Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №672/482/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 672/482/26

Провадження № 22-ц/820/2297/26

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), Гринчука Р.С., П`єнти І.В.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №672/482/26 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року (суддя Пономаренко Л.Е.).

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом, Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - Банк, АТ «Сенс Банк») вказувало, що 20.01.2022 ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 501420560 (далі - Кредитний договір), відповідно до якого Банк зобов`язувався надати позичальниці, а остання зобов`язувалася в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Позивач зазначав, що умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальницею його умов, остання зобов`язана достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом тридцяти календарних днів з дня отримання від Банку інформації. Позивач зауважив, що ним належним чином виконано свій обов`язок щодо надання ОСОБА_1 кредиту, проте остання своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 88300,91 грн.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Враховуючи вищевикладене, АТ « Сенс Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 501420560 у розмірі 88300,91 грн.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість по кредитному договору №501420560 від 20.01.2022 в сумі 88300,91 грн, з яких: 41379,37 грн - заборгованість по тілу кредиту та 46921,54 грн - заборгованість по відсотках, а також 2662,40 грн судового збору.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, відповідачка вказує, що суд першої інстанції обмежився посиланням на розрахунок, наданий позивачем, не перевіривши, чи підтверджений цей розрахунок первинними документами обліку операцій за картковим рахунком, хоча саме такі документи є єдиним належним доказом розміру та підстав нарахування заборгованості за кредитною лінією. Доказів надання відповідачці кредитних коштів та підстав кожного нарахування, з яких сформувалася стягнута судом сума, матеріали справи теж не містять. Зазначає, що позивачем не було обґрунтовано наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором перед позивачем, не доведено розмір заборгованості, зокрема по процентам, пропуск строку погашення заборгованості, не доведено факту погодження сторонами всіх істотних умов договору, факт видачі кредиту відповідачці та факт погодження саме тих договірних умов, які надано в якості додатку до позовної заяви, не обґрунтовано належним чином позовні вимоги.

Тому, ОСОБА_1 просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу від АТ «Сенс Банк» до апеляційного суду не надходив.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Положеннями частини другої статті 247 ЦПК України передбачено, що фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно положень частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в повній мірі не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 20.01.2022 ОСОБА_1 підписала оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501420560 на підставі Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банку» на наступних умовах: кредит готівкою - 42 000 грн, процентна ставка - 40% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 36 місяців, дата повернення кредиту - 20.01.2025, для повернення заборгованості за угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку (а.с.7 зворот-8).

20 січня 2022 року АТ «Альфа-Банк» акцептував пропозицію ОСОБА_1 на наступних умовах: кредит готівкою - 42 000 грн, процентна ставка - 40% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 36 місяців, дата повернення кредиту - 20.01.2025, для повернення заборгованості за угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку (а.с.9-10).

Згідно додатку № 1 до Угоди про надання кредиту № 501420560 від 20.01.2022 сторони погодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту і реальної процентної ставки з урахуванням вартості супровідних послуг, за умовами якого дата щомісячного платежу до 20 числа кожного місяця у визначеному розмірі мінімального щомісячного платежу 2020,63 грн (а.с.10 зворот-11).

Банком виконано зобов`язання за кредитним договором №501420560 від 20 січня 2022 року, що підтверджується меморіальним ордером №871549782 від 20.01.2022 на суму 42000 грн та випискою по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 20 січня 2022 року по 14 січня 2026 року (а.с.14 -29).

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 . Банком нарахована заборгованість за кредитним договором в сумі 88300,91 грн, з яких: 41379,37 - заборгованість по тілу кредиту, 46921,54 - заборгованість по відсоткам (а.с. 13).

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що 30.11.2022 внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із доведеності факту укладення між сторонами Кредитного договору та отримання позичальницею кредитних коштів та доведеності факту неналежного виконання останньою умов Кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 14.01.2026 становить 88300,91 грн та підлягає стягненню із відповідачки.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції щодо стягнення кредитної заборгованості з урахуванням наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Закон України «Про електронну комерцію», визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону, Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 цього Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 цього Закону України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 цього Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України надані Банком докази: оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501420560 від 20.01.2022; акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501420560 від 20.01.2022; графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг; довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб; розрахунок заборгованості за кредитом; меморіальний ордер №871549782 від 20.01.2022; виписку по особовим рахункам з 20.01.2022 по 14.01.2026; довідку Банку про ідентифікацію, районний суд прийшов до вірного висновку про те, що фактично отримані відповідно до Кредитного договору та використані позичальницею кошти останньою АТ «Сенс Банк» не повернуті; відповідачка односторонньо порушила взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором, тому відповідно до вимог статей 1048, 1049 ЦК України позикодавець вправі вимагати повернення кредиту та сплатити відсотків за користування кредитом згідно умов такого договору.

Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем не обґрунтовано наявність у ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором; не доведено розмір заборгованості, зокрема по процентам; не враховано пропуск строку погашення заборгованості; не доведено фактів: погодження сторонами всіх істотних умов договору, видачі кредиту відповідачці та погодження саме тих договірних умов, які надано в якості додатку до позовної заяви.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 20.01.2022 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» з офертою на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501420560 зазначивши, що вона, як позичальник, пропонує АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту. Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (далі - Договір), що укладений між нею та Банком. При цьому, в оферті вказано детальні умови для укладення угоди, зокрема сума кредиту, процентна ставка, строк кредитування.

В кінцевих положеннях оферти оферент просив акцептанта направити пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501420560 на електронну адресу nina.tychuk.83@ukr.net. Підписання електронним підписом цієї оферти позичальниця засвідчила про отримання всієї інформації про умови кредитування.

Згідно з акцептом пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501420560, АТ «Альфа-Банк» повністю прийняло умови, запропоновані позичальницею. Угода направлена позичальниці у спосіб, обраний в оферті.

Невід`ємним додатком до договору є графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту (додаток №1 до угоди № 501420560), згідно з яким строк погашення процентів та кредиту позичальницею здійснюється щомісячно до 20 числа кожного місяця у розмірі мінімального щомісячного платежу 2020,63 грн, рахунок платника ОСОБА_1 НОМЕР_1 .

Таким чином, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання та регулюються главою 71 ЦК України і загальними нормами ЦК України щодо зобов`язань.

Поміж того, згідно довідки про ідентифікацію клієнта, ОСОБА_1 акцепт договору на укладення угоди про надання кредиту підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 4058 20.01.2022, який відправлено на номер телефону НОМЕР_2 .

Крім того, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач надав належні докази на підтвердження фактів укладення з відповідачкою договору приєднання та узгодження сторонами всіх його істотних умов.

Так, на підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту, до позовної заяви додано копію меморіального ордеру № 871549782 від 20.01.2022 та виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 20.01.2022 по 14.01.2026.

Зі змісту меморіального ордеру № 871549782 від 20.01.2022 вбачається, що АТ «Сенс-Банк» перерахував грошові кошти у розмірі 42000 грн на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Сенс Банк», отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу: надання кредиту за кредитним договором № 501420560 від 20.01.2022.

Відповідно до виписки по особовим рахункам з 20.01.2022 по 14.01.2026, АТ «Сенс-Банк» перерахував грошові кошти у розмірі 42000 грн на рахунок отримувача ОСОБА_1 НОМЕР_1 , призначення платежу: надання кредиту за кредитним договором № 501420560 від 20.01.2022.

І 30.03.2026 АТ «Сенс Банк» направило на поштову адресу ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, факт укладення 20.01.2022 Кредитного договору між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» (перейменовано на - АТ «Сенс Банк») є встановленим та відповідачкою не оспорюється.

Водночас, належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретних банківських рахунках, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Подібні висновки відповідають правовим висновкам, викладеними Верховним Судом в постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що надані Банком копія меморіального ордеру №871549782 від 20.01.2022 та копія виписок по особовим рахункам з 20.01.2022 по 14.01.2026 є належними доказами отримання та використання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Також суд першої інстанції правомірно прийняв як належний доказ саме суми кредитної заборгованості, розрахунок заборгованості, що наданий позивачем, адже він узгоджується із зазначеними вище письмовими доказами. І слід зазначити, що ОСОБА_1 , голослівно заперечуючи щодо суми заборгованості, власного розрахунку на спростування визначеного позивачем розміру боргу не надала.

А тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що розмір кредитної заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , становить 88300,91 грн, з яких: 41379,37 грн - заборгованість по кредиту (тіло) і 46921,54 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про сплив позовної давності, з огляду на дату здійснення ОСОБА_1 платежів (04.04.2022 а.с. 27-29), не подання відповідачкою у суді першої інстанції заяви щодо застосування строків позовної давності, а також нормативне продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану (відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) колегія суддів вважає, що підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у спірних правовідносинах відсутні, а відповідні доводи скаржниці є безпідставними.

Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення позову не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, оскаржуване рішення суду першої інстанції про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 88300,91 грн ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Разом з цим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність законних підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача судового збору.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачка є особою з інвалідністю другої групи з 08.06.2021 довічно, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №454231.

В силу пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині вирішення судових витрат підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового судового рішення про компенсацію позивачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року в частині стягнутого судового збору з ОСОБА_1 скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Компенсувати Акціонерному товариству «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714; вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ) сплачений за подання позовної заяви судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В решті рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Судді А.П. Корніюк

Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта