаючи можливості настання тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, хоча за конкретної обстановки повинен був та об`єктивно міг їх передбачити.

Так, ОСОБА_3 , з метою реалізації свого прямого умислу, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій у вигляді спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які він повинен був і міг передбачити; діючи необережно, внаслідок злочинної недбалості; усвідомлюючи, що нанесення удару рукою в ділянку голови (обличчя) особі, яка перебуває у вертикальному положенні, може призвести до втрати нею рівноваги та падіння, однак легковажно не врахувавши можливість настання таких наслідків, хоча за конкретної обстановки повинен був та об`єктивно міг їх передбачити, стоячи обличчям до останнього, дочекавшись доки він підійде ближче, наніс ОСОБА_5 один цілеспрямований удар стиснутим кулаком правої руки в ділянку обличчя, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження.

Внаслідок нанесеного ОСОБА_3 удару потерпілий ОСОБА_5 миттєво втратив рівновагу, не мав реальної можливості уникнути падіння чи пом`якшити його наслідки, у зв`язку з чим впав на землю, в результаті чого, згідно з висновком судово-медичної експертизи №857 від 03.06.2026, отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки в типовому місці, без зміщення, перелом голівки ліктьової кістки без зміщення.

Дії ОСОБА_3 перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Таким чином, згідно з висновком судово-медичної експертизи №857 від 03.06.2026 ОСОБА_3 своїми злочинними діями спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: синців обличчя, що за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів (п.2.3.5.«Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6) та закритого перелому лівої променевої кістки в типовому місці, без зміщення, перелому голівки ліктьової кістки без зміщення. Перелом лівого передпліччя відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесним ушкодженням за ознакою тривалого розладу здоров`я, більше 21 доби (термін загоювання кісткової тканини більше 21 доби), п.2.2.2.«Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6.

Своїми діями, які виразились у необережному заподіянні тілесного ушкодження середньої тяжкості, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ст. 128 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненому визнав повністю та пояснив, що 30.05.2026 після роботи, яка тривала півтори доби, він відпочивав у себе вдома і прокинувся від гавкіту собак. Вийшовши надвір, побачив сусіда ОСОБА_5 із його собакою без повідка. Це його розлютило так, що він вдарив сусіда, від чого останній впав на ліву руку. Про вчинене шкодує, щиро розкаюється. Також попросив у потерпілого вибачення. Запевнив, що відшкодує останньому понесені витрати на лікування та просить суворо не карати.

З урахуванням повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, а також враховуючи думку прокурора, потерпілого, обвинуваченого, за відсутності заперечень з їх боку та за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів обвинувачення щодо тих обставин, які ніким не оспорюються: часу, місця, способу, предмету, наслідків вчинення кримінального правопорушення, зазначених у обвинувальному акті, та обмежив обсяг доказів, що підлягають дослідженню під час судового розгляду, допитом обвинуваченого і документами, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, та роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. У суду не виникло сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження.

На підставі вищевикладеного, врахувавши обставини, що визнаються учасниками судового провадження, оцінивши показання обвинуваченого, суд приходить до висновку про доведеність обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_3 за ст. 128 КК України за ознаками необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, які обтяжують і пом`якшують покарання обвинуваченому.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, є нетяжким злочином.

Дані, що характеризують особу обвинуваченого, свідчать, що він є особою пенсійного віку, за місцем проживання скарг від сусідів не надходило, звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога з 2017 року по 2019 рік із приводу психічних поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності; до лікаря-психіатра за медичною допомогою не звертався, в силу статті 89 КК України не судимий.

Досудовою доповіддю органу пробації встановлено, що рівні ризику вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення та ризику небезпеки для суспільства оцінюються як середні. На думку органу пробації, виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства в його випадку є можливим.

Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його правдиві і послідовні покази, які сприяли встановленню істини у кримінальному проваджені, а також його щире каяття в скоєному і засудженні своєї протиправної поведінки та вибачення перед потерпілим.

Передбачених ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Суд не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, суд призначає ОСОБА_3 покарання у межах санкції ст. 128 КК України у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією цієї статті і вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також обставини справи і особу обвинуваченого суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливо без ізоляції від суспільства, а тому на підставі статті 75 КК України його слід звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, визначені п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, оскільки маються всі підстави вважати, що таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

За сукупності вищенаведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах, установлених санкцією ст.128 КК України, у виді позбавлення волі, та застосувати ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків відповідно до ст.76 КК України.

На думку суду, призначення цього покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.07.2026 щодо підозрюваного ОСОБА_3 застосовувався запобіжний захід у виді особистого зобов`язання на строк до 17.09.2026. Під час судового розгляду вказаний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не продовжувався та новий запобіжний захід йому не обирався.

Враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого; обставини, які характеризують його особу, а також призначене судом звільнення його від відбування покарання з випробуванням із застосуванням іспитового строку, у суду відсутні підстави для обрання щодо обвинуваченого запобіжних заходів.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні, арешти не накладалися.

Керуючись ст.ст.100, 124, 349, 368, 369, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного йому іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду через районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим – з дня отримання його копії.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua