Суд: Чечелівський районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №204/8022/25
Суддя: Чапала Г. В.
Справа № 204/8022/25
Провадження № 2/204/476/26
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року
Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі
головуючого судді – Чапала Г.В.,
за участю секретаря судового засідання – Братко А.О.,
представника позивача – Терехова М.С. (за допомогою відеоконференцзв`язку),
представника відповідача – Власова Є.А. (за допомогою відеоконференцзв`язку),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Терехов М.С. звернувся до Чечелівського районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, відповідно до змісту якого позивач просить стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики (розпискою) від 18 серпня 2022 року в розмірі 6600 євро.
Позов обґрунтовує тим, що 18 серпня 2022 року на підставі укладеного у простій письмовій формі між позивачем і відповідачем договору позики, відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 6600 євро, що підтверджується відповідною розпискою, які зобов`язався повернути до 20 вересня 2022 року, проте станом на день звернення із позовом так і не повернув. Відповідно позивач був змушений звернутись до суду, просить стягнути з відповідача вказаний борг у розмірі 6600 євро, а також судові витрати.
Одночасно позивачем подано заяву в порядку ст. 93 ЦПК України, у якій просив відповідача надати відповідь на питання: 1) чи підтверджує ОСОБА_3 факт складання боргової розписки від 18 серпня 2022 р., 2) в якому місці (мається на увазі місто, район, вулиця) була складена боргова розписка, 3) чи мав (має) намір ОСОБА_3 повернути всю суму позики, отриманої від ОСОБА_1 18.08.2022 року, якщо так то коли конкретно; 4) з якою метою (на які цілі) ОСОБА_3 отримав 18.08.2022 року позику від ОСОБА_1 ; 5) в якій наразі країні перебуває ОСОБА_3 та яким чином збирається повернути кошти, якщо останній перебуває не в Україні.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечив позовні вимоги в частині правової природи існуючої між сторонами заборгованості, та її розуміння в якості позики. Зазначив що гроші дійсно передавались, проте не на умовах позики, а відповідно до укладеної 18 серпня 2022 року Партнерської угоди, яка укладалась з метою придбання та управління вантажним автомобілем та причепом для здійснення вантажних перевезень.
Партнерська угода укладалася задля ведення спільної діяльності шляхом об`єднання внесків (матеріальних, інтелектуальних, абощо), що відповідає суті договору про спільну діяльність, положення якого регламентуються Главою 77 «Спільна діяльність» ЦК України.
Позивач згідно з умовами Партнерської угоди виступав як інвестор, тобто особа, що надавала кошти для досягнення мети спільної діяльності та придбання транспортного засобу (причепу), а відповідач – як одна з осіб, що здійснювала пошук, організацію процесу придбання причепу та ведення діяльності задля досягнення мети (виконавець).
Відповідно до положень Партнерської угоди позивач зобов`язаний був передати станом на 18.08.2022 грошові кошти на придбання причепу, а оскільки цей обов`язок позивача не було виконано, то одержані по розписці кошти були зараховані на виконання умов Партнерської угоди, тобто відбулося зарахування однорідних вимог.
Позивач не заперечував та підтверджував у листуванні за допомогою месенджера телеграм, що передані кошти по розписці будуть зараховані у придбання причепу відповідно до погоджених всіма учасниками умов Партнерської угоди.
Придбання причепу відбулося в жовтні 2022 року, власником якого згідно з умовами Партнерської угоди став позивач, тобто одна з цілей Партнерської угоди (придбання, оформлення права власності на інвестора, тобто позивача) була досягнута, в іншому разі, без зарахування боргу за розпискою цього не відбулося б, а саме не відбулося придбання причепа.
Оскільки, на думку відповідача, зобов`язання з придбання за рахунок одержаних по розписці боргу, були виконані відповідачем, як учасником Партнерської угоди, то відповідач восени 2022 року звернувся до позивача повернути розписку, на що було надана відповідь, що розписку позивач загубив. До моменту звернення позивачем до суду влітку 2025 року питання з існуванням оригіналу розписки не виникало. У зв`язку з чим, відповідач заявляє клопотання про витребування оригіналу розписки, що може засвідчити або спростувати факт існування боргу взагалі.
Відповідач також подав заяву в порядку ст. 93 ЦПК України, у якій просив позивача надати відповідь на питання: 1) чи укладав (підписував) позивач Партнерську угод, серед сторін якої був позивач та відповідач, а саме ту, що наводиться в додатку № 1 до цього відзиву, 2) чи передавав позивач на виконання умов Партнерської угоди аванс. Якщо так, то який саме розмір, яка була валюта та кому саме були передані такі кошти, 3) чи підтверджує позивач, що повідомлення від « ОСОБА_4 от Кира Dmytro» від 02.06.2022, о 10:11, наведене в Додатку № 2 до відзиву, належить позивачеві, 4) чи вносив (передавав) особисто позивач аванс у розмірі 6 600 євро продавцю за придбання причепа (цистерни), свідоцтво про реєстрацію якого наведено в Додатку № 3 до цього відзиву. Якщо ні, то кому саме передавав такі кошти позивач. Чим підтверджується.
Представником позивача було подано відповідь на відзив, у якій він заперечив доводи відповідача, про те, що він нібито отримав кошти за борговою розпискою не в борг, а в якості авансу за Партнерською угодою. Господарський судом Черкаської області розглянута справа Nє925/898/25, рішення в цій справі набрало законної сили 25.11.2025 року. В цій справі адвокат Гаращук С.В. представляв одного з учасників партнерської угоди на яку посилається представник відповідача – ОСОБА_5 . Позиція відповідача як і в цій справі зводилась до так званої «Партнерської угоди» обставин придбання та передачі позивачем транспортного засобу в управління так званій керуючій компанії в яку входить відповідач за цим позовом, в господарській справі відповідач просив відмовити в позові про стягнення орендної плати оскільки на його думку правовідносини мали розглядатись в рамках партнерської угоди. Зазначив що суд відкинув доводи відповідача в господарській справі, як такі що гуртуються на помилковому тлумаченні норм права та задовольнив позов ОСОБА_6 в повному обсязі. В цій справі наявна розписка від відповідача ОСОБА_2 , згідно якої не вбачається, що він отримував кошти за Партнерською угодою для внесення авансів та будь яких інших дій пов?язаних зі згаданою угодою. Тобто доводи відповідача зводяться до намагання ухилення від виконання свого обов`язку щодо повернення боргу. Доказів повернення боргу суду не надано. Відповідно просив задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра було відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження.
02 грудня 2025 року представником відповідача подано клопотання про долучення в якості доказів копії заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, оригінал якої був ним надісланий позивачу. Окрім того, подано копію заяви свідка із відповідями на поставлені позивачем в порядку ст. 93 ЦПК України запитання, відповідно до якої: 1) підтвердив факт складання розписки 18.08.2022 року, 2) боргова розписка була складена 18.08.2022 у місті Києві, в районі станції метро Дружби Народів (нині Звіринецька), в будівлі «Дім Меблів», за адресою Миколи Міхновського 23, офіс № 12 одночасно з укладанням Партнерської угоди. В цей же день була підписана Партнерська угода: між відповідачем, позивачем, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , відповідно до умов якої передбачалося одержати від позивача (першого інвестора) та ОСОБА_11 (другого інвестора) кошти на підставі відповідних розписок для придбання транспортних засобів на ім?я позивача – причепа (бочки) та на ім?я ОСОБА_11 – вантажного автомобіля (тягач); 3) стосовно намірів відповідача повернути всю суму позики, отриманої від ОСОБА_12 – уся сума позики була використана на придбання причепу (бочки) для належного виконання умов Партнерської угоди від 18.08.2022, про що було відомо позивачу, і який погодився зарахувати всю суму по цій розписці в рахунок оплати причепу (копія відповідного електронного листування додавалося разом з відзивом на позовну заяву). Крім того, сам факт придбання та реєстрації причепу (бочки), 08.10.2022, на ім?я позивача, свідчить про зарахування всієї суми позики, а отже припинення зобов`язання щодо повернення цих коштів. Більше того, на прохання відповідача повернути оригінал розписки, позивач повідомив про те, що він її загубив; 4) стосовно мети отримання позики – кошти, одержані по розписці, були спрямовані на придбання причепа (бочки) на ім?я позивача, про що було відомо позивачу. Інакше б причеп не купили, адже я разом із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 займався питаннями пошуку цього причепу, його придбання за рахунок коштів позивача, що було передбачено умовами підписаної з позивачем Партнерської угоди від 18.08.2022. Після придбання та оформлення на ім`я позивача причепу (бочки) передбачалося використання цього причепу в спільній діяльності згідно з домовленостями, визначеними в Партнерській угоді від 18.08.2022; 5) щодо того, в якій наразі країні перебуває відповідач та яким чином він збирається повернути кошти, якщо перебуває не в країні, зазначив що запитання стосовно країни його перебування не стосується обставин і не має значення для справи.
Ухвалою суду від 19 січня 2026 року задоволено клопотання відповідача та зобов`язано позивача надати відповіді на запитання, поставлені йому відповідачем у порядку ст. 93 ЦПК України.
На виконання зазначеної ухвали судом не отримано відповіді позивача. Представником позивача – адвокатом Тереховим М.С. з цього приводу подано заяву суду від 19 січня 2026 року, у якій зазначається, що ним втрачено зв`язок із клієнтом, адже той виїхав за межі України, на підтвердження чого подані копії листів до клієнта із відмітками про їх повернення без вручення.
Також ухвалою суду від 23 квітня 2026 року було задоволено клопотання представника позивача та витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості про перетин державного кордону позивачем за період з 08.07.2025 року. З отриманої судом відповіді вбачається, що позивач востаннє здійснив перетин державного кордону України 17.10.2025 року у напрямку «виїзд» у пункті пропуску Рава-Руська.
У судовому засіданні представник позивача – адвокат Терехов М.С. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, пояснивши суду, що гроші дійсно передавались, проте не на умовах позики, а відповідно до укладеної 18 серпня 2022 року партнерської угоди, яка укладалась з метою придбання та управління вантажним автомобілем та причепом для здійснення вантажних перевезень. Оскільки придбання причепу відбулося в жовтні 2022 року, та його власником згідно з умовами партнерської угоди став позивач, тож фактично відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог.
Протокольною ухвалою від 09 вересня 2026 року судом закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Заслухавши позицію сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
18 серпня 2022 року відповідач ОСОБА_2 отримав у борг від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 6 600,00 євро, які зобов`язався повернути не пізніше 20 вересня 2022 року.
Передача грошових коштів оформлена особистою розпискою позичальника – ОСОБА_2 , який є відповідачем у даній справі (а.с. 8).
Суду надано оригінал даної розписки для огляду в судовому засіданні, при цьому відповідачем не заперечувався факт її складання.
Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який підтверджує укладення договору, визначає його умови, а також засвідчує отримання позичальником від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Також, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18) та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина другої статті 640 ЦК України).
Крім того, відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Відповідно до статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статтею 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошей або речей не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.
У постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справа № 161/11436/21 (провадження № 61-625св22) зроблено висновок, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Таким чином, при ухваленні рішення про стягнення боргу, який підтверджується розпискою, суду необхідно пересвідчитись у справжній правовій природі розписки від 18 серпня 2022 року, перевірити факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу), що є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії. Крім того, суду необхідно пересвідчитись в тому, що на даний момент грошові кошти не повернуті позикодавцю.
В судовому засіданні представником відповідача підтверджено факт отримання його клієнтом грошових коштів від позивача 18 серпня 2022 року згідно розписки.
Відносно неповернення цих коштів представником відповідача пояснено, що насправді кошти за вказаною борговою розпискою його клієнт отримував не в борг, а в якості авансу за партнерською угодою.
Судом досліджувався зміст вказаної угоди про купівлю і управління вантажним автомобілем і причепом для здійснення вантажних перевезень, укладеної між ОСОБА_7 , відповідачем ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 (управляюча компанія) та ОСОБА_10 , позивачем ОСОБА_15 (інвестори). Відповідно до умов партнерської угоди інвестори купують вантажівку – «голову» євро-5 або євро-6 і причеп – «бочку» для перевезення соняшникової олії, можливо дизтоплива і інших рідких речовин по маршрутам України, а також по маршрутам Україна - ЄС, а в перспективі, можливо, ЄС-ЄС. Управляюча компанія зобов`язується підібрати «голову» і «бочку» (тобто – «сцепки») для подальшого викупу інвесторами. Після купівлі «сцепки» управляюча компанія буде займатися операційною роботою з управління бізнесу з вантажоперевезення для отримання прибутку, яка буде ділитися між управляючою компанією і інвесторами. Відповідно інвестори зобов`язуються сплатити 100% вартості повної «сцепки» і всіх необхідних підготовчих робіт. Позивач ОСОБА_16 купує, здійснює оформлення, підготовки бочки 50-55 тис. доларів. Партнери домовилися про сумісну роботу і управління сцепкою строком на 2 роки (а.с. 48-51).
Також суду надано скріншоти листувань відповідача із абонентом « ОСОБА_4 от Кира Dmytro» від 06.10.2022, де відповідач запитує про необхідність мати при собі кешем на угоду в Києві 49 500 за відрахуванням суми авансу близько 6 500, та відповідь абонента « ОСОБА_4 от ОСОБА_17 », з якої слідує, що завдаток був 6600 євро, відповідно їх має бути віднято від 49 500 доларів по крос курсу (а.с. 52).
Оцінюючи зазначені правові відносини, що склались між сторонами, суду з одного боку не надано беззаперечних доказів того, що ті обставини, на які посилається відповідач, не могли мати місце у реальній дійсності. На користь цього може свідчити також процесуальна позиція позивача, який протягом розгляду справи з моменту поставлених йому відповідачем запитань (25.11.2025) до моменту ухвалення рішення не надав на них відповіді, або щонайменше не цікавився ходом її розгляду. Проте у той же час, ані зміст Партнерської угоди, ані зміст скріншотів листувань не встановлюють жодних конкретних умов передачі «авансу» у розмірі 6600 євро, як це мало місце за версією відповідача, та не пояснюють, чому в такому випадку не можна було в тексті розписки замість форми «взяв у борг», «зобов`язуюсь повернути» послатись на дійсні обставини взятих сторонами на себе реальних зобов`язань, а після виконання зобов`язання, у випадку якщо позивач відмовився повернути розписку, посилаючись що її загублено, вимагати від позивача складення іншої розписки на підтвердження факту належного виконання зобов`язання.
З урахуванням конкретних обставин справи сторони вочевидь не були позбавлені можливості звернутись за правничою допомогою, проте обрали діяти на власний ризик. Кожна сторона несе відповідальність за власні дії, у той час як суд використовує такий стандарт доказування, як баланс імовірностей. Факт вважається встановленим, якщо подані стороною докази створюють більшу вірогідність того, що подія відбулася, ніж того, що вона не відбулася. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Суду надано оригінал розписки, з якого вбачається, що 18 серпня 2022 року відповідач отримав у борг від позивача грошові кошти в розмірі 6 600,00 євро, які зобов`язався повернути не пізніше 20 вересня 2022 року. Факт виконання зазначеного зобов`язання відповідачем жодними належними доказами не підтверджений.
Сторони дотримались письмової форми договору, а наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. Отже, у відповідності до статті 526 ЦК України, в якій зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, відповідач, ОСОБА_2 повинен був повернути позивачу грошові кошти у розмірі 6 600,00 євро в строк до 20 вересня 2022 року, але не зробив цього, що є підставою для стягнення боргу в судовому порядку.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 81 ЦПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відносно валюти зобов`язання суд має відзначити наступне.
Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов`язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 755/9348/15-ц (провадження № 61-30272св18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).
Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 755/9348/15-ц зазначено, що «тлумачення частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Таким чином, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити «валютне застереження» у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами».
Також у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2024 року у справі № 753/14634/22 зазначається, що тлумачення абзацу 1 частини першої статті 1046, абзацу 1 частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством покладається обов`язок на позичальника повернути те, що він отримав на підставі договору позики. Це підтверджується використанням таких формулювань: «зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості» (абзац 1 частини першої статті 1046 ЦК України); «позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)» (абзац 1 частини першої статті 1049 ЦК України).
Суд керується тим, що резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання. В ній, зокрема, має бути зазначено: повністю чи частково задоволено позовні вимоги або в позові відмовлено; які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде; які конкретно дії і на чию користь відповідач повинен вчинити або яким іншим передбаченим законом способом підлягає захисту порушене право; в яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов`язаний або вправі його допустити (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 753/4339/17 (провадження № 61-40324св18)).
Звертаючись із позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6 600 євро. Згідно ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), яку отримав, а отже суд вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У судовому засіданні 15 жовтня 2026 року суд відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 27 жовтня 2026 року. У зазначене засідання сторони не з`явились. Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 18.08.2022 року в розмірі 6 600,00 євро.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 740,40 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Повне судове рішення складене 27.10.2026 р.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua