Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №167/754/26 — Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/754/26

Номер провадження 2/167/729/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Герасимчук М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в :

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики від 1 жовтня 2023 року в розмірі 1221753,63 грн.

Позов обґрунтовується тим, що 1 жовтня 2023 року ОСОБА_1 передано ОСОБА_4 в борг грошові кошти в сумі 24000 доларів США та 1000 євро, що на день складення розписки за курсом НБУ становило 916200,70 грн., з умовою їх повернення до 1 січня 2024 року. На підтвердження отримання коштів відповідачем була надана письмова розписка від 1 жовтня 2023 року. ОСОБА_4 на даний час уникає виконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення грошових коштів, тому

ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) позивач також просить стягнути на його користь інфляційні втрати за пероід з 1 січня 2024 року по 31 травня 2026 року в розмірі 238212,18 грн. та три проценти річних за пероід з 1 січня 2024 року по 18 червня

2026 року в розмірі 67340,75 грн.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні повністю підтримали позовні вимоги, надавали пояснення, які є близькими до обгрунтувань позову. Крім того з пояснень позивача слідує, що тривалий час він працював водієм великогабаритних вантажних транспортних засобів і за життя відклав значну суму грошових коштів. Восени 2023 року до нього звернувся ОСОБА_4 з проханням позичити на три місяці гроші для придбання автомобілів за кордоном з метою їх подальшого продажу в Україні. ОСОБА_1 погодився, оскільки був знайомий з батьком відповідача, і 1 жовтня 2023 року передав ОСОБА_4 24000 доларів США

та 1000 євро. На підтвердження укладення договору позики та отримання грошей за таким договором ОСОБА_4 власноручно написав розписку. До теперішнього часу ОСОБА_4 коштів не повернув, на телефонні дзвінки не відповідає і зі слів його батька позивачу відомо, що відповідач перебуває у Республіці Польща.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача ОСОБА_3 зазначив про часткове визнання відповідачем позовних вимог – боргу в розмірі 916200,70 грн. та трьох процентів річних в розмірі 67340,75 грн. Вважає стягнення інфляційних втрат у розмірі 238212,18 грн. безпідставним. Зазначив, що сплата заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання визначеного договором грошового зобов`язання в національній валюті – гривні, а оскільки за умовами розписки від 1 жовтня 2023 року основний борг визначено в іноземній валюті (доларах США та євро), то індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. Той факт, що позивач самостійно фіксує суму боргу в гривні за курсом НБУ станом на дату складення розписки, не змінює валютної природи зобов`язання та не перетворює його на гривневе, а отже відсутні правові підстави для застосування індексу інфляції.

Процесуальні дії у справі

23 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

29 червня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

5 серпня 2026 року відкладено підготовче засідання у зв`язку із неявкою відповідача.

31 серпня 2026 року відкладено підготовче засідання за клопотанням представника відповідача.

16 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З розписки від 1 жовтня 2023 року слідує, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 24000 доларів США та 1000 євро у вигляді позики, які зобов`язавася повернути до 1 січня 2024 року (арк. спр. 72).

Офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 1 жовтня 2023 року був встановлений на рівні: 1 долар США – 36,5686 грн., 1 євро – 38,5543 грн., що вбачається з інформації, отриманої з відкритих джерел на офіційному сайті Національного банку України (арк. спр. 11-12).

У зведеній таблиці зазначені індекси споживчих цін (індекси інфляції) за даними Державної служби статистики України з 2015 року по травень 2026 року включно (арк. спр. 8).

Стороною позивача до суду також подано копію посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 18 травня 2005 року, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (арк. спр. 17).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положенням частин 1, 2 ст. 1047 ЦК визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Нормою ч. 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Сторони в судовому засіданні визнають суму позики, що була надана позивачем відповідачу 1 жовтня 2023 року в розмірі 24000 доларів США та 1000 євро. Судом із копії розписки від 1 жовтня 2023 року (оригінал якої було досліджено в суді) встановлено, що ОСОБА_4 зобов`язався повернути ОСОБА_1 зазначені грошові кошти до 1 січня 2024 року. Також сторонами не оспорюється, що зазначених в розписці сум боргу не було повернуто.

Отже, суд визнає доведеним, що між сторонами мав місце вищезазначений договір позики грошей і загальна сума неповернутої позики становить 24000 доларів США та 1000 євро. Відповідно до норми ч. 2 ст. 1047 ЦК суд вважає дотриманою письмову форму договору позики, так як була представлена розписка позичальника, що посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, а також строки повернення коштів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зробила висновок, що «заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. […] Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України».

Таким чином, враховуючи вищенаведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, суд доходить переконання, що належним виконанням зобов`язання з боку ОСОБА_4 є повернення коштів саме у тій валюті, яка визначена договором позики, тобто в даному випадку у доларах США та євро, оскільки за змістом розписки від 1 жовтня 2023 року відповідач взяв у позику 24000 доларів США та 1000 євро, і саме в цій валюті та в даному розмірі позика підлягає поверненню.

Зазначений висновок суду відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11 травня 2026 року в справі № 754/3775/24 (провадження № 61-11344св25).

Вирішуючи питання стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми у разі прострочення виконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню в силу ч. 2 ст. 625 ЦК і не потребує окремого договірного врегулювання. Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у отриманні компенсації за неналежне виконання зобов`язань.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого

2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Отже, оскільки позивачем ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі

238212,18 грн. та три проценти річних в розмірі 67340,75 грн. нараховані за період

з 1 січня 2024 року по 31 травня 2026 року та з 1 січня 2024 року по 18 червня 2026 року відповідно, тобто у період дії воєнного стану, то такі заявлені суми не підлягають стягненню з ОСОБА_4 . На цих підставах суд не приймає визнання позову відповідачем в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 67340,75 грн., оскільки таке визнання суперечить закону, а саме приписам п. 18 Прикінцевих та перехідних положення ЦК.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК із відповідача мають бути стягнуті документально підтверджені судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 9774,02 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 у користь ОСОБА_1 24000 (двадцять чотири тисячі) доларів США та 1000 (одну тисячу) євро боргу за договором позики від 1 жовтня 2023 року, а також 9774 (дев`ять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 2 (дві) копійки судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Суддя: В.Б. Требик