Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №140/2527/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/2527/25 пров. № А/857/21351/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Валюх В.М.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – 29 квітня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2025 року Головне управління ДПС у Волинській області звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути в дохід бюджету податковий борг в сумі 166642,70 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не виконує вимоги податкового законодавства щодо своєчасності сплати податків в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України (далі – ПК України). Вказує, що за відповідачем обліковується податковий борг у загальному розмірі 166 642,70 грн, в тому числі: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (далі – ПДФО) – 162 828,78 грн, з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування – 3 813,92 грн. З метою погашення податкового боргу була сформована та надіслана відповідачу податкова вимога від 02.08.2023 № 0001970-1304-0320, проте вказані заходи не спричинили погашення податкового боргу відповідачем. Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг в загальному розмірі 166642 гривні 70 копійок.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у фізичної особи-платника податків наявний узгоджений, але не сплачений у встановлений строк податковий борг, що відповідно до статті 14 ПК України є податковим боргом. Суд першої інстанції виходив із обов`язку платника податків своєчасно та в повному обсязі сплачувати податкові зобов`язання, а також із передбаченого ПК України права контролюючого органу звернутися до суду про стягнення податкового боргу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно повторно стягнув з нього податковий борг, який уже був предметом судового розгляду та стягнення у справі № 140/6608/22 і перебуває на примусовому виконанні. Вказує, що новий позов стосується тих самих податкових повідомлень-рішень, а тому фактично має той самий предмет і підстави, що й попередній, що порушує принцип non bis in idem, гарантований статтею 61 Конституції України.

Представником позивача подано додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що оскаржуваному рішенні суду повторно зазначено суми податкового боргу, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень №0009521302 від 15.05.2019 на суму 163 031,53грн., ППР № 0009531302 від 15.05.2019 на суму 170,00грн. а також пеня, яка нарахована відповідно до статті 129 ПКУ в сумі 26 413,79грн. за період з 15.05.2019 по 27.02.2019 – по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та ППР №0009541302 від 15.05.2019 в сумі 13 585,96грн., а також пеня, яка нарахована відповідно до статті 129 ПКУ в сумі 2 201,15грн. за період з 15.05.2019 по 27.02.2019 – по військовому збору. Вказує, що зазначені суми податкового боргу вже були охоплені рішенням суду у справі № 140/6608/22.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, додаткових письмових пояснень представника позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, за відповідачем ОСОБА_1 станом на 26.02.2025 обліковується податковий борг у загальній сумі 166 642,70 грн, в тому числі: з ПДФО – 162 828,78 грн, з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування – 3 813,92 грн, про що зазначено в довідці про наявність боргу по платежах до бюджету, в розрахунку сум податкового боргу, та підтверджується витягом з ІКП «Податковий блок».

Податковий борг з ПДФО виник у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 15.05.2019 № 0009521302 в загальному розмірі 163 031,53 грн (основного платежу – 130 425,22 грн, штрафних санкцій – 32 606,31 грн по терміну сплати 19.07.2019). Крім того, контролюючим органом застосовані штрафні санкції згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 15.05.2019 № 0009531302 на суму 170,00 грн, по терміну сплати 19.07.2019, від 28.05.2024 № 00/14102/03-20-24-06-14 на суму 920,40 грн по терміну сплати 27.11.2024. Разом з тим, сплачено до бюджету 39 514,01 грн та нараховано пеню в сумі 38 220,86 грн. Звідси, заборгованість по цьому податку становить 162828,78 грн.

Податковий борг з військового збору в сумі 3 813,92 грн виник у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 15.05.2019 № 0009541302 в сумі 13 585,96 грн (основний платіж – 10 868,77 грн, штрафні санкції – 2 717,19 грн) по терміну сплати 19.07.2019. Крім того, сплачено до бюджету 15 787,11 грн та нараховано пеню в сумі 6015,07 грн.

Позивач відповідно до статті 59 ПК України надіслав відповідачу податкову вимогу за формою «Ф» від 02.08.2023 № 0001970-1304-0320.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів частково погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

За приписами підпунктів 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:

грошове зобов`язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;

податковий борг – сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

Згідно із пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/6608/22 позовну заяву Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 205 402,43 грн. задоволено повністю. Вказане рішення набрало законної сили 13.01.2023.

11.03.2025 Головним управлінням ДПС у Волинській області подано новий позов до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 166 642,70грн.

Оскаржуваним рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 позовні вимоги Головного управління ДПС у Волинській області на суму боргу 166 642,70 грн. у справі 140/2527/25 - задоволено повністю.

У рішенні суду повторно зазначено суми податкового боргу, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень (далі – ППР) № 0009521302 від 15.05.2019 на суму 163031,53грн., ППР № 0009531302 від 15.05.2019 на суму 170,00 грн. а також пеня, яка нарахована відповідно до статті 129 ПКУ в сумі 26 413,79 грн. за період з 15.05.2019 по 27.02.2019 – по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та ППР № 0009541302 від 15.05.2019 в сумі 13 585,96 грн., а також пеня, яка нарахована відповідно до статті 129 ПКУ в сумі 2 201,15грн. за період з 15.05.2019 по 27.02.2019 – по військовому збору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені суми боргу вже були охоплені Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/6608/22, яке набрало законної сили.

Враховуючи наведене, до стягнення податкового боргу у справі № 140/2527/25 підлягає: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування податковий борг в сумі 12 727,47 грн., який виник внаслідок несплати грошових зобов`язань, згідно ППР № 00/14102/03-2024-06-14 від 28.05.2024 в сумі 920,40 грн (штрафна санкція) та пеня в сумі 11 807,07 грн, яка нарахована згідно статті 129 ПК України; з військового збору податковий борг в сумі 1 615,77 грн., який виник внаслідок нарахування пені в сумі 1 615,77 грн. згідно статті 129 ПК України.

З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг в загальному розмірі 14 343 грн 24 коп.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі № 140/2527/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід бюджету податковий борг в загальному розмірі 14343 грн 24 коп. (чотирнадцять тисяч триста сорок три гривні 24 копійки).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. Б. Заверуха

суддіО. М. Гінда

З. М. Матковська