Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №300/3567/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/3567/25 пров. № А/857/37483/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового порядку в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Гомельчук С.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати за період січень, березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2023 року, а також за період з січня 2024 року по грудень 2024 року додаткової винагороди у сумі 30000 гривень у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та відповідно до Наказу «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» затвердженого Міністерством внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729; зобов`язати нарахувати та виплатити за період січень, березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2023 року, а також за період з січня 2024 року по грудень 2024 року додаткової винагороди у сумі 30000 гривень у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та відповідно до Наказу «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», затвердженого Міністерством внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ та з 2022 року, перебуваючи на різних посадах, виконував спеціальні/бойові завдання у відповідності до вимог чинного законодавства. Однак із особової картки за 2023, 2024 роки ним було з`ясовано, що відповідачем нараховувалася та виплачувалася додаткова грошова винагорода збільшена до 30000 грн у не повному обсязі, у зв`язку із чим представником позивача було подано адвокатський запит. На адвокатський запит відповідач листом повідомив, що додаткове грошове забезпечення за охорону та оборону важливих державних об`єктів виплачувалося пропорційно до часу виконання таких завдань та у зв`язку із тим, що позивач відповідно до наказу №118 від 23.04.2024 почав виконувати обов`язки з прикриття повітряного простору, тому за 2023 рік виплати не здійснювалися, оскільки відповідні обов`язки не виконувалися. Вважає, що такі дії відповідача є протиправними, адже виконання завдань з охорони та оборони важливих державних об`єктів, а також з прикриття повітряного простору є підставою для нарахування такої винагороди у відповідності до Наказу «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» затвердженого Міністерством внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 17-31 липня 2024 року, з 01-04, 12-25 серпня 2024 року, з 02-15, 23-30 вересня 2024 року, з 01-08, 25-31 жовтня 2024 року, з 01-30 листопада 2024 року, 01, 09-22 грудня 2024, додаткової винагороди у сумі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та відповідно до Наказу «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», затвердженого Міністерством внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 17-31 липня 2024 року, з 01-04, 12-25 серпня 2024 року, з 02-15, 23-30 вересня 2024 року, з 01-08, 25-31 жовтня 2024 року, з 01-30 листопада 2024 року, 01, 09-22 грудня 2024 року додаткову винагороду у сумі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та відповідно до Наказу «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», затвердженого Міністерством внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач у періоди з 17 по 31 липня 2024 року, з 01 по 04 та з 12 по 25 серпня 2024 року, з 02 по 15 та з 23 по 30 вересня 2024 року, з 01 по 08 та з 25 по 31 жовтня 2024 року, з 01 по 30 листопада 2024 року, 01 та з 09 по 22 грудня 2024 року виконував бойові (спеціальні) завдання з виявлення, спостереження, супроводження та вогневого ураження повітряних цілей противника мобільно-вогневими групами у складі діючого угруповання сил і засобів Повітряних Сил України, що підтверджено довідками військової частини НОМЕР_2 . З огляду на вказане позивач має право на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та Особливостями виплати, затвердженими наказом МВС України від 01.09.2023 № 729, у розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань. Відповідач же виплатив цю винагороду не в повному обсязі та не довів правомірності своєї бездіяльності. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що за інші спірні періоди 2023– 2024 років право на таку винагороду у позивача не виникло. Військова частина НОМЕР_1 НГУ не включена до складу діючих угруповань військ (сил), важливий державний об`єкт № 63, який охороняв позивач, не належить до об`єктів, визначених пунктом 4 Особливостей № 729, а доказів видання бойових наказів (розпоряджень) щодо позивача в ці періоди матеріали справи не містять. З огляду на це суд першої інстанції частково задовольнив позов.

Не погодившись з прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, і не дослідив відомостей з особової картки позивача на грошове забезпечення за 2024 рік, яку позивач сам додав до позовної заяви. Вказує, що з цієї картки видно, що додаткову винагороду в розмірі 30000 грн за спірні періоди позивачу вже нараховано та виплачено, оскільки така винагорода виплачується в наступному місяці за місяцем виконання бойових (спеціальних) завдань. тому рішення суду фактично зобов`язує відповідача повторно нарахувати й виплатити вже отримані позивачем кошти.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи і дослідив його особову картку на грошове забезпечення за 2024 рік. З цієї картки слідує, що додаткову винагороду в розмірі 30000 грн за спірні періоди липня – грудня 2024 року йому не нараховано та не виплачено в повному обсязі. Вважає безпідставними доводи скаржника про повторну виплату, оскільки суд зобов`язав відповідача провести нарахування з урахуванням уже виплачених сум.

Представником відповідача подано заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує твердження позивача про те, що за липень 2024 року додаткову винагороду йому не нараховували.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заперечення на відзив на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується матеріалами справи.

На адвокатський запит від 25.02.2025 військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, листом від 17.03.2025 №50/41-1568 повідомила, що із витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 НГУ від 23.04.2024 №118 встановлено, що виконувати завдання з прикриття повітряного простору військовослужбовці, визначені зазначеним наказом, почали від квітня 2024 року, відповідно у 2023 році подібні завдання ними не виконувалися, а відтак бездіяльність командування Військової частини НОМЕР_1 НГУ у питанні нарахування та виплати додаткової грошової винагороди за прикриття повітряного простору у 2023 році військовослужбовцям відсутня.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 17-31 липня 2024 року, з 01-04, 12-25 серпня 2024 року, з 02-15, 23-30 вересня 2024 року, з 01-08, 25-31 жовтня 2024 року, з 01-30 листопада 2024 року, 01, 09-22 грудня 2024, додаткової винагороди у сумі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та відповідно до Наказу «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», затвердженого Міністерством внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729, та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 17-31 липня 2024 року, з 01-04, 12-25 серпня 2024 року, з 02-15, 23-30 вересня 2024 року, з 01-08, 25-31 жовтня 2024 року, з 01-30 листопада 2024 року, 01, 09-22 грудня 2024 року додаткову винагороду у сумі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та відповідно до Наказу «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», затвердженого Міністерством внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729, з урахуванням виплачених сум.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII). Цей Закон встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини в цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Воно повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України і на час виникнення спірних правовідносин тривав.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема Національної гвардії, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць. Тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

У первісній редакції Постанови № 168 розмір додаткової винагороди для військовослужбовців (крім тих, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення) становив фіксовану суму 30000 грн щомісячно.

Надалі до Постанови № 168 внесено зміни. В абзаці першому пункту 1 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць». Також постанову доповнено пунктом 2-1, яким встановлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 грн.

На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 наказом Міністра внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 37 затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (далі – Порядок № 37).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 37 на період дії воєнного стану додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн виплачується військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, зокрема: у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави; в оперативному підпорядкуванні, під оперативним контролем, оперативною взаємодією визначених органів військового управління Збройних Сил України, командувачів діючих угруповань військ (сил) та/або в межах їх зон відповідальності (операційних зон); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 37 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, або журнал ведення оперативної обстановки, або бойове донесення, або книга служби нарядів та подій, що відбувалися, або постова відомість; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця в бойових діях або заходах із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові, періодів (кількості днів) такої участі.

Надалі наказом Міністра внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729 затверджено Особливості виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених Постановою № 168 (далі – Особливості № 729). Його прийнято відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.06.2023 № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» та пункту 2-1 Постанови № 168.

Згідно з пунктом 2 Особливостей № 729 на період воєнного стану виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Пунктом 4 Особливостей № 729 визначено перелік бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких військовослужбовцям Національної гвардії України виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. Серед них, зокрема, завдання, які виконують військовослужбовці, включені до складу діючих угруповань військ (сил), відповідно до бойових наказів (розпоряджень) командувачів (командирів, начальників) з протиповітряного прикриття таких об`єктів: важливих державних об`єктів, органів державної влади; дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні; військових об`єктів, спеціальних вантажів; інших об`єктів, що підлягають протиповітряному прикриттю Національною гвардією України, у тому числі у складі мобільних (стаціонарних) вогневих груп.

Отже, право військовослужбовця Національної гвардії України на додаткову винагороду в розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць залежить від двох умов. По-перше, він має фактично виконувати бойові (спеціальні) завдання, визначені пунктом 4 Особливостей № 729, відповідно до бойових наказів (розпоряджень). По-друге, виконання цих завдань має бути підтверджене належними документами. Розмір винагороди визначається пропорційно часу виконання таких завдань.

Суд першої інстанції встановив, а матеріали справи підтверджують, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 23.04.2024 № 38 позивача призначено стрільцем (помічником кулеметника) 1-го кулеметного відділення взводу прикриття повітряного простору. Відповідно до витягу з наказу від 23.04.2024 № 118 позивача вважають таким, що приступив до виконання обов`язків за цією посадою.

Довідками військової частини НОМЕР_2 від 03.08.2024 № 816/484/2/109/пс, від 04.09.2024 № 816/484/2/206/пс, від 03.10.2024 № 816/484/2/248/пс, від 04.11.2024 № 816/484/2/291/пс, від 03.12.2024 № 816/484/2/350/пс, від 04.01.2025 № 816/484/2/34/пс підтверджено, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання з виявлення, спостереження, супроводження та вогневого ураження повітряних цілей противника мобільно-вогневими групами згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у складі діючого угруповання сил і засобів Повітряних Сил України. Це відбувалося в періоди: з 17 по 31 липня 2024 року; з 01 по 04 та з 12 по 25 серпня 2024 року; з 02 по 15 та з 23 по 30 вересня 2024 року; з 01 по 08 та з 25 по 31 жовтня 2024 року; з 01 по 30 листопада 2024 року; 01 та з 09 по 22 грудня 2024 року.

Ці ж періоди виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань з прикриття повітряного простору навів і сам відповідач у відзиві на позовну заяву. Він зазначив, що військовослужбовці частини приступили до виконання таких завдань на підставі таких документів: бойового розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 15.07.2024 № 11192; бойового розпорядження командувача НГУ від 16.07.2024 № 2511; бойового розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.07.2024 № 50/5-3201т-Е.

Отже, право позивача на додаткову винагороду в розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за зазначені періоди між сторонами не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з особової картки позивача на грошове забезпечення за 2024 рік видно виплату додаткової винагороди за спірні періоди. Таким чином, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції зобов`язує повторно нарахувати та виплатити вже отримані позивачем кошти.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами з огляду на таке.

З розділу «Інформація про додаткові виплати за 2024 рік» особової картки позивача на грошове забезпечення слідує, що за 2024 рік додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 виплачувалася позивачу лише двічі: у серпні 2024 року (наказ № 231 МВГ від 10.08.2024) – у сумі 14516,13 грн; у вересні 2024 року (наказ № 262 МВГ від 10.09.2024) – у сумі 17419,36 грн.

Однак, вказані накази відсутні у матеріалах справи, відповідачем не підтверджено за який саме період та за яку кількість днів у серпні та вересні 2024 року виплачувалась додаткова винагорода позивачу.

Водночас особова картка не містить жодних відомостей про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у липні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2024 року. Інші суми, відображені в особовій картці в лютому та грудні 2024 року, є виплатами іншого виду, а не додатковою винагородою згідно з Постановою № 168.

Скаржник посилається на те, що додаткова винагорода виплачується в місяці, наступному за місяцем виконання завдань. Однак, такі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують. Навіть з урахуванням такого порядку виплати винагорода за вересень – листопад 2024 року мала бути відображена в особовій картці за 2024 рік, однак такі записи відсутні. Доказів виплати винагороди за грудень 2024 року у 2025 році скаржника також не надав.

Колегія суддів також враховує, що суд першої інстанції зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду саме з урахуванням виплачених сум. Таке формулювання виключає можливість повторної виплати коштів, уже виплачених позивачу у серпні та вересні 2024 року. Отже, доводи скаржника про те, що рішення суду першої інстанції зобов`язує повторно нарахувати та виплатити вже отриману винагороду, є необгрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 17-31 липня 2024 року, з 01-04, 12-25 серпня 2024 року, з 02-15, 23-30 вересня 2024 року, з 01-08, 25-31 жовтня 2024 року, з 01-30 листопада 2024 року, 01, 09-22 грудня 2024 року додаткову винагороду у сумі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та відповідно до Наказу «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», затвердженого Міністерством внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729, з урахуванням виплачених сум.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі № 300/3567/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. Б. Заверуха

суддіО. М. Гінда

З. М. Матковська