Вирок від 26 жовтня 2026 р. у справі №209/7405/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/7405/26

Провадження № 1-кп/209/356/26

В И Р О К

Іменем України

27 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське Дніпропетровської області кримінальне провадження № 42024052210004615, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.12.2024 року, щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середньо- спеціальну освіту, розлученого, маючого на утриманні дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом військової частини НОМЕР_1 , стрільця-снайпера 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого:

- 22.07.2009 року Баглійським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 13 днів, звільнений з зали суду по відбуттю покарання, вирок набрав законної сили 06.08.2009 року;

- 13.01.2010 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільненій від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 13.01.2012 року Баглійським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.3 ст.289, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 10 років 6 місяців, звільнений 25.01.2017 року умовно-достроково, невідбутий строк 2 роки 6 місяців 17 днів;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2026 року, приблизно о 12:00 годині, ОСОБА_5 перебував у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів та маючи на меті заволодіння чужим майном, під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка звернувся до потерпілої ОСОБА_6 з проханням надати йому у тимчасове користування належний їй мобільний телефон марки «Xiaomi», модель «Redmi 13», кольору: «Ice Blue», IMEI 1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_3 . Отримавши зазначений мобільний телефон у своє користування, ОСОБА_5 , вставив до нього власні SIM- картки та здійснив з нього телефонні дзвінки.

10.07.2026 року реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , перебуваючи у вказаний час в означеному місці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та корисливої мети, цілковито усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, під приводом власних справ залишив приміщення квартири, маючи при собі мобільний телефон марки «Xiaomi», модель «Redmi 13», кольору: «Ice Blue», IMEI1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який належить потерпілій ОСОБА_6 .

У подальшому, вказаним мобільним телефоном ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди у розмірі 4774,75 гривень.

Дії ОСОБА_5 виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчиненого повторно, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину визнав в повному обсязі та детально відтворив фактичні обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, що вказані в обвинувальному акті. Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення. Просив суворо його не карати, врахувати його щире каяття та бажання повернутися на військову службу.

Прокурор в судовому засіданні просив розглянути справу в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи.

Захисник обвинуваченого не заперечувала проти розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, просила призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України з застосуванням ст. 75 КК України, враховуючи подане нею клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та стійке бажання ОСОБА_5 повернутися до виконання обов`язків військової служби.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду скерувала заяву, відповідно до якої просила проводити судовий розгляд без її участі. Зазначила, що в судових дебатах підтримує позицію прокурора. Повідомила, що цивільний позов нею не заявлявся та заявлятися не буде.

Заслухавши думки учасників судового провадження, заперечень від яких не надійшли, роз`яснивши учасникам судового провадження вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального правопорушення, що інкриміноване обвинуваченому та кваліфіковане за ч. 2 ст. 190 КК України, які ніким не оспорюються, задовольнивши клопотання прокурора, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Оцінюючи зазначене, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчинене повторно, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.

Відповідно до ст. 349 КПК України суд, з урахуванням позиції обвинуваченого, його захисника, думки прокурора, які кожен окремо не заперечували проти розгляду справи відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає за недоцільне дослідження тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, спосіб, характер вчиненого діяння, тяжкість наслідків, їх невідворотність тощо), особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_5 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходить із загальних засад призначення покарання, та враховує суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, встановлення судом обставини, яка пом`якшує його покарання, за відсутності обставин, які його обтяжують.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, яке згідно з ст. 12 КК України, є нетяжким кримінальним правопорушенням.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий, є особою молодого віку, за матеріалами кримінального провадження ухвалою суду від 27.10.2026 року звільнений від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, розлучений, маючий на утриманні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_3 , за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не звертався, скарг від мешканців за місцем реєстрації обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_4 на нього не надходило, призваного на військову службу з 24.02.2022 року до в/ч НОМЕР_1 , та такого, що отримав письмову згоду командування ВЧ НОМЕР_4 від 30.09.2026 року вих. № 6024, відповідно до якої ОСОБА_5 планується на посаду солдата резерву 40 резервної роти ВЧ НОМЕР_4 , шпк «солдат», ВОС – 100916N.

До обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд, на підставі ч. 1 ст.66 КК України, відносить щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи особу винного та конкретні обставини справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

За приписами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 403, 405, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Тобто, обов`язковою умовою застосування цієї норми є сукупність обставин, які б із достатньою переконливістю свідчили про можливість виправлення особи без відбування покарання.

Враховуючи вищенаведене, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, та обставина, що ОСОБА_5 у вчиненому щиро розкаявся, потерпіла не має до нього претензій матеріального характеру, наявність на утриманні неповнолітньої 20.11.2010 року народження та малолітнього ІНФОРМАЦІЯ_3 , за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не звертався, скарг від мешканців за місцем реєстрації обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_4 на нього не надходило, призваного на військову службу з 24.02.2022 року до в/ч НОМЕР_1 , та такого, що отримав письмову згоду командування ВЧ НОМЕР_4 від 30.09.2026 року вих. № 6024, відповідно до якої ОСОБА_5 планується на посаду солдата резерву 40 резервної роти ВЧ НОМЕР_4 , шпк «солдат», ВОС – 100916N, суд вважає ці обставини такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого, і в сукупності, з урахуванням відомостей про його особу, дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, у зв`язку з чим вважає за можливе застосувати до обвинуваченого правила, передбачені ст. 75 КК України, та звільнити його від відбування основного покарання у виді трьох років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк в один рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Саме таке покарання відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України та принципу пропорційності, оскільки є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та буде відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, не ставитиме особистий і надмірний тягар для обвинуваченої, що є складовим елементом принципу верховенства права відповідно до практики Європейського суду з прав людини (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).

Підстави для застосування ст. 69 КК України відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Обвинуваченому ОСОБА_5 на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 22.10.2026 року продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20 листопада 2026 року. Проте, оскільки суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального позбавлення його волі, відповідно до вимог ст. 377 КПК України останній має бути звільнений з-під варти в залі суду.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, на кого мають бути покладені процесуальні витрати та в якому розмірі.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покласти наступні обов`язки, а саме:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 26.08.2026 року до 27.10.2026 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один позбавлення волі.

Строк відбуття покарання обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовжений щодо ОСОБА_5 на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 22 жовтня 2026 року, - скасувати.

На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України вирішити долю речових доказів, а саме:

- мобільний телефон марки «Xiaomi», модель «Redmi 13», кольору: «Ice Blue», IMEI1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який належить потерпілій ОСОБА_6 та переданий їй під схорону розписку, – залишити у потерпілої ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати на проведення експертних досліджень у кримінальному провадженні № 12026041790000579 від 19.07.2026 року у розмірі 458 (чотириста п`ятдесят вісім) гривень 01 копійка.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду негайно.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1