Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №682/2203/26 — Хмельницький апеляційний суд

Суд: Хмельницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №682/2203/26

Суддя: Вітюк І. В.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 682/2203/26

Провадження № 33/820/803/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Вітюк І.В., за участю секретаря судового засідання Цугеля А.В., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Андрієвського О.А. розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

За постановою суду, 26.07.2026 року о 15 годині 12 хвилин ОСОБА_1 в м. Славуті Хмельницької області по вул. Привокзальній керував автомобілем марки «ВАЗ 2121», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Андрієвський О.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Свої вимоги аргументує тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, без належної оцінки доказів по справі.

Вважає зупинку транспортного засобу незаконною, оскільки поліцейські не повідомили ОСОБА_1 конкретну причину зупинки. У матеріалах справи, на думку апелянта, відсутні докази того, що останній порушив ПДР, які могли бути підставою для зупинки. На думку апелянта, після незаконної зупинки поліцейські не мали законних підстав вимагати документи чи проводити огляд на стан сп`яніння. Тому всі докази, отримані внаслідок таких дій, є недопустимими.

Вказує на порушення порядку проведення огляду. Огляд на стан сп`яніння проведено не на місці зупинки, а у приміщенні РТЦК та СП. Захист вважає, що це суперечить вимогам ст.266 КУпАП та Інструкції № 338/825. Поліцейські не повідомили ОСОБА_1 підстави проведення огляду, не роз`яснили належним чином порядок його проведення та не продемонстрували технічний засіб.

Звертає увагу на відсутність ознак алкогольного сп`яніння. На відеозаписі, за твердженням захисту, ОСОБА_1 поводиться адекватно та зовні не має ознак сп`яніння. Поліцейські не повідомили та не зафіксували належним чином ознаки, які стали підставою для проведення огляду.

Захист посилається сумнівність результату огляду - 0,25 мг/дм? та допустиму похибку приладу. На цій підставі апелянт стверджує, що отриманий результат не дає можливості беззаперечно встановити стан алкогольного сп`яніння.

Також вказує на порушення права на медичний огляд. Спочатку ОСОБА_1 , за твердженням захисту, погодився пройти повторний огляд у медичному закладі. Надалі він відмовився від нього через тиск та залякування з боку працівника РТЦК та СП. Отже, захисник ставить під сумнів добровільність цієї відмови.

Апелянт стверджує, що працівники поліції діяли поза встановленою законом процедурою, а тому отримані внаслідок цього докази не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши захисника на підтримку поданої апеляційної скарги з підстав наведених у ній, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону, оцінка доказів на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин у їх сукупності, а також установлення того, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні.

Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП повинна містити встановлені під час розгляду справи обставини та мотивовані висновки щодо доведеності вини особи.

Однак, місцевим судом, в порушення вищезазначених вимог закону, не вжито належних заходів, спрямованих на встановлення всіх фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Поліція, відповідно до покладених на неї завдань, наділена повноваженнями регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками.

При цьому, дії працівників поліції при виконанні своїх обов`язків не повинні бути свавільними.

Так, огляду на стан сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) підлягають лише ті водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані відповідного сп`яніння згідно з ознаками такого стану (Інструкція №338/825).

Таким чином, місцевий суд при розгляді даної категорії справ зобов`язаний був першочергово перевірити існування законних підстав інспектора поліції ініціювати проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, чого зроблено не було.

Отже, проведення огляду на стан сп`яніння передбачає наявність об`єктивних підстав для виникнення у поліцейського обґрунтованої підозри щодо перебування водія в такому стані. Сам факт складення протоколу про адміністративне правопорушення або направлення на огляд із зазначенням певних ознак сп`яніння не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи дійсно такі ознаки були наявні та чи підтверджуються вони іншими доказами у справі.

При цьому істотного значення набуває те, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 не озвучили конкретних ознак алкогольного сп`яніння, які, на їхню думку, були виявлені в його поведінці та стали підставою для проведення огляду. Відповідні ознаки мали бути конкретизовані та співвіднесені з фактичними обставинами події, щоб водій розумів причини вимоги пройти огляд, а суд мав можливість перевірити обґрунтованість дій працівників поліції.

За таких обставин, виникають обґрунтовані сумніви щодо того, чи ґрунтувалася вимога пройти огляд на об`єктивно встановлених ознаках алкогольного сп`яніння, чи була вона належним чином обґрунтована та чи дотрималися працівники поліції вимог зазначеної Інструкції.

Суд першої інстанції не перевірив, які саме ознаки алкогольного сп`яніння були фактично виявлені поліцейськими, чи повідомлялися вони водієві та чи підтверджуються такі ознаки відеозаписом події. Натомість суд обмежився посиланням на матеріали оформлення адміністративного правопорушення, не надавши належної оцінки дотриманню процедури ініціювання огляду.

Аналіз відеозапису події має здійснюватися з урахуванням зазначених обставин. Саме по собі спілкування водія з поліцейськими або його зовнішній вигляд не завжди дають змогу однозначно встановити наявність чи відсутність стану сп`яніння. Водночас відеозапис повинен оцінюватися на предмет того, чи зафіксовано на ньому об`єктивні прояви відповідного стану та чи узгоджуються вони з ознаками, зазначеними в адміністративних матеріалах.

Якщо працівники поліції не озвучили водієві конкретних ознак сп`яніння, а на відеозаписі не зафіксовано обставин, які належним чином підтверджували б наявність таких ознак, суд не вправі вважати сам факт зазначення їх у документах достатнім доказом законності вимоги пройти огляд.

Крім того, суд першої інстанції мав перевірити правові підстави проведення огляду саме у приміщенні РТЦК та СП.

Відповідно до статті 266 КУпАП та пунктів 6, 7 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. У разі відмови водія від проходження такого огляду або незгоди з його результатами огляд проводиться у відповідному закладі охорони здоров`я.

Отже, нормативно визначений порядок проведення огляду передбачає конкретне місце його здійснення поліцейським та не надає права довільно змінювати таке місце на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 проведено у приміщенні територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а не на місці зупинки транспортного засобу чи в закладі охорони здоров`я. За таких обставин, суд першої інстанції мав з`ясувати правові підстави проведення огляду саме в цьому приміщенні та перевірити, чи відповідав такий спосіб проведення огляду вимогам статті 266 КУпАП і зазначеної Інструкції.

Проте суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам і не обґрунтував, на підставі яких норм законодавства проведення огляду в приміщенні РТЦК та СП було визнано таким, що відповідає встановленій процедурі.

За відсутності належного обґрунтування правомірності проведення огляду в зазначеному місці виникають обґрунтовані сумніви щодо дотримання працівниками поліції встановленого законом порядку отримання результату огляду.

Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 спочатку погодився пройти повторний огляд у медичному закладі, однак надалі відмовився від нього внаслідок тиску та залякування з боку працівника РТЦК та СП.

Відмова водія від проходження огляду у встановленому законом порядку може бути самостійною підставою адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Водночас, для відповідної кваліфікації необхідно встановити, що вимога пройти огляд була законною, водієві було запропоновано пройти його відповідно до визначеної процедури, а факт відмови належним чином зафіксовано.

Тому суд першої інстанції мав перевірити, чи була відмова ОСОБА_1 добровільною, чи роз`яснювали йому порядок проходження огляду та чи підтверджуються доводи про тиск на нього об`єктивними даними, зокрема відеозаписами та поясненнями учасників події. Без з`ясування цих обставин неможливо дійти обґрунтованого висновку щодо правомірності дій працівників поліції та наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, за наявності обґрунтованих заперечень щодо відсутності озвучених водієві конкретних ознак алкогольного сп`яніння, правових підстав та порядку проведення огляду, і обставин відмови від медичного огляду суд першої інстанції був зобов`язаний надати цим доводам належну оцінку в сукупності з усіма матеріалами справи.

Натомість, місцевий суд фактично обмежився посиланням на протокол про адміністративне правопорушення та результат огляду, не перевіривши належним чином дотримання працівниками поліції встановленої законом процедури та обґрунтованість вимоги пройти огляд.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 не ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні обставин справи. Наявні матеріали не дають достатніх підстав для беззаперечного висновку про доведеність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 245, 247, 266, 283, 284, п.2 ч.8 ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника задовольнити.

Постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, скасувати, а провадження закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду І.В. Вітюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua