Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №589/499/25 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/499/25

Провадження № 2/589/796/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сидорчука О.М.,

за участю:

секретаря судового засіданя Спіріної А.Є.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Грищенко В.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Національної поліції в Сумській області, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Управління нотаріату Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту та зняття обтяження з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

28.01.2025 ОСОБА_3 звернувся до Шосткинського міськрайонного суду з позовною заявою про зняття арешту з майна, а саме 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15.01.2013 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 246 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу 850 грн. з конфіскацією незаконно добутої деревини. Арешт накладений на підставі постанови слідчого від 18.07.2012 в рамках кримінальної справи та перелічені у протоколі накладення арешту на майно було знято. При звернені до приватного нотаріуса з метою укладення договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_3 було роз`яснено, що на його частину будинку накладений арешт на підставі постанови від 20.07.2012 МВС на ПЗЗ лінійний відділ міліції на ст. Конотоп. Через те, що в реєстрі помилково вказано постанова про арешт майна від 20.07.2012, замість правильної дати - 18.07.2012, позивач позбавлений можливості належним чином розпоряджатись своїм майном на праві власності, зокрема укласти договір-купівлі продажу будинку.

Головне Управління Національної поліції в Сумській області 25.02.2025 скерувало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає, що ГУНП в Сумській області не є правонаступником УМВС України в Сумській області, а тому до ГУНП в Сумській області не переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. Арешт, накладений на майно ОСОБА_3 на підставі постанови слідчого від 18.07.2012 та переліченого у протоколі накладення арешту на майно - знято. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки відповідно до Порядку № 1141 необхідно звернутися до державного реєстратора щодо внесення виправлень та подальшого скасування обтяження майна.

Від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 03.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, відповідно до яких третя особа вважає, що позивачем необґрунтовано залучено Управління нотаріату Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до участі у справі, крім того, як вже було зазначено, ані Управління нотаріату Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ані Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції не є тим учасником, на права та обов`язки якого вплине рішення по цій справі.

Залучене у справі співвідповідачем Міністерство внутрішніх справ України 15.09.2026 скерувало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свою позицію мотивував тим, що Міністерство внутрішніх справ України не є суб`єктом, який здійснив відповідну державну реєстрацію, та не наділене повноваженнями самостійно виправляти відомості про обтяження чи виключати відповідний запис із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За таких обставин сам факт того, що первинне процесуальне рішення про накладення арешту було прийнято посадовою особою органу внутрішніх справ, не є достатньою правовою підставою для визначення Міністерства внутрішніх справ України належним відповідачем у спорі, предметом якого є усунення обтяження з державного реєстру.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 січня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Судом розглянуто клопотання представника позивача про залучення до участі у справі спадкоємця – ОСОБА_2 , як правонаступника позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що постановлено 13.04.2026 ухвалу.

Протокольною ухвалою від 21.08.2026 Шосткинський міськрайонний суд Сумської області залучив до участі у справі як співвідповідача Міністерство внутрішніх справ України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Представник відповідача ГУНП в Сумській області у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов такого висновку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі постанови старшого слідчого СВ ЛВ на ст.Конотоп УМВС України на ПЗЗ у справі №25/764 відносно ОСОБА_3 1955 року народження, 18.07.2012 було накладено арешт на цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_3 , 1955 року народження, де б воно не знаходилося.

До матеріалів справи долучено копію протоколу накладення арешту з описом майна на яке накладено арешт за адресою: АДРЕСА_1 .

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області ухвалюючи вирок від 15.01.2013 у справі № 1819/4353/12 за обвинуваченням ОСОБА_3 , вирішив скасувати арешт накладений на майно ОСОБА_3 на підставі постанови слідчого від 18.07.12 та переліченого у протоколі накладення арешту на майно.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомості майна №389935333 від 07.08.2024 року, на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 накладено обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно, підстава арешту: постанова від 20.07.2012 МВС на ПЗЗ лінійний відділ міліції на ст.Конотоп; об`єкт обтяження: будинок, 1/2 частина, адреса: АДРЕСА_1 ., власник – ОСОБА_3 ; заявник – Конотопська міська держконтора.

Згідно з відповіді на адвокатський запит від 09.09.2024 року, ГУНП в Сумській області зазначено, що досудове слідство по кримінальній справі №25/714 стосовно ОСОБА_3 закінчено, матеріали та справу з обвинувальним висновком було направлено до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, яким 15.01.2013 було ухвалено вирок. Арешт на майно ОСОБА_3 накладено на підставі постанови про арешт від 20.07.2012

Право власності на 1/2 частини житлового будинок АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 20.10.1993.

Факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується копією свідоцтва НОМЕР_1 запису про смерть №234 17.04.2025 в м.Дербі.

Позивачка – ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 06.09.2023 є донькою ОСОБА_3 . Згідно з копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла його донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить заява №480 від 06.08.2025, відповідно до відомостей наданих завідувачем Другої Шосткинської державної нотаріальної контори.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 126 КПК України 1960 року арешт майна міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Накладений на майно арешт може бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба, або у разі закриття кримінальної справи відповідно до ст. 214 КПК України 1960 року. Після надходження кримінальної справи до суду питання щодо скасування арешту може бути вирішено судом в порядку, передбаченому статтями 248, 282 КПК України 1960 року, або при постановленні вироку, відповідно до ст. 324 КПК України 1960 року.

Згідно з п. 7 та 8 частини першої статті 324 КПК України 1960 року постановляючи вирок, суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Водночас, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виникають з цивільних правовідносин та відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 р. у справі №727/2878/19.

Так, арешт на 1/2 частини житлового будинку ОСОБА_3 було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.

Як вбачається із дослідженої копії вироку від 15.01.2013 суд вирішив питання про скасування арешту накладеного на майно обвинуваченого ОСОБА_3 на підставі постанови слідчого від 18.07.2012.

Проте, інформацію в Держаний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено із зазначенням дати постанови слідчого «20.07.2012». Таким чином вирок суду від 15.01.2013 в частині скасування арешту майна виконати не можливо, що впливає на реалізацію правомочностей власника майна - ОСОБА_7 як спадкоємиці ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Продовження арешту майна, призводить до порушення прав і законних інтересів позивача яка є спадкоємцем власника майна, що суперечить положенням ст. 41 Конституції України.

Позицію відповідачів у справі суд розцінює як надмірний формалізм, оскільки з часу накладення арешту минуло понад 14 років, а на час розгляду справи саме відпвідачі уособлюють собою органи державної влади, які мають пряме відношення до ініціювання процедури накладення арешту на майно в межах діючого КПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість тверджень позивача про обмеження його конституційних прав як власника нерухомого майна, внаслідок наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про арешт нерухомого майна, яке належить йому на праві власності, що об`єктивно перешкоджає йому у вільному розпорядженні власністю. Враховуючи викладене, а також те, що наявні у справі докази свідчать про відсутність будь-яких законних підстав для обтяження в теперішній час нерухомого майна, суд вважає, що позовні вимоги про зняття арешту з майна є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 76, 81-83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги, задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12778611, який зареєстровано 24.07.2012 о 16:38:12 годині реєстратором: Конотопська міська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: «постанова,-, 20.07.2012, МВС на ПЗЗ лінійний відділ на ст. Конотоп, об`єкт обтяження: будинок, 1/2 частина, адреса: АДРЕСА_1 , власник- ОСОБА_3 ».

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Сидорчук