Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №159/4969/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4969/26

Провадження № 2/159/2867/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.

з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що 03.11.2025 відповідач ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі – ТОВ «ФК «Кредіплюс») у формі електронного документа з використання електронного підпису Договір про споживчий кредит №207629 і отримала кредит у розмірі 22500 грн, на строк 140 днів з 03.11.2025 до 23.03.2026, з правом пролонгації у разі укладення Додаткової угоди, зі сплатою процентів 350% річних (0,9589 % в день) кожні 14 днів.

На підставі договору факторингу №03042026 від 03.04.2026 ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило право вимоги ТОВ «Юніт Капітал», включивши відповідача в реєстр боржників.

Відповідач кредит вчасно не повернула. З урахуванням двох внесених платежів на загальну суму 8448,58 грн, розмір облікованої заборгованості склав 38285,32 грн, з них 19950,33 грн – основного боргу, 13835,99 грн – заборгованість за процентами, 900 грн комісія, 3599 грн штраф.

Позивач просить стягнути 34686,32 грн заборгованості за кредитом, 2662,40 грн судового збору та 7000 грн витрат на правничу допомогу.

05.08.2026 суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 ЦПК України визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник відповідача адвокат Кучер А.А., у відзиві на позов вказав, що за умовами договору №207629 від 03.11.2025 до основної суми кредиту включені 12863,90 грн, які призначені для погашення заборгованості за іншим кредитним договором №196060 від 13.08.2025, 4500 грн для погашення заборгованості за комісією за цим кредитним договором, а також безпосередньо реально надані кредитні кошти в розмірі 5136,10 грн. Проте позивачем не доведений належними доказами факт перерахування 12863,90 грн на погашення кредитної заборгованості за іншим договором, як і не надані докази існування інших договірних відносин. Неправомірно, на думку представника, включена до основної суми кредитування комісія в розмірі 4500 грн. Що стосується реально отриманих коштів, то відповідач внесла два платежі, які є достатніми для сплати усіх передбачених договором складових кредитної заборгованості. У позові просив відмовити, заперечив співмірність заявлених витрат на правничу допомогу реально необхідним затратам часу.

04.09.2026 представник позивача через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідач підписуючи договір про споживчий кредит повністю усвідомлювала та прийняла на себе всі зобов`язання, в тому числі і сплату комісії за надання кредиту за рахунок кредитних коштів в день укладення договору. За умовами договору відповідач мала можливість відкликати свою згоду на отримання кредиту чи відмовитись від отримання кредиту, звернутись за роз`ясненнями, проте не скористалась таким правом, натомість здійснювала платежі на погашення кредиту. Також представник звернув увагу на те, що сума правничої допомоги, яка заявлена до стягнення є повністю обгрунтованою і пропорційна виконаній роботі адвокатським бюро. Заявлені вимоги представник підтримав в повному об`ємі та просив їх задовольнити.

29.09.2026 представник відповідача скерував до суду заперечення в якому просив відмовити в задоволенні позову та надав контррозрахунок заборгованості, виключивши комісію за надання кредиту в розмірі 4500 грн з тіла кредиту.

Сторони та їх представники в судове засідання не прибули, клопотали про розгляд справи у їх відсутності.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) – 27.10.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.11.2025 відповідач ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на вебсайті https://finx.com.ua створила Особистий кабінет позичальника і подала Заяву на видачу кредиту (а.с.49-50), де вказала свої персональні дані, паспорт громадянина України, місце проживання та місце роботи, а також основні параметри кредиту, який має намір отримати (суму - 22500 грн, строк - 140 днів, платіж - 4223,29 грн, мету кредиту — техніка, сплата комісії). Вказану заяву відповідач підписала використовуючи персональний одноразовий ідентифікатор f2da5246.

ОСОБА_1 , ознайомившись із публічною та індивідуальною частинами договору, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, 03.11.2025 використовуючи персональний одноразовий ідентифікатор 8b9ebaef уклала з ТОВ «ФК «Кредіплюс» електронний договір про споживчий кредит №207629 (індивідуальна частина).

У договорі (а.с.28-36) сторони остаточно погодили усі істотні умови кредитування:

1) кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 22500 гривень (п.2.2.1) в такому порядку:

- у розмірі 12863,90 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №196060 від 13.08.2025 укладеним з кредитодавцем;

- у розмірі 5136,10 грн на картку/рахунок позичальника № НОМЕР_1 ;

- у розмірі 4500,00 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

2) загальний строк кредитування - 140 днів з 03.11.2025 по 23.03.2026 (п.2.6), з правом пролонгації за звернення позичальника, шляхом укладення Додаткової угоди (п.3.3).

3) процентна ставка 350% річних (0,9589% в день) (п.2.3), зі сплатою процентів - кожні 14 днів (згідно графіку платежів) (п.2.6.1).

4) комісія за обслуговування кредиту (1,00 грн знижений тариф, 100,00 грн стандартний (базовий) тариф (п.2.4).

Умовами договору передбачене нарахування неустойки (штрафу, пені) (п.2.10).

Детальна інформація про умови кредитування відображена також у Паспорті споживчого кредиту та у графіку платежів, які підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором f2da5246 і 8b9ebaef відповідно.

03.11.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс», на підставі договору №1412/22-1 укладеного 14.12.2022 із ТОВ «ФК «Контрактовий дім», перерахувало відповідачу кредитні кошти в розмірі 5136,10 гривень на зазначену відповідачем платіжну карту НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою №2809/05-06 від 05.06.2026 (а.с.55-57).

Згідно з довідкою про проведення взаємозаліку №2811/05-06 від 05.06.2026, ТОВ «ФК «Кредіплюс» на підтвердження факту проведення взаємозаліку зобов`язань між сторонами в межах виконання умов кредитних договорів, засвідчує про проведення операцій, а саме: кредитний договір №207629; дата кредитного договору 03.11.2025; сума кредиту 22500 гривень; сума перерахованих на погашення заборгованості за Договором взаємозаліку 12863,90 гривень; сума перерахування на картковий рахунок позичальника 5136,10 гривень; комісія 4500 гривень; Договір взаємозаліку №196060; дата договору взаємозаліку 13.08.2025. Відповідно до розрахунку заборгованості (картки обліку виконання договору) відповідач на виконання умов договору внесла два платежі (а.с.13-14):

- 27.11.2025 в розмірі 4224,29 грн, з них 1194,44 грн зараховані позивачем на погашення тіла кредиту, 3028,85 грн — на погашення відсотків;

- 05.12.2025 в розмірі 4224,29 грн, з них 1355,23 грн зараховані позивачем на погашення тіла кредиту, 2868,06 грн — на погашення відсотків.

Загальний розмір облікованої заборгованості ОСОБА_1 перед первісним кредитором склав 38285,32 грн, з них 19950,33 грн тіло кредиту, 13835,99 грн проценти, 3599 грн штраф, 900 грн комісія.

03.04.2026 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладений Договір факторингу №03042026, відповідно до пункту 2.1 даного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах визначених цим договором (а.с.59-63).

ТОВ «Юніт Капітал» сплатило на користь ТОВ «ФК «Кредіплюс» кошти згідно договору факторингу №03042026 від 03.04.2026 (платіжної інструкція №1225 від 12.05.2026).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №2 від 05.05.2026 до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №207629 від 03.11.2025 на загальну суму 38285,32 грн.

Після отримання права вимоги новим кредитором (фактором) проценти за користування кредитом не нараховувалися.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Суд встановив, що договір про споживчий кредит, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (8b9ebaef), який є аналогом власноручного підпису. ОСОБА_1 при укладенні договору пройшла ідентифікацію, погодилася на запропоновані умови кредитування, скористалася кредитом, здійснила платежі на його повернення.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (в редакції закону чинного на час виникнення правовідносин) фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з п.6.10.2 кредитного договору (публічна частина) Кредитор має право без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним договором третій особі.

Позивач підтвердив право вимоги повернення кредитної заборгованості, долучивши до договору факторингу №03042026 від 03.04.2026, платіжну інструкцію щодо оплати за відступлення прав вимоги, акт приймання передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників, до якого за порядковим номером 899 включена ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №207629 від 03.11.2025 із сумою боргу 38285,32 гривень.

При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.

Згідно з наданим розрахунком за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за Договором про споживчий кредит №207629 від 03.11.2025 в загальному розмірі 38285,32 грн (19950,33 грн тіло кредиту, 13835,99 грн проценти, 3599 грн штраф, 900 грн комісія).

Разом із тим, вимога про стягнення із відповідача штрафу в розмірі 3599 грн позивачем не заявлена.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша – четверта статті 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

При вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Позивач довів суду виникнення у відповідача зобов`язання повернути кредит в розмірі 19950,33 гривень. Відповідач доказів повного виконання кредитних зобов`язань суду не надала, тому позов в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту є підставним.

Суд відхиляє доводи відповідачки з приводу неправомірного включення до основної суми кредиту коштів спрямованих на погашення заборгованості за іншим кредитним договором в розмірі 12863,90 грн та комісії в розмірі 4500 грн.

Принцип свободи договору закріплений у п.3 ч.1 ст.3, ст.6 та ст.627 ЦК України передбачає право сторін на власний розсуд вирішувати питання укладення договору, вибору контрагентів, визначення умов договірних відносин.

Законодавство не містить заборони включати у предмет кредитування кошти, які спрямовуються на погашення заборгованості за іншим кредитним договором.

Також правомірним є включення до заборгованості комісії, яку позичальник мав би сплатити одноразово при отриманні кредиту, але через відсутність коштів просив кредитувати цю суму і включити в основну суму кредиту. Лише правова природа призначення цих коштів як комісія не може слугувати підставою для їх автоматичного виключення із заборгованості.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості. Така форма витрат як комісія існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору.

Кредитний договір відноситься до оспорюваних договорів, відповідач з відповідним позовом до суду не звертався.

Окрім тіла кредиту позивач правомірно просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами за період з 03.11.2025 по 23.03.2026 (в межах строку кредитування), які нараховані за відсотковою ставкою 350% річних в розмірі 13835,99 грн. Розрахунок заборгованості є обгрунтованим і зрозумілим.

При укладенні договору сторони узгодили всі його істотні умови, зокрема спрямування кредитних коштів в розмірі 12863,90 грн на сплату заборгованості по іншому кредиту, а також сплату комісії за надання кредиту в розмірі 4500 грн, яка є складовою кредитного договору. Позичальник повністю усвідомлювала та прийняла на себе усі зобов`язання, не відмовилась від одержання кредиту, частково виконувала умови договору двічі сплачуючи заборгованість.

Первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти в повному обсязі.

Зокрема, зарахування коштів в розмірі 12863,90 грн на заборгованість за кредитним договором №196060 від 13.08.2025 підтверджено довідкою про проведення взаємозаліку №2811/05-06 від 05.06.2026 і відповідачем не спростовано. Крім того, у контррозрахунку представник відповідача включає вказану суму у тіло кредиту.

Відтак доводи сторони відповідача з приводу відсутності доказів існування заборгованості за іншим кредитом і спрямування частини коштів на її погашення, виключення комісії за надання кредиту із загальної заборгованості не заслуговують на увагу.

Водночас суд погоджується з твердженнями сторони відповідача щодо неправомірного нарахування комісії за управління та обслуговування кредиту з огляду на таке.

Кредитор має право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язаної з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Згідно договору про споживчий кредитний №207629 від 03.11.2025, за управління та обслуговування кредиту позичальник сплачує на користь кредитодавця комісію, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.

Відповідно до п.2.4 договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривня. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Разом з цим, у кредитному договорі не визначено конкретного переліку послуг, які надаються позичальнику у зв`язку з управлінням та обслуговуванням кредиту.

Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». На це вказав Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21.

Таким чином, положення про нарахування комісії за управління та обслуговування кредиту є нікчемним, а тому вимога про стягнення такої комісії у розмірі 900 грн задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи загальний розмір задоволених позовних вимог складає 33786,32 грн, з них 19950,33 грн тіло кредиту, 13835,99 грн відсотки.

Щодо судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Позовні вимоги суд задовольнив на 97% (33786,32х100:34686,32), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 2582,52 гривень (2662,40х97%).

До судових витрат також відносяться витрати на правничу допомогу (ст.133 ЦПК України).

Позивачем заявлено до стягнення 7000 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 з адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додаткова угода №25771573387 від 20.01.2026, акт прийому - передачі наданих послуг від 05.06.2026 у справі щодо ОСОБА_1 з погодженим переліком послуг.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами (ст.133, ст. 141 ЦПК України)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Обсяг і розмір витрат на правничу допомогу входить в предмет доказування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однак для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18)

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи характер спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, часткове задоволення позовних вимог, заперечення і доводи представника відповідача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 2500 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 247, 265, 268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 256, 257, 267, 263, 512-514, 516, 530, 536, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №207629 від 03.11.2025 в розмірі 33786 (тридцять три тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 32 копійки, з них: 19950,33 гривень тіло кредиту, 13835,99 гривень проценти.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2582 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві) гривні 52 копійки сплаченого судового збору та 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, адреса: м.Київ, бульвар Л.Українки, будинок 34, офіс 333.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 27.10.2026.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК