Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №176/1027/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

Суд: Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №176/1027/26

Суддя: Гусейнов К. А.

справа №176/1027/26

провадження №2/176/1321/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Гусейнова К.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2026 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла за позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», де позивач просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики №77458889 у розмірі 40713,6 грн, судові витрати у розмірі 2662,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 28 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальності «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №77458889, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 12017,00 грн, строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована).

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Позикодавець на виконання Договору позики №77458889 від 28.09.2021 року, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 12017,00 грн за посередництвом платіжної системи (ТОВ «ФК «Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку юридичної особи на банківську платіжну картку фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією від 28.09.2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

Згідно листа №05/12/25-21950 від 05.12.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору позики №77458889.

Згідно довідки № КД-000104283/ТНПП від 09.01.2026 року ТОВ «ФК «Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією/ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 28.09.2021 року, сума 12017,00 грн за номером платіжної картки № НОМЕР_1 . Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Враховуючи викладені вище умови Договору позики №77458889 від 28.09.2021 року та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 0 грн, заборгованість останнього за договором позики складає 40713,6 грн, зокрема:

-12017,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу;

-28696,6 грн – сума заборгованості за відсотками.

Отже, Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за Договором позики та заборгованості за процентами не виконав ні перед Позикодавцем/Первісним кредитором, ані перед Позивачем/Фактором - ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», що набуло право вимоги за договором позики №77458889 на підставі договору факторингу.

В подальшому, Позикодавцем/Первісним кредитором відступлено право вимоги за вказаним вище Договором позики, зокрема:

04.01.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу №025-040122 від 04.01.2022 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77458889 від 28.09.2021 року.

05.12.2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77458889 від 28.09.2021 року.

На підставі вищевикладеного представник позивача звернувся до суду з цією позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за договором позики в розмірі 40713,6 грн, суми сплаченого судового збору в розмірі 2662,4 грн, а також судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2026 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином. Заперечень від представника позивача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, не надходило. В позовній заяві представник позивача просив розглядати справу без участі позивача, зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечують.

05 травня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Саідової М.В. на адресу суду надійшов відзив, в якому вона звертає увагу суду, що поданий розрахунок суми заборгованості за Договором позики №77458889 від 28.09.2021 року починається з 09 лютого 2022 року. У даному розрахунку зазначена загальна сума вимоги, що становить 40713,60 грн, яка складається з суми кредиту - 12 017,00 грн та з процентів - 28 696,60 грн.

За договором позики та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит проценти за користування кредитом становлять 7 174,15 грн.

Відповідач зазначає, що позивач зобов`язаний довести суму заборгованості у встановленому законом порядку. Саме по собі зазначення такої суми заборгованості у розрахунку з 09.02.2022 року не є її підтвердженням.

Відповідно до викладеного, представник відповідача вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума неповернутого кредиту в розмірі 12 017,00 грн та узгоджений сторонами Договору позику розмір процентів за ставкою 1,99 % на день в сумі 7174,15 грн в межах строку кредитування (30 днів).

Представник відповідача посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14- 10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо витрат на правничу допомогу, то представник відповідача зазначає, що у позовній заяві пунктом 1 мається прохання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Тобто, позивач не вважає дану справу складною чи такою що потребує юридичного супроводу. Таким чином, представник відповідача вважає, що покладення на відповідача обов`язку щодо відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, у розмірі, заявленому позивачем, становитиме невиправданий тягар для нього. Відтак, виходячи з принципу розумності, справедливості, дотримуючись балансу сторін процесу, представник відповідача просить суд, у разі задоволення позову чи часткового задоволення позову, зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають відшкодуванню, до мінімуму, але не більше 1 000 грн. Щодо витребуваних доказів судом, представник відповідача звертає увагу суду, що 17 квітня 2026 року до суду надійшли витребувані судом докази по справі від АТ «Універсал Банк». Відповідно до таблиці руху коштів по картці відомо, що 28 вересня 2021 року о 15:09:11 через систему Першого Українського Міжнародного Банку (ПУМБ) - FUIB MoneyTransfer було здійснено переказ коштів на картку Відповідача. В той же час, відповідно до позовних вимог та доданих до позовної заяви документів вбачається, що платіж було здійснено через ТОВ «ФК Фінекспрес».

В матеріалах справи мається довідка від 09.01.2026 року за якою ТОВ «ФК Фінекспрес» підтверджує перерахування коштів. Водночас, позивачем не надано доказів з яких підстав 28 вересня 2026 р кошти на рахунок відповідача перевів Перший Український Міжнародний Банк.

07 травня 2026 року від представника позивача ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача зазначив, що в матеріалах цивільної справи міститься відповідь АТ «Універсал Банк» разом із банківською випискою, з якої вбачається, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить відповідачу та 28.09.2021 року о 15 годині 09 хвилин на зазначену вище банківську картку здійснено зарахування коштів в розмірі 12017,00 грн, що у свою чергу підтверджує дійсність/реальність доказів, наданих позивачем, які підтверджують перерахування коштів на рахунок відповідача.

Щодо нарахування процентів за договором позики №77458889 від 28.09.2021 року представник позивача зазначає наступне.

Відповідно до п.5.2. договору позики № 77458889, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно із п.6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Таким чином, представник позивача звертає увагу, що у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Отже, представник позивача вважає, що доводи представника відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами - є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань. Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою – 2,7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить відповідача.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу, представник позивача вважає, що позивачем у повному обсязі доведено витрати на правничу допомогу, адже до позовної заяви було додано належні та допустимі докази понесення таких витрат, зокрема договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують обсяг та характер наданих послуг, а також платіжні документи, які свідчать про фактичну сплату відповідної грошової суми.

Представник позивача зазначає, що відповідачем/представником відповідача - доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (виписку із карткового рахунку Відповідача в якій відображено отримання/неотримання кредитних коштів, відповіді банку про не належність зазначеної у договорі карти Відповідачу, контр розрахунок, тощо), а тому, на думку представника позивача, відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 28 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено Договір позики №77458889, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 12017,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики у розмірі 1,99% на день. Знижена процентна ставка 1,99% на день; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,7% на день; пеня 2,7% на день (а.с.15 зворот-16).

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, про що свідчить відповідний пункт Договору позики.

Відповідно до п.5.1-5.2 позичальник ознайомився з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги; позичальник ознайомився на сайті з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг; до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі (а.с.15 зворот).

Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було відправлено йому на електронну пошту 28.09.2021 року о 15:07:48, що підтверджується Довідкою про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с.16 зворот).

Факт перерахування грошових коштів 28.09.2021 року у сумі 12017,00 грн на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , підтверджено копією платіжної інструкції від 28.09.2021 року та довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000104283/ТНПП від 09.01.2026 року (а.с.18).

Згідно листа №05/12/25-21950 від 05.12.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача ОСОБА_1 перераховано кошти на виконання умов Договору позики №77458889 (а.с.17).

04.01.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу №025-040122 від 04.01.2022 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77458889 від 28.09.2021 року (а.с.31-34).

Відповідно до Реєстру прав вимог від 09.02.2022 року до Договору факторингу №025-040122 від 04.01.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступив ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 (а.с.34 зворот-35).

05.12.2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77458889 від 28.09.2021 року (а.с.36 зворот-40).

Відповідно до Реєстру прав вимог №05/12/25 ТОВ «Сіроко Фінанс» відступив ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» права вимоги до ОСОБА_1 (а.с.40 зворот-41).

Згідно з розрахунком суми заборгованості за Договором позики №77458889 від 28.09.2021 року заборгованість ОСОБА_1 складає 40713,6 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 12017,00 грн; заборгованості за процентами – 28696,60 грн (а.с.14-15).

У відповідь на запит згідно ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області АТ «Універсал Банк» повідомив суд, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 28.09.2021 року було зарахування коштів у сумі 12017 грн (а.с.66-67).

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно із ст.638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.

Позивачем надано суду письмову форму укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Договору позики №77458889 від 28.09.2021 року (а.с.17 зворот).

У вищезазначеному договорі зазначено одноразовий ідентифікатор, а саме комбінація цифр і букв, згідно з положеннями ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с.16).

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої обов`язки за Договором позики №77458889 від 28.09.2021 року, в той час як відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» в загальному розмірі 40713,6 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 12017,00 грн; заборгованості за процентами – 28696,60 грн (а.с.14-15).

Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 40713,6 грн, які складаються з заборгованості за кредитом у розмірі 12017 грн та заборгованості за процентами у розмірі 28696,6 грн, яка в рази перевищує суму, отриману відповідачем у кредит 12017 грн.

Згідно із п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Таким чином, доводи представника відповідача про те, що з відповідача підлягає стягненню узгоджений сторонами Договору позики розмір процентів за ставкою 1,99% на день в сумі 7145,15 грн в межах строку кредитування 30 днів, не приймаються судом до уваги, оскільки у договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою, а відсотки нараховані протягом строку, передбаченого п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Разом з тим, слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування, які викладені в значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Щодо нарахування та сплати відсотків, які є явно завищені, та не відповідають передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 28696,6 грн, не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 12017,00 грн за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

Згідно п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1570,55 грн (24017 х 2662,4 / 40713,6 грн).

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4500 грн суд зазначає наступне.

За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію Договору про надання правової допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року; Витягу з Акту №5-ДІЛ від 02.01.2026 року, відповідно до якого загальна вартість наданої послуги 4500 грн; Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги; платіжної інструкції від 16.01.2026 року; ордеру на надання правничої допомоги від 03.09.2025 року; свідоцтва Ткаченко Ю.О. про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.42 зворот-48).

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн, суд приймає до уваги викладене нижче.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Тому суд, при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, враховує клопотання відповідача про зменшення судових витрат на правову допомогу, а також те, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною роботою у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 514, 536, 610, 612, 625, 626, 629, 638, 639, 1046-1049, 1054, 1056 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 137, 141, 263, 265, 274 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44280974, юридична адреса: 08205, м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, офіс 40/3, банківські реквізити НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП Банк», код банку - 300528) суму заборгованості за Договором позики №77458889 від 28.09.2021 року в розмірі 24017 (двадцять чотири тисячі сімнадцять) гривень 00 копійок, які складаються із заборгованості за основною сумою боргу – 12017 грн; заборгованості по процентам – 12000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44280974, юридична адреса: 08205, м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, офіс 40/3, банківські реквізити НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП Банк», код банку - 300528) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1570,55 гривень та 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень - витрати на професійну правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua