Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №208/9283/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/9283/26

провадження № 2/208/6771/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Кіблицької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 14 березня 2019 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики оформлений борговою розпискою. На підставі цього договору позивач надав відповідачу грошові кошти (позику) в сумі 35000,00 доларів США. Цією ж власноручною розпискою відповідач підтвердив факт одержання грошових коштів.

Згідно із розпискою, ОСОБА_2 зобов`язана була повернути позику в повній сумі у випадку, якщо вона не перепише на ОСОБА_1 належний їй спадковий будинок у с.Єлизаветівка у термін до 30.12.2019 року.

У погоджений сторонами строк відповідач не виконав умови договору позики та борг не повернув.

Тому, позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за розпискою від 14.03.2019 року в сумі 35000,00 доларів США.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності. Окрім цього, зазначила, що дійсно отримала грошові кошти у позивача. Переоформити будинок на позивача не може, оскільки передумала. Однак, не відмовляється від обов`язку повернути грошові кошти.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року відкрито провадження по справі.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази

Судом встановлено, що наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позикових відносин підтверджується наявним у позивача оригіналом розписки відповідача.

З дослідженої розписки від 14.03.2019 року, суд встановив, що ОСОБА_2 14.03.2019 року одержала в борг від ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) доларів США, та зобов`язалась повернути отримані кошти у випадку, якщо вона не перепише на ОСОБА_1 належний їй спадковий будинок у с.Єлизаветівка у термін до 30.12.2019 року.

Вищезазначена розписка, складена від 14.03.2019 року, повністю підтверджує як факт отримання ОСОБА_2 коштів за договором позики, так і її зобов`язання повернути ці кошти у випадку, якщо вона не переоформить на ОСОБА_1 належний їй спадковий будинок у с.Єлизаветівка у термін до 30.12.2019 року.

На час звернення позивача до суду відповідачем умови договору позики не виконані та кошти не повернуті.

Застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 629 ЦК України, зобов`язання маються виконуватися належним чином відповідно до умов договору та в встановлені строки. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Правові висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Щодо можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18 вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Так, судом встановлено, що договір позики (розписка) між сторонами укладена 14 березня 2019 року, а саме з часу передачі позивачем відповідачу грошових коштів в розмірі 35 000,00 доларів США, але кошти так і не повернуті відповідачем позивачу.

За урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову, суд дійшов висновку, про стягнення з ОСОБА_2 витрат по сплаті судового збору в розмірі 7 834,75 грн. на користь позивача, та повернення позивачу з державного бюджету 7 834,75 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625, 626, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 7, 19, 81, 82, 141, 206, 263, 265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ):

- 35 000 (тридцять п`ять тисяч) доларів США - грошові кошти за розпискою від 14 березня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ): витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 834 (сім тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 75 коп..

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 7 834 (сім тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 75 коп. сплачений згідно квитанції ID: 4659-6415-7922-1056 від 19.08.2026 р..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Похваліта С. М.