Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №686/27074/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/27074/25

Провадження № 2/686/8630/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання – Мороза А.О.,

за участі позивача та представника ОСОБА_1 , відповідача та представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя

встановив:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

22.09.2025 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 поділ майна подружжя посилаючись на те, що відповідач є фізичною особою – підприємцем та з 13.03.2014 року по 16.07.2025 року отримував доходи, які на думку позивача є спільною сумісною власністю тому їй належить їх частина. Крім цього, під час проживання у шлюбі було придбано три автомобілі, які являються спільною сумісною власністю.

Просить суд стягнути з відповідача частину доходу фізичної особи – підприємця з 13.03.2014 року по 16.07.2025 року, частину вартості спільного транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, 2003 випуску, року шасі (кузов) № НОМЕР_1 , дата реєстрації 12.01.2021 року в сумі 86288,68 грн., частину вартості транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, 2005 випуску, року шасі (кузов) № НОМЕР_2 , дата реєстрації 03.10.2018 року, дата перереєстрації 29.08.2019 року в сумі 11966,42 грн., та частину вартості транспортного засобу NISSAN X-TRAIL, 2003 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_3 , дата реєстрації 03.05.2017 року, дата перереєстрації 18.10.2018 року в сумі 132028,97 грн.

У судовому засіданні позивач та представник з`явилися, підтримали позовні вимоги та надали суду пояснення, що відповідають змісту позовних вимог.

Відповідач та представник, заперечили частково проти позовних вимог посилаючись на зміст відзиву, що знаходиться у матеріалах справи. Пояснили суду, що оборот у підприємницькій діяльністі не є доходом тому не підлягає поділу. Визнав позовні вимоги про сплату частини вартості спільного транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, 2003 випуску.

Спірні автомобілі наразі не перебувають у власності відповідача. Крім цього, продаж вказаних автомобілів та їх ціна узгоджувались з позивачкою ще до укладення договорів купівлі-продажу. Вказані транспортні засоби дійсно були зареєстровані на відповідача в період перебування у шлюбі із позивачкою.

Так, як автомобіль NISSAN X-TRAIL, 2003 року випуску був проданий в зв`язку з спільною згодою з позивачем для придбання іншого автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2005 випуску, який використовувався в інтересах сім`ї, який в подальшому автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2005 випуску був проданий за спільною згодою з позивачкою і кошти, зокрема, були використані для подальшого придбати іншого автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2003 року випуску. Даний транспортний засіб також використовувався в інтересах сім`ї.

Проте необхідно зазначити, що вказані транспортні засоби придбавались та використовувались для потреб сім`ї. Придбання та відчуження автомобілів відбувалися за спільною згодою.

Зазначені витрати здійснювалися в інтересах обох сторін та членів сім`ї, унаслідок чого позивач отримав реальну майнову вигоду. Оскільки кошти від продажу автомобіля були використані саме на сімейні потреби, відсутні правові підстави:для включення вартості автомобілів до складу майна, що підлягає поділу;для стягнення з відповідача грошової компенсації.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 20.10.2025 року відкрито провадження, справу призначено у підготовче засідання у загальному проваджені.

17.12.2025 року відповідачем подано відзив у якому заперечуються позовні вимоги.

05.01.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій заперечуються обставини викладені у відзиві.

Ухвалою суду 26.08.2026 року закінчено підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 22.10.2026 року.

22.10.2026 року ухвалено рішення по справі.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Встановлено, що на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16.07.2025 року між сторонами розірвано шлюб, який був зареєстрований 07 жовтня 2006 року.

Відповідач ОСОБА_4 з 2014 року по теперішній час є суб`єктом підприємницької діяльності, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Під час проживання у шлюбі сторонами придбано транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, 2003 випуску, року шасі (кузов) № НОМЕР_1 , дата реєстрації 12.01.2021 року та VOLKSWAGEN PASSAT, 2005 випуску, року шасі (кузов) № НОМЕР_2 , дата реєстрації 03.10.2018 року, дата перереєстрації 29.08.2019 року, транспортний засіб NISSAN X-TRAIL, 2003 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_3 , дата реєстрації 03.05.2017 року, дата перереєстрації 18.10.2018 року. Зазначені транспортні засоби були зареєстровані за відповідачем.

Даними АТ КБ «ПриватБанк» від 16.06.2026 року підтверджується, що оборот з 01.01.2024 року по 20.08.2025 року ФОП ОСОБА_4 складає 3751624.49 грн.

4. Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав

Судом не беруться до уваги твердження позивача, що частина доходів ФОП ОСОБА_4 підлягає до поділу так, як доходом ФОП на єдиному податку вважаються всі кошти, які надійшли протягом звітного періоду – як готівкою, так і безготівково, тобто сюди входить виручка від продажу товарів, робіт чи послуг, що надійшла на банківський рахунок або в касу (готівкою). Дохід розраховується як загальна сума грошей, отримана від реалізації товарів або послуг, а прибуток — це дохід з вирахуванням податків, витрат на виробництво, придбання і збут товарів або послуг.

На таких платників єдиного податку – фізичних осіб не поширюються вимоги чинного законодавства щодо порядку визначення чистого доходу при сплаті єдиного податку.

КЦС у постанові від 30.09.2021 (справа №755/20605/15-ц). Суд зазначив, що вимога про стягнення доходу від підприємницької діяльності не підлягає задоволенню з огляду на те, що звітність, на яку посилається особа, відображає валовий дохід фізичної особи — підприємця. Для цілей оподаткування такий дохід розраховується як загальна сума грошей, отримана в результаті реалізації товарів або послуг, у той час як прибуток — це дохід з відрахуванням витрат на виробництво, придбання та збут товарів або послуг.

Таким чином, заявлені позивачем кошти включають у себе не лише прибуток (заробіток) підприємця, який можна було б визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а й кошти, які включають у себе собівартість придбання, виготовлення та реалізації продукції. При цьому доказів про чистий прибуток, отриманий таким суб`єктом підприємницької діяльності за заявлений період, надано суду, не було.

Відповідно до зазначеного суд вважаю, що не обґрунтованими є вимоги про стягнення 1/2 частки доходу від підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця, адже позивачем не зазначено від якої саме діяльності такий дохід отримано. Крім того, вказаний дохід, виходячи з показань сторін та представлених доказів, витрачався подружжям спільно.

Дохід, який відповідач отримував був єдиним джерелом фінансування сім`ї та вказані кошти були витрачені на побутові потреби сім`ї (харчування, одяг, оплата комунальних послуг та ін.), що вбачається з досліджених у судовому засіданні квитанцій та доданих до матеріалів справи .

Позовні вимоги про стягнення з відповідача частини вартості транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, 2005 випуску, року шасі (кузов) № НОМЕР_2 , дата реєстрації 03.10.2018 року, дата перереєстрації 29.08.2019 року в сумі 11966,42 грн., та частину вартості транспортного засобу NISSAN X-TRAIL, 2003 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_3 , дата реєстрації 03.05.2017 року, дата перереєстрації 18.10.2018 року в сумі 132028,97 грн. також не підлягають до задоволення.

Так позивач вказує, що дані транспортні засоби були придбані за час шлюбу та належать до спільного майна, яке також підлягає поділу проте, відповідач вважає, що позовні вимоги в цій частині є не обгрунтованими, оскільки не відповідають приписам чинного законодавства, та не відображають реальні обставини взаємовідносин учасників процесу.

Позивачем та представником не надано суду належних та допустимих доказів використання коштів відповідачем у власних інтересах, що свідчить про відсутність порушення майнових прав позивача тому суд вважає, що відсутні підстави для врахування вартості проданих автомобілів при поділі спільного майна подружжя, оскільки кошти від його використовувались за спільною згодою із позивачем на користь сім`ї, а також для придбання наступного автомобіля для потреб сім`ї.

На підставі вище викладеного суд вважає, що транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAT 2003 року випуску, зареєстрованого 12.01.2021 року за відповідачем є спільною сумісною власністю подружжя тому достатньо підстав для стягнення з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) частину вартості зазначеного транспортного засобу у розмірі 86288,68 грн.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що представником позивача наведено переконливі аргументи та представлено докази, які підтверджують вище зазначені обставини тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення частини вартості спільного транспортного засобу марки VOLKSWAGEN PASSAT 2003 року випуску є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

За приписами 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в шлюбі неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом та практика вирішення зазначеного питання є сталою.

Так, у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що за змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Уразі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини тачоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені нормизакону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин ,необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Пропрактику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнанняйого недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства,з`ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати(виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження)речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

В свою чергу, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)самостійного заробітку (доходу).

Крім того, як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України від 25.11.2015 року по справі №6-2333цс15,належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст.60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна;кошти, за яке таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Аналогічна правова позиція також викладена й в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року по справі №6-79цс13.

Норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширенняправового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягардоказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільногосуду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Водночас стаття 57 СК України визначає підстави, за яких майно, в тому числі і набуте за час шлюбу, є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка.

Так, відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 зазначеної норми особистою приватною власністю дружини, чоловіка ємайно, набуте нею, ним до шлюбу, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За змістом частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Верховний Суд виходить із того, що доходи фізичної особи-підприємця, отримані під час шлюбу, можуть бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Однак особа, яка звертається до суду з вимогою про їх поділ, повинна довести не лише факт отримання таких доходів, а й розмір чистого прибутку, який може бути предметом поділу.

На практиці це нерідко стає проблемою, адже документи про доходи, витрати, податкову звітність та інші фінансові показники зазвичай перебувають у розпорядженні самого підприємця. Через це другий із подружжя часто не має можливості самостійно підтвердити розмір чистого прибутку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

6. Судові витрати

Судові витрати у справі складаються з судового збору в сумі 4514,03 грн. (ціна позову 330283,17) сплачені позивачем при зверненні з позовом до суду і відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 862,88 грн. (86288,68х4514,03/330283,17).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 81, 141, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 259, ч. 6, 8 ст. 259, ст. ст. 263 – 267, ч. 6, 7 ст. 268, ч. 1, 2 ст. 273, ч. 1 ст. 352, ст. 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) частину вартості спільного транспортного засобу марки VOLKSWAGEN PASSAT 2003 року випуску, зареєстрованого 12.01.2021 року за відповідачем у розмірі 86288,68 грн. та судовий збір у розмірі 862,88 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 27.10.2026 року.

Суддя Сергій Стефанишин