Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №191/5298/25 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/5298/25

Провадження № 2/191/2653/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого– судді Костеленко Я.Ю., за участю секретаря – Омельченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Міністерство Оборони України про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Міністерство Оборони України, про встановлення факту самостійного виховання дітей без участі матері, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що під час фактичного проживання без реєстрації шлюбу у нього та ОСОБА_2 народились діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У травні 2013 року відповідачка вийшла з дому та не повернулася. Повідомленням Калінінського районного відділу Горлівського міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області від 03 березня 2014 року матір відповідачки повідомлено, що відповідачка перебуває у розшуку як особа, зникла безвісти. Через зазначене, у 2017 року він через свого представника звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська із заявою про оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлою. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2017 року (справа 204/1913/17) вказану заяву задоволено та оголошено померлою ОСОБА_2 . Допитаний в судовому засіданні в справі справа 204/1913/17 свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказав, що свою матір ОСОБА_2 не бачив дуже давно та нічого про неї не знає. Зазначена обставина підтверджується рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2017 року, справа 204/1913/17. У 2025 році відповідачка через свого представника звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про появу фізичної особи. Рішенням Чечелівського районного суду м. Дніпра від 25 вересня 2025 року, справа № 204/1628/25 вказану заяву задоволено та скасовано рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2017 року, справа 204/1913/17. Неповнолітні діти весь час проживали з ним, наразі проживають з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Він самостійно виховує неповнолітніх дітей, утримує їх, опікується навчанням, спортивним розвитком дітей, усіма питаннями, що виникають у житті дітей. Мати дітей – відповідачка, з травня 2013 року на зв`язок жодного разу не виходила, життям неповнолітніх дітей не цікавилась, за місцем проживання сім`ї не з`являлася. Під час слухання Чечелівським районним судом м. Дніпра справи №204/1628/25 за заявою відповідачки про появу особи на засіданні, що відбулось 08.05.2025, відповідачка зазначила, що спільні діти проживають з батьком, проживають у м.Дніпро з батьком, що вона залишила дітей, жодних претензій до нього (батька дітей) не має, дітей не утримувала, не бачила багато років, не спілкувалась.

Оскільки спільні діти проживають із ним, він їх утримує, вирішує усі питання щодо навчання дітей, місця їх проживання, лікування, інші, то наразі існує необхідність у встановленні факту самостійного виховання та утримання ним дітей.

Таким чином, через самоусунення матері – відповідачки від своїх прямих батьківських обов`язків у позивача наявні правові підстави для звернення до суду задля встановлення самостійного виховання та утримання дітей. Через появу через 12 років матері дітей – відповідачки, він втратить право на відстрочки від мобілізації, а діти втратять можливість проживати із батьком, що самостійно їх виховує та залишаться напризволяще, чим буде порушено права дітей та закріплений у національному та міжнародному законодавстві принцип «якнайкращого забезпеченню інтересів дитини». Просить встановити, що ОСОБА_1 самостійного виховує та утримує дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дрозд К.Т. до початку судового засідання надала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач ОСОБА_2 до початку судового засідання надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала повністю, жодних заперечень, самостійних вимог чи претензій не має.

Представник третьої особи - Міністерства Оборони України – Зінченко С.О. у судове засідання не з`явився, однак надав пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову, оскільки факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав та між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо виховання та утримання дитини, її місце проживання.

Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до дублікату довідки №0000565991 від 03.07.2018 ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з довідками №7716-7002226064 від 18.04.2025, №7716-7002226054 від 18.04.2025 та 7716-7002226044 від 18.04.2025 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є внутрішньо переміщеними особами та фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02.03.2017 ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 та її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02.03.2017 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 та його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до характеристик Комунальної обласної спеціальзованої школи – інтернат І – ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , навчаються у даній школі з 2023 та 2024 року відповідно. Батько бере активну участь у вихованні дітей, постійно підтримує контакт з класним керівником. З біологічною матір`ю дітей класні керівники не знайомі, особистого контакту не було.

Згідно з характеристикою, наданої головою федерації спортивної акробатики Дніпропетровської області ОСОБА_5 , ОСОБА_1 є ВПО та батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . За роки тренування (2015 по 2022) дітей до спортивної школи приводив батько. Біологічної матері дітей ніколи не бачила, зв`язку не мала. Дітьми займається батько.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2017 (справа 204/1913/17) оголошено померлою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішенням Чечелівського районного суду м. Дніпра від 25.09.2025 (справа № 204/1628/25) рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2017 у справі №204/1913/17 скасовано та направлено до органів РАЦС для скасування актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а/з №3 від 04.08.2017, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_8 та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Також з даного рішення встановлено, що спільні діти проживають з батьком – ОСОБА_1 у м. Дніпро, вона залишила дітей, жодних претензій до ОСОБА_1 не має, дітей не утримувала, не бачила багато років, не спілкувалась з ними.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.6 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1,2 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст..18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Регулювання сімейних відносин здійснюється СК з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (частина друга статі 1 СК).

Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч.1,4 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст..15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У ч.4 ст.15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, з огляду на які обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені тільки актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (див: пункти 7374 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, провадження № 14 - 132 цс 23).

Норми СК України не встановлюють підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Звертаючись до суду із позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, заявник вказує, що це необхідно для захисту прав та інтересів дітей, а також з метою отримання відстрочки від військової служби.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

Диспозиція зазначеної норми містить імперативний припис стосовно того, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані чоловіки, які самостійно виховують та утримують дитину за рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2025 у справі № 127/3622/24 дійшов висновків, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.

Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін.

Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

Згідно зі ст.293 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В силу ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач самоусунулась від виконання свої батьківських обов`язків, залишивши батька з дітьми, не приймає участі у вихованні та в утриманні дітей, понад 9 років позивач фактично самостійно виховує та утримує дітей.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, зважаючи, що встановлення даного факту необхідне позивачу з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки позивач у інший спосіб не може довести вказаний факт, тому з метою якнайкращого забезпечення інтересів дітей, суд вважає за необхідне позов задовольнити та встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , його дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Суддя Я. Ю. Костеленко