Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №157/1823/26 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1823/26

Провадження №2-а/157/58/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання - Дем`яник К.Ю.,

представника позивача - Хомича Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позов шляхом подання в електронній формі через електронний кабінет позовної заяви, що підписана електронним цифровим підписом його представником - адвокатом Хомичем Р.В., повноваження якого підтверджуються ордером серії АС № 1205181 від 24 вересня 2026 року, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R778350 від 16 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі, а також витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_1 копії усіх матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у межах якої 16 вересня 2026 року прийнято постанову № R778350 (відповідно до п. 8 та п. 9 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МОУ №3); копію Журналу реєстрації виданих для оповіщення повісток, зокрема в частині повістки на ім`я ОСОБА_1 (відповідно до абз. 4 п. 30 Постанови КМУ №560); копії доказів вручення/надіслання ОСОБА_1 повістки (відповідно до п. 41 Постанови КМУ №560), та забезпечити представнику позивача ОСОБА_1 - адвокату Хомичу Р.В. (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) участь у судових засіданнях з розгляду справи з власних технічних засобів у режимі відеоконференцзв`язку через функціонал підсистеми ЄСІТС «Електронний суд». В обгрунтування вимог зазначає, що постановою № R778350 від 16 вересня 2026 року, прийнятою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач та/або ІНФОРМАЦІЯ_3 ) визнано винним ОСОБА_1 (надалі позивача та/або ОСОБА_1 ) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема щодо неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці. Відтак, зазначеною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Також, з-поміж іншого, за змістом оскаржуваної постанови не зазначено з якою метою ОСОБА_1 адресовано повістку, відповідно до абз. 3 п. 29 постанови КМУ № 560, а також її реквізитів для ідентифікації, невідомі також час/дата та місце виклику позивача за такою повісткою. Не вказано також інформації про її надсилання чи вручення адресату. За уточненими даними, військовозобов`язаний ОСОБА_1 вказав адресу свого місця проживання: АДРЕСА_1 , такі ж відомості відображені/містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних і резервістів, які впродовж останніх багатьох років залишаються незмінними. Слід зауважити, що впродовж року до дати винесення/прийняття оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не отримував жодних повісток з викликом до ТЦК та СП, ні шляхом їх вручення під підпис, ні шляхом їх надходження засобами поштового зв`язку. При цьому, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував положення примітки до ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення зокрема: положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Так, оскаржувана постанова прийнята за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також ймовірно з урахуванням заяви ОСОБА_1 про визнання відповідного адміністративного правопорушення. Отож, порядок та процес розгляду справ про адміністративне правопорушення ТЦК та СП є чітко регламентованим та визначений Кодексом України про адміністративні правопорушення та деталізований Інструкцією зі складання ТЦК та СП протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України 01 січня 2024 року №3 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 року за №36/41381. Водночас, сам факт визнання особою вини у правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Таких системно пов`язаних, чітких і однозначних у своєму формулюванні висновків зроблено рядом судів першої та апеляційної інстанції у спорах щодо оскарження постанов у справах про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності. Відповідна процесуальна дія позивача (щодо подання заяви про визнання правопорушення) була абсолютно вимушеною, оскільки за запевненням ТЦК та СП це є єдиним способом завершення процесу розгляду справи про адміністративне правопорушення. Отже, із вказаною постановою позивач ОСОБА_1 категорично не погоджується, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалені відповідного рішення грубо порушено процесуальні норми права (щодо порядку притягнення до адміністративної відповідальності, наявності підстав для закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутність події та складу адміністративного правопорушення) та не застосовано матеріальні норми права, які підлягали застосуванню зважаючи на обставини, що підтверджуються документально. Вказана вище постанова винесена незаконно, упереджено, з грубим порушенням норм процесуального і матеріального права, при відсутності події та складу правопорушення, відсутності доказів вчинення правопорушення, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17. За змістом постанови суть правопорушення полягає у тому, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушеня. Проте постанова № R778350 від 16 вересня 2026 року не містить дати вчинення правопорушення і посилання на дані повістки, доказів її вручення/надіслання, по якій позивач начебто не з`явився за викликом, не зазначено до якого ІНФОРМАЦІЯ_4 викликався позивач, а також з якою метою (яка ціль/мета такого виклику). З урахуванням чинного законодавства притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення можливе лише у випадку встановлення факту неявки без поважних причин до визначеного у повістці відділу ТЦК та СП у визначений день і час. Саме ці обставини складають суть правопорушення і повинні були бути відображеними у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності. Незазначення конкретних обставин та фактів вчинення правопорушення у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності є порушенням вимог ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що має наслідком необґрунтованість і незаконність прийнятого рішення. Спірна постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а позовні вимоги підлягають задоволенню. В тому числі, оскільки розгляд відповідачем справи про адміністративне правопорушення щодо позивача здійснено з грубими процесуальними порушеннями, зокрема без додержання вимог визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення та всупереч положенням Інструкції зі складання ТЦК та СП протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України 01 січня 2024 року №3 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 року за №36/41381. Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення та процедура розгляду та доведення тих чи інших обставин/фактів.

Ухвалою судді від 29 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження, призначено судове засідання, а також задоволено клопотання про витребування доказів.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник - адвокат Хомич Р.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав і пояснив, що подавши заяву до ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не спорювання допущеного правопорушення, позивач сподівався на те, що у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення буде з`ясовано усі обставини щодо надіслання та вручення йому повістки про виклик, адже він жодної повістки за задекларованою ним адресою місця проживання не отримував, йому повісток ніхто не вручав, проте певний час з об`єктивних причин був відсутній по місцю проживання. Подання позивачем заяви про визнання правопорушення не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести факт вчинення адміністративного правопорушення та виконання вимог законодавства, у тому числі у частині зазначення у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності опису правопорушення із зазначенням дати та місця його вчинення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою за підписом відповідальної особи суду про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача, причину неявки не повідомив і відзиву на позовну заяву не подав.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Суд встановив, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 № R778350 від 16 вересня 2026 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.

У цій постанові зазначається: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, постановив накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн».

З цієї ж постанови вбачається, що через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста ОСОБА_1 14 вересня 2026 року подав заяву, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Частиною 1 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Відповідно до п. 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1). Пунктами 29 - 30 Порядку встановлено, що у повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки. Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою. Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток за формою згідно з додатком 3. Відомості про вручення військовозобов`язаному або резервісту повістки на бланку вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Для оповіщення військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України чи СБУ бланк повістки оформляється зазначеними органами. Порядок оформлення повісток, їх підпис та реєстрація визначаються розвідувальними органами України, СБУ.

Згідно зі ст. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Частинами 3, 4 ст. 79 КАС України встановлено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

У ст. 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

ІНФОРМАЦІЯ_6 протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Сам факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №177/525/17.

Як пояснив представник позивача Хомич Р.В. у судовому засіданні, жодних повісток про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач ОСОБА_1 не отримував.

Зазначені доводи відповідачем жодним чином не спростовані, витребувані судом докази, зокрема, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 для дослідження у судовому засіданні суду відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано.

Крім того, відповідач як суб`єкт владних повноважень, дії якого оскаржуються, повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи і йому надсилалася копія позовної заяви з доданими до неї документами, копія ухвали про відкриття провадження, повістка про виклик до суду. Однак, станом на дату розгляду справи відповідач не надав жодних доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, доказів на підтвердження належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В оскарженій постанові в порушення ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення не зазначено у належний спосіб опис обставин, установлених під час розгляду справи, не вказано ні дати скоєння правопорушення, ні відомостей про те, на коли саме (дата, час) та до якого саме ТЦК та СП був викликаний позивач по повістці, коли така повістка була надіслана останньому та на яку саме адресу, чи була така повістка вручена чи адресат відмовився від її отримання, чи був відсутній за задекларованим місцем проживання.

Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 242-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити повністю.

Постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення № R778350 від 16 вересня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Дата складення судового рішення - 28 жовтня 2026 року.

Головуючий:О.В. Антонюк