Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №380/14738/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/14738/25 пров. № А/857/10520/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року (головуючий суддя Морська Г.М., м. Львів) у справі №380/14738/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460, у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 55 (п`ятдесят п`ять) повних календарних місяці служби; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-ХІІ та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460, у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 55 (п`ятдесят п`ять) повних календарних місяці служби, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 та з урахуванням вже виплачених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з 24.02.2022 та звільнений з 25.04.2025, тобто в лютому 2022 року та квітні 2025 року позивач не відслужив повний календарний місяць. Таким чином, одноразова грошова допомога розрахована за кожний повний календарний місяць служби, починаючи з березня 2022 року по березень 2025 року, що складає 37 календарних місяців служби. Зазначає, що під час звільнення позивача з військової служби та розрахунку станом на день звільнення у відповідача були відсутні будь-які відомості щодо проходження служби позивачем в інших частинах та як наслідок відсутні будь-які дані, які б підтверджували або спростовували виплату одноразової грошової допомоги при звільненні. Вказує, що будь якого звернення у вигляду рапорту або заяви від позивача як під час проходження служби так і після звільнення з останньої щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням проходження служби з 2012 по 2017 роки, або за 4 роки 6 місяців з наданням підтверджуючих документів не надходило.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно з відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 від 30.01.2013 ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 30.11.2012 по 20.06.2013 у військовій частині НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ); у період з 21.06.2013 по 05.08.2013, а також з 15.12.2014 по 13.06.2017 у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ).

Згідно з архівним витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13.06.2017 №110-ОС старшого сержанта ОСОБА_1 , звільненого за підпунктом “а” (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини 6 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, виключено зі списків особового складу загону.

Календарна вислуга років на пенсію станом на 13.06.2017 становить 4 роки 6 місяців 13 днів. Пільгова - 2 роки 3 місяці 6 днів. Загальна - 6 років 9 місяців 19 днів.

В подальшому, 24.02.2022 позивача було призвано на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022.

У період з 24.02.2022 по 25.11.2023 позивач проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_5 ), звідки був переведений до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України, де проходив службу по 25.04.2025 включно.

Згідно із витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України від 24.04.2025 №409-ОС головного сержанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника НОМЕР_6 прикордонного загону, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (остання штатна займана посада - інспектор прикордонної служби 1 категорії - оператор (БпПС) першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування), звільненого з військової служби у відставку наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 24 березня 2025 року №288-0C за підпунктом “б” (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 25 квітня 2025 року.

Вислуга років станом на 25 квітня 2025 року становить: календарна: 07 років 08 місяців 14 днів. Пільгова: 03 роки 07 місяців 10 днів. Всього: 11 років 03 місяці 24 дні.

Вказаним вище наказом від 24.04.2025 №409-ОС також встановлено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 37 повних календарних місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Останнім днем проходження військової служби вважати 25 квітня 2025 року.

З розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , наданого відповідачем, видно, що останнім нараховано позивачу таку допомогу в сумі 41042,47 грн, обчисливши її, виходячи з 4% місячного грошового забезпечення - 27731,40 грн, за 37 місяців.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 12 Закону № 2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами першою та другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацами 1, 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Статтею 15 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби, зокрема, за станом здоров`я.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 (далі - Порядок № 460) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.

Пунктами 1, 4, 5 глави 9 Розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306 (далі - Інструкція №558), (у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби 25.04.2025) визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 1) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров`я.

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, визначена пунктами 1, 2 цієї глави, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб”.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, визначеної пунктами 1, 2 цієї глави, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена грошова допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців відповідно до законодавства України (пункт 10 глави 9 Розділу V Інструкції №558).

У даній справі необхідно з`ясувати чи набув позивач право на отримання одноразової грошової допомоги під час звільнення з військової служби у 13.06.2017.

Не є спірною та обставина, що позивач з 16.12.2014 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_7 , та був звільнений з військової служби 13.06.2017 у зв`язку із закінченням строку контракту.

З аналізу статті 15 Закону № 2011-XII та пункту 10 Постанови № 393 вбачається, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.

Винятком з цього правила є виплата повторно звільненій з військової служби особі одноразової грошової допомоги з урахуванням періоду попередньої служби у разі, якщо така особа не набула права на отримання грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби

При звільненні з військової служби 13.06.2017 вислуга років позивача склала:

календарна – 04 роки 06 місяців 13 днів, пільгова - 02 роки 03 місяці 06 днів, загальна - 06 років 09 місяців 19 днів.

Одноразова грошова допомога відповідно до пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ ОСОБА_1 не нарахована та не виплачувалась.

Тобто, на дату звільнення (13.06.2017) з військової служби ОСОБА_1 не мав 10 років календарної вислуги, а тому не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби відповідно до пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.

24.02.2022 позивача було призвано на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 як старшого сержанта запасу.

На дату призову на військову службу за мобілізацією календарна вислуга років ОСОБА_1 складала 04 роки 06 місяців 13 днів, про що зазначено у наказі начальника НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 24.02.2022 №51-ос.

25.04.2025 позивач звільнений з військової служби за пп. “б” (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 24.04.2025 №409-ОС календарна вислуга років ОСОБА_1 складає 07 років 08 місяців 14 днів, що відповідає 92 календарних місяці.

Однак, при звільненні з військової служби позивачу нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" за 37 повних календарних місяці служби.

Таким чином, оскільки на дату звільнення (13.06.2017) з військової служби позивач не мав 10 років календарної вислуги, а тому не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби відповідно до пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що під час обрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач повинен був врахувати календарні роки служби за попереднім місцем (з 16.12.2014 по 13.06.2017).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно не провів нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за 55 календарних місяців (92 календарних місяці згідно вислуги років станом на дату звільнення - 37 календарних місяці, за які було проведено нарахування одноразової грошової допомоги).

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі №380/14738/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяЛ. П. Іщук

суддіІ. М. Обрізко

М.А. Пліш