Суд: Львівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №446/105/26
Суддя: Левик Я. А.
Справа №446/105/26 Головуючий у 1 інстанції:Ляшко О. П.
Провадження №22-ц/811/2394/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.
секретар: Чиж Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові при розгляді цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області в складі судді Ляшка О.П. від 10 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Робак Лариса Андріївна про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, -
в с т а н о в и л а :
ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 червня 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Мидзки Романа Володимировича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу – відмовлено.
Вказану ухвалу оскаржив Мидзка Роман Володимирович в інтересах ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 червня 2026 року та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь відповідача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21500,00 гривень.
Зазначає, що суд першої інстанції не виявив будь-яких порушень порядку подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, а також недоліків у доказах, що підтверджують понесення таких витрат, отже, заява є повною, поданою у визначений строк та спосіб, містить належні та допустимі, а також достатні докази понесення витрат на правничу допомогу. Вказує, що з метою отримання правничої допомоги між ОСОБА_2 та адвокатом Мидзкою Романом Володимировичем укладено Договір про надання правничої допомоги №12/24 від 27 червня 2024 року (надалі - Договір). З метою отримання представництва інтересів у цій справі між ОСОБА_2 та адвокатом Мидзкою Р. В. був укладений 14 лютого 2026 року протокол узгодження гонорару (додаток №2) до договору про надання правової допомоги №12/24 від 27 червня 2024 року. Для надання правничої допомоги у цій справі між адвокатом та клієнтом був застосований фіксований розмір суми гонорару адвоката за надання правничої допомоги у частині складання документів та фіксований розмір вартості судового засідання у справі. Наголошує на тому, що подання позивачем клопотання про залишення позову без розгляду не нівелює вже виконаної роботи та не може бути підставою для зменшення розміру витрат, оскільки такий випадок не був очікуваним для сторони відповідача в момент затвердження домовленостей. Таким чином вважає, що представником Відповідача об`єктивно та вірно визначено розмір витрат на оплату послуг адвоката, який в свою чергу є розумним та співмірним із вище переліченими критеріями та положеннями Цивільного процесуального кодексу України.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів клопотання про стягнення судових витрат, заперечення щодо клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 44, 141, 142, 257, 260 ЦПК України та відмовляючи в задоволені клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходив з того, – що в даному випадку стороні, яка заявила відповідне клопотання необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується, тощо. Разом з тим, суд вважав, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі залишення позову без розгляду у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, сам по собі факт подачі позивачем заяви про залишення позову без розгляду, не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмету спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат сторонам. Суд зауважив, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача. Також, суд зазначив, що представником відповідача не надано суду належних доказів на підтвердження того, що стороною позивача було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як це передбачено вимогами ч.9 ст.141 ЦПК України, що виключає собою право сторони відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки такі нічим не підтверджено. Відтак, представником відповідача не доведено, що сторона позивача, діючи недобросовісно, пред`явила необґрунтований позов у даній справі. Також, судом не було встановлено те, що позивач мав на меті протиправну мету, а саме порушення прав чи інтересів третіх сторін. Відтак, суд дійшов до висновку про те, що представником відповідача не наведено обставин та не надано на їх підтвердження доказів, які б дали змогу зробити висновок про необґрунтованість дій сторони позивача у даній справі, що зумовили понесення стороною відповідача заявлених до стягнення витрат, і вказане виключає можливість для задоволення заяви про їх компенсацію із застосуванням частини п`ятої статті 142 ЦПК України.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують.
У січні 2026 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Робак Лариса Андріївна про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину , у якому просив:
- внести зміни до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Кам`янка Бузького районного нотаріального округу Львівської області Робак Л.А., 13.05.2020 р., зареєстрованого в реєстрі за №827, зазначивши, що частка сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_2 , у спадщині після смерті ОСОБА_4 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає , частка сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер НОМЕР_1 , у спадщині після смерті ОСОБА_4 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 1/2;
- внести зміни до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Кам`янка-Бузького районного нотаріального округу Львівської області Робак Л.А., 13.05.2020 р., зареєстрованого в реєстрі за №828, зазначивши, що частка сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_2 , у спадщині після смерті ОСОБА_4 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає , частка сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер НОМЕР_1 , у спадщині після смерті ОСОБА_4 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 1/2;
- внести зміни до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Кам`янка-Бузького районного нотаріального округу Львівської області Робак Л.А., 13.05.2020 р., зареєстрованого в реєстрі за №829, зазначивши, що частка сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_2 , у спадщині після смерті ОСОБА_4 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає , частка сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер НОМЕР_1 , у спадщині після смерті ОСОБА_4 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 1/2;
- внести зміни до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Кам`янка-Бузького районного нотаріального округу Львівської області Робак Л.А., 13.05.2020 р., зареєстрованого в реєстрі за №830, зазначивши, що частка сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_2 , у спадщині після смерті ОСОБА_4 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає , частка сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер НОМЕР_1 , у спадщині після смерті ОСОБА_4 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 1/2;
- внести зміни до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Кам`янка-Бузького районного нотаріального округу Львівської області Робак Л.А., 13.05.2020 р., зареєстрованого в реєстрі за №831, зазначивши, що частка сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_2 , у спадщині після смерті ОСОБА_4 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає , частка сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер НОМЕР_1 , у спадщині після смерті ОСОБА_4 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 1/2;
- внести зміни до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Кам`янка-Бузького районного нотаріального округу Львівської області Робак Л.А., 13.05.2020 р., зареєстрованого в реєстрі за №832, зазначивши, що частка сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_2 , у спадщині після смерті ОСОБА_4 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає , частка сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер НОМЕР_1 , у спадщині після смерті ОСОБА_4 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 1/2;
- внести зміни до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Кам`янка-Бузького районного нотаріального округу Львівської області Робак Л.А., 13.05.2020 р., зареєстрованого в реєстрі за №833, зазначивши, що частка сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_2 , у спадщині після смерті ОСОБА_4 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає , частка сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер НОМЕР_1 , у спадщині після смерті ОСОБА_4 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає .
В обґрунтування позовної заяви зазначав, що позивач не зміг в нотаріальному порядку реалізувати свої спадкові права, оскільки постановами нотаріуса від 23 грудня 2025 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 (с/с №247/2019 від 05.12.2019 року) та ОСОБА_4 (с/с №246/2019 від 05.12.2019 року). Вказував, що постанови нотаріуса мотивовані тим, що на спадкове майно, яке належало померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вже видані Свідоцтва про право на спадщину на іншого спадкоємця – ОСОБА_2 , копії постанов додаються. ОСОБА_2 добровільно надати згоду на внесення змін у свідоцтва про право на спадщину відмовляється. Вважав, що спадкові права ОСОБА_3 підлягають захисту у судовому порядку.
26.02.2026 та повторно 6.03.2026 представниця позивача ОСОБА_3 – адвокатка Огородник І.І. подала до суду заяву, в якій просила залишити позов без розгляду.
Ухвалою Кам?янка- Бузького районного суду Львівської області від 08 квітня 2026 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Робак Лариси Андріївни про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину залишено без розгляду.
09.04.2026 представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Мидзка Роман Володимирович звернувся в суд із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якій просив:
- стягнути з позивача ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь відповідача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21500,00 гривень.
В обґрунтування заяви зазначав, що Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області розглядає справу №446/105/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , нотаріуса Робак Л. А. про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину. В судовому засіданні 07 квітня 2026 року суд розглянув клопотання позивача про залишення позову без розгляду. Вказував, що у судовому засіданні 07 квітня 2026 року представник відповідача просив суд стягнути із позивача витрати на правничу допомогу, докази понесення якої будуть надані протягом п`яти днів з дня проголошення рішення у справі. Наголошував, що подання позивачем клопотання про залишення позову без розгляду не нівелює вже виконаної роботи та не може бути підставою для зменшення розміру витрат, оскільки такий випадок не був очікуваним для сторони відповідача в момент затвердження домовленостей. Вважав, що представником Відповідача об`єктивно та вірно визначено розмір витрат на оплату послуг адвоката, який в свою чергу є розумним та співмірним із вище переліченими критеріями та положеннями Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Частиною п`ятою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Частиною шостою статті 142 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов.
Також, ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.
Звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача на доступ до правосуддя, що гарантоване статтями 55, 124 Конституції України, незалежно від обґрунтованості позову, оцінку чому може надати суд лише при ухваленні рішення по суті, за відсутності очевидних підстав необґрунтованості (чого у даному випадку не мало місця).
Сам факт подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
За змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду – це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Добросовісні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист та добросовісність дій позивача, допоки протилежного не доведено, презюмується.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із заявою про залишення позову без розгляду, а не з відмовою від позову. Відтак, останній використав своє диспозитивне право, здійснення якого не обмежене законом.
Також, колегія суддів зазначає, що залишення позову без розгляду за заявою позивача є практичною реалізацією принципу диспозитивності цивільного судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Сам по собі факт залишення позову без розгляду у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, не свідчить про зловживання правом та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
В апеляційній скарзі представник відповідача сам стверджує, що не посилається як на підставу для стягнення витрат на недобросовісні дії позивача чи його зловживання процесуальними правами, водночас просить трактувати прохання про стягнення витрат на правничу допомогу на загальних підставах.
Колегія суддів звертає увагу, що у випадку залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача або незалежно від результатів вирішення спору суд має право покласти на сторону судові витрати повністю або частково, якщо було допущено зловживання процесуальними правами чи якщо спір виник внаслідок неправильних дій такої сторони ( ч.9 ст. 141, ч.5 ст. 142 ЦПК України).
Так, відповідачем не наведено доводів та не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як це передбачено вимогами ч.9 ст.141 ЦПК України, що виключає собою право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки, це не підтверджено відповідними доказами.
Доводів про те, що цей позов, поданий не вперше, що могло б свідчить про певні дії, які б теоретично могли бути розцінені як недобросовісні, стороною відповідача не наведено.
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Ухвалу ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таку, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,
п о с т а н о в и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 – залишити без задоволення.
Ухвалу Кам?янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 червня 2026 року – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 27 жовтня 2026 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра
Оригінал: reyestr.court.gov.ua