Суд: Вінницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №127/2-2089/09
Суддя: Міхасішин І. В.
Справа № 127/2-2089/09
Провадження № 22-ц/801/2630/2026
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.
Доповідач:Міхасішин І. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 рокуСправа № 127/2-2089/09м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.
з участю секретаря судового засідання: Закерничної А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Начальника Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сергія Голубєва,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2026 року постановлену складі судді Жмудя О. О.
встановив:
ОСОБА_1 подала скаргу на дії Начальника Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сергія Голубєва.
Скарга мотивована тим, що рішенням Староміського районного суду міста Вінниці у справі №2-2089/09 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 19662,49 грн. З метою виконання вказаного рішення Староміський районний суд міста Вінниці видав виконавчий лист від 30.03.2010 у справі №2-2089/09. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2010 державного виконавця Стука А.С. було відкрито виконавче провадження №18507935 з примусового виконання виконавчого листа №2-2089/09 від 30.03.2010 та накладено арешт на все майно належне ОСОБА_1 . Дане обтяження було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 19.04.2010 за номером обтяження №9741512. Постановою головного державного виконавця Вінницького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Стук А.С. від 28.12.2010 у виконавчому провадженні №18507935 було повернуто виконавчий документ стягувачу АТ «Мегабанк» на підставі п. ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження». АТ «Мегабанк» мав можливість повторно подати виконавчий лист для примусового виконання протягом трьох років з моменту його повернення – тобто до 28.12.2013. Проте, після повернення виконавчого документу стягувач АТ «Мегабанк» повторно не зверталися з заявою про примусове виконання виконавчого листа «2-2089/09 від 30.03.2010 в межах строку визначеного ЗУ «Про виконавче провадження». Отже, стягувачем був пропущений визначений законом строк для повторної подачі виконавчого документу для примусового виконання.
Арешт накладений постановою державного виконавця від 08.04.2010 на належне ОСОБА_1 нерухоме майно знятий не був, у зв`язку з чи вона подала заяву про зняття арешту від 26.05.2026 до Вінницького відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Листом начальника Вінницького відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області від 03.06.2026 №21877 було відмовлено у задоволенні звернення ОСОБА_1 про скасування арешту у зв`язку з завершенням виконавчого провадження і відсутністю документів, які б містили відомості, що згідно ЗУ «Про виконавче провадження» є підставою для припинення арешту належного їй нерухомого майна по виконавчому провадженню №18507935. ОСОБА_1 вважає, що арешт накладений на належне їй майно підлягає скасуванню. З огляду на вищевикладене ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність начальника Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зняти арешт з нерухомого майна, належного їй, що був накладений за постановою про відкриття виконавчого провадження №18507935 від 08.04.2010 державного виконавця Стука А.С., і зобов`язати начальника Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконати дії по зняттю арешту з належного їй нерухомого майна, що був накладений за постановою про відкриття виконавчого провадження №18507935 від 08.04.2010.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2026 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Начальника Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сергія Голубєва, за участі заінтересованої особи Акціонерного товариства «Мегабанк» - відмовлено.
Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт вказує, що ухвала суду постановлена із порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права та матеріального права, а тому повинна бути скасована. Вважає що суд першої інстанції під час розгляду справи не надав правової оцінки всім обставинам справи.
Відзив від учасників справи на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду скарги були повідомлені завчасно та належним чином.
Скаржниця ОСОБА_1 подала суду заяву в якій просить розгляд справи провести у її відсутність, апеляційну скаргу підтримує просить її задовольнити.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (дата формування 14.01.2026) на майно ОСОБА_1 накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№18507938, виданого 08.04.2010 Відділом державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції, головний державний виконавець Стук А.С., обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , вид обтяження: арешт нерухомого майна, предмет обтяження: все нерухоме майно.
В інтересах ОСОБА_1 АО «АК «Якименко та Партнери» звернулось з запитом до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо надання інформації про виконавче провадження №18507935.
Начальником відділу Голубевим С.В. надано відповідь №6870 від 20.02.2026 з якої вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №18507935 з примусового виконання листа №2-2089, виданого 30.03.2010 Староміським районним судом про: «Стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь ПАТ Мегабанк 19662,49 грн».
28.10.2024, керуючись вимогами п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження – редакція від 26.12.2025) державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (відсутність майна у боржника).
Згідно відомостей з АСВП встановлено, що виконавчий документ №2-2089, виданий 30.03.2010 станом на 20.02.2026 на виконанні не перебуває.
Строк зберігання вищевказаного виконавчого провадження закінчився, провадження знищено, та надати більше інформації не можливо.
Згідно ВП-спецрозділ (станом на 23.02.2026) виконавче провадження №18507935 перебуває у стані: завершено.
Згідно інформаційної довідки з Автоматизованої системи виконавчих проваджень від 10.06.2026, відсутні відомості щодо виконавчого провадження №18507935.
26.05.2026 ОСОБА_1 звернулась з заявою до відділу державної виконавчої служби про зняття арешту у виконавчому провадженні №18507935.
03.06.2026 у відповідь на запит ОСОБА_1 про зняття арешту з майна начальник Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сергій Голубєв надав наступну інформацію. На виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №18507935 з примусового виконання виконавчого листа №2-2089, виданого 30.03.2010 Староміським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Мегабанк 19662,49 грн.
28.10.2014 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (відсутність у боржника майна), що не передбачає скасування заходів примусового виконання, зокрема були відсутні підстави для знаття арешту з майна боржника. Зняття арешту з майна ОСОБА_1 є неможливим, оскільки виконавче провадження знищено. Відповідно до ч. 5 ст. 59 З «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV«Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІVтут і далі - у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) державний виконавець зобов`язаний вжити передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зокрема державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
За змістом положень частини першої статті 47 Закону № 606-ХІV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у тому числі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до частини п`ятої статті 47 Закону № 606-ХІV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Відповідно до статті 30 Закону № 606 державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Тож, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження.
Після завершення виконавчого провадження ніякі інші дії державним виконавцем не проводяться.
Статтею 52 Закону № 606-ХІV встановлювалось, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (стаття 57 Закону). Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону № 606-ХІV підлягає примусовому виконанню.
Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) в редакції, чинній на момент звернення заявника до виконавчої служби із заявою про зняття арешту, у статті 59 визначено випадки, коли арешт з майна та коштів боржника знімається постановою державного виконавця чи постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. У той же час, частиною п`ятої наведеної статті передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Законом № 1404-VIII не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення.
Частиною першою статті 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1 та підпунктом 2 пункту 10- розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Підставою для зняття арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні є: закінчення виконавчого провадження на підставі статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (крім випадків коли визнано боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчене виконавче провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку про забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем); повернення виконавчого документа до суду, який його видав; скасування судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням; якщо після повернення виконавчого документа за письмовою заявою стягувача (частина 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»), встановлено , що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Після настання таких підстав арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників та реєстру обтяжень, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення. Слід зазначити, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника.
Пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на 08.04.2010) передбачав, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
В той же час частина 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документу за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведення виконавчих дій), повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків передбачених цим Законом.
Таким чином, оскільки виконавче провадження було завершене саме у зв`язку з відсутністю майна у боржника, тому державний виконавець не мав права скасовувати арешт з майна боржника, відтак вимоги скарги в частині визнання бездіяльності начальника Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з майна боржниці ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки державний виконавець діяв з дотриманням положень Закону України «Про виконавче провадження».
Ураховуючи вищевикладене підстави для зняття арешту Відділом з майна ОСОБА_1 накладеного постановою державного виконавця відділу ДВС Вінницького районного управління юстиції Стук А.С. у виконавчому провадженні №185007935 відсутні. Такий арешт з майна може бути знято виключно згідно статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, суд першої інстанції за встановлених у справі обставин, дійшов правильного висновку, що не є протиправною бездіяльністю відмова Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у знятті арешту з належного ОСОБА_1 майна.
При цьому збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень, не є у даному випадку невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника, оскільки такий арешт може бути знято лише з урахуванням вимог частини п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 374, 375, 381,382, 383, 384 ЦПК України, суд,
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: І.В. Міхасішин
Судді: Ю.Б. Войтко
М.В. Матківська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua