Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №380/24201/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/24201/24 пров. № А/857/28474/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Матковської З. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі №380/24201/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції – Клименко О. М.,

дата ухвалення рішення – 17 червня 2025 року,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – 17 червня 2025 року,

в с т а н о в и в:

Позивач- ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у призначенні пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи усі спірні періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: період проходження військової служби згідно з довідкою від 07 лютого 2005 року №61, період роботи з 17 жовтня 1994 року по 18 червня 1996 року, періоди роботи згідно з довідками від 01 квітня 2024 року №04-25/96, №04-25/97 та періоди роботи згідно з довідками від 01 квітня 2024 року №04-25/98, №04-25/99 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня первинного звернення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 12 червня 2024 року №133950014965 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 період проходження військової служби з 21 червня 1985 року по 02 червня 1987 року до страхового стажу, а періоди роботи з 21 січня 1985 року по 29 травня 1985 року, з 15 серпня 1987 року по 02 квітня 1990 року, з 19 грудня 1991 року по 04 серпня 1993 року, з 17 жовтня 1994 року по 18 червня 1996 року, з 24 вересня 2007 року по 08 лютого 2010 року – до страхового та пільгового за Списком №1 стажу. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 червня 2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач- Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що страховий стаж позивача становить 11 років 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Вказує, що до страхового стажу не зараховано періоди військової служби згідно з довідкою від 07 лютого 2005 року №61, оскільки відсутня підстава видачі довідки, відсутній військовий квиток; період роботи з 17 жовтня 1994 року по 18 червня 1996 року, оскільки запис про звільнення внесено з порушенням вимог п.2.3 Інструкції ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, а саме: дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення. Зазначає, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 21 січня 1985 року по 29 травня 1985 року, з 15 серпня 1987 року по 02 квітня 1990 року, з 19 грудня 1991 року по 04 серпня 1993 року, з 17 жовтня 1994 року по 18 червня 1996 року, з 24 вересня 2007 року по 08 лютого 2010 року, оскільки довідки оформлені неналежним чином, не відповідають вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, видані державою агресором діяльність якої є незаконною. Будь-які видані ними рішення, документ є недійсним і не створює правових наслідків. Крім того, російська федерація припинила участь в угоді про гарантії прав громадян держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного від 21 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі №380/24201/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 05 лютого 2026 року №160/0/15-26 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного від 02 березня 2026 року справу №380/24201/24 прийнято до провадження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного від 07 травня 2026 року продовжено строк розгляду цієї справи.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 30 грудня 2003 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є місто Армянськ, Автономна Республіка Крим.

Згідно з довідкою від 09 січня 2024 року №1325-7001948317 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання/перебування позивача є с.Михайлівка, Шептицький район, Львівська область.

05 червня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 12 червня 2024 року №133950014965, ухваленим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 через відсутність необхідного страхового стажу, а також у зв`язку зі зверненням за призначенням пенсії раніше встановленого законодавством терміну. Також відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж.

Підстави для відмови, зазначені у цьому рішенні, такі:

“(…) Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” становить 60 років. Вік заявника 58 років 5 місяців 22 дні. Страховий стаж особи становить 11 років 0 місяців 25 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- періоди військової служби згідно довідки від 07 лютого 2005 року №61 відсутня підстава видачі довідки, відсутній військовий квиток;

- період роботи з 17 жовтня 1994 року по 18 червня 1996 року, оскільки запис про звільнення внесено з порушенням вимог п.2.3 Інструкції ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, а саме: дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення;

- періоди роботи згідно з довідками від 01 квітня 2024 року №04-25/96, №04-25/97, оскільки довідки оформлені неналежним чином, не відповідають вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, видані державою агресором діяльність якої є незаконною Будь-які видані ними рішення, документ є недійсним і не створює правових наслідків;

- періоди роботи згідно з довідками від 01 квітня2024 року №04-25/98, №04-25/98, оскільки російська федерація припиняє участь в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (…)”.

Позивач, вважаючи зазначене рішення відповідача-1 протиправним, звернувся з цим позовом у суд.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем пенсійному органу документами належно підтверджується факт проходження військової служби та роботи позивача у ті періоди, які пенсійний орган відмовився зараховувати до його страхового (та пільгового за Списком №1) стажу, а тому оскаржуване рішення пенсійного органу №133950014965 від 12 червня 2024 року є протиправним та підлягає скасуванню і з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати позивачу період проходження військової служби з 21 червня 1985 року по 02 червня 1987 року до страхового стажу, а періоди роботи з 21 січня 1985 року по 29 травня 1985 року, з 15 серпня 1987 року по 02 квітня 1990 року, з 19 грудня 1991 року по 04 серпня 1993 року, з 17 жовтня 1994 року по 18 червня 1996 року, з 24 вересня 2007 року по 08 лютого 2010 року до страхового та пільгового за Списком №1 стажу і повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 червня 2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що такий відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 (далі - Закон №1058-IV).

Ч.1 ст.114 Закону №1058-IV передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За змістом з ч.3 ст.114 Закону №1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

З метою реалізації положень зазначеної норми Кабінет Міністрів України Постановою №202 затвердив Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років, у якому наведено перелік робіт і професій, що дають право на таку пільгову пенсію (далі - Список №202).

Пунктом І Списку №202 передбачені підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що право на передбачену ч.3 ст.114 Закону №1058-IV пенсію незалежно від віку мають працівники провідних професій, визначених у ч.3 ст.114 Закону №1058-IV та працівники, професії яких містяться у Списку №202, за умови безпосередньої зайнятості на цих роботах повний робочий день та за наявності стажу такої роботи не менш, ніж передбачено ч.3 ст.114 Закону №1058-IV.

При цьому, ч.3 ст.114 Закону №1058-IV на відміну від частин 1 та 2 цієї ж статті не містить вимог щодо досягнення заявником певного віку, наявності документів щодо атестації робочих місць, на яких працював заявник, надання пенсійному органу інформації щодо переліків робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення та інших умов праці, розділу, підрозділу, пункту, номер у списку, що визначають пільговий характер роботи цієї особи.

Відповідно до ст.56 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що діяла до 01 січня 2004 року) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Як вбачається зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21 січня 1985 року, у такій містяться наступні записи: з 21 січня 1985 року по 29 травня 1985 року робота у Кримському виробничому об`єднанні “Титан” імені 50-річчя СРСР апаратником фільтрації 3-го розряду цеху пігментного двоокису титану №2; з 21 червня 1985 року по 02 червня 1987 року – проходження військової служби в Радянській Армії; з 15 серпня 1987 року по 02 квітня 1990 року робота у Кримському виробничому об`єднанні “Титан” імені 50-річчя СРСР апаратником фільтрації (чорної) 4-го розряду цеху пігментного двоокису титану №2, вантажником на окремій установці пігментного двоокису титану; з 19 грудня 1991 року по 04 серпня 1993 року робота у Кримському виробничому об`єднанні “Титан” імені 50-річчя СРСР апаратником приготування хімічних розчинів 4-го розряду на окремій установці пігментного двоокису титану, водієм навантажувача на окремій установці пігментного двоокису титану; з 17 жовтня 1994 року по 18 червня 1996 року робота у Кримському виробничому об`єднанні “Титан” імені 50-річчя СРСР вантажником на окремій установці пігментного двоокису титану, апаратником фільтрації 4-го розряду цеху пігментного двоокису титану, слюсарем-ремонтником 4-го розряду цеху пігментного двоокису титану; з 24 вересня 2007 року по 08 лютого 2010 року робота у Закритому акціонерному товаристві “Кримський титан” апаратником розкладання 3-го розряду в першому відділенні цеху пігментного двоокису титану №2, апаратником відновлення 4-го розряду в першому відділенні цеху пігментного двоокису титану №2, апаратником розкладання 4-го розряду в першому відділенні цеху пігментного двоокису титану №2.

Крім того, на підтвердження вищевказаних періодів позивачем надано наступні документи: довідку від 01 квітня 2024 року №04-25/96 для підтвердження періоду роботи з 21 січня 1985 року по 29 травня 1985 року, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю “Офісний центр “Титан”, відповідно до якої у вказаний період позивач працював повний робочий день у Кримському виробничому об`єднанні “Титан” імені 50-річчя СРСР на посадах, віднесених до Списку №1; довідку від 07 лютого 2005 року №61, видану ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої позивач проходив службу з 21 червня 1985 року по 02 червня 1987 року; довідку, яка уточнює особливий характер роботи чи умов праці, необхідних для призначення пільгових пенсій від 01 квітня 2024 року №04-25/97, видану Товариством з обмеженою відповідальністю “Офісний центр “Титан”, відповідно до якої у період роботи з 15 серпня 1987 року по 02 квітня 1990 року позивач працював повний робочий день у Кримському виробничому об`єднанні “Титан” імені 50-річчя СРСР на посадах, віднесених до Списку №1; довідку, яка уточнює особливий характер роботи чи умов праці, необхідних для призначення пільгових пенсій від 01 квітня 2024 року №04-25/98, видану Товариством з обмеженою відповідальністю “Офісний центр “Титан”, відповідно до якої у період з 19 грудня 1991 року по 04 серпня 1993 року позивач працював повний робочий день у Кримському виробничому об`єднанні “Титан” імені 50-річчя СРСР на посадах, віднесених до Списку №1; довідку, яка уточнює особливий характер роботи чи умов праці, необхідних для призначення пільгових пенсій від 01 квітня 2024 року №04-25/99, видану Товариством з обмеженою відповідальністю “Офісний центр “Титан”, відповідно до якої у періоду роботи з 17 жовтня 1994 року по 18 червня 1996 року позивач працював повний робочий день у Кримському виробничому об`єднанні “Титан” імені 50-річчя СРСР на посадах, віднесених до Списку №1; довідку, яка уточнює особливий характер роботи чи умов праці, необхідних для призначення пільгових пенсій від 14 березня 2024 року №120, видану Армянською філією Товариства з обмеженою відповідальністю “Титанові інвестиції”, відповідно до якої у період роботи з 24 вересня 2007 року по 08 лютого 2010 року – позивач працював повний робочий день у Закритому акціонерному товаристві “Кримський титан” на посадах, віднесених до Списку №1.

Разом з тим, відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 12 червня 2024 року №133950014965 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що в довідці від 07 лютого 2005 року №61 відсутня підстава видачі довідки, відсутній військовий квиток; за період роботи з 17 жовтня 1994 року по 18 червня 1996 року запис про звільнення внесено з порушенням вимог п.2.3 Інструкції ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, а саме: дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення; довідки від 01 квітня 2024 року №04-25/96, №04-25/97 оформлені неналежним чином, не відповідають вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, видані державою агресором діяльність якої є незаконною Будь-які видані ними рішення, документ є недійсним і не створює правових наслідків; не врахована довідка від 01 квітня 2024 року №04-25/98, оскільки російська федерація припиняє участь в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (…)”.

Щодо доводів відповідачів про те, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження ним військової служби згідно з довідкою від 07 лютого 2005 року №61, оскільки відсутня підстава видачі довідки, відсутній військовий квиток, то суд першої інстанції правильно зазначив, що за змістом пункту 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби приймаються, зокрема, довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, тому надана позивачем довідка від 07 лютого 2005 року №61, видана ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої позивач проходив службу з 21 червня 1985 року по 02 червня 1987 року, є належним документом, який відповідно до вимог пункту 6 Порядку №637 підтверджує факт проходження військової служби позивачем.

Крім того, факт проходження військової служби позивачем у період з 21 червня 1985 року по 02 червня 1987 року підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 21 січня 1985 року, жодних розбіжностей щодо вказаного періоду між трудовою книжкою та довідкою немає, тому відповідно до приписів п.“в” ч.3 ст.56 Закону №1788 військова служба зараховується до стажу роботи, що свідчить про відсутність підстав для незарахування спірних періодів проходження позивачем військової служби до страхового стажу.

Щодо доводів пенсійного органу про те, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 17 жовтня 1994 року по 18 червня 1996 року, оскільки запис про звільнення внесено з порушенням вимог п.2.3 Інструкції ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, а саме: дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення, то колегія суддів зазначає, що дійсно у трудовій книжці позивача дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення, однак працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Колегія суддів зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Крім того, період роботи позивача з 17 жовтня 1994 року по 18 червня 1996 року підтверджений довідкою, яка уточнює особливий характер роботи чи умов праці, необхідних для призначення пільгових пенсій від 01 квітня 2024 року №04-25/99, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю “Офісний центр “Титан”, відповідно до якої у вказаний період позивач працював повний робочий день у Кримському виробничому об`єднанні “Титан” імені 50-річчя СРСР на посадах, віднесених до Списку №1.

Також щодо доводів апелянта про те, що надані позивачем уточнюючі довідки видані державою-агресором, діяльність якої є незаконною, будь-які видані рішення, документ є недійсними і не створюють правових наслідків, то колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст.18 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15 квітня 2014 року №1207-VII (далі – Закон №1207) громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону №1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі №234/12109/17, відсутність у пенсійного органу можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке розташоване на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Колегія суддів також не може залишити поза увагою покликання апелянта на те, що з 01 січня 2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, а для України зазначений міжнародний договір припинив свою дію 19 червня 2023 року, разом з тим, вказані обставини не впливають на правомірність прийняття оскаржуваного рішення пенсійного органу та не стосуються періодів трудової діяльності та отримання заробітної плати позивачем, що мали місце в період дії вказаної Угоди, а тому є безпідставними у спірних правовідносинах.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданими позивачем пенсійному органу документами належно підтверджується факт проходження військової служби та роботи позивача у ті періоди, які пенсійний орган відмовився зараховувати до його страхового (та пільгового за Списком №1) стажу, а тому оскаржуване рішення пенсійного органу №133950014965 від 12 червня 2024 року є протиправним та підлягає скасуванню і з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати позивачу період проходження військової служби з 21 червня 1985 року по 02 червня 1987 року до страхового стажу, а періоди роботи з 21 січня 1985 року по 29 травня 1985 року, з 15 серпня 1987 року по 02 квітня 1990 року, з 19 грудня 1991 року по 04 серпня 1993 року, з 17 жовтня 1994 року по 18 червня 1996 року, з 24 вересня 2007 року по 08 лютого 2010 року до страхового та пільгового за Списком №1 стажу і повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 червня 2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі №380/24201/24 переглянуто в межах доводів апеляційної скарги та вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в решті вимог.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі №380/24201/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяО. І. Мікула

суддіС. М. Кузьмич

З. М. Матковська

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2026 року.