Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №686/7887/24 — Хмельницький апеляційний суд

Суд: Хмельницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №686/7887/24

Суддя: Ярмолюк О. І.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/7887/24

Провадження № 22-ц/820/1540/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення грошових коштів у порядку захисту прав споживачів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 7 квітня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - Ощадбанк, банк) про стягнення грошових коштів у порядку захисту прав споживачів.

ОСОБА_1 зазначила, що 3 грудня 2023 року на її мобільний телефон надійшов дзвінок з номера НОМЕР_1 . Під час розмови чоловік, який представився начальником служби охорони Ощадбанку, повідомив позивачку про нібито шахрайські дії щодо її рахунку. Через деякий час позивачці двічі зателефонували з номерів НОМЕР_2 і НОМЕР_1 для нібито підтвердження її особи та номеру телефону. Того ж дня невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами позивачки, які перебували на її карткових рахунках, а саме безпідставно списали 25 285 грн з зарплатного рахунку та 59 000 грн з кредитного рахунку.

На письмові звернення позивачки банк відмовився повернути кошти. Водночас, незважаючи на те, що використання кредиту відбулося поза волею позивачки, банк за період з лютого по червень 2024 року незаконно списав з її зарплатної картки в рахунок погашення кредиту 16 403 грн 06 коп. Крім того, Ощадбанк продовжує нараховувати проценти за користування кредитними коштами, а розмір пені за несплату боргу за період з 3 грудня 2023 року по 20 березня 2024 року (109 днів) склав 2 756 грн 07 коп.

Позивачка не розголошувала третім особам конфіденційної інформації про банківські рахунки та платіжні картки, не втрачала картки та не надавала стороннім особам доступ до них. Оскільки платіжні операції були здійснені без відома та дозволу позивачки, на неї не може бути покладена відповідальність за їх проведення. У свою чергу, банк не забезпечив належної перевірки інформації щодо володільця рахунків та правомірності трансакцій, а тому вина за незаконне списання коштів лежить на ньому.

Незаконні дії Ощадбанку спричинили позивачці душевні страждання, вимагають від неї значних зусиль для організації свого життя та відновлення порушеного права. Заподіяну моральну шкоду позивачка оцінює у 50 000 грн.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд стягнути з Ощадбанку на свою користь грошові кошти у розмірі 94 444 грн 13 коп., із яких: 25 285 грн - безпідставно списані грошові кошти в грудні 2023 року, 16 403 грн 06 коп. - списані грошові кошти в рахунок погашення кредиту в лютому-червні 2024 року, 2 756 грн 07 коп. - пеня, 50 000 грн - моральна шкода.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 7 квітня 2026 року в позові відмовлено.

Суд керувався тим, що за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Ощадбанк відкрив ОСОБА_1 поточний і кредитний рахунки, операції за якими здійснювалися позивачем із використанням платіжних карток через мобільний додаток «Ощад24/7» за допомогою дистанційних каналів зв`язку. 3 грудня 2023 року здійснено списання грошових коштів з карткових рахунків позивачки, а саме 25 285 грн - з поточного рахунку та 59 000 грн - з кредитного рахунку. Переказ коштів з банківських рахунків ОСОБА_1 здійснено після успішної ідентифікації (реєстрації) клієнта у мобільному додатку. ОСОБА_1 розголосила третім особам інформацію (номер картки та одноразовий цифровий пароль), яка давала їм можливість доступу до облікового запису в додатку «Ощад24/7» та здійснення операцій за рахунками, а тому банк не повинен нести відповідальність за цими операціями. Оскільки позивачка прострочила виконання зобов`язання за кредитним договором, банк за її дорученням правомірно списав з поточного рахунку проценти та пеню. Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не здійснювала операцій з переказу коштів із поточного та кредитного рахунків, а також не передавала третім особам логін, паролі та коди доступу до них. Своєчасне звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів із заявою про шахрайство свідчить про її добросовісну поведінку. Натомість банк не довів, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті або незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не дав належної оцінки дослідженим доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Ощадбанк просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо неправильності рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, а тому згідно з частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

11 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Ощадбанку з заявою № 78720623/111119 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). У такий спосіб сторони уклали договір комплексного банківського обслуговування, складовою частиною якого є договір банківського рахунку.

На виконання умов цього договору Ощадбанк відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_3 на умовах тарифного пакету «Зарплатний», операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу за дебетово-кредитовою схемою, та видав їй платіжні картки № НОМЕР_4 (строк дії до серпня 2025 року) та № НОМЕР_5 (строк дії до серпня 2025 року).

Також на підставі заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) від 11 листопада 2019 року банк відкрив ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_6 на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки № НОМЕР_7 . На цей рахунок Ощадбанк встановив відновлювальну кредитну лінію (кредит) з лімітом 98 100 грн, із строком кредитування до дати закінчення строку дії платіжної картки - листопад 2028 року, із процентною ставкою за користування кредитними коштами - 38% річних.

ОСОБА_1 здійснювала керування банківськими рахунками за допомогою мобільного додатку «Ощад24/7» із використанням дистанційних каналів зв`язку. Водночас Ощадбанк здійснював ідентифікацію ОСОБА_1 як клієнта за фінансовим номером телефону НОМЕР_8 .

3 грудня 2023 року о 13:48:03 ОСОБА_1 здійснила реєстрацію в додатку «Ощад24/7», за наслідками якої з її карткових рахунків були списані кошти, зокрема: з поточного рахунку - 25 285 грн, з кредитного рахунку - 59 000 грн. Вказані платіжні операції здійснені із застосуванням коду доступу до додатку «Ощад24/7», який встановлюється при першому вході або в налаштуваннях безпеки.

Того ж дня ОСОБА_1 звернулася до контакт-центру Ощадбанку з приводу незаконного списання коштів із її банківських рахунків, після чого банк заблокував платіжні картки.

4 грудня 2023 року Хмельницьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області внесло до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про заволодіння невстановленою особою шляхом шахрайства грошовими коштами з банківських рахунків ОСОБА_1 і відкрило кримінальне провадження № 12023243000004169 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України.

Ощадбанк надавав Мушинській Н.М. банківські послуги відповідно до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затвердженого постановою правління Ощадбанку від 5 серпня 2015 року №694.

Цим договором передбачено, що:

- клієнт зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, CVV2, строк дії, номер картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання логіна, пароля, карткового пароля несе виключно клієнт (пункт 9.15 розділу ІХ Загальної частини);

- клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ним третій особі мобільного телефону (відповідної SIM-карти), номер якого визначений в заяві про приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб або повідомлений банку в іншому встановленому договором порядку як номер мобільного телефону клієнта, їх втрати, незаконного заволодіння ними, а також ризик технічного перехоплення інформації, направленої на номер мобільного телефону клієнта (пункт 9.16 розділу ІХ Загальної частини);

- клієнт зобов`язаний забезпечити умови надійного зберігання логіна, пароля та отриманих від банку електронних підписів клієнта, що виключають доступ сторонніх осіб до рахунків та можливість розпорядження рахунками сторонніми особами за допомогою системи Дистанційного банківського обслуговування (ДБО). Клієнт зобов`язаний не допускати тиражування логіна, пароля та/або їх передачу третім особам (пункт 17.2.3 розділу ХVІІ Загальної частини);

- будь-яка інформація, надана клієнтом до банку після проходження клієнтом процедури реєстрації вважається такою, що надана особисто клієнтом та підлягає застосуванню банком в порядку, передбаченому договором (пункт 17.2.7 розділу ХVІІ Загальної частини);

- банк не несе відповідальності за: помилкове зарахування (списання) коштів на (з) рахунки (-ів) клієнта, яке відбулось з вини клієнта (підпункт 17.3.3); наслідки несвоєчасного попередження клієнтом банку про невірно проведені операції або про необхідність блокування облікового запису клієнта в системі ДБО (підпункт 17.3.7); наслідки операцій в системі ДБО, здійснених з використанням облікового запису клієнта. Відповідальність за такі операції несе особисто клієнт, а не банк (підпункт 17.3.8) (пункт 17.3 розділу ХVІІ Загальної частини);

- клієнт зобов`язаний забезпечити належний рівень захисту свого облікового запису в системі ДБО, а саме: 1) нікому не передавати управління своїм обліковим записом в системі ДБО; 2) нікому не передавати в будь-якій формі свої логін та пароль облікового запису в системі ДБО; 3) забезпечити захист свого мобільного телефону та SIM-картки, на номер якої система ДБО надсилає коди підтвердження операцій; 4) забезпечити антивірусну безпеку своїх інформаційних систем (безперервне використання та своєчасне оновлення антивірусних програм на персональних комп`ютерах, смартфонах, планшетах і т.п.), за допомогою яких він виконує доступ до системи ДБО; 5) негайно змінити пароль в системі ДБО у випадку якщо пароль, або його частина стала відома іншій особі (пункт 17.4.1 розділу ХVІІ Загальної частини);

- клієнт персонально відповідає за зберігання і нерозголошення третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних при роботі ДБО, компрометацію ідентифікаційних/авторизаційних даних за допомогою вірусів і програм-шпигунів на персональному програмному забезпеченні клієнта. Банк не несе відповідальності за операції з картковим рахунком клієнта при розголошенні третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних, відсутності сертифікованого антивірусного забезпечення (пункт 17.4.4 розділу ХVІІ Загальної частини);

- з метою забезпечення належного та своєчасного виконання грошових зобов`язань клієнта перед банком за цим договором та/або за іншими договорами, укладеними клієнтом з банком, та/або за договорами про надання страхових послуг, пропонування яких здійснюється банком в порядку здійснення страхового посередництва у якості страхового агента, якщо умовами договору страхового посередництва передбачено право банку отримувати від клієнта страхові платежі на користь страховика з наступним їх перерахуванням на рахунок страховика, клієнт доручає банку, а банк набуває право (але не зобов`язаний) здійснювати договірне списання коштів з карткового рахунку клієнта та інших поточних рахунків клієнта (у національній та/або іноземних валютах), відкритих на дату укладення цього договору або тих, що будуть відкриті в банку в національній та/або іноземній валюті, коштів у сумах, що відповідають розмірам грошових зобов`язань клієнта, які підлягають сплаті на підставі договору або інших договорів, укладених між клієнтом і банком, або на підставі позадоговірних зобов`язань, в тому числі, але не виключно: процентів за користування кредитом або несанкціонованим овердрафтом; неустойки, штрафів, пені (пункт 7.1 розділу VІІ Загальної частини).

Ощадбанк здійснює нарахування процентів на прострочену заборгованість за кредитним договором.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до преамбули Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-ХІІ) цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За змістом статті 4 Закону № 1023-ХІІ споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; обслуговування державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Споживачі зобов`язані: перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар; в разі необхідності роз`яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз`ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції; користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації; з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Частиною першою статті 55 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

В силу частини третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження (частина перша статті 1071 ЦК України).

Із положень статті 1073 ЦК України слідує, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною двадцятою статті 38 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» (далі - Закон № 1591-IX) визначено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1591-IX порядок виконання операцій з використанням наданих користувачу платіжних інструментів та обмеження щодо таких операцій визначаються договором між надавачем платіжних послуг та користувачем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

За змістом частини першої статті 86 Закону № 1591-IX надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.

Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 затверджено Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, яким встановлені загальні вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням.

В силу цього Положення:

- платіжний інструмент може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, потрібну для ініціювання платіжної операції. Платіжний інструмент, за допомогою якого можна ініціювати платіжну операцію, має давати змогу ідентифікувати емітента. Платіжний інструмент (крім передплаченого платіжного інструменту), за допомогою якого можна ініціювати платіжну операцію, має бути персоналізований емітентом (пункт 23);

- платіжні інструменти використовуються для ініціювання платіжних операцій з рахунків та/або електронних гаманців, відкритих у надавачів платіжних послуг відповідно до законодавства України (пункт 103);

- користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором (пункт 136);

- емітент зобов`язаний: забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту; повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту; реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Емітент зобов`язаний зазначити дату і час одержання повідомлення користувача про втрату платіжного інструменту під час реєстрації повідомлення (пункт 138);

- емітент у разі невиконання ним обов`язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від виконання таких операцій. Обов`язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі з користувачем (пункт 139);

- користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом (пункт 140);

- емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення) (пункт 141);

- власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 146).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

Споживачі фінансових послуг набувають права та обов`язки за відповідними договорами банківського обслуговування.

За своїми правовими ознаками договір банківського рахунку є консенсуальною та двосторонньою угодою, при укладенні якої банк бере на себе зобов`язання прийняти та зарахувати на рахунок клієнта належні йому грошові кошти, а також виконувати грошові операції по рахунку за розпорядженням клієнта.

Кошти з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність отримувача, який має виключне право розпоряджатися ними, а банк, у свою чергу, в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо).

За допомогою електронного платіжного засобу (платіжної карти) клієнт має можливість ініціювати переказ коштів із свого рахунку на рахунки інших осіб із використанням платіжних систем і за допомогою дистанційних каналів зв`язку.

При цьому клієнт зобов`язаний: не допускати використання електронного платіжного засобу сторонніми особами; забезпечити неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, ПІН, CVV2, строк дії та номер платіжної картки, а також іншої авторизаційної та ідентифікаційної інформації, яка надає доступ до банківського рахунку; забезпечити захист свого мобільного телефону та SIM-карти, які використовуються ним під час дистанційного банківського обслуговування; негайно повідомляти банк про помилкові та неналежні перекази.

Невиконання клієнтом цих обов`язків унеможливлює відповідальність банку за неналежне списання коштів із банківського рахунку клієнта.

Якщо дії або бездіяльність клієнта призвели до втрати або використання третіми особами інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за банківським рахунком, то відповідальність за такі операції несе особисто клієнт, а банк не несе відповідальності за збитки, завдані клієнту, від цих операцій.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 4 жовтня 2024 року у справі № 337/6010/23 зазначив, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу. Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 березня 2025 року у справі № 591/8927/23 зазначено, що лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 серпня 2023 року (справа № 176/1445/22) зазначив, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

У цій же справі Верховний Суд зауважив, що враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Зібрані докази достовірно вказують на те, що переказ коштів з поточного та кредитного рахунків ОСОБА_1 3 грудня 2023 року був здійснений через мобільний додаток «Ощад24/7» із використанням облікового запису позивачки. При цьому ОСОБА_1 повідомила третім особам інформацію, з допомогою якої вони отримали доступ до її рахунків та ініціювали переказ коштів на інший рахунок.

Носій інформації (CD-диск) (т. 1 а.с. 142) містить запис розмови оператора контакт-центру Ощадбанку та ОСОБА_1 , у якій остання визнала факт повідомлення сторонній особі реквізитів платіжної карти та код доступу до мобільного додатку. Факт повідомлення третій особі конфіденційної інформації ОСОБА_1 підтвердила під час її допиту як потерпілої у кримінальному провадженні (т. 2 а.с. 51-52).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_1 сприяли вчиненню невстановленими особами операцій по списанню коштів з її поточного та кредитного рахунків, а тому на Ощадбанк не може бути покладено зобов`язання з повернення цих коштів і погашення кредиту.

Посилання ОСОБА_1 на те, що зняття коштів з її банківських рахунків сталося з вини Ощадбанку , який допустив бездіяльність і порушив умови договору банківського обслуговування, суперечать фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на правові висновки, Верховного Суду щодо відповідальності надавача платіжних послуг за неправомірне списання сторонніми особами коштів з рахунків клієнтів, є безпідставними, оскільки в названих справах і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини.

Так, за обставинами справ, у яких Верховний Суд висловив правову позицію, факт сприяння користувачів банківських рахунків невстановленим особам незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції з переказу коштів, не був доведений. У той час як у справі, що переглядається судом апеляційної інстанції, ця обставина підтверджується належними та допустимими доказами.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 7 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції - Посунько Г.А.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27

Оригінал: reyestr.court.gov.ua