Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №149/4139/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 149/4139/25

Провадження № 22-ц/801/2417/2026

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Олійник І. В.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокуСправа № 149/4139/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: ДП «Хмільницький райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс», ДП «Літинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс»

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Хмільницький райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» на додаткове рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23.07.2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Хмільницький райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", дочірнього підприємства "Літинський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" за участі третьої особи - Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

Встановив:

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06.07.2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з дочірнього підприємства "Хмільницький райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 260 000 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

10.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі ,яким стягнути із ДП «Хмільницький райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 66 000 грн.

Додатковим рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23.07.2026 року стягнуто з дочірнього підприємства "Хмільницький райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 42 000 грн. Стягнуто з дочірнього підприємства "Хмільницький райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" у дохід держави судовий збір у розмірі 2 600 грн.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат у порядку ст. 246 ЦПК України було призначено судове засідання на 10 год. 30 хв. 23.07.2026 в залі судових засідань Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області (м. Хмільник, вул. Столярчука, 4), в яке ухвалено викликати учасників. Позивачеві та його представнику протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надано можливість подати докази на підтвердження розміру витрат, які сплачені або мають бути сплачені у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява про розподіл судових витрат після ухвалення рішення залишається без розгляду.

В апеляційній скарзі ДП «Хмільницький райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» просить вказане додаткове рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні заяви позивача відмовити. Послався на те, що суд звернув увагу на наявність процесуальних передумов для ухвалення додаткового рішення, оскільки не встановив чи заявляв представник заявника відповідну заяву до закінчення розгляду справи. Кожна сторона разом із першою заявою по суті спору повинна подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона вже понесла або очікує понести у зв`язку з розглядом справи, проте позовна заява представника позивача такого розрахунку не містила. Суд першої інстанції не перевірив реальність, необхідність та співмірність витрат на професійну правничу допомогу. В оскаржуваному додатковому рішенні відсутня будь-яка оцінка того, чому саме сума 42 000 грн є співмірною.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення законним та обгрунтованим, а доводи скарги безпідставними.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи та додаткове рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи додаткове рішення, суд враховував критерії співмірності та розумності судових витрат, складність і тривалість розгляду справи, обсяг наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги були задоволені лише частково, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача лише пропорційної частини понесених витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження свої вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 надав: договір про надання правничої допомоги №Б/Н від 07.08.2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Кугутюком О.В., предметом якого є надання правничої допомоги клієнту у справі з стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати після звільнення та штрафних санкцій.

Додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 07.08.2025 року, відповідно до якого сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару за надання адвокатом правової допомоги вказаної у договорі і визначеної дорученням, у розмірі 40 000 грн.

Акт №1 приймання – передачі професійної правничої допомоги від 08.07.2026 року, відповідно до якого надано детальний опис наданих адвокатом послуг та їх вартість: 1. Первинне з`ясування фактичних обставин. Аналіз трудових відносин клієнта, визначення способу захисту, узгодження процесуальної позиції – 4 000 грн; 2. Підготовка адвокатських запитів від 07.08.2025 року та 13.08.2025 року, аналіз відповідей, довідок і документів щодо заборгованості заробітної плати – 6 000 грн; 3.Аналіз норм КЗпП України та ЦПК України, перевірка розміру заборгованості компенсації, середнього заробітку, оцінка належного відповідача – 7 000грн; 4. Підготовка заяви про видачу судового наказу/ позовної заяви, додатків, правового обгрунтування, заяв і пояснень у межах розгляду справи – 12 000 грн; 5.Комунікація з клієнтом і судом. Підготовка до судових засідань, участь у судових засіданнях – 6 000грн; Підготовка детального опису робіт, розрахунку витрат на правничу допомогу, акту виконаних робіт та заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат – 5 000 грн. Разом основний гонорар – 40 000 грн. 7.Гонорар успіху (10 % від суми коштів присуджених судом до стягнення на користь клієнта) -26 000 грн. Загальна вартість надання правничої допомоги – 66 000 грн.

Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, оцінивши докази відповідно до ст.89 ЦПК, правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права і дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з дочірнього підприємства "Хмільницький райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 42 000 грн.

За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З вимог ст. 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив наявності процесуальних передумов для ухвалення додаткового рішення, оскільки не встановлено, чи робив представник заявника відповідну заяву до закінчення розгляду справи, не заслуговують на увагу, оскільки, як убачається з матеріалів справи, суд під час ухвалення основного рішення визначив порядок вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 246 ЦПК України та встановив позивачеві строк для подання доказів на підтвердження їх розміру. На виконання зазначених вимог ОСОБА_1 подав відповідні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення. Отже, питання про розподіл судових витрат було вирішено судом у передбаченому процесуальним законом порядку, а тому наведені доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом норм процесуального права.

Доводи скарги про те, що кожна сторона разом із першою заявою по суті спору повинна подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона вже понесла або очікує понести у зв`язку з розглядом справи, проте позовна заява представника позивача такого розрахунку не містила, а також те, що суд першої інстанції не перевірив реальність, необхідність та співмірність витрат на професійну правничу допомогу, не заслуговують на увагу.

Саме по собі неподання попереднього розрахунку судових витрат не позбавляє сторону права на їх відшкодування, оскільки суд під час вирішення цього питання оцінює фактично понесені або такі, що підлягають сплаті, витрати на підставі поданих доказів. Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дослідив надані позивачем докази із детальним описом виконаних адвокатом робіт і визначенням їх вартості. Врахувавши складність справи, обсяг наданої правничої допомоги, характер виконаних робіт, тривалість розгляду справи та часткове задоволення позовних вимог, суд визначив розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, у сумі 42 000 грн замість заявлених 66 000 грн. Крім того, відповідач у суді першої інстанції не подавав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та не навів обґрунтованих доводів щодо їх неспівмірності. Водночас відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. Колегія суддів вважає зазначену суму обґрунтованою та співмірною з обсягом наданої правничої допомоги, оскільки спір стосувався стягнення заборгованості із заробітної плати, вимагав аналізу трудових правовідносин, підготовки процесуальних документів, розрахунків та правового обґрунтування позовних вимог. При цьому суд не поклав на відповідача обов`язок відшкодувати всю заявлену суму, а зменшив її з урахуванням установлених обставин справи. Водночас апелянт не навів переконливих доводів і не надав доказів, які б свідчили про неспівмірність визначеного судом розміру витрат із фактичним обсягом наданих послуг.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин колегія суддів вважає доводи скарги щодо вказаних підстав апелянта непереконливими та такими ,що підлягають відхиленню ,а висновки суду першої інстанції про стягнення з ДП «Хмільницький райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс», на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 42 000 грн, правильними та обгрунтованими.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 374, 375, 381-384, ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Хмільницький райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23.07.2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук