Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №133/1272/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/1272/25

Провадження № 22-ц/801/2283/2026

Категорія: 61

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокуСправа № 133/1272/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Оніщука В. В., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області у складі судді Гуменюка О. О. від 07 липня 2026 року (дата складання повного тексту судового рішення у справі відсутня) про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

На обґрунтування вимог заяви покликався на те, що пропустив установлений законом строк для прийняття спадщини з поважних причин, тому що в період 2019 – 2025 років тривалий час проходив лікування від важких хвороб, що унеможливлювало його своєчасне звернення до нотаріальної контори із відповідною заявою.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав уже є судове рішення, яке набрало законної сили. Зокрема рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2024 року ОСОБА_1 вже було відмовлено в задоволенні позову до Махнівської сільської ради про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, просив ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повну тотожність позовних вимог. Суд не врахував положення цивільного законодавства щодо спадкових прав та наявність нових обставин і доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення питання про визначення додаткового строку, що призвело до незаконної відмови у відкритті провадження у справі та порушення його права на судовий захист.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд встановив, що 17 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву до Махнівської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Постановляючи 07 липня 2026 року (тобто через 1 рік і понад два місяці) ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав уже є судове рішення від 17 вересня 2024 року, яке набрало законної сили.

З таким висновком погодитись не можна з огляду на таке.

Статтею 2 ЦПК України установлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава – обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин), позивач просить про захист свого права.

За змістом ЦПК України позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03 серпня 2023 року у справі № 910/13049/22, від 10 серпня 2022 року у справі № 712/9540/21 (провадження № 61-2473св22), від 16 листопада 2022 року у справі № 357/278/22 (провадження № 61-7444св22).

Отже для застосування підстави для відмови у відкритті провадження, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України, необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, предмета позову, підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави відмовити у відкритті провадження у справі.

Як видно з матеріалів справи звертаючись до суду з позовом до Махнівської сільської ради про встановлення факту родинних відносин, визначення додаткового строку для прийняття спадщини поважними причинами пропущення строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_1 зазначав запровадження 12 березня 2020 року карантинних заходів у зв`язку з COVID-19, введенням воєнного стану, а також лікування від важкої хвороби, про що зазначав і Вінницький апеляційний суд у постанові від 13 лютого 2026 року у справі № 133/1979/23, вказуючи на відсутність доказів лікування.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 у позовній заяві, не заперечуючи наявності рішення від 17 вересня 2024 року з тим самим предметом позову – визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , звертав увагу, що підставою цього позову є інші фактичні обставини та нові дані про його стан здоров`я і тривале лікування важких хвороб у період 2019 – 2025 років, які не досліджувалися судом при ухваленні попереднього рішення.

За змістом пункту 1 частини першої, частини другої статті 258 ЦПК України ухвала суду є судовим рішенням, яким вирішуються процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також постановляється в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу (пункт 3 частини першої статті 260 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30).

У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Всупереч цим приписам закону та висновкам ЄСПЛ ухвала суду першої інстанції не містить мотивів відхилення основного аргументу позивача щодо нетотожності позовів у справі № 133/1979/23, у якій 17 вересня 2024 року було ухвалено рішення по суті позовних вимог ОСОБА_1 , та справі, що переглядається, з огляду на різні обставини, яким позивач обґрунтовував позовні вимоги (підстави позовів), а тому висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України є передчасним, внаслідок неправильного застосування норм процесуального права.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи (стаття 379 ЦПК України).

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: В. В. Оніщук

Т. М. Шемета